ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 листопада 2025 року Справа № 918/97/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя ОСОБА_1 , суддя ОСОБА_2 , суддя ОСОБА_3
секретар судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури
на рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025
(ухвалене о 16:20 год. у м. Рівному, повний текст складено 06.08.2025)
у справі № 918/97/24 (суддя ОСОБА_5 )
за позовом керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 в інтересах держави
до відповідачів:
1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
2) Острозької міської ради
про визнання недійсним договору та повернення майна
за участю представників:
прокурор - ОСОБА_7 ;
від фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ;
від ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_9
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з позовом в інтересах держави до фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна від 16.07.2013, укладеного між відповідачами, яким у строкове платне користування передано котельню площею 147,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також про зобов'язання підприємця повернути територіальній громаді в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом підписання акту приймання-передачі спірного приміщення котельні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір від 16.07.2013 укладено з порушенням ст. 638 Цивільного кодексу України, ст. 6, 10, 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 6-8 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" в редакції від 21.10.2010.
Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.04.2024, залишеним без змін постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.09.2024, позовні вимоги прокурора задоволені, визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від 16.07.2013, укладений між ІНФОРМАЦІЯ_5 та ФОП ОСОБА_6 , яким передбачена передача у строкове платне користування котельні площею 147,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов'язано ФОП ОСОБА_6 повернути територіальній громаді в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 нерухоме майно шляхом підписання акту приймання-передачі.
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_6 у складі колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.01.2025 касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_4 задоволено частково, постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.09.2024 та рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.04.2024 у справі № 918/97/24 скасовано, справу передано на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_8 вказав, що з матеріалів справи не вбачається та прокурором не доведено того, що про порушення прав держави прокурор довідався чи міг довідатися раніше, ніж орган місцевого самоврядування - ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка є стороною оспорюваного договору оренди, укладеного 16.07.2013.
3азначено, що, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи відповідачів у справі та не з'ясовували питання стосовно того, чи з дати укладення спірного договору від 16.07.2013 прокурор з використанням повноважень, наданих йому Законом України "Про прокуратуру", мав можливість отримати повну та достовірну інформацію про укладення такого договору без проведення відповідного конкурсу. При цьому прокурором не наведено належного обґрунтування звернення до суду з вимогою про визнання недійсним спірного договору оренди (від 16.07.2013) 29.01.2024, у той час станом на час укладення спірного договору органи прокуратури не були позбавлені можливості систематично здійснювати моніторинг законності розпорядження комунальним майном та в разі виявлення порушень чинного законодавства звертатися до суду з відповідними позовами, спрямованими на захист інтересів держави (схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 922/3589/21).
Також, колегія суддів зазначила, що вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що у цьому випадку прокурор не пропустив строк позовної давності, оскільки про відповідні порушення дізнався лише 05.03.2023, та визнає такі висновки такими, що зроблені без дослідження всіх обставин справи, а доводи касаційної скарги про порушення судами положень статті 261 Цивільного кодексу України знайшли своє підтвердження.
За результатом нового розгляду, ІНФОРМАЦІЯ_10 рішенням від 29.07.2025 у справі № 918/97/24 в позові відмовив.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що , спірний договір оренди укладений з порушенням вимог ст. ст. 5- 7 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним за приписами ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як такий, що суперечить актам цивільного законодавства.
В той же час, з огляду на заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності, суд вказав, що починаючи з липня 2013 року в органів прокуратури були усі правові підстави та можливості з'ясувати обставини та звернутися з відповідним позовом в межах позовної давності, чого прокурором зроблено не було.
Взявши до уваги, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено існування об'єктивних підстав, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував також ст. ст. 41 Конституції України, ст. ст. 3, 11, 15, 16 204, 216 ЦК України, ст. 174 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 5, 7 Закону України "Про особливості передачі в оренду об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності", ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Крім того, місцевий господарський суд надав оцінку дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої просить рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025 у справі № 918/97/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідачами у цій справі, на підставі належних та допустимих доказів, не доведено, що прокурору з 2013 року було чи могло бути відомо про порушення, допущене при укладенні Договору, а судом в свою чергу зроблено висновок щодо пропуску строку позовної давності без належного обґрунтування, чи посилання на конкретні докази у справі, що свідчить про їх передчасність та безпідставність.
Поза увагою суду першої інстанції залишено той факт, що прокурор не мав можливості отримати повну та достовірну інформацію стосовно договору оренди від 16.07.2013 з дати його укладення.
З врахуванням норм Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991, в 2013 році у межах функції нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор мав повноваження на проведення не суцільних перевірок всіх актів, які приймалися органами місцевого самоврядування, а лише окремих, і за наявності підстав, що свідчили про можливі порушення чинного законодавства при їх прийнятті.
Оскільки рішення, протоколи, розпорядження щодо проведення конкурсу по передачі у 2013 році в оренду спірної котельні ІНФОРМАЦІЯ_5 не приймалися, спірний правочин у загальному доступі був відсутній, про його існування органам ІНФОРМАЦІЯ_11 було невідомо, відтак і ініціювати його перевірку, ІНФОРМАЦІЯ_12 не могла.
Доводи суду першої інстанції про те, що з липня 2013 року у прокурора були наявні усі правові підстави та можливості з'ясувати обставини і звернутися з відповідним позовом в межах позовної давності не ґрунтуються ані на нормах матеріального права, ані на матеріалах справи.
Поза увагою суду першої інстанції залишено і те, що правопорушення, яке має місце у вказаних правовідносинах, має триваючий характер.
За наведеного прокурор вважає, що оскаржене рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025 у справі № 918/97/24 ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, не вірному застосуванні норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову прокурора.
ІНФОРМАЦІЯ_9 у відзиві на апеляційну скаргу прокурора вказує, що станом на день подання відзиву, апеляційна скарга до міської ради не надходила.
Вважає рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025 у справі №918/97/22 обґрунтованим, законним, неупередженим та справедливим, а апеляційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури такою, що не підлягає задоволенню.
Прокурор у відповіді на такий відзив зазначає, що доводи ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно неотримання апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_11 є необґрунтованими та безпідставними.
Просить апеляційну скаргу Рівненської обласної прокуратури задовольнити, рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025 у справі №918/97/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу прокурора, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання ІНФОРМАЦІЯ_1 14.10.2025 з'явилася прокурор.
Відповідачі не забезпечили явку своїх уповноважених представників в судове засідання суду апеляційної інстанції.
При цьому, від представника ФОП ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Прокурор при вирішенні питання про відкладення розгляду справи поклалася на розсуд суду.
Розглянувши клопотання представника ФОП ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що причини його неявки, в цьому випадку, є поважними.
Тому, ІНФОРМАЦІЯ_13 ухвалою від 14.10.2025 відклав розгляд справи на 11.11.2025 о 10:00 год.
В судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_1 11.11.2025 прокурор підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції, застосовуючи позовну давність, не врахував всіх обставин справи та доводів прокурора. Просила рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025 у справі № 918/97/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ФОП ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав, що прокурором пропущено позовну давність, при зверненні до суду із цим позовом та не надано доказів на підтвердження, як поважності причин пропуску, так і те, що прокурор не міг дізнатися про порушення законодавства раніше. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025 у справі № 918/97/24 залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що рішенням ІНФОРМАЦІЯ_14 від 05.03.2010 № 768 "Про затвердження комісії та Положення про порядок проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади м. Острога" було затверджено Положення про порядок проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади м. Острог згідно додатку № 1 та затверджено комісію з проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста згідно додатку № 2 (т. 1, а. с. 74-76).
12.08.2010 приватний підприємець ОСОБА_6 звернувся до міського голови із заявою про участь у конкурсі на право оренди об'єкта комунальної власності територіальної громади м. Острог: котельня в кількості 32-х об'єктів необоротних активів (т. 1, а. с. 78).
16.08.2010, згідно з протоколом засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста, переможцем конкурсу щодо передачі в оренду котельні площею 147,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , визначено ФОП ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 80).
У подальшому, 16.08.2010 між ІНФОРМАЦІЯ_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_6 (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, яким передбачена передача у строкове платне користування котельні площею 147,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 строком на 35 місяців та перебуває на балансі ОКП " ІНФОРМАЦІЯ_15 " (т. 1, а. с. 71-84).
Відповідно до Акту приймання-передачі від 01.09.2010, приватний підприємець ОСОБА_6 передав (повернув) Острозькому комунальному підприємством " ІНФОРМАЦІЯ_15 " (балансоутримувач) демонтоване обладнання (майно) котельні на суму 468 322 грн (т. 1, а. с. 88).
Відтак, 01.09.2010 між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна від 16.08.2010 відповідно до якої було викладено в новій редакції пункти 3.1 та 3.5 Договору (т. 1, а. с. 89).
В подальшому, 16.07.2013 між ІНФОРМАЦІЯ_16 (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_6 ( орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (далі - Договір; т. 1, а. с. 17-23).
Згідно з пунктом 1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування комунальне індивідуально визначене майно - котельню площею 147,3 кв.м., що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , та перебуває на балансі ОКП " ІНФОРМАЦІЯ_15 " (надалі - балансоутримувач), вартість якого згідно висновку про вартість майна котельні за адресою АДРЕСА_1 рішення сесії ІНФОРМАЦІЯ_4 № 144 від 26 травня 2011 року становить 349 272 грн.
У відповідності до п. п. 1.2.-.1.3. Договору майно передається в оренду з метою надання орендарем послуг по постачанню теплової енергії. Склад та стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком балансоутримувача і орендаря.
Згідно із п. 3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Положення про порядок передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Острог та нарахування орендної плати, затвердженого рішенням ІНФОРМАЦІЯ_4 № 218 від 29.05.2007 становить 34 927 грн 20 коп. за рік.
Відповідно до пункту 10.1 Договору, його укладено строком на 35 місяців, що обраховується починаючи з дня його підписання сторонами.
У разі відсутності заяви однієї із сторін за місяць до припинення Договору або зміну його умов, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (пункт 10.4 Договору).
16.07.2013 між балансоутримувачем Острозьким комунальним підприємством " ІНФОРМАЦІЯ_15 " та орендарем Приватним підприємцем ОСОБА_6 підписано Акт приймання-передачі від 16.07.2013 до Договору оренди нерухомого майна від 16.07.2013, згідно з яким балансоутримувач передав, а орендар прийняв нерухоме майно згідно з переліком відповідно до договору (т. 1, а. с. 24).
Пізніше, 02.04.2018 між ІНФОРМАЦІЯ_5 та приватним підприємцем ОСОБА_6 укладено Додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна від 16.07.2013, яким п. 1.1., 1.3., 3.5., 4.1., 5.2. та 5.5. Договору викладено в новій редакції (т. 1, а. с. 25).
Суд відмічає, що у вказаних вище документах наявні розбіжності в адресі майна, що передане в оренду відповідачу, а саме: в них міститься адреса АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
В той же час, сторонами не заперечується, що спір стосується одного і того ж приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а тому в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України така обставина не підлягає доказуванню.
Крім того, в провадженні господарських судів перебувала справа № 918/707/22 за позовом керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_4 до відповідача ФОП ОСОБА_6 про повернення орендованого майна - приміщення котельні площею 147,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_10 рішенням від 29.12.2022 у справі №918/707/22, котре ІНФОРМАЦІЯ_13 постановою від 15.03.2023 та Верховний Суд постановою від 30.05.2023 залишили без змін, у задоволенні позову відмовлено.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний господарський відмічає, що звертаючись із апеляційною скаргою, прокурор не погоджується із висновками суду про застосування позовної давності.
При цьому, учасниками справи не заперечуються обставини справи та висновки суду першої інстанції щодо порушень при укладанні спірного Договору та наявності підстав для визнання його недійсним.
Окрім того, учасниками справи не оскаржується рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025 у справі № 918/97/24, з підстав недотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Також при апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не встановив порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, що в силу ч. 4 ст. 269 ГПК України є підставою для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги.
З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025 у справі №918/97/24 в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме щодо застосування позовної давності.
Під час першого розгляду справи судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_6 було подано заяву про застосування позовної давності (т. 1, а. с. 228-229).
Така заява була мотивована тим, що органи прокуратури могли дізнатись про гіпотетичне порушення прав територіальної громади у березні 2010 року, а саме із рішення ІНФОРМАЦІЯ_14 № 768 «Про затвердження комісії та Положення про порядок проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади м. Острога», яким було затверджено Положення про порядок проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади м. Острог згідно додатку № 1 та затверджено комісію з проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста згідно додатку № 2.
Вказує, що вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 було оприлюднено, так само як інформація про конкурс на право оренди об'єкта комунальної власності територіальної громади м. Острог: котельня в кількості 32-х об'єктів необоротних активів.
Зазначає, що 16.08.2010 протоколом засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста визнано переможцем конкурсу ОСОБА_6 на право оренди котельні по вул. Декабристів ба м. Острога (належним чином посвідчена копія Протоколу засідания конкурсної комісії для проведення конкурсу на право оренди майна територіальної громади міста від 16.08.2010 додана до відзиву на позовну заяву).
Продовжує, що 16.08.2010 між ІНФОРМАЦІЯ_16 та приватним підприємцем ОСОБА_6 був укладений Договір оренди № 1 нерухомого майна (належним чином посвідчена копія Договору оренди № 1 нерухомого майна від 16.08.2010 додана до позовної заяви).
Вбачає, що у зв'язку з оприлюдненням інформації про конкурс на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_14 , така інформація була загальнодоступною, в тому числі для органів прокуратури.
Тому вважає, що позовна давність спливла у березні 2013 року.
Просив застосувати позовну давність у справі № 918/97/24 та відмовити у позові.
Прокурор подав заперечення на таку заяву, в яких вказує, що договір оренди нерухомого майна від 16.07.2013 є новим договором, а не пролонгацією попереднього договору від 16.08.2010, а отже мали бути проведені два різні конкурси.
Рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 25.03.2010 не стосується конкурсу у 2013 року.
Прокурор вказує, що окружна прокуратура дізналась про факт передачі котельні в оренду ФОП ОСОБА_6 без проведення конкурсу під час досудового розслідування кримінального провадження № 42022184440000055 від 14.07.2022. Зокрема, на підставі ухвали слідчого судді Острозького районного суду від 31.08.2023 у справі № 567/986/22 здійснено тимчасовий доступ до документів, володільцем яких є ІНФОРМАЦІЯ_9 . Встановлено, що матеріали конкурсу щодо передачі у 2013 році в оренду котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в ІНФОРМАЦІЯ_17 відсутні, що засвідчено протоколом від 05.09.2023 тимчасового доступу до речей і документів з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.
З огляду на викладене, зазначає, що окружна прокуратура дізналася про порушення інтересів держави після отримання та опрацювання матеріалів вищевказаного тимчасового доступу від 05.09.2023, а відтак строки звернення до суду за захистом порушених інтересів держави не пропущені (т. 1, а. с. 242-245).
Під час нового розгляду справи судом першої інстанції, прокурором були подані письмові пояснення, за змістом котрих прокурор вказує, що:
- прокурор не мав можливості отримати повну та достовірну інформацію про укладення договору оренди від 16.07.2013 з дати його укладення, оскільки вказаний договір у відкритих джерелах не розміщено;
- перевірки в порядку ст. 21 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції від 18.09.2012) за фактом укладення договору оренди від 16.07.2013 органами прокуратури не проводились, відповідні постанови про проведення перевірок не виносились.
- окружна прокуратура дізналась про факт передачі котельні в оренду ФОП ОСОБА_6 без проведення конкурсу саме під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42022184440000055 від 14.07.2022 (т. 3, а. с. 128-133).
ФОП ОСОБА_6 подав додаткові пояснення, в яких зазначав, що у відповіді на адвокатський запит, ІНФОРМАЦІЯ_9 надала відповідь за вих. № 814/071725 від 21.02.2025, відповідно до якої ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання вимоги Острозької міжрайонної прокуратури щомісячно, до скасування загального нагляду органами прокуратури України, надавалися для перевірки розпорядження міського голови, рішення виконавчого комітету та рішення сесій ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Продовжує, що належними, допустимими та достатніми доказами, які можуть свідчити про об'єктивну можливість прокуратури бути обізнаною про факти укладення договорів у період 2010-2013, є заяви свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Вказує, що реалізація наглядової функції органів прокуратури також детально регламентувалась наказами ІНФОРМАЦІЯ_18 .
Просив застосувати позовну давність у справі № 918/97/24 та відмовити у позові (т. 3, а. с. 140-144).
Прокурор в запереченнях від 17.03.2025, з підстав викладених в них, вважає доводи відповідача, викладені в додаткових поясненнях необґрунтованими (т. 3, а. с. 182-185).
Надаючи оцінку наявності підстав для застосування позовної давності, колегія суддів враховує таке.
Відповідно до положень ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, за змістом ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 910/9452/17 зазначив, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно з нормами ч. 5 ст. 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності, саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статями 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Така позиція ІНФОРМАЦІЯ_6 викладена у постановах від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20, від 27.11.2024 у справі № 904/3502/22, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14 та від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17.
Нормами ч. ч. 3-5 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Отже, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з'ясувати усі обставини, пов'язані з фактом обізнаності та об'єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів, чого проте у наведеному випадку судом апеляційної інстанції зроблено не було.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Подібний висновок викладений у постановах ІНФОРМАЦІЯ_6 від 01.04.2025 у справі № 927/1687/23, від 08.08.2024 у справі № 917/1024/22, від 17.10.2023 у справі № 910/21220/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2088/21.
При цьому, і в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави Прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися Прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, від 17.03.2021 у справі № 922/1017/20, від 30.06.2021 у справі № 922/3274/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-4, від 05.07.2018 у справі № 915/826/16, від 23.10.2019 у справі № 359/6456/15, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц, на які звертає увагу Відповідач).
У застосуванні наведених положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові ІНФОРМАЦІЯ_19 від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, на яку акцентовано Скаржником) в якій зазначено, що це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (подібні висновки викладені у постановах ІНФОРМАЦІЯ_19 у постанові від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц).
Також ІНФОРМАЦІЯ_20 неодноразово зазначала, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники (постанови від 16.04.2025 у справі № 924/971/23, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 19.11.2019 у справі 911/3677/17, від 19.11.2019 у справі 911/3680/17, від 21.08.2019 у справі 911/3681/17).
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права. Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив (постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20 тощо).
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (постанова ІНФОРМАЦІЯ_19 від 20.11.2018 у справі №907/50/16).
Так прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин. Подібний висновок викладено у постанові ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.02.2023 у справі № 922/3589/21.
Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17).
Щодо доводів прокурора, що окружна прокуратура дізналась про факт передачі котельні в оренду ФОП ОСОБА_6 без проведення конкурсу лише під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42022184440000055 від 14.07.2022, суд апеляційної інстанції вказує таке.
Прокурор посилається, що на підставі ухвали слідчого судді Острозького районного суду від 31.08.2023 у справі № 567/986/22 здійснено тимчасовий доступ до документів, володільцем яких є ІНФОРМАЦІЯ_9 та встановлено, що матеріали конкурсу щодо передачі у 2013 році в оренду котельні площею 147,3 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в ІНФОРМАЦІЯ_17 відсутні, що засвідчено протоколом від 05.09.2023 тимчасового доступу до речей і документів з описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді.
У ході здійснення досудового розслідування встановлено, що матеріали конкурсу в ІНФОРМАЦІЯ_17 (лист № вих-4372/01-12-23 від 05.09.2023) та Острозькому комунальному підприємстві " ІНФОРМАЦІЯ_15 " (лист № 35 від 22.08.2023) відсутні.
Між тим, із ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_21 від 31.08.2022 вбачається, що вона ухвалена на підставі клопотання слідчої ІНФОРМАЦІЯ_22 (https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/113146971).
В той же час, кримінальне провадження № 42022184440000055 було зареєстроване ще 14.07.2022, а із доступних в Єдиному державному реєстрі судових рішень у справі № 567/986/22, вбачається що до серпня 2023 року, слідча СВ ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_21 із клопотання про здійснення тимчасового доступу до документів у серпні 2022 року ( ІНФОРМАЦІЯ_23 і з того часу (близько одного року) не вчинялися дії щодо іншого отримання тимчасового доступу до документів.
При цьому, суд апеляційної інстанції зважає і на те, що 30.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_24 постановою у справі № 918/707/22 залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанції у справі № 918/707/22, якими у задоволенні позову відмовлено.
Також 30.09.2023 постановою заступниці начальника СВ ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_13 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022184440000055 від 14.07.2022 за ч. 1 ст. 367 КК України, закрито у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (т. 3, а. с. 250-251).
Крім того, апеляційний господарський суд бере до уваги, що в судовому засіданні 11.11.2025 прокурор також вказала, що в цілому про спірні правовідносини органи прокуратури дізналися за фактом моніторингу використання комунального майна в місті Остріг.
Вказане вбачається із вищенаведеної постанови про закриття кримінального провадження, в якій вказано, що: "Здолбунівською окружною прокуратурою за результатами вивчення стану законності у сфері оренди комунального майна встановлено, що 16.07.2013 ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі виконувача обов'язків міського голови ОСОБА_14 укладено договір оренди нерухомого майна з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 , яким передбачена передача у строкове платне користування котельні площею 147,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .".
При цьому, прокурором не обґрунтовано та не надано доказів та підтвердження того чому, такий моніторинг не міг бути проведений своєчасно, починаючи з липня 2013 року.
Також, в силу п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Тобто прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру" своєчасно отримати від відповідного суб'єкта владних повноважень (у цьому випадку ІНФОРМАЦІЯ_4 ) необхідну для подання позову інформацію.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що останній ухилявся від надання відповідної інформації прокурору. Водночас прокурор не обґрунтував, які саме об'єктивні причини перешкоджали йому раніше звернутися із відповідним запитом та своєчасно подати позов до суду.
Тому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що в органів прокуратури, починаючи з липня 2013 року були усі правові підстави та можливості з'ясувати обставини та звернутися з відповідним позовом в межах позовної давності, чого прокурором зроблено не було.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" Суд зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції") від 16.12.1992).
Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 зазначив, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому таке питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав, унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Водночас, до висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Встановлення обставин, які свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, здійснюється судом за загальними правилами доказування, визначеними процесуальним законом. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви з посиланням на докази на підтвердження цих висновків.
У свою чергу, прокурором належними та допустимими доказами не доведено існування об'єктивних підстав, що унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову.
Крім того, звертаючись до суду із вимогою про зобов'язання відповідача ФОП ОСОБА_6 повернути орендоване майно, прокурор посилається на ст. 216 ЦК України та просить застосувати наслідки недійсності правочину, то така вимога є похідною від основної (визнання Договору недійсним).
Також відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Оскільки в задоволенні основної вимоги було відмовлено з підстав пропуску позовної давності, то похідна вимога теж не підлягає до задоволення.
З врахуванням викладеного, є вірним висновок суду першої інстанції про відмову в позові повністю, в зв'язку із застосуванням наслідків пропуску прокурором позовної давності при зверненні до суду із цим позовом, з врахуванням поданої стороною заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження тому, відсутні правові підстави для її задоволення.
З урахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в позові.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025 у справі № 918/97/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, ІНФОРМАЦІЯ_13
1. Апеляційну скаргу першого заступника керівника ІНФОРМАЦІЯ_11 залишити без задоволення, а рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.07.2025 у справі № 918/97/24 - без змін.
2. Справу № 918/97/24 надіслати ІНФОРМАЦІЯ_2 .
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "13" листопада 2025 р.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3