вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" листопада 2025 р. Справа № 910/4520/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тарасенко К.В.
Тищенко О.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енко"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025
повний текст рішення складено 30.06.2025
у справі № 910/4520/25 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Енко"
до Приватного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення коштів у розмірі 216 000,00 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Енко" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення грошових коштів у розмірі 216 000, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем після виконання Приватним акціонерним товариством "Енко" Договору про закупівлю № 13/3206-МТР від 12.08.2024 (надалі - Договір), який було забезпечено Банківською гарантією №41040 від 29.07.2024 безпідставно отримано кошти у розмірі 216 000, 00 грн, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідність звернутись до суду з даним позовом на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4520/25, вирішено здійснювати розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/4520/25 у позові відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем було допущено порушення зобов'язання в частині строків поставки товару за Договором, яке забезпечено банківською гарантією №41040 від 29.07.2024, у зв'язку з чим, у відповідача були підстави для звернення до гаранта з вимогою про сплату грошових коштів в сумі 216 000,00 грн. Враховуючи наведене, місцевим господарським судом зроблено висновок, що в задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України слід відмовити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, 17.07.2025 Приватне акціонерне товариство "Енко" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 по справі № 910/4520/25 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення ухвалено без з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник, зокрема, вказує на ті ж самі обставини, що і у поданому до суду першої інстанції позові та наголошує, що судом не враховано правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, викладену у постановах від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 та від 25.03.2025 у справі №910/11352/24.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Енко" по справі № 910/4520/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/4520/25.
07.08.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 910/4520/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енко" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/4520/25 залишено без руху.
02.09.2025 Приватне акціонерне товариства "Енко" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4520/25 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Енко" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025, ухвалено справу розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енко" слід задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/4520/25 скасувати, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, за результатами закупівлі №UA-2024-07-03-009414-a між Приватним акціонерним товариством «Енко» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець) було укладено Договір про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024, за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки вагон-будинки побутові, код ДК 021:2015: 44210000-5 - Конструкції та їх частини Лот 3 44210000-5 (надалі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар.
Згідно з умовами пунктів 2.1., 2.2 Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у специфікації, що є додатком №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною (надалі - специфікація).
Відповідно до специфікації додатку 1 до Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 строк поставки встановлюється протягом 90 календарних днів з моменту підписання договору.
Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідних видаткових накладних та актів приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (пункт 5.4. Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024).
Пунктом 4.2. Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 закріплено, що розрахунок за весь товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідних видаткових накладних та актів приймання-передачі товару.
У разі виявлення при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплексності покупець негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це постачальника. У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому також зазначаються строки їх усунення постачальником (пункт 5.6. Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024).
Згідно з п. 7.1. Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 при недотриманні Приватним акціонерним товариством «Енко» строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого в строк товару за прострочення до 30 днів та 10% - за прострочення 30 днів і більше.
Відповідно до п. 15.1, 15.2 Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024, під час його укладання постачальник не пізніше дати його підписання надає забезпечення виконання договору в розмірі 5% його вартості, що складає 216 000,00 грн.
Забезпечення вноситься у формі банківської гарантії, яка надана банком та гарантує забезпечення виконання договору і повинна бути дійсна до кінця дії договору та протягом 90 календарних днів після закінчення строку його дії.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Договором про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024, на виконання його умов п. 15.1., 15.2. позивачем укладено з АТ "КБ "Глобус" (гарант) Договір про надання гарантії №41040/ЮГ-24 від 29.07.2024 (надалі-Договір про надання гарантії), відповідно до якого постачальником було надано забезпечення виконання Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 у вигляді банківської гарантії на суму 216 000,00 грн.
Так, згідно умов Договору про надання гарантії, АТ "КБ "Глобус" гарантував належне виконання принципалом зобов'язань по виконанню Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 та безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських після отримання вимоги бенефіціара (відповідача) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 216 000,00 грн.
На виконання умов Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024, постачальником відповідно до видаткових накладних №74 від 01.11.2024, №75 від 01.11.2024, №101 від 04.11.2024, №105 від 07.11.2024, №108 від 18.11.2024 поставлено відповідачу товар.
Однак, під час приймання товару відповідачем були виявлені недоліки, про що складені акти приймання-передачі товарів: №900/13775 від 05.11.2024, №901/13926 від 05.11.2024, №950/14666 від 08.11.2024, №968/15061 від 11.11.2024, №16076 від 20.11.2024.
Оскільки, на дату поставки товар не відповідав умовам Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 та мав недоліки, які були усунуті позивачем лише 06.12.2024, відповідачем здійснено нарахування штрафних санкцій на підставі п. 7.1. Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024.
Листом від 28.01.2025 відповідачем надіслано позивачу вимогу про сплату штрафу в сумі 260 400,00 грн за недотримання строків поставки товарів.
Натомість, позивачем листом від 31.01.2025 повідомлено відповідача, що вимога покупця щодо сплати штрафу не підлягає задоволенню.
Пунктом 1.2. Договору про надання гарантії передбачено, що гарантійним випадком є невиконання чи неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов'язання, згідно оголошення про закупівлю № UА-2024-07-03-009414-а.
У зв'язку з порушенням строку поставки товару, 25.02.2025 АТ "Укрнафта" (бенефіціар) звернувся до АТ "КБ "Глобус" із вимогою про сплату коштів за банківською гарантією №41040 від 29.07.2024, в розмірі 216 000,00 грн.
Листом від 28.02.2025 АТ "КБ "Глобус" повідомлено ПрАТ "Енко" про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 216 000,00 грн, у зв'язку з чим просив перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.
04.03.2025 позивачем сплачено на користь АТ "КБ "Глобус" грошові кошти у розмірі 216 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №251 від 04.03.2025.
Так, на підставі вимоги №01/01/13/04/03/527 від 25.02.2025, АТ "КБ "Глобус" здійснено сплату на користь АТ "Укрнафта" в розмірі 216 000,00 грн на виконання зобов'язань за банківською гарантією №41040 від 29.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №251 від 04.03.2025, про відповідне повідомлено позивача листом від 04.03.2025.
Пунктом 15.3. Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 передбачено, що покупець повертає постачальнику забезпечення виконання договору (банківську гарантію) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче, шляхом направлення відповідної інформації банку у наступних випадках:
- після виконання постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі;
- за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
20.03.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою №191 про повернення отриманих за банківською гарантією грошових коштів.
07.04.2025 відповідачем листом №01/01/13/10/28/02-02/01/4689 від 07.04.2025 року надано відповідь на зазначену вище вимогу, в якій повідомлено позивача, що товар Приватним акціонерним товариством "Енко" поставлено із порушенням строку, у зв'язку з чим кошти, отримані за банківською гарантією, не підлягають поверненню.
Звертаючись до суду з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "Енко" зазначає, що ним виконано усі умови Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 та поставлено товар, однак, відповідачем не було повернуто забезпечення виконання договору.
При цьому, позивач зазначає, що відповідно до положень пункту 15.3. Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 та статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» забезпечення виконання договору повертається після виконання постачальником всіх його умов протягом 5 (п'яти) робочих днів.
Враховуючи вищенаведене, у позивача виникла необхідність звернутися до суду з даним позовом про повернення суми банківської гарантії у розмірі 216 000,00 грн.
Заперечуючи проти позову, відповідачем вказано, що ПрАТ "Енко" порушено зобов'язання за Договором про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 в частині строків поставки товару. Відтак відповідач вважає, що правомірно звернувся до АТ "КБ "Глобус" з вимогою про сплату 216 000,00 грн, що забезпечувалося банківською гарантією №41040 від 29.07.2024.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість дво х або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Статтею 1 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 вказаного закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Відповідно до частини першої статті 33 цього Закону рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури (у тому числі ціни за одиницю товару).
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вже було зазначено, за результатами закупівлі №UA-2024-07-03-009414-a між Приватним акціонерним товариством «Енко» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець) було укладено Договір про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024, за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки вагон-будинки побутові, код ДК 021:2015: 44210000-5 - Конструкції та їх частини Лот 3 44210000-5 (надалі - товар), а покупець - прийняти та оплатити товар.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято товар на загальну суму 4 320 000,00 грн та сплачено його повну вартість, що підтверджується платіжною інструкцією №7815УГ25 від 23.01.2025.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Договором про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024, позивачем укладено з Акціонерним товариством «Комерційний банк «Глобус» Договір про надання гарантії №41040/ЮГ-24 від 29.07.2024, відповідно до якого була надана банківська гарантія на суму 216 000,00 грн.
При цьому правовідносини, які виникли на підставі банківської гарантії, підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 639 (далі - Положення), Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.
Відповідно до умов Договору про надання гарантії, АТ "КБ "Глобус" гарантував належне виконання принципалом зобов'язань по виконанню Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 та безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських після отримання вимоги бенефіціара (відповідача) сплатити йому повну суму банківської гарантії у розмірі 216 000,00 грн.
У відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта. Такий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19.
Статтею 562 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Статтею 564 Цивільного кодексу України визначено, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.
Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Згідно із частиною 1 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
Отже, основною із функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що гарантія забезпечує належне виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром. Забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 Верховним Судом зазначено, що з огляду на аналіз міжнародних актів, що регулюють правовий обіг гарантій, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відзначає самостійність зобов'язання з гарантії, тобто, не пов'язаність такого зобов'язання з основним зобов'язанням.
Коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.04.2024 у справі №183/5849/23.
У постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 Верховним Судом зазначено, що боржник (принципал) має право звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами ст. 1212 Цивільного кодексу України (п. 56); принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави з огляду на відсутність боргу принципала (п. 59).
Отже, позивач як принципал має право пред'явити позов про стягнення з відповідача як бенефіціара коштів, сплачених банком-гарантом. Вказаний спосіб захисту прав принципала (боржника) дозволяє ефективно та вичерпно врегулювати цивільно-правовий спір з учасниками спірних правовідносин, тому у цьому випадку судові рішення ухвалені без порушень ч. 1 ст. 2 ГПК України, відповідно до якої завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (подібний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 04.02.2025 у справі №910/18874/23).
За відсутності основного зобов'язання (припинення виконанням з інших підстав, недійсність тощо) принципал має право вимагати від бенефіціара грошові кошти, одержані ним внаслідок виплати за гарантією.
Враховуючи предмет та підстави позову доведенню у справі, яка розглядається, підлягають факти: 1) сплати гарантом коштів на користь бенефіціара; 2) відсутності достатньої правової підстави для набуття бенефіціаром цих коштів, зокрема, якщо основне зобов'язання не було порушене принципалом (боржником).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.09.2024 у справі №910/12114/23, розглядаючи подібний спір за позовом товариства як принципала до товариства як бенефіціара про стягнення банківської гарантії на підставі статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» за відсутності настання гарантійного випадку (порушення принципалом зобов'язання за договором про публічні закупівлі, забезпеченого гарантією), враховуючи правову позицію Верховного Суду у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, виснував, що у таких спорах до правовідносин сторін підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України (ст.ст. 546, 547, 548, 560, 561, 562, 566, 563), а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до ч. 2 ст. 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:
1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;
2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
3) у випадках, передбачених ст. 43 цього Закону;
4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 5.52).
Вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, тоді як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору (п. 5.53).
При цьому невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 5.54).
Отже, за висновками Верховного Суду підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання позивачем (принципалом) договору, а не певне порушення строків його виконання. Водночас відповідач (бенефіціар) не позбавлений права вжити передбачених законом та договором заходів задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань (п. 5.60).
За умовами п. 15.3. Договору про закупівлю №13/3206-МТР від 12.08.2024 передбачено, що покупець повертає постачальнику забезпечення виконання договору (банківську гарантію) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня настання одного з випадків, зазначених нижче, шляхом направлення відповідної інформації банку у наступних випадках:
- після виконання постачальником зобов'язань за договором в повному обсязі;
- за рішенням суду, яке набрало законної сили, щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;
- в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що регулює публічні закупівлі.
Судом апеляційної інстанції враховано, що 25.02.2025 року АТ "Укрнафта" (бенефіціар) звернувся до АТ "КБ "Глобус" із вимогою про сплату коштів за банківською гарантією №41040 від 29.07.2024, в розмірі 216 000,00 грн, у зв'язку з порушенням позивачем строку поставки товару.
Листом від 28.02.2025 АТ "КБ "Глобус" повідомлено позивача про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 216 000,00 грн, у зв'язку з чим просив перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок банку.
04.03.2025 ПрАТ "Енко" сплатило на користь АТ "КБ "Глобус" грошові кошти у розмірі 216 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №251 від 04.03.2025.
На підставі вимоги №01/01/13/04/03/527 від 25.02.2025, банком здійснено сплату на користь відповідача в розмірі 216 000,00 грн на виконання зобов'язань за банківською гарантією №41040 від 29.07.2024, про що листом від 04.03.2025 повідомлено позивача.
Відмовляючи у задоволенні даного позову у справі №910/4520/25, місцевим господарським судом вказано, що позивачем було допущено порушення зобов'язання в частині строків поставки товару за Договором про закупівлю № 13/3206-МТР від 12.08.2024, яке забезпечено банківською гарантією №41040 від 29.07.2024, у зв'язку з чим, у відповідача були підстави для звернення до гаранта з вимогою про сплату грошових коштів в сумі 216 000,00 грн.
Втім, суд апеляційної інстанції не погоджується с такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не порушення строків його виконання. Водночас відповідач не позбавлений права вжити передбачені законом та Договором заходи задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань.
Здійснивши оцінку змісту укладеного між сторонами Договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що умови пункту 15.3. Договору також передбачають повернення відповідачем забезпечення виконання Договору після його виконання позивачем у повному обсязі протягом п'яти банківських днів, а також те, що підставою для неповернення забезпечення є саме невиконання позивачем його умов (не здійснення поставки товару), а не неналежне виконання.
Крім того, судом апеляційної інстанції також встановлено та відповідачем не спростовано, що товар за Договором поставлений у повному обсязі, прийнятий та повністю сплачений останнім, що свідчить про виконання Приватним акціонерним товариством "Енко" свого основного зобов'язання за Договором та його прийняття Приватним акціонерним товариством "Укрнафта".
Наведене підтверджує те, що з моменту повного виконання позивачем Договору та проведення остаточних розрахунків за товар у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання Договору, що ним не було виконано в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 15.3. Договору.
Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені обставини повного виконання позивачем зобов'язання з поставки товару за укладеним між сторонами спору Договором, з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 та від 25.03.2025 у справі №910/11352/24, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення відповідачем розміру забезпечення виконання Договору про закупівлю після його виконання позивачем, незалежно від доводів відповідача щодо порушення зобов'язання в частині строків поставки товару.
Підставою для утримання банківської гарантії є саме невиконання Договору, а не порушення строків його виконання. Водночас, відповідач не позбавлений права вжити передбачені законом та Договором заходи задля поновлення свого порушеного права внаслідок несвоєчасного виконання постачальником своїх договірних зобов'язань.
За висновками колегії суддів, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення з: порушенням норм матеріального та процесуального права; без належного дослідження та врахування всіх обставин справи, - знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення зокрема є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України).
При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду у даній справі - скасуванню, з прийняттям нового про задоволення позову.
Судові витрати
Згідно з ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, судові витрати, понесені у суді першої інстанції, покладаються на відповідача.
Витрати, понесені скаржником у суді апеляційної інстанції у зв'язку з розглядом апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, з огляду на задоволення цієї апеляційної скарги, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Енко» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/4520/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі № 910/4520/25 скасувати в частині відмови у позові, виклавши його резолютивну частину наступній редакції:
«Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, місто Київ, Несторівський провулок, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Приватного акціонерного товариства «Енко» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, 3; код ЄДРПОУ 13367676) грошові кошти у розмірі 216 000,00 грн (двісті шістнадцять тисяч гривень) та витрати по сплаті судового збору за подачу позову до місцевого господарського суду у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень)».
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, місто Київ, Несторівський провулок, 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) на користь Приватного акціонерного товариства «Енко» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Електроапаратна, 3; код ЄДРПОУ 13367676) 3 888,00 грн (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім гривень) судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази на виконання даної постанови.
5. Матеріали справи № 910/4520/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді К.В. Тарасенко
О.В. Тищенко