справа № 278/1022/25
12 листопада 2025 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Віктора Мокрецького, за участю секретаря Анастасії Юзюк, розглянув цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. СУТЬ СПРАВИ
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕА ФІНАНС» (далі - ТзОВ «СЕА ФІНАНС») звернулося до суду із позовом в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 56 521,15 грн. У обґрунтування заявленого ТзОВ «СЕА ФІНАНС» повідомило, що ОСОБА_1 із первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (далі - ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ») укладений кредитний договір на підставі яких відповідач отримав кредит та зобов'язався повернути грошові кошти. У подальшому право вимоги за цим договором перейшло до позивача, однак ОСОБА_1 самоусунувся від виконання взятих на себе зобов'язань у зв'язку із чим виникла вищевказана заборгованість за стягненням якої позивач вимушений звернутися до суду.
ІІ. ПРОЦЕДУРА ТА КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН
13 березня 2025 року в цій справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
19 травня 2025 року за наслідками розгляду цієї справи ухвалено заочне рішення, яке відповідною ухвалою суду від 01 липня 2025 року скасоване і новий розгляд справи вирішено провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач ОСОБА_1 , у свою чергу, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Однак, у заяві про перегляд заочного рішення суду ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що у матеріалах справах відсутні докази того, що саме ним укладався вищевказаний кредитний договір. Також позивачем не надано і доказів того, що ОСОБА_1 отримував від первісного кредитора будь-які грошові кошти.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
25 жовтня 2023 року між ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1265115 (далі - Договір) за умовами якого останній отримав кредит в сумі 7 000 грн (п. 1.3 Договору) строком на 360 днів (п. 1.4 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у строк до 24 листопада 2023 року в розмірі 1,692% в день, та у подальшому в розмірі 1,99% в день (п. 1.5.1 та п. 1.5.2 Договору). Також умовами п. 2.1 Договору передбачено, що кошти кредиту нараються товариством в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживча, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Окрім цього, положеннями п. 9.6 Договору унормовано, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що створений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.
У п. 10 Договору відображені персональні дані сторін правочину, зокрема РНОКПП, серія номер паспорта громадянина України та найменування органу, що його видав, номер мобільного телефону, адреса зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 . Також цей договір підписаний останнім 25 жовтня 2023 року об 13 годині 18 хвилин одноразовим ідентифікатором «К903»(а.с. 8-11).
24 липня 2024 року між ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТзОВ «СВЕА ФІНАНС» укладений договір факторингу № 2407-24 відповідно до п. 3.1.3 якого право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором (а.с. 18-23).
Відповідно до витягу із реєстру боржників, що є додатком до зазначеного договору факторингу, ТзОВ «СЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 1265115 від 25 жовтня 2023 року на загальну суму 37 471,70 грн (а.с. 28-29).
У листі № 20240802-3001 від 02 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» (далі - ТзОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА») повідомило, що 25 жовтня 2023 року вказаним товариством на підставі договору про організацію переказу грошових коштів від 06 червня 2022 року № 06062022-1, що укладений між ним та ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» на картковий рахунок маска-картки № НОМЕР_1 перераховано 7 000 грн (а.с. 17).
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що за ОСОБА_1 на підставі кредитного договору обліковується борг в загальній сумі 56 521,15 грн із яких 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту і 49 521,15 грн - заборгованість за процентами (а.с. 16).
Доказів погашення відповідачем спірної заборгованості матеріали справи не містять.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умовами, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою та другою ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмові формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно з пунктом 6 частини першої ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" унормовує, що одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною першою ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частина друга ст. 1081 ЦК України визначає, що грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Згідно з положеннями ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання не сприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ
Проаналізувавши фактичні обставини справи у сукупності із нормами законодавства, якими врегульовані зазначені правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Так, позивач з метою захисту своїх порушених прав, що знайшли своє відображення у порушенні відповідачем умов кредитного договору та взятих на себе зобов'язань, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, як одним із способів та видів такого захисту. Також, суд встановив, що тривале порушення боргових зобов'язань у причинно-наслідковому зв'язку потягнуло за собою появу вищевказаної заборгованості.
Разом із тим, стосовно доводів сторони відповідача про те, що ОСОБА_1 не підписував вищевказаних кредитних договорів суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року в справі № 212/10457/21 відображений правовий висновок щодо того, що без введення логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де обслуговується позичальник), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання кредитором персональних даних від позичальника з метою укладення договору, є неможливим.
Так, за умовами усіх перелічених вище договір їх сторони фактично дійшли згоди, що для підписання зазначеного договору відповідачем використовуватиметься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що відповідає положенням до Закону України «Про електронну комерцію».
Також матеріалами справи підтверджується наявність у договорах та заявках на отримання кредиту персональних даних відповідача, а саме: номеру та серії паспорта громадянина України, дати народження, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, який присвоєний Дехтяренку Д.М., а також адреси його зареєстрованого місця проживання. Також у всіх кредитних договору контактний номер ОСОБА_1 вказаний як НОМЕР_2 , і який відповідач у подальшому вказуватиме у заяві про перегляд заочного рішення як особистий номер мобільного телефону. Окрім того, матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними з метою подальшого укладення зазначених кредитних договорів.
Із вищевикладеного можливо дійти висновку, що зазначені договори підписані саме відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора (електронний підпис з одноразовим ідентифікатором) і є укладеними у порядку Закону України «Про електронну комерцію», що повністю відповідає положенням зазначеного Закону та приписам ЦК України. Окремо суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять і сторонами у встановленому процесуальним законом порядку суду не надано доказів, які б свідчили про те, що зазначений договір визнаний недійсними. Тобто, за таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження факту отримання ним грошових коштів на підставі вищевказаного кредитного договору суд зауважує, що зазначені доводи спростовуються листом ТзОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» № 20240802-3001 від 02 серпня 2024 року у якому вказано, що у день отримання кредиту вказаним товариством на підставі договору про організацію переказу грошових коштів від 06 червня 2022 року № 06062022-1, що укладений між ним та ТзОВ «СЛОН КРЕДИТ» на картковий рахунок маска-картки № НОМЕР_1 перераховано 7 000 грн, тобто тіло кредиту за кредитним договором № 1265115 від 25 жовтня 2023 року. За таких обставин, можливо дійти висновку, що доводи відповідача у цій частині спростовуються матеріалами справи.
У постанові Верховного Суду від 22 серпня 2023 року в справі № 922/1280/22 викладений правовий висновок, відповідно до якого Верховний Суд зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Так, перевіряючи правильність проведеного розрахунку процентів заборгованості за вищевказаним кредитним договором судом установлено, що відповідач отримав кредит в сумі 7 000 грн (п. 1.3 Договору) строком на 360 днів (п. 1.4 Договору) зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у строк до 24 листопада 2023 року в розмірі 1,692% в день, та у подальшому в розмірі 1,99% в день (п. 1.5.1 та п. 1.5.2 Договору).
За таких обставин, можливо дійти висновку, що розмір заборгованості за процентами ОСОБА_1 має становити 49 522,20 грн (із розрахунку: (7 000 грн х 1,692%х 30 днів) + (7 000 грн х 1,99% х 330 днів). Разом із тим, розмір процентів заявлений позивачем в межах цього провадження становить 49 521,15 грн, а загальна сума сума заборгованості заявлена позивачем складає 56 521,15 грн. Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність задоволення цього позову.
VІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
У відповідності до приписів ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за розгляд цієї справи, які складаються із витрат по сплаті судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , код платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (бульвар Вацлава Гавела, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за кредитним договором № 1265115 від 25 жовтня 2023 року в сумі 56 521 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот двадцять одна) гривня 15 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати за розгляд цієї справи у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 12 листопада 2025 року.
Суддя Віктор Мокрецький