15.10.2025 року м.Дніпро Справа № 908/1544/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
За участю:
Представник позивача: Букін Сергій Михайлович (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - самопредставництво, виписка з ЄДР
Представник відповідача: Бєліков Олександр Сергійович (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів) - адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 (повний текст рішення складено 30.10.2024, суддя Зінченко Н.Г.) у справі № 908/1544/24
за позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС», м. Запоріжжя
про стягнення 1 202 061,57 грн.,
23.05.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 02/03.3-20/00912 від 04.04.2024 (вх. № 1679/08-07/24 від 23.05.2024) Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» про стягнення 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019.
Позов обгрунтований посиланням на ст., ст. 11, 16, 526, 632, 1212, 1214 ЦК України, ст., ст. 79-1, 120, 122, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст., ст. 1, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.125 ст. 14, пп. 14.1.136 ст. 14, пп. 14.1.54 ст. 14, пп. 14.1.147 ст. 14, ст. 265, пп. 271.1 ст. 271, пп. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Запорізької міської ради № 40/34 від 30.06.2015 затверджена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Запорізькій, 38 ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» та припинено ТОВ ВКФ «Україна» ЛТД К» право оренди земельної ділянки площею 0,6150 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) по вул. Героїв Сталінграду/вул. Авангардній/вул. Запорізькій, раніше наданої рішенням міської ради від 17.10.2007 № 43/229. Пунктом 4 рішення № 40/34 від 30.06.2015 вирішено передати відповідачу в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:01:007:0186) площею 0,6150 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) строком на 19 років для розташування торгівельно-розважального центру. Відповідачу у чотиримісячний строк необхідно було укласти з Запорізькою міською радою договір оренди зелі та здійснити державну реєстрацію права користування у встановленому законодавством порядку. Як стверджує позивач, відповідач договір оренди землі не уклав. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (інформаційна довідка № 396264572 від 11.03.2024) на вказаній земельній ділянці розташовувалося нерухоме майно, що належить ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС». Земельна ділянка кадастровий номер: 2310100000:01:007:0186 належить територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності. Таким чином, з моменту прийняття запорізькою міською радою рішення від 30.06.2015 № 40/34 відповідач безоплатно і безпідставно користується земельною ділянкою комунальної форми власності кадастровий номер 2310100000:01:007:0186, без правовстановлюючих документів та з порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України щодо платності використання земель. Згідно Витягу від 11.08.2023 № НВ-2300057172023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька 38, кадастровий номер 2310100000:01:007:0186, загальною площею 0,6150 га становить 25 723 789,50 грн. в цінах 2023 року. Згідно інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області (лист № 1655/5/08-01-04-01-04 від 09.02.2024) ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» у період з 2017 по 2022 роки не нараховує та не сплачує плату за землю (земельний податок та орендну плату) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:007:0186 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 38. Запорізькою міською радою здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» земельною ділянкою за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 38, кадастровий номер 2310100000:01:007:0186, загальною площею 0,6150 га без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 12.03.2017 по 28.02.2019, згідно якого загальний розмір недоотриманих доходів за наведений період становить 1 202 061,57 грн. Таким чином, позивач вважає, що використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного її правового оформлення з березня 2017 року по лютий 2019 року позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, отримувати від спірної земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати в цінах вказаного періоду. У зв'язку із цим має місце наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а тому відповідно до положень ст., ст. 1212, 1214 ЦК України відповідач повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 12.03.2017 по 28.02.2019, в розмірі 1 202 061,57 грн. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 у даній справі позов Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС», м. Запоріжжя про стягнення 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС», (69027, м. Запоріжжя, вул. Культурна, буд. 171, ідентифікаційний код юридичної особи 38665086) на користь Запорізької міської ради, (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915; отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запорiжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN): UA318999980314090544000008479, код класифікації доходів бюджету: 24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 в розмірі 1 202 061 (один мільйон двісті дві тисяч шістдесят одну) грн. 57 коп.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС», (69027, м. Запоріжжя, вул. Культурна, буд. 171, ідентифікаційний код юридичної особи 38665086) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915; на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 02140892, банк: Державна казначейська служба України м. Київ) витрати на сплату судового збору за подання позову в розмірі 18 030 (вісімнадцять тисяч тридцять) грн. 92 коп.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи «Електронний суд», з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС», в якій просить: поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 у справі № 908/1544/24 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради повністю; стягнути з Позивача суму сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.
Запорізькою міською радою у позовних вимогах заявлено наступний період стягнення недоотриманої орендної плати за землю, а саме: з 12.03.2017 по 28.02.2019.
Скаржник вважає, що строк позовної давності за вказаний вище період сплинув - 22.04.2024. Отже, Позивачем пропущено строк позовної давності за період з 12.03.2017 по 31.12.2017 (включно).
Судом не досліджено та відповідно не враховано наведену Відповідачем практику Верховного Суду, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 21.08.2019 по справі № 911/3681/17 (12-97гс19) та від 07.08.2019 по справі № 2004/1979/12 (14-194цс19).
У запереченнях на заяву про застосування строків позовної давності від 30.07.2024 Позивач не зазначає контраргументів стосовно обставин непереборної сили, які б могли завадити звернутись із даним позовом у законодавчо визначені строки.
Крім того, Запорізька міська рада не надала жодних міркувань чи пояснень стосовно своєї позиції, яка була неодноразово висловлена Позивачем у своїх процесуальних документах, а саме: «На території міста Запоріжжя ніколи, починаючи з 24.02.2022, не велися активні бойові дії, вона не є тимчасово окупованою.
Запорізька міська рада посилається на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/18489/20, який не має жодного відношення до даної справи, предмет розгляду - не є аналогічним зі справою № 908/1544/24, та йдеться про застосування спеціальної позовної давності, при тому, що у даній справі застосовується загальна позовна давність, що підтверджує Запорізька міська рада у своїх запереченнях.
При визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості щодо нового власника нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності - 22.05.2015 зареєстроване за ТОВ «Час- Тайм Плюс» на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 618, виданий 22.05.2015 Ракитянська Т.Г. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу. Тому позивач міг довідатися про порушення свого права і про особу, яка його порушує з 22.05.2015. Так, поважних причин пропущення позовної давності, за наявності яких порушене право підлягало б захисту судом -відсутні. При цьому, суд першої інстанції неоднозначно застосовує причинно-наслідкові зв'язки "карантину" та "військового стану" з правами/відповідальністю суб'єктів підприємницької діяльності, а саме: трактує норми законодавства на користь Запорізької міської ради.
Отже, Запорізька міська рада подала позовну заяву із пропуском строків позовної давності, чим зловживає своїми правами.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддямивід 20.11.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 27.11.2024 здійснено запит матеріалів справи №908/1544/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
05.12.2024 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 у справі № 908/1544/24. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 07.05.2025 о 10:40 год.
14.01.2025 від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що Запорізькою міською радою у позовних вимогах зазначено період стягнення недоотриманого доходу саме з 12.03.2017. Тобто, позовна давність починає свій відлік саме з 12.03.2017 по 12.03.2020.
Позивач наполягає, що строки визначені ст. 257 ЦК України були продовжені на час карантину та на період військового стану, тому строк позовної давності у даному випадку не закінчився.
В умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов'язком суб'єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, а тому намагання Відповідача ухилитись від орендної плати за спірну земельну ділянку з формальних підстав є неприпустимим.
Позивач звертає увагу на те, що об'єкт нерухомості, який належить відповідачу, знаходиться в місті Запоріжжя, де не велись активні бойові дії.
Запорізька міська рада вважає, суд першої інстанції надав вірну оцінку усім наданим доказам у розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 13 ГПК України, та врахував усі доводи надані учасниками даної справи, без порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи. Просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Час Тайм Плюс» на рішенням господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 по справі №908/1544/24 - відмовити повністю; рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 по справі №908/1544/24 - залишити без змін.
07.05.2025 в судовому засіданні у справі № 908/1544/24 оголошено перерву до 15.10.2025 на 11:40 год.
13.06.2025 від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено про те, що у судовому засіданні, яке відбулось 07.05.2025 суд зобов'язав Запорізьку міську раду надати пояснення та відповідні докази, щодо вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:01:007:0186 у 2017, 2018, 2019 році.
З метою надання додаткових пояснень та належного представництва інтересів позивача у суді, представником позивача було зроблено запит до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 07.05.2025 за № 01/02-11/0872 про надання документів.
11.06.2025 на електронну пошту позивача надійшла відповідь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 11.06.2025 № 18-8-0.37.1-2255/2-25 від 11.06.2025 з якої стало відомо, що за наявною в Головному управлінні інформацією у 2017, 2018, 2109 роках витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:007:0186 не формувались та не видавались витяги. Надати копії витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:01:007:0186 не можливо.
Нормативна грошова оцінка земельн6ої ділянки підлягає щорічній індексації відповідно до ст. 289 Податкового кодексу України. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок застосовується до розрахованого значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно, для отримання значення нормативної грошової оцінки земельних ділянок за попередні роки (у разі відсутності витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок за минулі роки, а також за умови чинності технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з якої такі витяги формувались) можливе шляхом ділення на відповідне значення коефіцієнта індексації.
Позивачем, разом із позовною заявою надавався розрахунок щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ "ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС" земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:01:007:0186, за адресою: м. Запоріжжя вул. Запорізька, 38, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), здійснений на підставі витягу НГО №НВ-2300057172023 від 11.08.2023.
Відповідно до зазначеного витягу, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:007:0186, за адресою: м. Запоріжжя вул. Запорізька, 38 становив 25 723 789,50грн.
Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017-2023 роки були наступними: 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1; 2022 рік - 1,15;
Таким чином нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки за попередні періоди розрахована наступним чином:
25 723 789 (НГО2023) / 1,15 (к.і.2022) / 1,1 (к.і.2021) = 20 335 011,46грн (НГО2020).
Оскільки у 2017-2019 роках коефіцієнти індексації становили « 1,0», то і нормативна грошова оцінка земельної ділянки у ці роки становила 20 335 011,46грн.
25 723 789 (НГО2023) / 1,15 (к.і.2022) / 1,1 (к.і.2021) = 20 335 011,46грн (НГО2020).
Оскільки у 2017-2019 роках коефіцієнти індексації становили « 1,0», то і нормативна грошова оцінка земельної ділянки у ці роки становила 20 335 011,46грн.
25 723 789 (НГО2023) / 1,15 (к.і.2022) / 1,1 (к.і.2021) = 20 335 011,46грн (НГО2020).
Оскільки у 2017-2019 роках коефіцієнти індексації становили « 1,0», то і нормативна грошова оцінка земельної ділянки у ці роки становила 20 335 011,46грн.
25 723 789 (НГО2023) / 1,15 (к.і.2022) / 1,1 (к.і.2021) = 20 335 011,46грн (НГО2020).
Оскільки у 2017-2019 роках коефіцієнти індексації становили « 1,0», то і нормативна грошова оцінка земельної ділянки у ці роки становила 20 335 011,46грн.
25 723 789 (НГО2023) / 1,15 (к.і.2022) / 1,1 (к.і.2021) = 20 335 011,46грн (НГО2020).
Оскільки у 2017-2019 роках коефіцієнти індексації становили « 1,0», то і нормативна грошова оцінка земельної ділянки у ці роки становила 20 335 011,46грн.
Просить врахувати цю інформацію під час розгляду справи.
У судовому засіданні 15.10.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Рішенням п'ятдесят дев'ятої сесії шостого скликання Запорізької міської ради № 40/34 від 30.06.2015 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вулиці Запорізькій, 38, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» (відповідач у справі) та припинити Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Україна» ЛТД К» право оренди земельної ділянки площею 0,6150 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) по вул. Героїв Сталінграду/вул. Авангардній/вул. Запорізькій, раніше наданої рішенням міської ради від 17.10.2007 № 43/229 «Про внесення змін містобудівної документації (генерального плану розвитку м. Запоріжжя) та передачу в оренду ТОВ виробничо-комерційна фірма «Україна» ЛТД К» земельних ділянок по вул. Героїв Сталінграду/вул. Авангардній/вул. Запорізькій для розташування торгівельно-розважального центру та гостьової автомобільної стоянки».
Пунктом 4 рішення № 40/34 від 30.06.2015 Запорізької міської ради вирішено передати в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:01:007:0186) строком на дев'ятнадцять років ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» площею 0,6150 га (землі житлової та громадської забудови; для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) для розташування торговельно-розважального центру в межах, раніше затверджених рішенням міської ради «Про внесення змін містобудівної документації (генерального плану розвитку м. Запоріжжя) та передачу в оренду ТОВ виробничо-комерційна фірма «Україна» ЛТД К» земельних ділянок по вул. Героїв Сталінграду/ вул. Авангардній/вул. Запорізькій для розташування торгівельно-розважального центру та гостьової автомобільної стоянки» від 17.10.2007 № 43/229 за рахунок земель Запорізької міської ради.
Також вказаним рішенням зобов'язало ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» у чотиримісячний строк укласти з Запорізькою міською радою договір оренди землі та здійснити державну реєстрацію права користування у встановленому законодавством порядку.
Як свідчать матеріали справи, відповідач договір оренди землі не уклав.
Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростування наведеного суду не надано.
На земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька 38, кадастровий номер 2310100000:01:007:0186 розташовується нерухоме майно, що належить ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» на праві власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо субєкта від 11.03.2024 № 369264572, а саме: тип об'єкта: майстерня Б2, нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості: ні, загальна площа 23,3 кв.м., адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 38: тип речового права: право власності; дата, час державної реєстрації: 22.05.2015.
Доказів на спростування цього факту матеріали справи не містять.
На час вирішення спору в суді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості, щодо реєстрації права користування земельною ділянкою площею 0,6150 га, кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:01:007:0186.
Земельна ділянка за кадастровим номером 2310100000:01:007:0186 площею 0,615 га за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду/вулиця Авангардна/вулиця Запорізька належить на праві власності Територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Згідно із інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області № 1655/5/08-01-04-01-04 від 09.02.2024 ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» у період з 2017 по 2022 роки не нараховує та не сплачує плату за землю (земельний податок та орендну плату) за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:01:007:0186 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 38.
Згідно Витягу від 11.08.2023 № НВ-2300057172023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька 38, кадастровий номер 2310100000:01:007:0186, загальною площею 0,6150 га становить 25 723 789,50 грн. в цінах 2023 року.
Рішенням Запорізької міської ради № 6 від 30.06.2015 (дата оприлюднення 30.06.2015) встановлено податок на майно (в частині плати за землю). В пункті 4 зазначеного рішення вирішено встановити розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки) (додаток 3). В додатку № 3 цього рішення наведені розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Зокрема, зазначено, що для інших земельних ділянок міста Запоріжжя розмір орендної плати у відсотках від їх нормативної грошової оцінки становить 3.
30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради № 7 було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016 року. В пункті 3 рішення зазначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 року становить 239,50 грн., та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн. В пункті 7 цього рішення зазначено про введення в дію нормативну грошову оцінку земель міста з 01.01.2016 року.
28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки).
Відповідно до додатку до вказаного рішення річний розмір орендної плати за інші земельні ділянки м. Запоріжжя становить 3 % від їх нормативної грошової оцінки.
Запорізькою міською радою (позивачем у справі) складено розрахунок розміру недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без укладання договору оренди земельної ділянки за період часу з 12.03.2017 по 28.02.2019, виходячи з такого.
Згідно ст. 289 Податкового Кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2024 № 6-28-0.222-323/2-23 на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-323/2-23 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2023 роки. Так, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2017 рік складав 1,0, за 2018 рік - 1,0, за 2019 рік - 1,0, за 2020 рік - 1,0, за 2021 рік - 1.1 та за 2022 рік - 1.15.
Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов'язання на наступний рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача недоотриманий дохід за фактичне користування земельною ділянкою починаючи з 12.03.2017 по 28.02.2019, тому сума доходу відповідача, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді земельної ділянки, розрахована наступним чином.
За 2023 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в цінах 2023 року склала 25 723 789,50 грн.
За 2019 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 20 335 011,46 грн. визначена шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2023 року (25 723 789,50 грн.) на коефіцієнт індексації 2022, 2021, 2020 років: 1,15, 1,1, 1,0.
Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2019 рік визначено: 20 335 011,46 грн. х 3 % = 610 050,34 грн.
610 050,34 грн./ 12 місяців = 50 837,53 грн. (розмір орендної плати за 1 місяць 2019 року).
50 837,53 грн. х 2 = 101 675,06 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 01.01.2019 по 28.02.2019)
За 2018 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 20 335 011,46 грн. розрахована шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2023 року (25 723 789,50 грн.) на коефіцієнт індексації 2022, 2021, 2020, 2019 років: 1,15, 1,1, 1,0, 1,0.
Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2018 рік визначено: 20 335 011,46 грн. х 3 % = 610 050,34 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 01.01.2018 по 31.12.2018)
За 2017 рік нормативна грошова оцінка земельної ділянки в розмірі 20 335 011,46 грн. розрахована шляхом зменшення нормативної грошової оцінки землі в цінах 2023 року (25 723 789,50 грн.) на коефіцієнт індексації 2022, 2021, 2020, 2019, 2018 років: 1,15, 1,1, 1,0, 1,0, 1,0.
Звідси річний розмір орендної плати за земельну ділянку за 2017 рік визначено: 20 335 011,46 грн. х 3 % = 610 050,34 грн.
610 050,34 грн./ 12 місяців = 50 837,53 грн. (розмір орендної плати за 1 місяць 2017 року).
50 837,53 грн./31 день = 1 639,92 грн. (розмір орендної плати за 1 день березня місяця 2017 року).
50 837,53 грн. х 9 = 457 537,77 грн. + 1 639,92 грн. х 20 днів = 490 336,17 грн. (сума недоотриманої орендної плати з 12.03.2017 по 31.12.2017).
Таким чином, за розрахунком позивача загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 12.03.2017 по 28.02.2017 склав: 490 336,17 грн. (2017 рік) + 610 050,34 грн. (2028 рік) + 101 675,06 грн. (2019 рік) = 1 202 061,57 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, встановив, що ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» фактично користувалося земельною ділянкою комунальної власності (м. Запоріжжя, вул. Запорізька, 38, кадастровий номер 2310100000:01:007:0186, площею 0,6150 га) без оформлення правовстановлюючих документів, порушивши вимоги статті 125 Земельного кодексу України.
Таке користування позбавило Запорізьку міську раду - власника землі - права отримувати дохід у вигляді орендної плати. Відповідно до статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України відповідач безпідставно зберіг у себе кошти, які мав би сплатити за користування земельною ділянкою, і тому зобов'язаний їх повернути власнику.
Суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду (постанови від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17), а також на практику ЄСПЛ («Федоренко проти України», «Кечко проти України»), згідно з якою очікувані доходи від користування майном є об'єктом права власності, що підлягає захисту.
На підтвердження розміру безпідставно збережених коштів позивач надав витяг із технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 11.08.2023, за яким сума недоотриманих доходів за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 становить 1 202 061,57 грн. Відповідач контррозрахунку не надав.
Суд також врахував, що аналогічні обставини вже були встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.07.2023 у справі № 908/1066/23 (щодо періоду 01.03.2019- 11.03.2022), яке набрало законної сили.
Отже, суд визнав доведеними вимоги Запорізької міської ради та постановив стягнути з ТОВ «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» 1 202 061,57 грн як дохід, отриманий від безпідставно набутого майна (несплаченої орендної плати за землю).
Доводи відповідача, надані в обґрунтування доводів про пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами у цій справі, судом визнані безпідставними та необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Колегія суддів зауважує, що відповідач не наводить в апеляційній скарзі доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині визначення розміру, обґрунтованості та правомірності позовних вимог про стягнення з відповідача 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019.
Так, суд апеляційної інстанції, дослідивши рішення в цій частині, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019, а отже і про їх задоволення.
Щодо доводів апелянта, наведених в апеляційній скарзі про сплив строків позовної давності, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Аналіз змісту норм матеріального права дає підстави для висновку, що до вимог про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України застосовується загальний строк позовної давності в 3 роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно цивілістичної доктрини позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали не повними через сплив часу.
Оскільки невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Пунктом 12 розділу Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України, встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (covid-19), строки визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12.03.2020.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" постановлено відмінити з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, в період з 12.03.2020 по 30.06.2023 на всій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Тобто було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину продовжується на строк дії таких обставин.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі № 920/724/21 зазначив, що суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.
В подальшому, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19, яким встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав чинності з 17.03.2022.
На момент розгляду справи у суді першої інстанції п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023 та передбачає, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду справи у суді першої інстанції відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 07.02.2025 включно.
Тобто, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, на законодавчому рівні було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.
Таким чином, апелянтом не враховано, що строк позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, в силу приписів п. 12 Прикінцевих положень ЦК України продовжено на строк дії карантину (з 12.03.2020 по 01.07.2023), а в силу приписів п. 19 Прикінцевих положень ЦК України перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану (з 24.02.2022 до закінчення воєнного стану (на момент розгляду справи у суді першої інстанції)).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги приписи п., п. 12, 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо продовження строків позовної давності на строк дії карантину (який діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023) та у подальшому на строк дії воєнного стану (який діє з 24.02.2022 по теперішній час), місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що строк позовної давності за вимогою про стягнення 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 на час звернення позивача до суду з цим позовом 23.05.2024 не сплив, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви відповідача про застосування строків позовної давності.
Крім того, колегія суддів зауважує апелянту на тому, що строк позовної давності не є процесуальним строком, який встановлюється та регулюється положеннями відповідних процесуальних кодексів, а його дію продовжено/зупинено в силу норм закону (п. п. 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України), застосування яких не поставлено в залежність від будь-яких інших обставин окрім дії карантину або дії воєнного стану.
Господарським судом Запорізької області не досліджено та відповідно не враховано наведену Відповідачем практику Верховного Суду колегія суддів зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції перевірив постанови, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, а саме: постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (12-128гс19), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (12-97гс19) та від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (14-194цс19).
Дослідивши зазначені судові рішення, колегія суддів встановила, що в них відсутні висновки щодо застосування пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема стосовно продовження строків позовної давності на період дії карантину та їх зупинення під час воєнного стану.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано не врахував наведену відповідачем судову практику, а посилання апелянта на зазначені постанови є безпідставними та відхиляються колегією суддів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник є нерелевантними для цієї справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення строку позовної давності, а також про те, що Господарський суд Запорізької області не може посилатись на підстави пропуску строків позовної давності Запорізькою міською радою у зв'язку із введенням воєнного стану, адже неодноразово у своїх рішеннях висловлював думку, що на місто Запоріжжя військовий стан не вплинув як на підставу звільнення від тих чи інших обов'язків та/або поновлення прав, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції розглядав заяву відповідача про застосування до позовних вимог Запорізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС» 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 у справі № 908/1544/24 наслідків пропуску строку позовної давності. За наслідками розгляду зазначеної заяви, суд першої інстанції, приймаючи до уваги приписи п., п. 12, 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України щодо продовження строків позовної давності на строк дії карантину (який діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023) та у подальшому на строк дії воєнного стану (який діє з 24.02.2022 по теперішній час), дійшов висновку про те, що строк позовної давності за вимогою про стягнення 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 на час звернення позивача до суду з цим позовом 23.05.2024 не сплив, що є підставою для відмови у задоволенні відповідної заяви відповідача про застосування строків позовної давності. Відповідно, з оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд не вирішував питання поновлення позивачу строку позовної давності та не розглядав причини пропуску строків позовної давності, оскільки, як зазначалося вище, строк позовної давності за вимогою про стягнення 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 на час звернення позивача до суду з цим позовом 23.05.2024 не сплив, відповідно необхідність його поновлення відсутня.
Крім того, апеляційний суд не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022, оскільки висновки сформовані у цій справі, стосуються застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України та зроблені, виходячи із інших фактичних обставин справи.
Посилання скаржника на те, що Запорізька міська рада подала позовну заяву із пропуском строків позовної давності, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і чинному законодавству.
Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження іншої дати, з якої, як він вважає, позивач достеменно довідався або міг довідатися про порушення свого права. Відтак, твердження про пропуск строку позовної давності є припущеннями, що не підтверджені матеріалами справи.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із фактичних обставин справи, встановивши, що строк позовної давності за вимогою про стягнення 1 202 061,57 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю) за період з 12.03.2017 по 28.02.2019 на час звернення позивача до суду з цим позовом 23.05.2024 не сплив.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Звернення особи до суду в межах законодавчо передбачених строків не може кваліфікуватися як зловживання правом, оскільки реалізація права на судовий захист є гарантованим Конституцією правом (стаття 55 Конституції України).
Доказів недобросовісної поведінки позивача або використання процесуальних прав із метою, відмінною від захисту порушеного права, апелянтом не надано.
З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції належним чином дослідив питання щодо строків позовної давності (в тому числі щодо продовження строків позовної давності під час карантину та щодо зупинення таких строків на час дії воєнного стану), надавши правову оцінку усім доводам сторін. Посилання апелянта на неповноту дослідження фактів не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що «…внаслідок неповноти та неправильності встановлення обставин, які мають значення для справи; внаслідок не дослідження доказів, наданих Відповідачем, при ухваленні рішення у справі № 908/1544/24, Господарським судом Запорізької області порушено норми матеріального та процесуального права, та таке рішення підлягає скасуванню у повному обсязі…» не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Решта викладених в апеляційній скарзі аргументів не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС".
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 у справі № 908/1544/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269 - 271, 275, 276, 282-284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Стешина Віталія Вікторовича на рішення Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАС-ТАЙМ ПЛЮС" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 у справі № 908/1544/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2024 у справі № 908/1544/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст 287 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 13.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін