вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" листопада 2025 р. Справа№ 925/473/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
представників сторін:
від позивача: не з'явились,
від відповідача: не з'явились,
від третьої сторони: не з'явились,
розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-ЄМ»
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.08.2025 (повний текст складено 22.08.2025)
у справі № 925/473/24 (суддя Кучеренко О.І.)
за позовом Комунального підприємства «Благодар» Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-ЄМ»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача:
Паланська сільська рада Уманського району Черкаської області,
про звільнення нежитлового приміщення,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
28.07.2025 у системі «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Росток-ЄМ» (далі - Товариство) сформувало скаргу на дії (бездіяльність) державного / приватного виконавця, у якій заявник просить Господарський суд Черкаської області визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Надії Богданівни (далі - виконавець Горбатюк Н.Б.) щодо опечатування нежитлового приміщення (підвальне приміщення) загальною площею 195,4 м2, яке розташоване за адресою: вул. Залізняка, 2-а, м. Умань, Черкаська область, яке перебуває у володінні боржника та визнати незаконною вимогу №83714-9 від 17.07.2025 виконавця Горбатюк Н.Б.
На обґрунтування скарги заявник зазначає, що 16.07.2025 виконавець Горбатюк Н.Б. склала акт про те, що вона опечатала нежитлове приміщення загальною площею 195,4 м2, яке розташоване за адресою: вул. Залізняка, 2-а, м. Умань, Черкаська область і у акті не було зазначено, що саме було передано на відповідальне зберігання - приміщення чи майно, що у ньому перебуває. Заявник відзначив, що не отримував від виконавця жодного конкретного рішення щодо обмеження у користуванні як приміщенням, так і майном, власником якого він (боржник) є.
17.07.2025 виконавець Горбатюк Н.Б. звернулася до керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-ЄМ» із вимогою №83714-9, у якій вимагала від Товариства у десятиденний термін надати інформацію щодо належного Товариству майна, яке знаходиться у нежитловому приміщенні (підвальне приміщення) за адресою: вул. Залізняка, 2-а, м. Умань, Черкаська область, та вказати повний перелік майна та його кількість.
Позиції учасників справи.
Від інших учасників справи заперечення або інші заяви по суті поданої Товариством скарги не надійшли.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.08.2025 у задоволенні скарги Товариства на дії (бездіяльність) державного виконавця відмовлено.
Посилаючись на п. 5 та 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), суд зазначив, що дії державного виконавця, на які посилається боржник, зокрема опечатування приміщення та передача його на зберігання боржнику, а також надсилання боржнику вимоги про надання переліку майна, яке знаходиться у спірному приміщенні, вчинені державним виконавцем в межах наданих йому повноважень, які визначені Законом.
Суд звернув увагу заявника, що згідно зі змістом скарги, яка розглядається судом, боржник при зазначенні актів державного виконавця, які на думку скаржника є незаконним, не вказав, як саме ці акти порушують його права чи законні інтереси.
За висновком суду, спірними рішеннями чи діями державного виконавця з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області не було порушено права скаржника (боржника), натомість суд констатував, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 (посилання на відсутність іншого приміщення чи фінансові проблеми з отримання кредиту не належать до таких, що унеможливлють виконання рішення) та майже рік після набрання рішенням законної сили (02.10.2024) не звільняє приміщення, що належить позивачу у справі (стягувачу за наказом суду) та який не має можливості вільно розпоряджатися своїм майном.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.08.2025, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нове рішення, яким вимоги скарги задовольнити у повному обсязі.
Скаржник вважає, що, розглядаючи скаргу, суд першої інстанції формально в ухвалі виклав хід подій при розгляді позову, а обставинам, які стали підставою для подачі скарги, взагалі не надав ані належної оцінки, ані встановив хронологію подій, пов'язаних із здійсненням виконавчого провадження.
На думку апелянта, суд першої інстанції ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час постановлення ухвали 19.08.2025 суд першої інстанції не з'ясовував обставини, що мають значення для справи, а самоусунувся від їх встановлення та дослідження.
Позиції учасників справи.
Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу або інших заяв по суті не надійшло.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/473/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.08.2025 до надходження матеріалів справи №925/473/24.
15.09.2025 матеріали справи №925/473/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Росток-ЄМ» пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.08.2025 у справі №925/473/24. Розгляд справи призначено на 15.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2025 у задоволенні клопотання представника Товариства ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні 15.10.2025 у справі №925/473/25 в режимі відеоконференції відмовлено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2025 відкладено судове засідання до 05.11.2025.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 задоволено повністю позов Комунального підприємства «Благодар» Паланської сільської ради Уманського району Черкаської області (далі - Підприємство) та зобов'язано Товариство звільнити нежитлове приміщення (підвальне приміщення) загальною площею з урахуванням пропорційно розподілених площ загального користування 195,4 м2, яке розташоване за адресою: вул. Залізняка, 2-а, м. Умань, Черкаська область, та стягнуто з відповідача 2422,40 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі №925/473/24 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у справі №925/473/24 - без змін.
01.11.2024 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 суд видав відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 17.12.2024 закрито касаційне провадження у справі №925/473/24 за скаргою Товариства на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у частині підстави, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Касаційну скаргу Товариства у частині, яка передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, залишено без задоволення, а постанову апеляційного та рішення місцевого суду - без змін.
04.11.2024 від Товариства до суду надійшла заява, у якій заявник просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2024 у частині звільнення нежитлового приміщення (підвальне приміщення) загальною площею з урахуванням пропорційно розподілених площ загального користування 195,4 м2, яке розташоване за адресою: вул. Залізняка, 2-а, м. Умань, Черкаська область до 17.01.2025.
На обґрунтування заяви Товариство зазначало, що у нього виникли ускладнення щодо фактичного звільнення приміщення з причини перевезення значної кількості матеріальних цінностей до іншого належного приміщення, яке може бути придатним для розміщення цих матеріальних цінностей (товару).
26.11.2024 виконавець Горбатюк Н.Б. своєю постановою відкрила виконавче провадження №76658997 з виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 01.11.2024 про зобов'язання Товариства звільнити займане нежитлове приміщення (підвальне приміщення), про що було повідомлено боржника - Товариство. Боржнику був встановлений строк 10 робочих днів для виконання рішення суду.
Матеріали виконавчого провадження №76658997 свідчать, що Товариство неодноразово зверталось до виконавця з листами, у яких просило про відкладення виконавчих дій, мотивуючи це відсутністю у нього (боржника) належного приміщення для перевезення майна та подачею до Господарського суду Черкаської області заяви про відстрочення виконання рішення суду.
У вимозі від 07.03.2025 виконавець просила керівника Товариства виконати рішення Господарського суду Черкаської області у строк до 25.03.2025, повідомила боржника про те, що 25.03.2025 буде здійснено перевірку виконання рішення суду та у разі його невиконання будуть підготовлені матеріали для передачі до правоохоронних органів про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 382 КК України.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.03.2025 у задоволенні заяви Товариства про відстрочення виконання рішення суду відмовлено.
24.03.2025 виконавець направила Товариству вимогу, аналогічну вимозі від 07.03.2025, у якій вимагала у керівника Товариства добровільного звільнення приміщення до 27.03.2025, а також повідомила, що 27.03.2025 о 10 год 00 хв вона повторно здійснить перевірку виконання рішення суду та у разі його невиконання будуть підготовлені матеріали для передачі до правоохоронних органів про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 382 КК України.
27.03.2025 державний виконавець звернулась до начальника Уманського ВПД №2 Уманського РУП ГУНП у Черкаській області із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, у якому просила розпочати досудове розслідування у зв'язку із вчиненням злочину керівником Товариства щодо невиконання рішення суду та не звільнення спірного приміщення у встановлений строк.
15.07.2025 виконавець направила боржнику ще одну вимогу про звільнення приміщення та встановила десятиденний термін для повідомлення про виконання рішення суду.
У наступній вимозі від 17.07.2025 державний виконавець вимагала від Товариства у десятиденний термін надати інформацію щодо належного Товариству майна, яке знаходиться у нежитловому приміщенні (підвальному приміщенні) за адресою: вул. Залізняка, 2-а, м. Умань, Черкаська область, вказати повний перелік майна та його кількість.
У вимозі від 17.07.2025 державний виконавець вимагала від Товариства виконати наказ Господарського суду Черкаської області №925/473/24 у десятиденний строк згідно з вимогою від 15.07.2025. У цій вимозі виконавець повідомила боржника про те, що 28.07.2025 за адресою: вул. Залізняка, 2-а, м. Умань, Черкаська область, буде повторно проведена перевірка та у разі невиконання наказу приміщення буде звільнено примусово.
17.07.2025 виконавець Горбатюк Н.Б. склала акт державного виконавця, згідно з яким державний виконавець у присутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також керівника Товариства ОСОБА_1 опечатала приміщення загальною площею з урахуванням пропорційно розподілених площ загального користування 195,4 м2, яке розташоване за адресою: вул. Залізняка, 2-а, м. Умань, Черкаська область. Приміщення передано на відповідальне зберігання керівнику Товариства ОСОБА_1, якого попереджено про кримінальну відповідальність за пошкодження та цілісність опечатаних стрічок та замка на дверях приміщення. На акті міститься підпис керівника Товариства ОСОБА_1
28.07.2025 від Товариства до суду надійшла скарга на дії (бездіяльність) державного / приватного виконавця, у якій заявник просить суд визнати незаконними дії виконавця Горбатюк Н.Б. щодо опечатування нежитлового приміщення (підвальне приміщення) загальною площею 195,4 м2, яке розташоване за адресою: вул. Залізняка, 2-а, м. Умань, Черкаська область, яке перебуває у володінні боржника та визнати незаконною вимогу №83714-9 від 17.07.2025 виконавця Горбатюк Н.Б.
Обґрунтування зазначеної скарги наведено вище за текстом цієї постанови.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Статтею 13 Закону визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом.
Згідно зі ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону).
Статтею 3 Закону визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Стаття 5 Закону вказує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 ст. 13 Закону визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність (ч. 4 ст. 18 Закону).
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Таке право передбачене положеннями ст. 339 ГПК України.
Скарга на дії чи/бездіяльність виконавця є формою звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у справі №921/357/20).
Суд встановив, що Товариство звернулось зі скаргою, у якій просило Господарський суд Черкаської області визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горбатюк Надії Богданівни (далі - виконавець Горбатюк Н.Б.) щодо опечатування нежитлового приміщення (підвальне приміщення) загальною площею 195,4 м2, яке розташоване за адресою: вул. Залізняка, 2-а, м. Умань, Черкаська область, яке перебуває у володінні боржника, а також визнати незаконною вимогу №83714-9 від 17.07.2025 виконавця Горбатюк Н.Б.
Зміст цієї скарги свідчить, що Товариство вважає, що виконавець порушила п. 3 ч. 1 ст. 4 (в частині реалізації принципу законності виконавчого провадження), 8 ч. 1 ст. 4 (в частині реалізації принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням), ч. 1 ст. 13 (в частині прийняття рішення виконавцем шляхом складання актів та вимог у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами) та ст. 63 (в частині додержання порядку виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення) Закону.
Товариство стверджує, що 16.07.2025 виконавець склала акт про те, що вона опечатала визначене у судовому наказі нежитлове приміщення і у цьому акті не було зазначено, що було саме передано на відповідальне зберігання - приміщення чи майно, що перебуває у цьому приміщенні. Крім того, Товариство не отримувало від виконавця жодного конкретного рішення виконавця, відповідно до якого воно обмежується у користуванні як приміщенням, так і майном, власником якого воно є. Щодо вимоги №83714-9 від 17.07.2025 виконавця Горбатюк Н.Б. Товариство зазначає, що вимога виконавця є законною, якщо конкретний випадок її складання передбачений Законом, однак ч. 4 ст. 18 Закону встановлює лише правило обов'язковості законних вимог виконавця, а не випадки, коли така вимога складається.
Щодо посилань скаржника на порушення виконавцем п. 3 та 8 ч. 1 ст. 4 Закону (зазначено вище за текстом цієї постанови) колегія суддів зазначає, що ст. 4 Закону визначає вимоги до виконавчого документа, згідно з п. 3 ч. 1 якої у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; п. 8 у ч. 1 ст. 4 Закону відсутній.
У чому саме виявилося допущене виконавцем порушення цієї норми, Товариство не зазначає.
Засади виконавчого провадження визначені ст. 2 Закону. Так, згідно з цією статтею виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Колегія суддів не вбачає порушення виконавцем цих засад, визначених, зокрема, п. 3 та 8 ч. 1 ст. 2 Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону, про порушення якої виконавцем стверджує Товариство, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 63 Закону визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Колегія суддів відзначає, що згідно з п. 5 та 6 ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Отже, дії державного виконавця, які Товариство визначає як підставу поданої скарги, зокрема, опечатування приміщення та передача його на зберігання боржнику, а також надсилання боржнику вимоги про надання переліку майна, яке знаходиться у спірному приміщенні, вчинені виконавцем в межах наданих йому повноважень, які визначені Законом.
Крім того, як правомірно відзначив суд першої інстанції, згідно зі змістом скарги боржник під час зазначення актів державного виконавця, які на його думку є незаконними, не зазначив, як саме ці акти порушують його права чи законні інтереси.
Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не з'ясовував обставини, що мають значення для справи, а самоусунувся від їх встановлення та дослідження, колегія суддів оцінює критично та зазначає, що Товариство у апеляційній скарзі не вказує, які саме обставини місцевий суд не дослідив чи не з'ясував.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток-ЄМ» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.08.2025 у справі №925/473/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.08.2025 у справі №925/473/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова