ЄУН 193/1491/25
Провадження 2/193/639/25
іменем України
(заочне)
11 листопада 2025 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Кащука Д.А.,
за участю секретаря судового засідання Губи О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» (далі ТОВ «Сучасний Факторинг») звернулося до Софіївського районного суду Дніпропетровської області із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.12.2021 між ТОВ «Сучасний Факторинг» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви- приєднання до кредитного договору по продукту «Кредит на товар» №10211151108 згідно з умовами якого сума кредиту за даним договором складає 9931,81 грн., терміном на 12 календарних місяців та платності - 4,5% від загальної початкової суми кредиту, комісії за управління (обслуговування) кредиту - 397,27 грн. Реальна річна процентна ставка встановлена на рівні 204,74 % річних від загальної суми кредиту. Позивач зазначає, що в порушення умов вказаного кредитного договору відповідач належно не виконував взятого на себе зобов'язання і своєчасно не вносив необхідні платежі. Станом на 22.09.2025 року заборгованість відповідача перед ТОВ «Сучасний Факторинг» за кредитним договором становить 13448,16 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9078,74 грн., заборгованості за сумою комісії у розмірі 4369,42 грн.
Ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 07.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позові зазначив про слухання справи без його участі. Проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.12.2021 року між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви- приєднання до кредитного договору по продукту «Кредит на товар» №10211151108, згідно з умовами якого сума кредиту за даним договором складає 9931,81 грн., строк кредиту - 12 місяців, з моменту надання по терміни, визначені в Графіку платежів, що подається разом із цією Заявою-приєднання, з кінцевим терміном повернення 14.12.2022 (включно), процентна ставка (звичайна) - 4,50% в місяць , пільгова процентна ставка не застосовується, комісія за управління (обслуговування) кредиту, за кожен факт прострочення періодичного платежу, якщо таке прострочення триває не менше 14 календарних днів - 397,27 грн., штраф за кожний пропуск періодичного платежу - 397,27 грн. Мета отримання кредиту - на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору - 15294,97 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору - 88,33%. (а.с.12-15).
Договір підписано особисто відповідачем ОСОБА_1 .
Також, сторонами погоджено графік платежів, який містить інформацію про дату платежу, чисту суму кредиту/платежу за розрахунковий період, суму кредиту за договором/погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, суму за обслуговування (управління) кредитної заборгованості, реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту.
Випискою з особового рахунку за кредитним договором № 10211151108 встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед товариством станом на 09.09.2025 року становить 13448,16 грн. а саме: - загальна заборгованість за тілом кредиту становить 9078,74 грн., загальна заборгованість за сумою комісії/відсотків становить 4369,42 грн. Отримано оплат на суму: 1300,00 грн.(а.с.11).
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц.
Судовим розглядом було встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, недійсним в судовому порядку не визнавався, а відтак є чинним і підлягає виконанню його сторонами. ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору, ознайомився з його текстом та змістом в цілому, що підтверджується особистим підписом позичальника.
Оскільки, кредитний договір був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що останній погодився з його умовами та зобов'язався виконувати їх.
Розмір заборгованості, який відображено у довідці-розрахунку не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позичальником порушено встановлений договором обов'язок повернути кредит та сплатити проценти, а тому позикодавець правомірно звернувся з позовом про стягнення суми кредитної заборгованості з відповідача.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
Відповідно до положень ч. 1ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Згідно із п. 8 ч. 3ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України'заява № 19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі "Заїченко проти України" (п. 131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI(далі -Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Верховний Суд в постанові 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначив, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.
Судом встановлено, на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано наступні документи:
- копію договору про надання правничої допомоги № 20/06-СФ від 20.06.2025 року укладеного між ТОВ «Сучасний Факторинг» в особі директора ОСОБА_2 та Адвокатським бюро «Тараса Онищенка», відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, зокрема, що включає в себе підготовку позовних заяв та юридичний супровід справ щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами/договорами позики, перелік яких визначається окремими додатковими угодами до цього договору;
- копію акту прийому - передачі наданих послуг №556 в якому зазначено, що адвокатом було надано послуги з усної консультації та зі складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором вартістю 10 000 гривень;
- копію платіжної інструкції №912097 від 22.09.2025 року, відповідно до якої ТОВ «Сучасний Факторинг» сплатив на користь АБ «Тараса Онищенка» 10 000 грн. за надані послуги з правової допомоги.
Поряд з цим, суд не може погодитися із зазначеним розміром витрат на правову допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача в жодне судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Затрачений адвокатом час на підготовку позовної заяви не відповідає зазначеній вартості послуг наданих адвокатом.
Враховуючи категорію справи, її незначну складність, сталість судової практики по даній категорії спорів, відсутність відзиву, обсяги матеріалів справи, предмет спору, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн. не є логічним, співмірним та справедливим.
Стягнення з відповідача компенсації за правничу допомогу в такому розмірі не відповідало б принципу справедливості, а тому суд вважає необхідним зменшити компенсацію до суми в розмірі 3000 грн., що у більшій мірі відповідає обсягу наданої допомоги та її реальній складності.
Керуючись ст.4,13,81,141,263-265,268,280-289,355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за кредитним договором № 10211151108 від 14.12.2021 у розмірі 13 448 (тринадцять тисяч чотириста сорок вісім) гривень 16 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9078,74 грн., заборгованості за сумою комісії у розмірі 4369,42 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
На заочне рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», ЄДРПОУ 35310044, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.39-А, 01024.
Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 11.11.2025.
Суддя Д.А.Кащук