вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" листопада 2025 р. Справа№ 927/749/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техавіаком»
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025 (повний текст складено 24.09.2025)
у справі № 927/749/25 (суддя Шморгун В.В.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техавіаком»
про стягнення 1 033 114 635,98 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
19.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техавіаком» (далі - Товариство) сформувало у системі «Електронний суд» зустрічну позовну заяву, у якій просить розтлумачити зміст державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення від 14.06.2024 №23/3-331-VDK-24, а саме щодо відповідальності за невиконання договору, передбаченої п. 7.2, визначивши порядок застосування до виконавця державного контракту (договору) з оборонних закупівель відповідальності в частині стягнення штрафу відповідно до підпункту 1 пункту 7.2 державного контракту в розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання та встановлення подвійної відповідальності з урахуванням підпункту 4 пункту 7.2 Контракту.
У поданій зустрічній позовній заяві Товариство заявило клопотання визнати поважними причини пропуску строку на подання зустрічного позову та поновити зазначений строк.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову Товариство посилається на значну кількість судових справ, в яких розглядаються вимоги щодо державних контрактів із тотожними суперечливими пунктами щодо ТОВ «НВК «Техавіаком» (справи №927/973/24, 910/421/25, 927/1021/24, 927/1026/24, 910/16340/24, 927/759/25, 910/8138/25, 910/8359/25, 910/8142/25, 910/8140/25, 910/9281/25, 927/752/25, 927/728/25, 927/749/25), що вважає поважною причиною для поновлення строку на подання зустрічного позовну у цій справі.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025 відмовлено Товариству у поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви. Зустрічну позовну заяву повернуто Товариству.
Суд встановив, що зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику у зв'язку з пропуском строку на її подання.
Зазначені Товариством обставини щодо значної кількості справ, які перебувають у провадженні судів, суд не визнав поважними причинами пропуску строку на подання зустрічного позову майже на місяць, оскільки такі обставини не є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії. За висновком суду, неналежна організація процесу зі своєчасного подання зустрічного позову з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у Товариства для своєчасного подання цього позову є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, скасувати та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Чернігівської області. Судові витрати стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (далі - Підприємство).
Скаржник вважає, що незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухали полягає у тому, що суд першої інстанції належним чином не дослідив обставини, на які Товариство посилається на обґрунтування необхідності поновлення строків на подання зустрічного позову.
За доводами апелянта, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що під час звернення до суду з позовом Підприємство виходило з дійсності підп. 1 та підп. 4 п. 7 контракту, їх виконуваності та зобов'язальної сили для сторін контракту. Із позовної заяви слідує, що у Підприємства відсутні інші договірні підстави для стягнення відповідних сум коштів, ніж ті, що вказані вище. Водночас Товариство, повторно проаналізувавши позовну заяву та підстави позову, виявило, що положення підп. 1 п. 7.2, підп. 4 п. 7.2, підп. 5 п. 6.1 Контракту містять очевидну суперечливість в частині стягнення штрафу в розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов'язання; нарахування процентів за прострочення виконання зобов'язання з поставки Товару та встановлення подвійної відповідальності; права Замовника в односторонньому порядку розірвати Контракт без встановлення відсутності вини Виконавця.
А отже, на думку скаржника, для правильного вирішення судом спору щодо порушення відповідачем зобов'язань за Контрактом, а також для перевірки здійснених позивачем розрахунків заборгованості необхідним є тлумачення судом положень підп. 1 п. 7.2, підп. 4 п. 7.2 Контракту у взаємозв'язку з пунктами розділу 7 Договору «Відповідальність», а також підп. 5 п. 6.1, оскільки розгляд даної справи об'єктивно неможливий без належного тлумачення умов договору, що й стало підставою для звернення з зустрічним позовом.
Товариство зазначає, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.08.2025 у справі №910/8142/25 було об'єднано провадження у трьох судових справах: №910/8138/25, 910/8140/25, 910/8142/25 щодо недійсності підп. 1, 4 п. 7.2 державних контрактів, укладених з Підприємством. Таким чином, станом на сьогоднішній день у справі №910/8142/25 вирішується питання щодо недійсності підп. 1, 4 п. 7.2 державного контракту №23/3-331-VDK-24, на підставі яких було заявлено позовні вимоги Підприємства у справі №927/749/25. Заявлені Товариством підстави позовних вимог у межах справи №910/8142/25, на думку скаржника, вказують на те, що цей правочин є саме оспорюваним, а тому його недійсність може бути підтверджена виключно рішенням суду, яке набрало законної сили.
Суд у справі № 927/749/25 не уповноважений на оцінку обставин щодо недійсності відповідних пунктів контракту, адже такі вимоги не відносяться до предмету спору, оскільки жодною із сторін не пред'явлено відповідних вимог. Водночас такі обставини будуть мати вирішальне значення на розгляд даного спору, адже у разі підтвердження факту недійсності відповідних положень будуть відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення пені, штрафу, процентів за користування коштами попередньої оплати.
Суд першої інстанції у даній справі обмежений предметом спору, заявленого сторонами щодо вирішення питань, які мають значення для розгляду спору, в той час як в іншому судовому провадженні на вирішенні перебуває справа, прийняття рішення у якій може виключити можливість задоволення позовних вимог у даній справі.
Водночас суд у межах справи №927/749/25 за заявою учасника може здійснити тлумачення змісту положень Контракту.
Товариство зазначає, що лише після подання відзиву на позовну заяву, а також інших відзивів у справах, які вказав суд першої інстанції, та здійснивши по суті повторний аналіз всієї ситуації Товариство зрозуміло, що необхідність тлумачення судом таких пунктів для з'ясування всіх обставин справи є необхідним і може бути поважною причиною для поновлення відповідно пропущеного строку. Зокрема, складність справи підтверджується об'ємом матеріалу, який Товариство подало разом з відзивом. Товариство зауважує, що відзив викладений на 44 аркушах та до нього додано 110 додатків. Отже, до подання всіх відзивів та відповідей на відзиви Товариство не мало повної картини ситуації із спірними підпунктами і до кінця не розуміло, який зустрічний позов потрібно подати, щоб об'єктивно з'ясувати всі обставини справи. Проте суд першої інстанції не звернув увагу на дані обставини, дійшов хибних висновків та прийняв оскаржувану ухвалу, чим порушив право відповідача на судовий захист, можливість встановити у справі об'єктивні обставини та розглянути вимоги щодо тлумачення спірних підпунктів контракту.
Посилаючись на наведене вище, Товариство вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не розглянув належним чином клопотання відповідача про поновлення строків на подання зустрічного позову. Скаржник вважає, що з оскаржуваної ухвали видно, що суд першої інстанції не вирішив питання про поновлення процесуального строку та з цією метою не встановлював існування підстав для поновлення строку, а повернув без розгляду зустрічний позов з доказами сплати судового збору та клопотанням про поновлення строку на його подання.
Позиції учасників справи.
Підприємство подало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти її доводів та вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін як законну та обґрунтовану.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали оскарження ухвали у справі №927/749/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною Товариства на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025 до надходження матеріалів оскарження ухвали у справі №927/749/25.
09.10.2025 до апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» від представника відповідача Колосюка В.А. надійшло клопотання про витребування матеріалів справи, в якому він просить витребувати з Господарського суду Чернігівської області всі матеріали справи №927/749/25.
13.10.2025 матеріали оскарження ухвали Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025 у справі №927/749/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025 у справі №927/749/25. Повідомлено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 задоволено клопотання представника відповідача Колосюка В.А. про витребування всіх матеріалів справи №927/749/25; витребувано з Господарського суду Чернігівської області всі матеріали справи №927/749/25.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
21.07.2025 Підприємство сформувало у системі «Електронний суд» позовну заяву, у якій просить стягнути з Товариства 1 033 114 635,98 грн, з яких 677 552 146,88 грн попередньої оплати, 196 503 833,85 грн пені, 68 763 694,19 грн штрафу, 90 167 347,71 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 723 959,83 грн - 3% річних.
Ухвалою від 28.07.2025 Господарський суд Чернігівської області прийняв позовну заяву Підприємства до розгляду та відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 26.08.2025. Суд постановив розгляд справи №927/749/25 проводити у закритому судовому засіданні; встановив сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.07.2025 була доставлена до Електронного кабінету Товариства 28.07.2025 о 18:51.
13.08.2025 Товариство сформувало у системі «Електронний суд» клопотання про продовження строків, у якому просив продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву у цій справі на 7 днів.
На обґрунтування поданого клопотання Товариство послалося на значний обсяг доказів, які потрібно зібрати та приєднати разом з відзивом на позовну заяву, на значне завантаження - 14 судових справ лише в господарських судах, де ТОВ «НВК «Техавіаком» є позивачем або відповідачем (справи №927/973/24, 910/421/25, 927/1021/24, 927/1026/24, 910/16340/24, 927/759/25, 910/8138/25, 910/8359/25, 910/8142/25, 910/8140/25, 910/9281/25, 927/752/25, 927/728/25, 927/749/25), у чотирьох з яких потрібно подати відзиви з відповідними доказами, у інших п'яти - відповіді на відзиви, у інших - подавати відповідні клопотання та заперечення на клопотання, а також на участь в судових засіданнях, часті повітряні тривоги тощо (в зазначений період часу).
Господарський суд Чернігівської області встановив, що останнім днем для подання відповідачем відзиву є 13.08.2025 та ухвалою від 18.08.2025 продовжив Товариству строк на подання відзиву на позовну заяву на 7 календарних днів.
26.08.2025 у зв'язку з неявкою учасників справи, а також неможливістю проведення судового засідання у призначений час через оголошену повітряну тривогу Господарський суд Чернігівської області постановив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання та продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою від 10.09.2025 Господарський суд Чернігівської області повідомив сторін про те, що підготовче засідання відбудеться 23.09.2025.
19.09.2025 Товариство у системі «Електронний суд» сформувало зустрічну позовну заяву про тлумачення змісту контракту, у якій також заявило клопотання визнати поважними причини пропуску ним строку на подання зустрічного позову та поновити зазначений строк.
Обгрунтування клопотання наведено вище за текстом цієї постанови.
У зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Чернігівського району, у т. ч. у м. Чернігові, підготовче засідання, призначене на 23.09.2025, не відбулось
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з норм ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГГПК.
Отже право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним. Подаючи зустрічну позовну заяву, заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.
Частиною 1 ст. 46 ГПК України визначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Нормою п. 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Отже, право пред'явити зустрічний позов може бути реалізоване у строк, встановлений ГПК України, а саме у строк для надання відзиву, який встановлений законом. Адже у нормах, наведених вище за текстом цієї постанови, не йдеться про встановлення судом строку для подання відзиву , а імперативно - законом - встановлено період часу для подання зустрічного позову, який має відповідати строку для подання відзиву.
За нормою ч. 6 ст. 180 ГПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Так, з норми ч. 8 ст. 165 ГПК України прямо вбачається, що для подачі відзиву строк встановлює суд в межах граничного строку - 15 днів з дня вручення ухвали.
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 ГПК України).
Частиною 1 ст. 116 ГПК України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, право на подання зустрічного позову може бути реалізоване відповідачем виключно у строк, встановлений для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19.
Обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.
Суд встановив, що ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2025, якою порушено провадження за поданою Підприємством позовною заявою та встановлено Товариству строки для подання заяв по суті, зокрема, п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання відзиву, до електронного кабінету Товариства було доставлено 28.07.2025 о 18:51.
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України апеляційний суд вважає, що ухвала від 28.07.2025 вручена Товариству у робочий день, наступний за днем його відправлення, тобто 29.07.2025.
Отже, останнім днем для подання відзиву було 13.08.2025, як це правомірно встановив суд першої інстанції.
13.08.2025 Товариство подало клопотання, у якому просило подовжити строк на подання відзиву на 7 днів.
Місцевий суд, розглянувши зазначене клопотання, задовольнив його ухвалою від 18.08.2025 та продовжив Товариству строк на подання відзиву на 7 днів.
Відповідно до ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша).
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (частина третя).
За змістом наведеної ст. 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений судом за умови звернення учасника із заявою про поновлення такого строку, в якій він має навести причини пропуску строку, а суд оцінити наведені заявником причини на предмет їх поважності.
Реалізація процесуальних прав та обов'язків учасників справи перебуває у тісному зв'язку зі стадіями судового провадження і пов'язана з перебігом процесуальних строків.
Процесуальний строк виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених ГПК України часових рамках.
Під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ГПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Питання щодо поновлення встановленого законом строку безпосередньо пов'язане з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов'язком та спрямоване на реалізацією саме його суб'єктивних процесуальних прав (обов'язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
У тому випадку, коли у встановлений законом строк учасник справи не може виконати певні процесуальні дії, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку у спосіб звернення до суду із заявою, в якій мають бути наведені причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку цих причин, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності.
Суд встановив, що 19.09.2025, тобто після закінчення строку на подання відзиву, подовженого ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 18.08.2025 на 7 днів, Товариство сформувало у системі «Електронний суд» зустрічну позовну заяву. У поданій зустрічній позовній заяві Товариство заявило клопотання визнати поважними причини пропуску строку на подання зустрічного позову та поновити зазначений строк.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання зустрічного позову Товариство посилається на значну кількість судових справ, в яких розглядаються вимоги щодо державних контрактів із тотожними суперечливими пунктами щодо ТОВ «НВК «Техавіаком» (справи №927/973/24, 910/421/25, 927/1021/24, 927/1026/24, 910/16340/24, 927/759/25, 910/8138/25, 910/8359/25, 910/8142/25, 910/8140/25, 910/9281/25, 927/752/25, 927/728/25, 927/749/25), що вважає поважною причиною для поновлення строку на подання зустрічного позовну у цій справі.
З огляду на доводи апеляційної скарги про те, що з оскаржуваної ухвали видно, що суд першої інстанції не вирішив питання про поновлення процесуального строку та з цією метою не встановлював існування підстав для поновлення строку, а повернув без розгляду зустрічний позов з доказами сплати судового збору та клопотанням про поновлення строку на його подання, колегія суддів зазначає, що такі доводи спростовуються змістом оскаржуваної ухвали.
Так, п. 2 резолютивної частини свідчить, що суд постановив відмовити Товариству у поновленні строку на подання зустрічної позовної заяви.
Мотивувальна частина оскаржуваної ухвали свідчить, що суд першої інстанції розглянув заявлене Товариством клопотання та виснував, що не вважає поважними причинами пропуску строку на подання зустрічного позову майже на місяць зазначені Товариством обставини щодо значної кількості справ, які перебувають у провадженні судів, оскільки такі обставини не є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії. Неналежна організація процесу зі своєчасного подання зустрічного позову з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у товариства для своєчасного подання цього позову, за висновком суду, є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правомірними та додатково зазначає таке.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19).
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі №910/12042/22).
Правові норми та судова практика мають застосовуватися таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Правова позиція щодо подання зустрічної позовної заяви із пропуском строку, встановленого для подання відзиву, є достатньою підставою для її повернення, є послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №920/342/17, від 04.04.2019 у справі №918/361/18, від 29.07.2019 у справі №925/872/18, від 18.09.2019 у справі №910/16837/18, від 07.11.2019 у справі №910/2892/19.
Суд також наголошує, що повернення зустрічного позову в межах цієї справи не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову як окремого на загальних підставах.
Як зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №752/2177/22 доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Заявлене Товариством клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову не містить посилань на обставини, які стали істотними перешкодами чи труднощами, для вчинення відповідної процесуальної дії у встановлений судом строк.
Також апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду в ухвалі від 15.02.2023 у справі №554/4001/17, згідно з якими «національні суди повинні враховувати можливість заявника ефективно представляти себе у суді (рішення Європейського суду з прав людини від 07 травня 2002 року у справі «Мак-Вікар проти Сполученого Королівства», заява № 46311/99, пункти 48 - 62; від 23 вересня 1998 року у справі «Стіл і Морріс проти Сполученого Королівства», заява № 68416/01, пункт 61).
Держава не відповідальна за професійний юридичний захист особи у цивільній справі, незалежно від того, на яких умовах надається правова допомога - на умовах безкоштовної чи оплатної правової допомоги адвоката, крім особливих обставин (рішення ЄСПЛ від 30 березня 1999 року у справі «Tuzinski проти Польщі», заява № 40140/98, умови визначення про неприйнятність).
В обов'язки держави також не входить забезпечення необхідного балансу між ефективним доступом до суду з одного боку, та незалежністю професії юриста з іншого (рішення ЄСПЛ від 22 березня 2007 року у справі «Старощик проти Польщі», заява № 59519/00, пункт 135).
Верховний Суд, з урахуванням висновків ЄСПЛ, зазначає, що суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду».
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи наведене вище за текстом цієї постанови у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Техавіаком» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025 у справі № 927/749/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 24.09.2025 у справі № 927/749/25 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова