вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" листопада 2025 р. Справа№ 910/3672/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 (Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2025)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 (Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025)
у справі № 910/3672/25 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД"
про стягнення 140 650,55 грн
Фізична особа-підприємець Мостова Наталія Володимирівна (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 140 650,55 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договорами-заявками про надання транспортно-експедиційних послуг №324-007474 від 15.10.2024; №324-007475 від 15.10.2024; №324-007632 від 21.10.2024; №324-007634 від 21.10.2024, відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну оплату, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 99 566,00 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 5 379,60 грн інфляційних втрат, 9 817,79 грн пені та 25 887,16 грн штрафних санкцій за користування грошовими коштами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 по справі № 910/3672/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД" на користь Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни 99 566,00 грн суми основного боргу, 5 379,60 грн інфляційних втрат, 9 817,79 грн пені, 25 887,16 грн штрафних санкцій за користування грошовими коштами та 3028 грн 00 коп.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі 910/3672/25 заяву Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД"на користь Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, 23.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД" (через систему «Електронний суд») у встановлений процесуальний строк, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 по справі № 910/3672/25 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі 910/3672/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним. На думку апелянта, місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, також рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що виразилося у невсебічному, неповному та необ'єктивному дослідженні наявних у справі доказів, а також у не забезпеченні повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Також скаржник зазначає, що на його думку стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн у даній праві не відповідає критерію розумності їхнього розміру.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД" по справі № 910/3672/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/3672/25 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/3672/25 залишено без руху та надано скаржникові строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
18.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД" (через систему «Електронний суд») до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/3672/25 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/3672/25 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.
19.08.2025 до суду від Фізичної особи-підприємця Мостової Н.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення суду - без змін.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 15.10.2024 року між Позивачем - ФОП Мостова Н.В. (Експедитор) та Відповідачем - ТОВ "Продекспорт Трейд ЛТД" (Замовник) укладено Договір-Заявку №324- 007474 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - Договір-Заявка №324- 007474).
Вартість перевезення відповідно до умов Договору-Заявки №324-007474 становить 110 145, 00 гривень.
Дата завантаження - 16.10.2024. Дата розвантаження 30.10.2024.
Згідно з пунктом 2 Договору-Заявки №324-007474 - оплата по даній заявці здійснюється до вивантаження. Документи, які «Експедитор» надсилає на адресу «Замовника» після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.
Відповідно до погодженого Сторонами Акта наданих послуг №324-007474 від 30.10.2024 - умови Заявки Експедитором виконані в повному обсязі, Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), згідно з Заявкою - не має. Замовник отримав всі оригінали документів згідно договору.
15.10.2024 між Заявником - ФОП Мостова Н.В. (Експедитор) та Боржником - ТОВ "Продекспорт Трейд ЛТД" (Замовник) також укладено Договір-Заявку №324- 007475 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - Договір-Заявка №324- 007475).
Вартість перевезення відповідно до умов Договору-Заявки №324-007475 становить 110145, 00 гривень.
Дата завантаження - 16.10.2024. Дата розвантаження 30.10.2024.
Згідно з пунктом 2 Договору-Заявки №324-007475 - оплата по даній заявці здійснюється до вивантаження. Документи, які «Експедитор» надсилає на адресу «Замовника» після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.
Відповідно до погодженого Сторонами Акта наданих послуг №324-007475 від 30.10.2024 - умови Заявки Експедитором виконані в повному обсязі, Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), згідно з Заявкою - не має. Замовник отримав всі оригінали документів згідно договору.
21.10.2024 між Позивачем - ФОП Мостова Н.В. (Експедитор) та Відповідачем - ТОВ "Продекспорт Трейд ЛТД" (Замовник) також укладено Договір-Заявку №324- 007632 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі Договір-Заявка №324- 007632).
Вартість перевезення відповідно до умов Договору-Заявки №324-007632 становить 87 138, 00 гривень.
Дата завантаження - 23.10.2024. Дата розвантаження 07.11.2024.
Згідно з пунктом 2 Договору-Заявки №324-007632 - оплата по даній заявці здійснюється до вивантаження. Документи, які «Експедитор» надсилає на адресу «Замовника» після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.
Відповідно до погодженого Сторонами Акта наданих послуг №324-007632 від 07.11.2024 - умови Заявки Експедитором виконані в повному обсязі, Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), згідно з Заявкою - не має. Замовник отримав всі оригінали документів згідно договору.
Окрім цього, 21.10.2024 між Позивачем - ФОП Мостова Н.В. (Експедитор) та Відповідачем - ТОВ "Продекспорт Трейд ЛТД" (Замовник) також укладено Договір-Заявку №324-007634 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - Договір-Заявка №324-007634).
Вартість перевезення відповідно до умов Договору-Заявки №324-007634 становить 87138, 00 гривень.
Дата завантаження - 24.10.2024. Дата розвантаження 07.11.2024.
Згідно з пунктом 2 Договору-Заявки №324-007634 - оплата по даній заявці здійснюється до вивантаження. Документи, які «Експедитор» надсилає на адресу «Замовника» після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.
Відповідно до погодженого Сторонами Акта наданих послуг №324-007634 від 07.11.2024 - умови Заявки Експедитором виконані в повному обсязі, Замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг), згідно з Заявкою - не має. Замовник отримав всі оригінали документів згідно договору.
Отже, загальна сума, що підлягала оплаті Відповідачем за надані послуги згідно з укладеними Договорами-заявками становить: 110 145 грн + 110 145 грн + 87 138 грн + 87 138 грн = 394 566 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено за надані послуги відповідно до укладених Договорів-заявок грошові кошти у сумі 295 000 гривень, що підтверджується Платіжними інструкціями №489869094.1 від 22.11.2024, №65 від 20.12.2024, №489869137.1 від 23.12.2024, №66 від 24.12.2024, №74 від 02.01.2025, №115 від 29.01.2025, №489869178.1 від 05.02.2025, №489869193.1 від 17.02.2025. 394 566 грн - 295 000 грн= 99 566 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 99 566 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 379,60 грн інфляційних втрат, 9 817,79 грн пені та 25 887,16 грн штрафних санкцій за користування грошовими коштами.
Розглянувши апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
За приписами ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з пунктом 2 Договору-Заявки №324-007474 - оплата по даній заявці здійснюється до вивантаження. Документи, які «Експедитор» надсилає на адресу «Замовника» після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.
Згідно з пунктом 2 Договору-Заявки №324-007475 - оплата по даній заявці здійснюється до вивантаження. Документи, які «Експедитор» надсилає на адресу «Замовника» після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.
Згідно з пунктом 2 Договору-Заявки №324-007634 - оплата по даній заявці здійснюється до вивантаження. Документи, які «Експедитор» надсилає на адресу «Замовника» після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.
Згідно з пунктом 2 Договору-Заявки №324-007632 - оплата по даній заявці здійснюється до вивантаження. Документи, які «Експедитор» надсилає на адресу «Замовника» після закінчення перевезення: ТТН (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.
Наявними у матеріалах справи актом наданих послуг №324-007634 від 07.11.2024, актом наданих послуг №324-007632 від 07.11.2024, актом наданих послуг №324-007474 від 30.10.2024, актом наданих послуг №324-007475 від 30.10.2024, підтверджується факт належного виконання Позивачем спірних заявок на перевезення вантажу.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку Відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо надання послуг, а також їх часткова оплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак, з огляду на приписи ст. 530 ЦК України та умови договору строк оплати на момент розгляду справи настав.
Втім, Відповідач, у встановлений строк, своїх зобов'язань з оплати отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, сплативши лише загальну суму 295 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №489869094.1 від 22.11.2024, №65 від 20.12.2024, №489869137.1 від 23.12.2024, №66 від 24.12.2024, №74 від 02.01.2025, №115 від 29.01.2025, №489869178.1 від 05.02.2025, №489869193.1 від 17.02.2025.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг 324-007474 від 15.10.2024; №324-007475 від 15.10.2024; №324-007632 від 21.10.2024; №324-007634 від 21.10.2024, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 99 566,00 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем нарахована на суму боргу в розмірі 99 566,00 грн за період з 08.11.2025 по 17.03.2025 пеня в сумі 9 817,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 379,60 грн та проценти за користування чужими коштами в розмірі 25 887,16 грн.
Відповідно до пункту 9 договорів-заявок, за несвоєчасну оплату наданих послуг "Замовник" сплачує "Експедитору" пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. "Замовник" за користування грошовими коштами "Експедитора" додатково оплачує 0,2% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України- стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 36% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором-заявкою про надання транспортно-експедиційних послуг за договорами-заявками про надання транспортно-експедиційних послуг №324-007474 від 15.10.2024; №324-007475 від 15.10.2024; №324-007632 від 21.10.2024; №324-007634 від 21.10.2024, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 99 566,00 грн, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 9 817,79 грн, інфляційні втрати в розмірі 5 379,60 грн та проценти за користування чужими коштами в розмірі 25 887,16 грн за період з 08.11.2025 по 17.03.2025
Щодо вимог апеляційної скарги в частині скасування додаткового рішення колегія суддів відзначає наступне.
Позивач подав до місцевого господарського суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути з відповідача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частинами першою і третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої і частини п'ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
04.03.2025 Підприємцем (клієнт) і Адвокатським бюро Ольги Тур (далі - Бюро) було укладено договір №04-03-25 про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого: клієнт доручає, а Бюро бере на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу клієнту у галузі справа (пункт 1.1); Бюро бере на себе зобов'язання представляти права і законні інтереси клієнта у справі за позовом до ТОВ "Продекспорт Трейд ЛТД" (пункт 1.2);
Пунктом 4.1 договору №04-03-25 про надання професійної правничої допомоги від 04.03.2025 укладеного між Бюро та Позивачем, вартість послуг Бюро з професійної правничої допомоги клієнту у справі за позовом до ТОВ "Продекспорт Трейд ЛТД" в суді першої інстанції становить 20 000 грн. До обсягу послуг включається вивчення матеріалів справи, аналіз доказової бази, формування правової позиції підготовка для подання до суду позовної заяви тв. Інших процесуальних документів. Вартість послуг за договором є фіксованою.
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №04-03-25 від 04.03.2025, детальний опис наданих адвокатом послуг, рахунок на оплату № 06-25/04 від 04.06.2025, Акт надання послуг №04-25/06 від 04.06.2025, платіжна інструкція №5569 від 05.06.2025.
Обґрунтовуючи розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, позивач посилається на задоволення позовних вимог.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої і дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята і шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 зі справи №915/237/18, від 24.10.2019 зі справи №905/1795/18 і від 17.09.2020 зі справи №904/3583/19.
До того ж у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 зі справи №905/1795/18 і від 08.04.2020 зі справи №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/3672/25 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/3672/25, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/3672/25 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/3672/25 відповідають матеріалам справи, є законними та обґрунтованими, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для їх скасування, відсутні.
Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Як було зазначено вище, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн.
На підтвердження розміру витрат позивачем, окрім вже наявних у справі доказів, надано договір про надання правової (професійної правничої) допомоги №05-08-2025 від 05.08.2025, детальний опис наданих адвокатом послуг, рахунок на оплату № 18-25/08 від 18.08.2025, Акт надання послуг №18-25/08 від 18.08.2025, платіжна інструкція №11 від 18.08.2025.
Пунктом 4.1 договору №05-08-2025 про надання професійної правничої допомоги від 05.08.2025 укладеного між Адвокатським Бюро Ольги Тур та Позивачем, вартість послуг Бюро з професійної правничої допомоги клієнту у справі за позовом до ТОВ "Продекспорт Трейд ЛТД" в суді апеляційної інстанції становить 10 000 грн. До обсягу послуг включається аналіз апеляційної скарги та підготовка до суду відзиву на апеляційну скаргу. Вартість послуг за договором є фіксованою.
Відповідач не подав до суду апеляційної інстанції жодних заперечень щодо обґрунтованості та розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційному суді.
Проаналізувавши зміст та обсяг наданих представником позивача послуг, значення цієї справи для сторін, співмірність виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з того, що заявником було своєчасно вчинено всі дії, які вимагаються приписами ст. ст. 124, 126, 129 ГПК України, підтверджено необхідність надання послуг зазначених в акті, а також реальність їх надання, натомість відповідачем зазначене не спростовано.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження понесених ним витрат та професійну правову допомогу, пов'язаних з розглядом даної справи, у сумі 10 000 грн і розмір таких витрат є обґрунтованим до предмета спору та співмірним зі складністю справи.
Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена судом без задоволення, а отже судове рішення ухвалено на користь позивача, витрати від Фізичної особи-підприємця Мостової Н.В. на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 10 000 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД".
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому ухвалена постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/3672/25 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/3672/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі № 910/3672/25 залишити без змін.
3. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі № 910/3672/25 залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД".
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт Трейд ЛТД" (зареєстроване за адресою: 04213, м. Київ, проспект Івасюка Володимира, будинок 53 б, офіс 127; ЄДРПОУ 43730172) на користь Фізичної особи-підприємця Мостової Наталії Володимирівни (зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; ДРФО НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран