вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 910/11128/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
без виклику представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року
у справі №910/11128/25 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом ОСОБА_1
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопоставка"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна"
3. Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
про визнання недійсними правочинів, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопоставка" (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна" (далі - відповідач 2) та Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - відповідач 3) про:
1. Визнання правочину щодо переходу прав власності між ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (попередня назва ПрАТ "Київобленерго") (код ЄДРПОУ 23243188) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопоставка" (код ЄДРПОУ 32113929) на 100% корпоративних прав в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42094646) недійсним.
2. Зобов'язання відповідачів здійснити всі необхідні дії з перереєстрації, в т.ч., але не обмежуючись, в державних реєстрах та Статутних документах Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЕК", щодо передачі прав власності на 0,5038202% в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42094646), загальною номінальною вартістю в статутному капіталі вказаного Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЕК" у розмірі 5038,20 грн, з прав власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопоставка" у приватну власність ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ); витрати, пов'язані з такою перереєстрацією покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергопоставка" та Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЕК".
3. Визнання правочину щодо переходу прав власності між ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (попередня назва ПрАТ "Київобленерго") (код ЄДРПОУ 23243188) та ПрАТ "Рівнеобленерго" (код ЄДРПОУ 05424874) на 7 090 298 акцій АТ "Кіровоградобленерго" (код ЄДРПОУ 23226362) недійсним.
4. Визнання правочину щодо переходу прав власності між ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (попередня назва ПрАТ "Київобленерго") (код ЄДРПОУ 23243188) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна" (код ЄДРПОУ 43203663) на 56 305 895 акцій АТ "Одесаобленерго" (код ЄДРПОУ 00131713, нова назва АТ "ДТЕК Одеські електромережі") недійсним.
5. Зобов'язання ПрАТ "Рівнеобленерго" (код ЄДРПОУ 05424874) компенсувати майнову шкоду/збитки позивачу у розмірі 48 939,61 грн.
6. Зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна" (код ЄДРПОУ 43203663) компенсувати майнову шкоду/збитки позивачу у розмірі 674 819,04 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопоставка", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Енерджі Інтернейшнл Україна" та Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про визнання недійсними правочинів, зобов'язання вчинити дії вважати неподаною та повернуто заявникові.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року у справі №910/11128/25 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням скаржника, суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали не застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, вказані у постанові від 18.01.2023 року у справі №170/129/21, оскільки, кошти сплаченого судового збору не йдуть на окремо зазначений суд, на рахунок якого перераховуються судовий збір, а фінансують «забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади загалом».
Крім того, скаржник вказав, що якщо вважати місцем розгляду справи місто Київ то позивач перерахував до Головного управління казначейства саме міста Києва (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030101) - тобто відповідає вимогам ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір». Всі реквізити платежу співпадають із реквізитами платежу, які визначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 23.09.2025 року, за винятком 4 цифр в номері рахунку.
Водночас, скаржник зауважив, що позивач здійснив платіж на 10000,00 грн 17.09.2025 року, застосовуючи мобільний додаток «Абанк». Вказавши окремі реквізити платежу Господарського суду міста Києва - додаток «Абанку» автоматично підтягнув для платежу реквізити Північного апеляційного господарського суду.
При цьому, за твердженням скаржника, позивач не заперечує знову перерахувати до спеціального фонду Державного бюджету України - але вже конкретно на рахунок Господарського суду міста Києва, коли Північний апеляційний господарський суд вчинить повернення раніше перерахованих коштів позивачу - тому Північний апеляційний господарський суд може винести окрему постанову/ухвалу про повернення раніше перерахованого судового збору позивачу або перерахувати судовий збір на рахунок Господарського суду міста Києва.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року у справі №910/11128/25 залишено без руху.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів відповідачам у справі.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року у справі №910/11128/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
21.10.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача 3 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача 3 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року у справі №910/11128/25 без змін.
Крім того, представник відповідача 3 у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за банківськими реквізитами суду , який не розглядає справу по якій подаються процесуальні документи не може вважатися виконанням п. 2 ч. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, представник відповідача 3 зауважив, що твердження позивача, що спосіб викладення на веб-сайті влади інформації про реквізити для сплати судового збору плутає позивачів та наражає на помилку не заслуговує на увагу, оскільки інформація на веб-сайті судової влади достовірна, розміщена коректно та доступна для візуального сприйняття особою та подальшого її використання, зокрема, інформація про сплату судового збору.
При цьому, представник відповідача 3 зазначив, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року у справі №910/11128/25 подана з порушенням п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
28.10.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржнику до суду надійшли письмові пояснення на відзив відповідача 3, відповідно до яких скаржник вказав, що відзивом на апеляційну скаргу- Голова правління АТ «Рівнеобленерго» - одного з відповідачів з російської групи ВС Енерджі намагається всіма засобами уникнути розгляду даної справи по суті.
Крім того, за твердженням скаржника доводи, обґрунтування, судова практика та підстави, що вказані відповідачем 3 у відзиві не відповідають Господарському процесуальному кодексу України, висновкам Верховного Суду саме у правдоподібних справах, не відповідають поведінці самого АТ «Рівнеобленерго» та фактично є безпідставними та нікчемними.
Разом з цим, скаржник вказав, що існує значна кількість ухвал різних інстанцій, зокрема Північного апеляційного господарського суду - які вказували на помилки саме АТ «Рівнеобленерго» в порядку сплати та надання доказів такої сплати.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Щодо твердження відповідача 3 викладене у відзиві на апеляційну скаргу, що остання подана з порушенням п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів відзначає наступне.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги закріплено в ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Зокрема, Законом України «Про судовий збір» визначено, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду судовий збір справляється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 було подано на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду.
З огляду на викладене, в даному випадку наявні підстави для застосування ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено пониження сплати судового збору, оскільки апеляційну скаргу подано в електронній формі.
З огляду на вищевикладені приписи Закону України «Про судовий збір», сума судового збору, за подання даної апеляційної скарги, становить 2 422, 40 грн (3 028 грн.* 0,8), яка була сплачена скаржником у повному обсязі. Відповідно апеляційна скарга відповідає вимогам щодо форми та змісту згідно ст. 258 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: заяви, що містить відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; уточнений зміст позовних вимог про визнання правочинів недійсними (пункти 1, 3, 4 прохальної частини позову): зазначення дат вчинення правочинів, форми їх вчинення; конкретний та коректний зміст позовних вимог щодо компенсації збитків (пункти 5, 6 прохальної частини позову) відповідно до обраного способу захисту прав, свобод та інтересів; докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами іншим учасникам справи рекомендованим листом з описом вкладення; докази сплати судового збору у розмірі 10 000,00 грн за реквізитами Господарського суду міста Києва, які розміщені на офіційному веб-сайті Судової влади.
При цьому, попереджено позивача, що разі недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, за яким позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачеві.
17.09.2025 року на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, у якій зазначено відомості щодо вжиття позивачем заходів забезпечення позову або доказів до подання позовної заяви; викладено уточнений зміст позовних вимог про визнання правочинів недійсними, а також позовних вимог про стягнення збитків. До вказаної заяви позивачем в порядку усунення недоліків позовної заяви, зокрема, долучено докази направлення іншим учасникам справи копії позовної заяви з доданими до неї документами (копії описів вкладень у цінні листи, копії поштових накладних та фіскальних чеків), а також докази сплати судового збору у розмірі 10 000,00 грн (квитанція АТ «А-Банк» від 17.09.2025 року).
Однак, дослідивши подані документи, суд першої інстанції дійшов правомірних висновків, що заявник не виконав належним чином вимог ухвали суду від 10.09.2025 року та не усунув всі недоліки, на які було вказано судом.
Так, як було зазначено вище, ухвалою від 10.09.2025 року було встановлено позивачу строк на подання до суду, зокрема, доказів сплати судового збору у розмірі 10000,00 грн за реквізитами Господарського суду міста Києва, які розміщені на офіційному веб-сайті Судової влади.
Так, відповідно до відомостей, розміщених на офіційній сторінці Судової влади України (https://ki.arbitr.gov.ua/sud5011/gromadyanam/tax/), на час звернення позивача до Господарського суду міста Києва з вказаним вище позовом є чинними наступні реквiзити для перерахування судового збору в гривнях:
Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783
Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.)
Рахунок отримувача UA918999980313191206083026001
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа).
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви було долучено докази сплати судового збору в розмірі 10 000,00 грн, який сплачено на рахунок UA668999980313121206082026001, код отримувача: 37993783, одержувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030101, банк одержувача: Казначейство України, призначення платежу: « 101 Судовий збір справа 910/11128/25, 2816208438, ОСОБА_1».
Тобто, позивач сплатив судовий збір у встановленому розмірі, але не у встановленому порядку (не за визначеними на офіційному веб-сайті Судової влади реквізитами Господарського суду міста Києва), що не заперечується скаржником.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
Згідно з ч. 6, 7 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
З огляду на викладене та враховуючи, що заявником не було усунуто недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви та заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо посилання скаржника на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 року у справі № 910/3815/25 та на ухвалу Північно-східного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 року у справі №918/177/25, колегія суддів суду зазначає, що посилання на ухвали є належним правовим обґрунтуванням підстав апеляційного оскарження судових рішень, оскільки неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновків, викладених в ухвалах, не визначено ст. 254 Господарського процесуального кодексу України як підстава апеляційного оскарження судових рішень. Згідно із ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Схожий за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 року у справі № 920/653/18 та від 07.10.2021 року у справі № 922/3447/20.
Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 18.01.2023 року у справі №170/129/21 не є релевантною до тих правовідносин, які є спірними у цій справі, зокрема, Велика Палата Верховного Суду робить висновки щодо повторного справляння судового збору у випадку направлення справи за підсудністю, у зв'язку з чим доводи скаржника у відповідній частині, викладені у апеляційній скарзі, не можуть бути взяті Судом до уваги.
У цьому аспекті колегія суддів зазначає, що фактично, викладені скаржником в апеляційній скарзі доводи зводяться до власного суб'єктивного тлумачення ним норм права, якими врегульовано спірні правовідносини, та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, які (висновки) викладені у наведеній скаржником постанові.
Крім того, колегія суддів, критично оцінює твердження скаржника щодо винесення Північним апеляційним господарським судом окремої постанови/ухвали про повернення раніше перерахованого судового збору позивачу або перерахування судового збору на рахунок Господарського суду міста Києва, з огляду на наступне.
Так, 07.01.2025 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 року № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 року за № 1888/43233. Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України «Про судовий збір».
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою або до Державної судової адміністрації України, або до її територіального управління, або до відповідного суду за місцем розгляду справи.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, скаржник не звертався до відповідних органів із заявою про помилково сплачений судовий збір.
Крім того, колегія суддів не приймає як належне та безпідставне твердження скаржника, як напідставу для скасування оскаржуваного рішення, що позивач здійснив платіж на 10000,00 грн 17.09.2025 року, застосовуючи мобільний додаток «Абанк». Вказавши окремі реквізити платежу Господарського суду міста Києва - додаток «Абанку» автоматично підтягнув для платежу реквізити Північного апеляційного господарського суду.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Так, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.11.2021 року у справі №910/12682/15.
При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідно до ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятій у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
При цьому, колегія суддів частково погоджується з твердженнями відповідача 3 викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятої у справі ухвали, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 140, 234, 235, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року у справі №910/11128/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2025 року у справі №910/11128/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/11128/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич