Справа № 193/1492/25
Провадження № 2/193/640/25
про закриття провадження у справі
11 листопада 2025 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головучого судді Кащука Д.А.,
за участю секретаря судового засідання Губи О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
06.10.2025 до Софіївського районного суду через систему «Електронний суд» надійшов цивільний позов представника позивача Юхименка Ю.Ю., який діє в інтересах ТОВ «Сучасний Факторинг» до відповідача ОСОБА_1 згідно вимог якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №10211130573 від 16.11.2021 у розмірі 9869,91 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 07.10.2025 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
05.11.2025 до суду від представника позивача Сівак А.В. надійшла заява згідно якої просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, та стягнути з відповідача судові витрати, пов'язаних з розглядом даної справи, а саме: витрат по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., оскільки відповідачем самостійно погашено заборгованість після відкриття провадження у справі.
11.11.2025 від відповідача надійшла заява про розгляд справи без її участі, надала копію платіжної інструкції від 29.10.2025 про повне погашення кредитної заборгованості, просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн. з урахуванням критерію співмірності.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно ч. 3ст. 13 ЦПК України,учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача стосовно якої суд повинен винести рішення.
Предметом позову у даній цивільній справі є стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 9869,91 грн., яку остання сплатила після відкриття провадження у справі у повному обсязі.
Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, зокрема, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. За таких обставин, подальше продовження процесу стає недоцільним.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справ, якщо відсутній предмет позову.
Нормами ч. 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням сторони, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі.
У поданій до суду заяві про закриття провадження представник серед іншого порушив питання щодо стягнення з відповідача розміру сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачка сплатила розмір заборгованості після звернення позивача до суду з відповідним позовом та відкриття провадження у справі. Згідно з платіжною інструкцією від 23.09.2025 №923016 позивачем ТОВ «Сучасний Факторинг» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Отже, ураховуючи встановлені обставини, наявність клопотання про стягнення з відповідачки судових витрат зі сплати судового збору, факт сплати судового збору прозивачем, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про стягнення з відповідачки судового збору.
Що стосується витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою, представником позивача надано до суду, зокрема, копію договору № 20/06-СФ про надання правничої допомоги від 20.06.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Тараса Онищенка» та ТОВ «Сучасний Факторинг», акт №561 прийому- передачі наданих послуг від 11.09.2025, який є невід'ємною частиною Договору про надання правничої допомоги №20/06-СФ від 20.06.2025, згідно якого вартість наданих послуг становить 10 000,00 грн. (а.с. 8-11).
22.09.2025 ТОВ «Сучасний Факторинг» на рахунок Адвокатського бюро «Тараса Онищенка» здійснено переказ коштів у сумі 10 000,00 грн. з призначенням платежу: надання правничої допомоги згідно акту №561 від 19.02.2025, ДУ № 4 Договір №20/06-СФ від 20.06.2025, без ПДВ.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду відповідні докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі №755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В іншій своїй постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив власні висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Отже, при зверненні за відшкодуванням витрат на професійну правничу допомогу варто пам'ятати, що при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Так, в разі зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки також викладені в ряді постанов Верховного Суду за минулий рік, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.
Як свідчить судова практика, при зменшенні витрат на правову допомогу слід також ураховувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанова Верховного Суду № 910/20852/20).
Тобто, при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу необхідно перевіряти чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Оцінюючи обсяг робіт наданих адвокатським бюро, враховуючи клопотання відповідачки про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що в даному випадку витрати на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн. не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат, адже дана справа є незначної складності, оскільки її розгляд відбувався у спрощеному провадженні, не потребував значного часу для підготовки документів та складання позовної заяви, не потребував вивченню додаткової практики, оскільки по даній категорії справ вже усталена судова практика, а також беручи до уваги те, що стягнення з відповідачки витрат у заявленому розмірі буде становити надмірний тягар для неї, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
На підставі вищевикладеного, суд з урахуванням критеріїв обґрунтованості та пропорційності (співмірності), доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги у розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст. 133,137,142,255, 260, 353 ЦПК України, суд,
Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Копію даної ухвали невідкладно направити сторонам.
Роз'яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Д.А.Кащук