Справа №295/14393/25
Категорія 59
2/295/4962/25
12.11.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
Головуючої судді Ведмідь Н.В.
за участі секретаря судового засідання Мотінової Н.
розглянувши y відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення невиплачених коштів,
13.10.2025 до суду надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача на її користь 193891,29 грн заборгованості по пенсійним виплатам, які належать їй, як спадкоємиці, після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що вона є спадкоємицею за законом після смерті батька ОСОБА_2 . До складу спадщини входять нараховані, але не одержані за життя спадкодавцем кошти в розмірі 193891,29 грн, присуджені відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 справа № 240/27142/21.
ОСОБА_1 зауважує, що рішення суду від 29.11.2021 не виконано, її батько ОСОБА_2 за життя не отримав кошти, право на які в нього виникло на підставі судового рішення, а тому вона, як спадкоємиця за законом після смерті батька, має право на їх отримання.
Згідно з ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження; витребувано у Овруцької державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відомості про суму грошових коштів, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 , згідно з перерахунком, проведеним на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року по справі за № 240/27142/21, і яка була фактично виплачена (а.с. 26-28).
24.10.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю (а.с. 36-40). Заперечення проти позову відповідач обґрунтовує тим, що позивач у справі не зверталась до органу пенсійного фонду із заявою встановленого зразка про отримання коштів після смерті батька.
Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Головним розпорядником коштів за програмою КПКВК 2506020 «Фінансування виплат пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту кошів Пенсійного фонду» є Міністерство праці та соціальної політики України, розпорядником нижнього рівня є Пенсійний фонд України. Рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на відповідний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з державного бюджету України. А здійснення видатків з перевищенням бюджетних призначень є порушення бюджетного законодавства.
Посилається на те, що з 01.01.2013 року набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким передбачено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів, де боржником є державний орган, шляхом списання Державною казначейською службою України в межах бюджетних призначень коштів з рахунків такого державного органу, саме органом ДВС в порядку виконання повинно вирішуватись питання внесення даних про судове рішення до реєстру рішень, виконання яких гарантується державою.
Окрім цього, представник зазначив, що 01.04.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 року № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», якою внесено зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року № 1596. Постановою одночасно внесено зміни до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280, відповідно до яких саме на Пенсійний фонд України, а не його територіальні органи, покладене завдань забезпечити своєчасне та у повному обсязі фінансування виплат пенсій. Також відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на ст.1219ЦК України і вказує, що не допускається правонаступництво у правовідносинах щодо виплати пенсії, яка не входить до складу спадщини.
28.10.2025 на виконання вимог ухвали суду від 14.10.2025 з Овруцької державної нотаріальної контори надійшла належним чином засвідчена копія спадкової справи, заведена після смерті ОСОБА_2 (а.с. 56-89).
04.11.2025 закрито підготовче судове засідання, розгляд справи призначено по суті.
В судове засідання позивач не з'явилась, однак представник заявника направила до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника. (а.с. 95)
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, однак направила клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. (а.с. 100)
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши й дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності та кожен окремо, суд дійшов наступного висновку.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 року у справі №240/27142/21 позов задоволено та, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 10 березня 2021 року нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. (а.с. 18-20)
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується змістом копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 8,59).
ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , прізвище якої на « ОСОБА_4 » змінено у зв'язку з одруженням (а.с. 60,61).
З матеріалів спадкової справи №130/2023, яка надійшла від нотаріуса Овруцької державної нотаріальної контори Ірини Фрусевич, вбачається, що позивач є спадкоємицею за законом після смерті батька ОСОБА_2 . (а.с. 7,66,68,72,75,81,84).
Листом від 30.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 на її звернення від 16.04.2025, що на підставі рішення суду проведений перерахунок пенсії, яка підлягала виплаті ОСОБА_2 за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі №240/27142/21, сума заборгованості становить 193891,29 грн (а.с. 11).
Як слідує з матеріалів справи, органом пенсійного фонду здійснено розрахунок суми, що підлягає виплаті ОСОБА_2 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі №240/27142/21 за період з 10.03.2021 по 30.09.2022, яка становить 193891,29 грн (а.с. 45).
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За правилами ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно зі ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
За положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
ОСОБА_1 у встановлений законом строк подала заяву про вступ в спадщину після смерті ОСОБА_2 , отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, отже, позивач, як єдина спадкоємиця після смерті батька, що підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_2 , має право на отримання нарахованої, але не отриманої останньою за життя пенсії.
Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1219 ЦК України, згідно п. 4 ч. 1 якої не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, оскільки відповідно до положень цієї статті припиняється право на отримання пенсії, яку отримує спадкоємець, а до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1227 ЦК України, норми ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і предметом спору є право на пенсію, яка була нарахована, але не отримана пенсіонером ще за її життя.
Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії.
Такий правовий висновок викладений в постанові Касаційного Цивільного Суду в складі Верховного Суду від 05.01.2024 року у справі № 295/4158/23.
Таким чином, суд вважає, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії після смерті батька відповідачем порушено і підлягає судовому захисту, у позивача відсутня інша можливість захистити порушене право.
Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що позивачем не дотриманий порядок звернення до органу пенсійного фонду із заявою про отримання пенсійних виплат, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивач зверталась до органу пенсійного фонду із відповідною заявою, доданими документами, які підтверджують право на отримання коштів, проте у їх виплаті їй фактично відмовлено.
Суд звертає увагу відповідача, що позивач як донька має право на отримання пенсійних виплат після смерті батька і як член її родини, і як спадкоємиця за законом.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач визнає право позивачки на отримання пенсійних виплат, що ставить під обґрунтований сумнів можливість захистити її право на їх отримання в позасудовому порядку.
Не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на норми Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки порядок виконання судового рішення, боржником за яким є державний орган, не є тотожним з порядком розгляду справи в суді у разі, якщо вимоги заявлені до відповідача, яким є державний орган. Відповідач допускає невірне тлумачення правових норм, ототожнюючи склад учасників судового провадження, особу, яка повинна відповідати за позовом, тобто особу, яка допустила порушення прав позивача, та порядок виконання судових рішень, які підпадають під сферу регулювання норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», згідно з якими врегульовується вже порядок виконання судових рішень, боржником за яким є державний орган, який допустив порушення прав позивача, а відтак залучення до участі в справі відповідного органу казначейської служби не є необхідним. Зазначені вище положення підлягають застосуванню виключно на стадії виконання ухваленого судового рішення, яке набрало законної сили, і жодним чином не визначають склад учасників судового провадження.
Доводи представника відповідача про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не наділене повноваженнями щодо виплати пенсій, фінансування яких здійснюється виключно Пенсійним фондом України, не відповідають вимогам нормативно-правових актів, спростовуються матеріалами справи, а відтак є неспроможними.
Відповідно до вимог Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21 грудня 2022 року№ 28-2) саме на територіальні органи Пенсійного фонду України покладені обов'язки щодо здійснення нарахування (перерахунку) та виплати пенсій (пункт 4), а Пенсійний фонд України здійснює контроль за роботою його територіальних органів щодо призначення і виплат пенсій, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що врегульовано нормами Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280 (з подальшими змінами).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, саме цей державний орган здійснював нарахування та виплату їй пенсійних виплат, саме на нього був покладений обов'язок за судовим рішенням від 29.11.2021 у справі №240/27142/21 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 невірно нарахованих пенсійних виплат, а відтак суд вважає, що вимоги позивач заявила до належного відповідача. Судом встановлено, що виплату пенсії ОСОБА_2 , а в подальшому і її спадкоємцям, повинен був здійснити Пенсійний фонд України.
Судом встановлено, що позивач, як спадкоємиця після смерті ОСОБА_2 , має право на отримання не виплачених пенсійних виплат на підставі положень ст. 1227 ЦК України, норм ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і саме відповідач відмовив позивачу у виплаті зазначених коштів.
Доказів про те, що вимоги заявлені до неналежного відповідача представник не надав.
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що відмова у виплаті успадкованих позивачем коштів становить порушення її права на мирне володіння своїм майном, передбачене статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , згідно якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом" (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").
Водночас ст. 1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").
А тому, зважаючи на принцип захисту легітимних очікувань особи та на один з загальновизнаних способів захисту прав особи в національному законодавстві України, який полягає в примусовому виконанні обов'язку в натурі, суд вважає, що зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити на користь позивача в порядку спадкування недоотримані померлим ОСОБА_2 пенсійні виплати є об'єктивним та обґрунтованим способом захисту порушеного права позивача.
Водночас, відсутність бюджетних коштів для виконання відповідачем свого зобов'язання не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі № 743/1216/17.
Європейський Суд з прав людини у рішеннях проти України також вказував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, зокрема у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року.
Щодо розміру пенсії, який підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Зі змісту розрахунку суми, що підлягає виплаті ОСОБА_2 по пенсійній справі 918150176902 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі №240/27142/21 за період з 10.03.2021 по 30.09.2022 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, вбачається, що розмір недоотриманої пенсії складає 193891,29 грн (а.с. 45).
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню і стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 193891,29 грн, розмір якої підтверджений належними доказами.
Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при подачі позовної заяви позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн., тоді як відповідно до п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягало сплаті 1938,91 грн., тобто не доплачено 727,71 грн.
З огляду на це, сплачена позивачем частина судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а недоплачена частина - з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування неотримані за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , пенсійні виплати згідно з перерахунком, здійсненим на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі №240/27142/21, в розмірі 193891,29 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в дохід держави судовий збір в сумі 727,71 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, місце знаходження: м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341.
Суддя Н.В. Ведмідь