12.11.2025 року м.Дніпро Справа № 904/264/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Горбенко І. В., адвокат
від позивача: Цюпа Ю.О., адвокат
від відповідача: Муходінов М.Л., адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р.
(суддя Загинайко Т.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 28.04.2025р.)
у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс", м. Кривий Ріг
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" , м. Кривий Ріг
про визнання актів укладеними та стягнення 12 338 180 грн. 00 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
З урахуванням уточненої позовної заяви Позивач просив:
- визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Акт №28 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей у сумі 8 910 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 485 000 грн. 00 коп. з відновлення корпусу барабану б/в млина ММС70Х23 кр.3Бу660910И1-0СБ по договору №71-35 за відомістю дефектів №07-2024-08 у кількості 1 штука;
- визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" Акт №29 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей в сумі 2 750 400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 458 400 грн. 00 коп. з відновлення стінки торцевої (розвантаження) б/в млина МГР кр.140.3580/1-126683СБ по договору №71-35 відомістю дефектів № 07-2024-25 у кількості 1 штука;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" грошові кошти у сумі 12 338 180 грн. 00 коп., у тому числі суму основного зобов'язання - 11 660 400 грн. 00 коп., інфляційні втрати - 387 894 грн. 00 коп. , 3% річних - 130 139 грн. 00 коп., пеня -159 747 грн. 00 коп.;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" витрати на судовий збір у сумі 152 902 грн. 00 коп.;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" витрати на правову допомогу у сумі 40 000 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем зобов'язань за договором №71-35 від 08.01.2024 у частині оплати заборгованості, та у зв'язку з цим наявністю підстав для нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р. позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" 11 660 400 грн. 00 коп. - суму основного зобов'язання, 387 894 грн. 00 коп. - інфляційних нарахувань, 130 139 грн. 00 коп. - 3% річних, 158 581 грн. 44 коп. - пені та 148 044 грн. 18 коп. - витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р. у справі №904/264/25 в частині стягнення 158 581,44 грн. пені скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в частині стягнення пені в розмірі 26 460,24 грн., у зв'язку з невиключенням до платежу суми ПДВ під час розрахунку розміру пені та зменшити розмір стягнення пені відповідно до положень ст. 233 ГК України , ст. 551 ЦК України на 99%.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що розмір стягуваних пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягають зменшенню на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України тому, що наявні обставини, які вказують на: погіршення умов господарювання та фінансового стану підприємства - Відповідача внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію України, зменшення чисельності працівників (зокрема з причин призову до служби в ЗСУ та загибелі внаслідок військових дій), надання суттєвої матеріальної підтримки Збройним силам України та Військовим адміністраціям.
Скаржник зауважує, що: у зв'язку з військовою агресією російської федерації на початку 2022 року для ПРАТ "ІНГЗК" були порушені логістичні ланцюги зі збуту його продукції, через що відбулося зниження попиту на внутрішньому ринку, а відсутність доступу до морських портів вимусило переорієнтувати експортні відвантаження продукції за допомогою залізничного транспорту через західні кордони України, у зв'язку із ворожими обстрілами енергетичної інфраструктури України внаслідок проведення воєнних дій підприємство ПРАТ "ІНГЗК" постійно відключається від електроенергії, внаслідок чого відбулася неодноразова зупинка підприємства та порушення технологічного процесу, крім того у період повномасштабного вторгнення рф на територію України в ПРАТ "ІНГЗК" відбулося значне зниження кількості штатної чисельності працівників. Викладене, у сукупності, призвело до суттєвого погіршення економічного стану Відповідача.
Разом з тим, за доводами Скаржника, ПРАТ "ІНГЗК" продовжує як виконувати свої зобов'язання перед своїми контрагентами, зокрема, і перед Позивачем, так і підтримувати обороноздатність країни, допомагати ЗСУ, силам територіальної оборони, правоохоронним органам, лікарням, комунальним підприємствам, Товариству Червоного Хреста України, благодійним організаціям тощо.
На думку Апелянта, Відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції були надані достатні докази, які мали б бути враховані судом для прийняття рішення про зменшення стягуваних інфляційних втрат та 3% річних. Однак судом не були прийняті до уваги надані докази та не було їм надано оцінки.
Крім того у скарзі йдеться про те, що сума пені, яка заявлена Позивачем до стягнення, за своєю правовою природою є заходом юридичної відповідальності. Тому, враховуючи зміст Актів на систематичне відновлення № 28 та № 29, які містять окремі строки: "Всього до сплати (без ПДВ)", "Податок на додану вартість (20%)", "Всього до сплати (з ПДВ)", правильним є невключення до платежу суми ПДВ під час розрахунку розміру пені. Таким чином, з Відповідача підлягала стягненню пеня без урахування 20% ПДВ у сумі 132151,20 грн. (тобто 158 581,44грн - 26460,24грн )
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач у відзиві зазначає, що ним дотримано умови договору № 74-35 та норми права у здійснених розрахунках пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.
Позивач пославшись на співвідношення нарахованих 387 894,00 грн - інфляційних нарахувань, 130 139,00 грн - 3% річних, 158 581,44 грн - пені та 148 044,18 грн - витрат на сплату судового збору до суми основного зобов'язання, то це становить 6% від 11660400,00 грн. від суми боргу і є незначними, вважає відсутніми підстави для зменшення до 99% цих нарахувань, оскільки вони є співмірними та адекватними до суми заборгованості. При цьому Позивач вважає необхідним врахувати недобросовісну поведінку ПРАТ «ІНГЗК» до підрядника ТОВ "Криворіжпромтехсервіс" , оскільки заборгованість наявна і на цей час, хоч сума основного зобов'язання не оскаржується.
Позивач зазначає, що він також працює та сплачує податки, потерпає в умовах військового стану від агресії Російської Федерації.
Також Позивач відхиляє доводи Скаржника щодо зменшення нарахувань з посиланням на норми Податкового кодексу України та здійснення розрахунку штрафних санкцій від суми зобов'язання без ПДВ. Так, згідно з п.10.2 Договору у разі порушення строку оплати виконаних робіт, Замовник виплачує Підряднику пеню у сумі 0,01 % від невиплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка була у період, з який нараховується пеня. Отже, умовами договору чітко регламентується база розрахунку - невиплачена сума. Невиплачена сума становить 11 660 400,00 грн. відповідно рішення суду від 16.04.2025, а значить зменшенню ПДВ-20% не підлягає.
Крім того, Позивач звертає увагу, що для застосування штрафних санкцій на користь Скаржника ПРАТ «ІНГЗК» у пунктах 10.3, 10.4 Договору № 71-35 визначає базу від суми із врахуванням ПДВ, таким чином, на думку Позивача, йдеться про порушення Скаржником принципу тлумачення договору, диспозитивності та балансу інтересів сторін. Якщо в договорі для однієї сторони визначені санкції від суми з ПДВ, то тлумачити умову інакше для другої сторони, без чіткого виключення є порушенням балансу інтересів. Тобто, якщо замовник має право нараховувати штраф від суми з ПДВ, а підряднику дозволено лише без ПДВ суперечить принципу добросовісності. У силу системного аналізу договору, з урахуванням відсутності в договорі прямого виключення ПДВ при визначенні бази для розрахунку пені, а також наявності протилежної конструкції для іншої сторони (замовника), підрядник має право застосувати аналогічний підхід до визначення розміру пені - з урахуванням ПДВ. Таким чином, твердження апелянта про безпідставність нарахування пені з урахуванням ПДВ є необґрунтованим.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/264/25. Матеріали справи №904/264/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2025р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р. у справі № 904/264/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судове засідання на 12.11.2025.
03.11.2025 ухвалою судом задоволена заява Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" та призначено судове засідання за його участю в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
12.11.2025 представники сторін надали пояснення у справі.
У судовому засіданні 12.11.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
08.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" (підрядником) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (замовником), було укладено договір від №71-35, згідно з п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати у порядку та на умовах цього договору роботи з технічного обслуговування та ремонту обладнання ПРЛТ "ІНГЗК", перелік яких наведено у відповідних додатках (специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього договору. Роботи виконуються на території замовника.
Замовник зобов'язується надати підряднику об'єкт для виконання робіт, прийняти та оплатити виконані роботи у порядку та у строки, передбачені цим договором (пункт 1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору загальні строки виконання робіт за цим договором, а також їх окремих обсягів, визначаються у відповідних специфікаціях, додаткових угодах, додатках, які є невід'ємною частиною цього договору, та конкретизуються (мають уточнятися) на поточний місяць у "Графіках виконання робіт" (Додаток №7 до цього Договору) чи у "Графіках виходу персоналу для виконання робіт" (Додаток №8 до цього Договору). В межах строків виконання робіт, вказаних у специфікаціях, роботи виконуються на загальних умовах, без врахування вихідних, святкових та неробочих днів, якщо інше не вказано у специфікації. Особливі умови виконання робіт можуть бути визначені у додатках.
Фактичний термін закінчення окремих обсягів робіт визначається датою підписання замовником Акту виконаних робіт з Додатками (форма 01 "Акт на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин та деталей підрядної організації", форма 02 "Акт на оприбуткування ТМЦ, отриманих при розробці (демонтажу) деталей, вузлів, агрегатів та т.п. під час ремонту (надання послуг)", форма 03 "Акт на витрачені при ремонті матеріали") - далі Акт виконаних робіт з додатками. На підставі згоди сторін у письмовій формі може бути визначено інший склад документів, які засвідчують фактичний термін закінчення робіт (пункт 2.3 Договору).
Пунктом 3.1 Договору визначено, що ціна робіт відповідає рівню звичайних цін, виходячи із специфіки та способу виконання робіт, визначається на підставі погоджених сторонами специфікацій.
Вартість робіт підрядника включає в себе відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням робіт за цим договором та платню за виконані роботи підрядником, за вирахуванням витрат замовника, зазнаних у зв'язку з наданням підряднику енергоносіїв, машин та механізмів для забезпечення виконання підрядником зобов'язань за цим договором (пункт 3.2 Договору).
Ціна робіт може бути змінена сторонами виключно шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, яким затверджуються зміни до специфікацій, нові редакції специфікацій або додаткові специфікації (пункт 3.3 Договору).
За умовами п. 4.1 Договору оплата замовником виконаних робіт відбувається поетапно, протягом строку, зазначеного в кожній специфікації до договору окремо, від дати підписання сторонами Актів виконаних робіт, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних у облік.
Оплата замовником виконаних підрядником робіт відбувається в національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок підрядника (пункт 4.2 Договору).
Пунктом 4.4 Договору визначено, що замовник має право не приймати документи, що оформлені неналежним чином від підрядника. В цьому випадку вся відповідальність за можливе порушення строків виконання робіт, невчасну їх оплату та інші негативні наслідки пов'язані з подальшим порушенням сторонами своїх зобов'язань та обов'язків за договором, покладається на підрядника.
Згідно з п. 4.5 Договору, якщо під час приймання робіт або протягом гарантійного строку будуть виявлені недоліки, що виникли з вини підрядника (у т.ч. у частині кількості, якості), сторонами оформлюється Дефектний акт (Додаток №3 до цього Договору). Дефектний акт складається замовником, який вказує перелік недоліків у виконаних роботах та строки їх усунення. Строки усунення виявлених недоліків не повинні перевищувати строків виконання робіт, вказаного в відповідних специфікаціях або графіках виконання робіт (Додаток №7 до цього договору). Підрядник зобов'язується протягом трьох днів з моменту отримання Дефектного акту (у відповідності до пункту 16.3 договору) підписати його та направити замовнику. Сторони домовились, що непідписання, ненаправлення або несвоєчасне направлення замовнику Дефектного акту прирівнюється до безумовної згоди підрядника зі змістом Дефектного акту, складеного замовником. Замовник не підписує Акти виконаних робіт (за якими виявлені неякісно виконані роботи) підрядника до усунення дефектів. Усунення неякісно виконаних робіт проводиться підрядником за свій рахунок, у строках та на умовах, обумовлених сторонами у Дефектному акті.
Підпунктом 7.2.1 Договору передбачено, що підрядник має право отримувати оплату за виконані роботи у розмірах та у строки, що обумовлені в цьому договорі та додатках до нього.
Підпунктом 7.3.3 Договору узгоджено, що замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконані підрядником, провести огляд їх результатів; при виявленні відхилень від умов даного договору або інших недоліків - негайно повідомити про них підрядника.
Відповідно до п. 8.1 Договору не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту закінчення виконання робіт за цим договором або за окремими об'єктами, підрядник направляє замовнику повідомлення у письмовій формі про закінчення робіт.
Згідно з п. 8.4 Договору після закінчення робіт з ремонтів обладнання та успішному випробуванню кожної одиниці обладнання оформлюється та підписується сторонами "Акт приймання об'єкту з ремонту" (Додаток №4 до даного договору).
Пунктом 8.6 Договору визначено, що оригінали Актів виконаних робіт з Додатками, у відповідності до пункту 2.3 даного договору передаються замовнику у двох екземплярах після підписання та скріплення печаткою кожного екземпляру підрядником із зазначенням у частині реквізитів цього договору.
Замовник зобов'язаний після отримання Актів виконаних робіт з додатками у відповідності до пункту 2.3 даного договору провести огляд результатів виконання робіт підрядником та при відсутності недоліків прийняти їх, підписавши надані підрядником Акти виконаних робіт з додатками у відповідності до пункту 2.3 цього договору. Якщо під час приймання результатів виконання робіт будуть виявлені недоліки, сторони керуються пунктом 4.5 цього договору (пункт 8.7 Договору).
За умовами п.10.2 Договору у разі порушення строку оплати виконаних робіт, Замовник виплачує Підряднику пеню у розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка була дійсна у період, за який нараховується пеня.
Пунктом 16.4 Договору визначено, що договір діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.
Крім того, сторонами було підписано специфікацію від 13.05.2024 №2 до Договору, відповідно до якої замовник поручає, а підрядник зобов'язаний виконати в порядку та на умовах Договору роботи на загальну суму 22 662 000 грн. 00 коп., а саме:
- відновлення корпусу барабана б/в млина ММС 70x23, кр.ЗБу660910И1-0СБ ВД №07-2024-08 в кількості 1 штука на суму 7 425 000 грн. 00 коп.; строк виконання робіт - 90 робочих днів;
- відновлення стінки торцової (завантаження) б/в млина МГР, кр. 140.3579СБ/1-226681СБ ВД №07-2024-24 в кількості 2 штуки на загальну суму 4 584 000 грн. 00 коп.; строк виконання робіт - 40 робочих днів;
- відновлення стінки торцової (розвантаження) б/в млина МГР, кр.140.3580/1-226683СБ, кр. 140.3580/8-12655 ВД №№07-2024-25 в кількості 3 штуки на загальну суму 6 876 000 грн. 00 коп.; строк виконання робіт - 40 робочих днів (надалі - Специфікація) (т.1, а.с. 21).
Також у Специфікації сторонами погоджено порядок оплати виконаних робіт, так оплата виконаних робіт провадиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом 15-ти календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами.
В матеріалах справи містяться копії відомостей дефектів (т.1, а.с. 22-23).
У подальшому сторонами було складено акти приймання-передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ, за якими замовником було передано виконавцю у ремонт товарно-матеріальні цінності, а саме:
- від 20.06.2024 №4901927662, за яким замовником передано, а виконавцем прийнято корпус барабана к.ЗБу660910И1-0СБ б/в в кількості 1 штука; відповідно до умов підписаної сторонами Специфікації, строк виконання робіт - 90 робочих днів (т.1, а.с. 24);
- від 07.08.2024 № 4902429031, за яким замовником передано, а виконавцем прийнято стінку торцову (розвантаження) МГР, к.1-226683СБ б/в в кількості 1 штука; відповідно до умов підписаної сторонами Специфікації строк виконання робіт - 40 робочих днів(т.1, а.с.24 на звороті).
Позивач зазначає, що листом від 09.09.2024 №546 (т.1, а.с. 29-30) Відповідачу були надіслані Акти виконаних робіт, а саме:
- Акт №28 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей суму 8 910 000 грн. 00 коп., з урахуванням ПДВ, по відновленню корпусу барабану б/в млина ММС 70х23 к.3Бу660910И1-0СБ за відомістю дефектів №07-2024-08 у кількості 1 штука (т.1, а.с. 34);
- Акт №29 від 09.09.2024 на систематичне відновлення матеріальних цінностей на суму 2 750 400 грн. 00 коп. по відновленню стінки торцевої (розвантаження) б/в млина МГР кр.140.3580/1-126683СБ за відомістю дефектів № 07-2024-25 (т.1, а.с. 35).
Позивач стверджує, що доказом вручення Актів від 09.09.2024 № 28, №29 на систематичне відновлення матеріальних цінностей є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5009301475506 АТ "Укрпошта", з якого вбачається, що поштове відправлення отримано Відповідачем 30.09.2024 (т.1, а.с. 31, 33).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Позивачем листом від 20.09.2024 № 557 повідомлено Відповідача про завершення робіт з відновлення корпусу барабану б/в млина ММС 70х23 кр.3Бу660910И1-0СБВД у кількості 1 штука та стінки торцевої (завантаження) б/в млина МГР кр.140.3579СБ/1-226681СБ у кількості 1 штука та запропоновано створити комісію з попередньої прийомки виконаних робіт (т.1, а.с. 28).
З наданого позивачем Акту огляду від 23.09.2024 вбачається, що комісією у складі директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" Олійника В.М., механіка РЗФ-2 Трюхан В.О. та головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс" ОСОБА_1 проведено огляд барабану б/в млина ММС 70х23 кр.3Бу660910И1-0СБВД та стінки торцевої (завантаження) б/в млина МГР кр.140.3579СБ/1-226681СБ, по яким були проведені відновлювальні роботи на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпромтехсервіс". Під час огляду встановлено, що всі роботи з ремонту по обом одиницям ремфонду виконані у повному обсязі, зауважень до якості виконаних робіт не виявлено (т.1, а.с. 36).
Позивач стверджує, що після прийняття і огляду Відповідач не підписав та не повернув Акти від 09.09.2024 №28, №29 , а також не повернув їх після отримання поштою 30.09.2024, чим порушив п. 2.3 Договору і ухиляється від підписання Актів виконаних робіт, які є підставою для оплати, що, у тому числі, є предметом спору.
Також, за доводами Позивача, у зв'язку з неоплатою виконаних робіт за вказаними вище актами, за Відповідачем утворилась заборгованість заборгованість у розмірі 11 660 400 грн. 00 коп.
Викладені обставини Відповідачем не спростовані.
У зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язання з оплати основного боргу, Позивачем нараховані річні, інфляційні втрати та пеня у вказаних вище розмірах.
Неоплата Відповідачем вказаних сум основного боргу, пені, річних та інфляційних втрат стала підставою для звернення Позивача до суду для захисту своїх прав.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги у частині стягнення 11 660 400 грн. 00 коп. - суми основного зобов'язання є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Також суд вважав наявними підстави для нарахування річних, інфляційних втрат, а також пені, розмір якої було перераховано судом. Разом з тим, оцінюючи акти на систематичне відновлення матеріальних цінностей суд дійшов висновку, що вони є документами первинного бухгалтерського обліку, складеними в процесі виконання Договору від 08.01.2024 №71-35, які містять інформацію про господарські операції та не мають ознаки правочину, отже позовні вимоги в частині визнання цих актів укладеними є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Одночасно суд вважав відсутніми підстави для зменшення розміру пені, річних та інфляційних втрат.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Оскільки предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині стягнення 158591,44грн пені (відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені у розміру 26460,24грн) та відмови у зменшенні пені на 99 %, то відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 536 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Спірні правовідносини сторін у даній справі врегульовані договором підряду.
За умовами ч.1 ст.837 Кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Частиною 4 ст.882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Щодо досліджуваної справи, то матеріали справи містять копії підписаних обома сторонами: Договору від 08.01.2024 №71-35 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту обладнання, специфікації від 13.05.2024 №2, у якій, зокрема, сторонами погоджено виконання робіт за Договором на суму 22 662 000 грн. 00 коп., відомостей дефектів (додаток №1 до Специфікації №2), а також актів приймання-передачі сировини, запасних частин та інших ТМЦ від 20.06.2024 №4901927662 та від 07.08.2024 №4902429031, з яких вбачається, що сторонами було погоджено виконання ремонтних робіт за Договором, строки їх виконання.
Однак, докази оплати Відповідачем заборгованості за виконані Позивачем роботи у сумі 11 660 400 грн. 00 коп. у матеріалах справи відсутні.
За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства.
Згідно з ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, а саме неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором підряду №71-35 від 08.01.2024 у частині оплати виконаних за цим договором робіт, відсутність у справі доказів, які б спростовували таке порушення, є наявними підстави для стягнення з Відповідача такої заборгованості у сумі 11 660 400 грн. 00 коп..
При цьому Скаржником в апеляційній скарзі не заперечується факт наявності заборгованості у вказаній сумі.
Разом з тим, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, (ч. 1. ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
З урахуванням вищевикладеного, у даному спорі, наявність підстав для нарахування пені, інфляційних втрат та річних випливає, у тому числі, з висновків суду про доведеність обставин стосовно неналежного виконання Відповідачем умов договору у частині оплати робіт.
Оскільки сторони не встановлювали у договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 ЦК України.
Позивачем нараховано 3% річних у розмірі 130 139 грн. 00 коп. за період з 16.10.2024 по 28.02.2025 включно.
Також Позивачем нараховані до стягнення інфляційні втрати у розмірі 387 894 грн. 00 коп. за період з листопада 2024 по грудень 2024 включно.
Слід зазначити, що саме розрахунок річних та інфляційних втрат, здійснений Позивачем, Апелянтом не оскаржується.
Крім того, за умовами вказаного вище договору, за порушення строків оплати виконаних робіт замовник виплачує підряднику пеню у розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка була дійсна у період, за який нараховується пеня.
Позивачем заявлено пеню у розмірі 159 747 грн. 00 коп. за період з 16.10.2024 по 28.02.2025 включно.
Між тим, апеляційний суд погоджується з перерахунком судом сум пені у зв'язку з неправильним розрахунком цієї суми Позивачем, а саме правильно визначивши період нарахування (з 16.10.2024 по 28.02.2025 включно, що складає 136 днів), фактичне нарахування Позивачем пені здійснено ним за 137 днів.
Отже, з урахуванням перерахунку суду, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 158 581 грн. 44 коп.
Стосовно перерахунку судом розміру пені заперечення сторін також відсутні.
Одночасно, щодо доводів про зменшення розміру річних, інфляційних втрат та пені на 99%, про які заявлено Відповідачем у відзиві на позов, то колегія суддів погоджується з відмовою місцевим господарським судом у задоволенні клопотання Відповідача про їх зменшення з огляду на таке.
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Враховуючи вищенаведене слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та процентів річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи, а також інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Тобто, зменшення заявлених неустойки та процентів, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Колегія суддів звертає увагу, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
Викладене означає, що за порушення договірних зобов'язань та інших правил здійснення господарської діяльності суб'єкт господарювання самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
У розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на наведене, складне економічне становище Відповідача, яким, у тому числі, обґрунтована винятковість обставин, не може бути безумовною підставою для зменшення пені, неустойки та річних.
Посилання Скаржника як на підставу для зменшення розміру пені на воєнний стан у країні відхиляються колегією суддів, оскільки під час воєнного стану в Україні всі суб'єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Водночас, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Договір № 71-35 укладений сторонами у січні 2024 року, тобто під час дії воєнного стану, і у такому випадку Відповідач повинен був усвідомлювати перспективи та ризики, пов'язані з укладенням цього договору і його виконанням, у тому числі, у частині своєчасної оплати виконаних Позивачем робіт.
Тобто Апелянтом не доведено, що саме введення воєнного стану призвело до неможливості виконання ним зобов'язань за спірним договором.
Крім того, судом не була встановлена надмірність пені, річних та інфляційних втрат. Зокрема розмір нарахованої Позивачем пені (0,01%) є значно меншим, ніж гранично допустимий розмір пені, встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Також, слід враховувати невиконання грошового зобов'язання з боку Відповідача, що має негативний характер для Позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань. Відповідач не надав належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження поважності причин неналежного виконання свого зобов'язання щодо своєчасної оплати за виконані роботи, невідповідності розміру пені, інфляційних втрат та річних наслідкам порушення, та не довів існування будь-яких виняткових обставин, які призвели до такого порушення та які б слугували підставою для їх зменшення.
З огляду на викладене господарський суд, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, не вбачав підстав для зменшення розміру неустойки, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що вимоги апеляційної скарги фактично зводяться до зменшення розміру пені.
Доводи Апелянта про те, що база нарахування пені за рішенням суду безпідставно включає в себе податок на додану вартість відхиляються колегією суддів як такі, що засновані на власному неправильному тлумаченні Відповідачем умов договору. З огляду на те, що сторони передбачили зазначення загальної вартості робіт з урахуванням ПДВ ( що вбачається зокрема із Специфікації №2 від 13.05.2024), та оскільки у спірному договорі застосування пені має здійснюватись у відповідному розмірі від невиплаченої суми (п.10.2 договору) без вказівки на виключення суми ПДВ з такого розрахунку, тому суд вважає, що Позивач правомірно здійснив нарахування пені.
При цьому ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
У даній справі, сторонами погоджено всі умови договору №71-35, які в подальшому були схвалені сторонами шляхом його виконання. Докази визнання недійсним цього договору у судовому порядку відсутні. Отже, вказаний договір був дійсним на час спірних відносин. Одночасно, Скаржником не наведено існування будь-яких обґрунтованих обставин, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення Відповідачем зобов'язання.
Як слушно зазначено Позивачем, з урахуванням відсутності у договорі умов про виключення ПДВ при визначенні бази для розрахунку пені, а також враховуючи передбачене договором нарахування штрафних санкцій на користь іншої сторони - ПрАТ"Інгулецький ГЗК" (замовника) із врахуванням ПДВ, підрядник має право застосувати аналогічний підхід до визначення розміру пені - з урахуванням ПДВ.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Викладене свідчить про відсутність у суду апеляційної інстанції підстав для врахування доводів щодо зменшення пені на суму ПДВ, наведених Скаржником в апеляційній скарзі , під час апеляційного перегляду справи та які не заявлялися Відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025р. у справі №904/264/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 13.11.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В. Чус