Справа № 366/2073/25
Провадження № 3/366/1346/25
Іменем УКРАЇНИ
21 серпня 2025 року смт Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого пожежником у Розважівському лісництві, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП,
До Іванківського районного суду Київської області від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшов протокол та матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 154 КУпАП.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 03.07.2025, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 21.08.2025.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 852256 від 02.07.2025: 05.06.2025 близько 15:30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 порушив правила утримання собак, а саме собака на прізвисько « ОСОБА_2 вкусив ОСОБА_3 , чим завдано шкоди здоров'ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Протокол склав ДОП ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції Лещенко Я.Е.
У судовому засіданні ОСОБА_1 з приводу обставин справи пояснив, що проживає у приватному будинку в АДРЕСА_1 та має собаку мисливської породи «словацький копов» на ім'я « ОСОБА_2 », яка проживає у будинку та періодично гуляє на подвір'ї домогосподарства, територія якого огороджена парканом. 05.06.2025 він перебував на роботі, коли зателефонувала дружина та повідомила, що ОСОБА_2 вкусив місцевого жителя. Як потім з'ясувалося, пса випадково випустив з будинку тесть, який вже у віці, та собака вибігла на вулицю, через пошкоджений паркан. Про таке пошкодження у паркані він не знав, наразі паркан відремонтував. Зауважив, що медичні послуги, які потребувала потерпіла дитина, вони оплатили. Наразі собака постійно перебуває у будинку, а на подвір'ї перебуває виключно у їхній присутності. Додав, що документів на собаку не має.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи[…].
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У судовому засіданні досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 852256 від 02.07.2025, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт та стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення, який підписано уповноваженою особою та ОСОБА_1 ;
- заява ОСОБА_4 до ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області від 05.06.2025 про вжиття заходів щодо господарів собаки, які проживають в АДРЕСА_1 ;
- письмові пояснення ОСОБА_4 , від 05.06.2025, про обставини, за яких собака, яка вибігла з подвір'я за адресою АДРЕСА_1 на вулицю та покусала її сина, ОСОБА_5 , який в цей час проходив по вулиці;
- письмові пояснення ОСОБА_3 , 2010 р.н. від 05.06.2025 записані з його слів, відповідно до яких, 05.06.2025 він, проходячи по АДРЕСА_1 побачив собаку чорного кольору, яка підбігла до нього та почала гарчати та вкусила за праву ногу вище коліна, після чого, з подвір'я вийшла жінка та почала кликати собаку і вона побігла. У подальшому він зателефонував матері та повідомив про цю подію та потім разом з батьками поїхав до Бородянської ЦРЛ;
- письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких вони з дружиною проживають у приватному будинку в АДРЕСА_1 та мають собаку породи «словацький копов» на ім'я « ОСОБА_2 », яка проживає у будинку та періодично гуляє на подвір'ї домогосподарства. 05.06.2025 він перебував на роботі, коли зателефонувала дружина та повідомила, що ОСОБА_2 вкусив місцевого жителя. У подальшому встановили, що пес вибіг на вулицю, через пошкоджений паркан.
- копія довідки про медичний огляд №28 від 05.06.2025 КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ», відповідно до якої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 оглянутий лікарем, та встановлено ознаки захворюваності: укушена рана правої ноги;
- копія паспорта громадянина для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6 за яким встановлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 05.06.2025 близько 15:30 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 порушив правила утримання собак, а саме собака на прізвисько « ОСОБА_2 вкусив ОСОБА_3 , чим було завдано шкоди здоров'ю потерпілого.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Дослідивши матеріали даної справи про адміністративне правопорушення, керуючись положеннями статей 7, 245, 280 КУпАП, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За частиною 3 статті 154 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Відповідно до ч.1 ст.154 КУпАП відповідальність передбачена за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Положення цієї статті є бланкетними та відсилають до положень інших нормативно-правових актів, які більш детально передбачають вимоги законодавства, які ставляться в обвинувачення правопорушнику.
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП є наявність наслідків, а саме завдання шкоди здоров'ю людини чи її майну.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» № 3447-IV від 21.02.2006:
Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх).
Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити:
безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
безпеку супроводжуваної домашньої тварини;
безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою;
наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров'я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України;
наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.
При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.
Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.
Також, ч.2 вказаної статті Закону передбачено, що Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
З матеріалів справи, що розглядається, вбачається, що ОСОБА_1 не забезпечив належного утримання домашньої тварини, а саме собаки на ім'я « ОСОБА_2 », яка, вибігши за межі домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 на вулицю, вкусила ОСОБА_3 за праву ногу, чим завдала шкоди його здоров'ю.
При цьому, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація щодо наявності документів, які ідентифікують собаку на ім'я ОСОБА_2 .
Таким чином, дії ОСОБА_1 , особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вірно кваліфіковані за ч.3 ст.154 КУпАП.
Отже, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять, що в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, а саме: утримання незареєстрованої собаки, приведення її у громадське місце, вигулювання собаки без повідка, що спричинило заподіяння шкоди здоров'ю людини.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Із матеріалів справи не встановлено обставин, що виключали б адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суддею не встановлено.
Суддя, у відповідності до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає за доцільне притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності в межах санкції статті ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції інкримінованої статті.
Саме такий вид адміністративного стягнення на переконання судді буде достатнім та необхідним для виконання завдань КУпАП, зокрема він забезпечить запобігання вчинення правопорушником нових правопорушень, його виховання у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Крім того, санкцією ч. 3 ст. 154 КУпАП також передбачена обов'язкова конфіскація тварини, проте суд бере до уваги, що у додатках до протоколу про адміністративне правопорушення не додано даних про вилучення собаки та місце її утримання на момент розгляду справи в суді, крім того, матеріали справи не місять доказів, які б дозволяли ідентифікувати собаку на ім'я ОСОБА_2 , тому суд вважає не застосовувати такий вид стягнення у даній справі як конфіскація собаки на ім'я ОСОБА_2 у ОСОБА_1 .
При цьому суд зазначає, що розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, як вбачається зі змісту положень ст.ст. 218 - 244-24 КУпАП, не відноситься до компетенції жодних, з числа зазначених у ст. 213 КУпАП органів влади (посадових осіб). Вказані обставини у поєднанні з принципом визначення повноважень адміністративних комісій, що закріплений у ст. 214 КУпАП, могли б давати можливість зробити висновок, що в такому разі справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 154 КУпАП, мають розглядатися саме адміністративними комісіями як такі, що не віднесені до компетенції інших органів влади (посадових осіб), але, оцінюючи відповідність такого висновку положенням чинного законодавства, необхідно звернути увагу на наступне.
Так, ст. 154 КУпАП (у редакції станом на 01.07.2021) структурно складалася з двох частин. У ч. 1 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021) було передбачено основний склад адміністративного правопорушення, який передбачав адміністративну відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в невідведених для цього місцях.
Натомість, ч. 2 ст. 154 КУпАП (у редакції від 01.07.2021), передбачала адміністративну відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людей або їх майну, а так само повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті.
Системний аналіз положень ст. 154 КУпАП у зв'язку з положеннями ст. 218, 221 КУпАП у редакції станом на 01.07.2021 дає можливість зробити висновок, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП, станом на 01.07.2021 відносився до компетенції адміністративних комісій, а справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 154 КУпАП до компетенції судів.
15.07.2021 Верховною Радою України було прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу» за №1684-IX, яким, статтю 154 КУпАП було викладено у новій редакції, що повністю відповідає редакції чинній на момент вчинення правопорушення та на момент здійснення судового розгляду.
Таким чином, шляхом прийняття ЗУ від 15.07.2021 за №1684-IX - стаття 154 КУпАП структурно була поділена на три окремі частини. При цьому, як видно зі змісту положень вказаного закону, виділення ч. 3 ст. 154 КУпАП відбулося шляхом відокремлення кваліфікуючої ознаки у виді заподіяння шкоди здоров'ю та майну людини з ч. 2 ст. 154 КУпАП. Тобто, кваліфікуючі ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 154 КУпАП, у виді повторності та заподіяння шкоди здоров'ю та майну особи, які в попередній редакції статті містилися у ч. 2, шляхом прийняття нового закону були розділені на окремі частини таким чином, що заподіяння шкоди здоров'ю та майну особи внаслідок порушення правил утримання собак і котів перетворилося на особливо кваліфікуючий склад адміністративного правопорушення, що кваліфікується за ч. 3 ст. 154 КУпАП.
Однак при цьому, як вбачається з положень ЗУ від 15.07.2021 за №1684-IX, супутніх змін до ст. 218, 221 КУпАП, у зв'язку з появою ч. 3 ст. 154 КУпАП, не було прийнято, а відтак виникла законодавча прогалина, яка полягає у тому, що формально ч. 3 ст. 154 КУпАП не відноситься до компетенції жодного органу влади (посадової особи), що здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України - юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ - кримінальне обвинувачення не тлумачиться буквально та не зводиться виключно до кримінального переслідування особи за вчинення кримінально-караних діянь, у зв'язку з чим обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення в залежності від певних обставин (характер правопорушення, тяжкість покарання, кваліфікація за національним законодавством) також може підпадати під ознаки кримінального обвинувачення та потребувати юрисдикції суду щодо визначення обґрунтованості останнього. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 6 КАС України - як складова вимога принципу верховенства права забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Проектуючи вказані положення на обставини справи, що розглядається, суд робить висновок, про наявність прогалини у законодавстві. Разом з цим недоліки законодавства не можуть ігнорувати вимоги суспільства щодо забезпечення правопорядку шляхом притягнення особи до відповідальності за вчинене протиправне діяння.
На підставі вищевикладеного, враховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, ступінь його тяжкості, те, що склад вказаного правопорушення, у новій редакції законодавства, утворює кваліфікуюча ознака, яка в попередній редакції законодавства містилися у ч. 2 цієї ж статті та відносилася до компетенції суду, беручі до уваги, що за вчинення даного правопорушення передбачено обов'язкове додаткове адміністративне стягнення у виді конфіскації, що відповідно до ст. 29 КУпАП може бути застосовано лише судом, то, не зважаючи на те, що розгляд судом справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, прямо не закріплено у ст. 221 КУпАП, суд приходить до висновку, що розгляд і вирішення справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП, має здійснюватися саме судом, а не іншим органом влади (посадовою особою).
Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Згідно з ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році становить 3028, 00 грн.
У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», таким чином, нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. (3028 х 0,2).
Керуючись ст.ст. 24, 27, 40-1, 154, 251, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий 21.02.18, орган 8027) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. без конфіскації собаки породи словацький копов на ім'я «Барон»
реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у Київ. обл/Іванківська сел/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA228999980313000106000010812, код класифікації доходів бюджету: 21081100).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 виданий 21.02.18, орган 8027) в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн., 60 коп.)
реквізити для оплати: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Відповідно до частини 1 статті 307, статті 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш, як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати, штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ