вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа№ 920/1124/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали апеляційної скарги Керівника Окружної прокуратури м. Суми
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.08.2025
у справі № 920/1124/25 (суддя О.Ю. Резніченко)
за позовом Керівника Окружної прокуратури м. Суми в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго"
про стягнення 17 996 666,90 грн, -
Керівник Окружної прокуратури м. Суми в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізьке Променерго» про стягнення 17 996 666,90 грн, з яких: невикористана сума попередньої оплати (авансу) у розмірі 14 157 664,80 грн за договором про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 №23, 2 002 155,96 грн пені, 1 512 538,09 грн інфляційних втрат та 324 308,00 грн 3% річних, а також 215 960,00 грн судового збору за подання позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 06.08.2025 матеріали позовної заяви №б/н від 05.08.2025 (вх.№4285 від 05.08.2025) Керівника Окружної прокуратури м. Суми в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізьке Променерго» про стягнення 17 996 666,90 грн направлено за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Оскаржувана ухвала суду вмотивована тим, що предметом спору у справі є вимога про стягнення грошових коштів (попередньої оплати, авансу), при цьому умовами договору не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов'язання, спір не пов'язаний із місцем виконання договору; зобов'язання зі сплати заборгованості не є такими, що можуть виконуватись лише в певному місці, відтак матеріали справи №920/1124/25 підлягають передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області у відповідності до ч. 1 ст. 27 ГПК України, за адресою реєстрації відповідача, якою є: вул. Железнодорожна, буд. 3Б, с. Коломійцеве, Криворізький район, Дніпропетровська область.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Керівник Окружної прокуратури м. Суми звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляд до Господарського суду Сумської області, вказуючи, що висновок суду щодо визначення територіальної підсудності зроблено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням ст.ст. 27, 29, 30 ГПК України, без урахування висновків, викладених Верховним Судом за подібних обставин щодо застосування норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що підставою заявленого позову є порушення підрядником умов договору на будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області, а предметом позову - стягнення сплачених позивачем авансових коштів за цим договором, тобто спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, а саме пункту 1.3. договору, в якому чітко визначено місце його виконання - Сумська область, Україна.
За приписами частини п'ятої статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів. Проте, судом першої інстанції не враховано приписи частини першої статті 29 ГПК України, яка надає позивачеві право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Втім, правові підстави для застосування у даному випадку правил виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу, відсутні, то ж право вибору підсудності має позивач.
Посилаючись на норму цивільного законодавства, а саме п.4 частини 1 статті 532 Цивільного кодексу України, Прокурор наголошує, що місце виконання за грошовим зобов'язанням визначається в альтернативному порядку за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання; якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Отже, законодавцем передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 апеляційну скаргу Керівника Окружної прокуратури м. Суми передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Окружної прокуратури м. Суми на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.08.2025 у справі № 920/1124/25 вищевказаним складом суду, розгляд апеляційної скарги Керівника Окружної прокуратури м. Суми на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.08.2025 у справі № 920/1124/25 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 11.09.2025; витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1124/25 за позовом Керівника Окружної прокуратури м. Суми в інтересах держави в особі Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворізьке Променерго" про стягнення 17 996 666,90 грн.
03.09.2025 матеріали справи №920/1124/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворізьке Променерго» своїм правом, передбаченим статтею 263 ГГПК України не скористалось, відзиву на апеляційну скаргу прокурора не подало.
Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки апеляційна скарга подана на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, враховуючи нижчевикладене.
За приписами статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
З оскаржуваної ухвали вбачається, що при її постановленні суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення невикористаної суми попередньої оплати у розмірі 14 157 664,80 грн, а також пені - 2 002 155,96 грн, інфляційних втрат -1 512 538,09 грн та 3% річних - 324 308,00 грн за невиконання відповідачем зобов'язань за договором про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 №23. Водночас, підставою позову є - порушення відповідачем умов вищезгаданого договору.
Оскільки спір між сторонами не пов'язаний із місцем його виконання, і зводиться до необхідності повернення відповідачем грошових коштів, а не фактичного виконання зобов'язань за договором, то підстави вважати, що виконання відповідачем грошового зобов'язання можливе лише у Сумській області за місцем виконання договору відсутні. Отже, зобов'язання, про порушення яких стверджує прокурор, не є такими, які через їх особливість необхідно виконувати тільки у певному місці.
Колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо необхідності передачі справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області не погоджується.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 ГПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізьке Променерго» (код ЄДРПОУ 41647355) станом на дату постановлення ухвали суду є: Україна, 53003, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Коломійцеве, вул. Железнодорожна, 3Б.
Місцезнаходженням позивача - Департаменту капітального будівництва Сумської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04014045) є: 40030, місто Суми, вул. Шишкарівська, 9.
Колегія суддів зауважує на тому, що місцевим господарським судом не було враховано, що відповідно до частини 1 статті 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачеві, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 29 ГПК України визначено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Отже, за нормами процесуального законодавства позивач має право обрати господарський суд, до якого він звертається із позовом.
У відповідності до статті 532 ЦК України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
З долученого до матеріалів позовної заяви договору про будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області від 20.02.2024 №23 вбачається, що за цим договором Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором строк закінчені роботи: зокрема, з будівництва об'єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області СЗ-36» у відповідності до державних будівельних норм, державних стандартів, Схеми СЗ-36 (п.1.1. договору.
Відповідно до п.1.2 договору Найменування об'єкту: «Нове будівництво фортифікаційних споруд на території Сумської області СЗ-36» (далі - Об'єкт). Кокретний перелік того, з чого складається об'єкт зазначено в Схемі.
Місцерозташування об'єкту визначено в Схемі.
Згідно з п.1.3 договору, місце виконання будівельних робіт: Україна, Сумська область.
Таким чином, сторонами договору визначено місце виконання договору, відповідно позивач наділений процесуальним правом обрання господарського суду, до якого він має намір звернутися із позовом за захистом порушеного права.
При цьому судова колегія зауважує, що спір у справі №920/1124/25 не віднесений Господарським процесуальним кодексом України до справ, для яких визначена виключна підсудність.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що частина 1 статті 27 ГПК України містить загальне положення про пред'явлення позову за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом, що реалізується зацікавленими особами при поданні позову з урахуванням інших норм §3 глави 2 ГПК України, на що вказує застереження «якщо інше не встановлено цим Кодексом».
Однак, суд першої інстанції, формуюючи свою правову позицію, не врахував, що у системному зв'язку із нормою частини 1 статті 27 ГПК України положення частини 5 статті 29 ГПК України вказують на можливість пред'явлення розглядуваного позову також (поряд із господарським судом за місцезнаходженням відповідача) до господарського суду за місцем виконання договору, чим і скористався Прокурор в даному випадку.
З огляду на те, що предметом спору у справі є стягнення з відповідача суми невикористаної попередньої оплати, а також пені, інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання договірного зобов'язання, місцем виконання якого є Сумська область, в даному випадку мають бути застосовані положення статті 29 ГПК України, які передбачають підсудність справи за вибором позивача.
Враховуючи право позивача на вибір суду, якому підсудна справа та звернення прокурора саме до Господарського суду Сумської області, справа №920/1124/25 підлягає розгляду саме вищевказаним судом.
Відповідно до п.6 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п.4 частини 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Передаючи справу №920/1124/25 за територіальною підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області, Господарський суд Сумської області припустився порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
За вищенаведених обставин у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Сумської області від 06.08.2025 у справі №920/1124/25 як такої, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, задоволення апеляційної скарги Прокурора та направлення справи до Господарського суду Сумської області для вирішення питання про відкриття позовного провадження.
Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, мають бути вирішені судом першої інстанції, за результатом розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270-271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Керівника Окружної прокуратури м. Суми на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.08.2025 у справі № 920/1124/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.08.2025 у справі №920/1124/25 скасувати.
3. Матеріали справи № 920/1124/25 повернути до Господарського суду Сумської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко