вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"13" листопада 2025 р. Справа№ 910/4455/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Хрипуна О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення
подану за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства «ТРАНСОЙЛ ГРУП»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 (повний текст складено і підписано 16.06.2025)
та
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 (повний текст складено і підписано 02.07.2025)
у справі № 910/4455/25 (суддя - Я.А.Карабань)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ»
до Приватного підприємства «ТРАНСОЙЛ ГРУП»
про стягнення 314 944,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» (далі - ТОВ «ІНСАЙДІНГ», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ТРАНСОЙЛ ГРУП» (далі - ПП «ТРАНСОЙЛ ГРУП», відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 314 944 грн. 47 коп., з яких: 301 579 грн. 20 коп. безпідставно отримані грошові кошти, 2 997 грн. 78 коп. 3% річних та 10 367 грн. 49 коп. інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/4455/25 позов задоволено повністю.
20.06.2025 до суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просив суд стягнути з відповідача 30 000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі № 910/4455/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення в справі № 910/4455/25 задоволено; стягнуто з Приватного підприємства «ТРАНСОЙЛ ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» 30 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішення Приватне підприємство «ТРАНСОЙЛ ГРУП» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТРАНСОЙЛ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/4455/25 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/4455/25 залишено без змін.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.) апеляційну скаргу Приватного підприємства «ТРАНСОЙЛ ГРУП» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі № 910/4455/25 залишено без задоволення; додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі № 910/4455/25 залишено без змін.
13.10.2025 через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4455/25, в якій заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 910/4455/25, яким стягнути з Приватного підприємства «ТРАНСОЙЛ ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» судові витрати у розмірі 10 000,00 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4455/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.
Зважаючи на те, що станом на день надходження зазначеної вище заяви про ухвалення додаткового рішення до суду, у Північного апеляційного господарського суду відсутні матеріали справи № 910/4455/25, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/4455/25 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4455/25, до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали 30.10.2025 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 № 09.1-08/2433/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4455/25 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці у період з 03.11.2025 по 07.11.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 справа № 910/4455/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 у справі № 910/4455/25:
- прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4455/25, розгляд якої ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання);
- встановлено іншим учасникам справи строк для подання пояснень щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4455/25 впродовж 7 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4455/25 підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України):
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);
- у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);
- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п'яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву
З матеріалів справи слідує, що:
- у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивача за розгляд справи у суді апеляційної інстанції складається з: витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції - 10 000,00 грн., поштових витрат (витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду) - 200 грн.; докази (документи) на підтвердження судових витрат, фактично понесених позивачем» у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також докази на підтвердження обсягу послуг із надання професійної правничої допомоги будуть надані після їх здійснення і підписання актів приймання-передачі правової допомоги за Договором № 264 про надання правничої допомоги від 21.03.2025, але не пізніше 5 днів після ухвалення рішення суду у справі;
- заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4455/25, до якої додані докази понесення витрат, надійшла до суду 13.10.2025, тобто у п'ятиденний строк після прийняття судом апеляційної інстанції постанови (з урахуванням вихідних днів).
Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем, як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження факту понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії Договору №264 про надання правничої допомоги від 21.03.2025, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ГОЛДРЕЙН ПАРТНЕРС», ордеру серії АІ №1853635 від 21.03.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1304 від 04.11.2017 на ім'я адвоката Мазур І.О., акту виконаних робіт № 001554 від 07.10.2025 з переліком наданих послуг на суму 10 000,00 грн., рахунку № 001497 від 31.07.2025 та платіжної інструкції № 1197 від 08.10.2025.
Наданими позивачем документами підтверджено наступне.
Під час розгляду справи № 910/4455/25 інтереси позивача представляв адвокат Мазур Ірина Олександрівна на підставі Договору №264 про надання правничої допомоги від 21.03.2025, ордеру серії АІ №1853635 від 21.03.2025.
Колегією суддів встановлено, що Мазур Ірина Олександрівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН №1304 від 04.11.2017.
21.03.2025 між адвокатом Адвокатським об'єднанням «ГОЛДРЕЙН ПАРТНЕРС» в особі керуючого партнера Мазур Ірини Олександрівни (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» (клієнт) укладено Договір №264 про надання правничої допомоги (далі - Договір).
Відповідно до п. 2.1. Договору виконавець приймає на себе зобов'язання з надання таких послуг, зокрема, надати клієнту правничу допомогу у судовій справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» до Приватного підприємства «ТРАНСОЙЛ ГРУП» про стягнення коштів, інфляційних втрат, та 3 % річних.
Відповідно до п. 4.1. Договору послуги, що надаються виконавцем, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, яка підлягає сплаті за вже надані послуги.
Відповідно до п. 4.2.1. Договору клієнт сплачує виконавцю фіксовану вартість надання професійної правничої допомоги, а саме, за надання професійної правничої допомоги клієнту у суді апеляційної інстанції - 10 000,00 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 4.4. Договору після закінчення кожного календарного місяця чи іншого періоду, в якому були надані послуги, складається акт про надані послуги, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданих послуг та їх вартість.
Відповідно до п. 7.1. Договору цей Договір укладений на невизначений строк.
Акт виконаних робіт № 001554 від 07.10.2025 містить опис наданих послуг на загальну суму 10 000,00 грн., зокрема:
- підготовка процесуального документу: підготовка та подача відзиву від імені ТОВ «ІНСАЙДІНГ» на апеляційну скаргу ТОВ «ТРАНСОЙЛ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/4455/25: дата - 29.07.2025, тривалість виконання - 3 години, ставка/год. - 2 000,00, сума - 6 000,00;
- підготовка процесуального документу: підготовка та подача відзиву від імені ТОВ «ІНСАЙДІНГ» на апеляційну скаргу ТОВ «ТРАНСОЙЛ ГРУП» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 у справі № 910/4455/25: дата - 14.08.2025, тривалість виконання - 1 година, ставка/год. - 2 000,00, сума - 2 000,00;
- представництво: підготовка та участь в судовому засіданні в Північному апеляційному господарському суді 07.10.2025 об 11:20 у справі № 910/4455/25 (розгляд двох апеляційних скарг ТОВ «ТРАНСОЙЛ ГРУП») : дата - 07.10.2025, тривалість виконання - 1 година, ставка/год. - 2 000,00, сума - 2 000,00.
Вказаний Акт підписаний обома сторонами без зауважень/претензій щодо якості виконаних робіт (наданих послуг).
31.07.2025 Адвокатським об'єднанням «ГОЛДРЕЙН ПАРТНЕРС» виставлено Рахунок № 001497, у якому зазначено:
- оплата згідно п. 4.2.1. Договору про надання правничої допомоги № 264 від 21.03.2025 за підготовку та подачу відзиву ТОВ «ІНСАЙДІНГ» на апеляційну скаргу ТОВ «ТРАНСОЙЛ ГРУП» у справі № 910/4455/25 та участь у судових засіданнях у Північному апеляційному господарському суді;
- сума без ПДВ - 10 000,00.
Відповідно до платіжної інструкції № 1197 від 08.10.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» сплачено на користь Адвокатського об'єднання «ГОЛДРЕЙН ПАРТНЕРС» на підставі п. 4.2.1. Договору 10 000, 00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об'єднанням «ГОЛДРЕЙН ПАРТНЕРС» послуг на заявлену до стягнення суму.
Щодо обставин, пов'язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом апеляційної інстанції, слід зазначити таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідачем письмових заперечень проти розміру витрат на оплату правничої допомоги подано не було.
Колегія суддів зазначає про те, що саме відповідач повинен довести невідповідність заявленої позивачем до стягнення вартості послуг з юридичного супроводу в суді апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства та обставинам справи, проте, як було зазначено, відповідачем письмових заперечень проти розміру витрат на оплату правничої допомоги подано не було. В свою чергу, колегією суддів не встановлено, що надання таких послуг є не доведеними, а їх вартість неспіврозмірною із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
При цьому колегією суддів встановлено, що надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного між ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1929/19 від 09.06.2022
Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4455/25 колегією суддів задовольняється повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4455/25 задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «ТРАНСОЙЛ ГРУП» (04080, місто Київ, вулиця Хвойки Вікентія, будинок 21, ідентифікаційний код 34694239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСАЙДІНГ» (08303, Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вулиця Запорізька, будинок 10, ідентифікаційний код 44355164) судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 грн.
3. Видачу наказу із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 13.11.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді А.О. Мальченко
О.О. Хрипун