Справа № 598/207/25Головуючий у 1-й інстанції Левків А.І.
Провадження № 22-ц/817/1009/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
13 листопада 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
cуддів - Костіва О.З., Хоми М.В.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №598/207/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Коник Геннадій Володимирович на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року (ухвалене суддею Левківим А.І., повний текст рішення складено 16 квітня 2025 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ “Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 10.01.2024 року було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1329-4717, згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 14 600 грн., строком на 300 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом встановлених договором.
Стверджували, що свої зобов'язання товариство виконало в повному обсязі.
Водночас внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем виникла заборгованість по даному кредитному договору, яка станом на 02 січня 2025 року становить 122 005 грн., з них: 14 600 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 107 405 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Вказували на те, що товариством було прийнято рішення про часткове списання заборгованості за даним кредитним договором (застосовано програму лояльності) , а тому просили стягнути з відповідача на свою користь 72 000 грн., з яких: 14 600 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 57 400 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ “Укр Кредит Фінанс» 72 000 грн. заборгованості за кредитним договором та 2 422,40 грн. сплаченого судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Коник Г.В. просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суми заборгованості за кредитним договором.
Вказує на те, що погоджується погасити тіло кредиту у розмірі 14 600 грн.
Разом з тим вважає, що розмір нарахованих відсотків є вкрай завищеним.
Вважає, що наявні підстави для зменшення суми заборгованості, з урахуванням програми лояльності, оскільки вона одна виховує трьох неповнолітніх дітей, одна з яких має інвалідність.
Вказує на те, що саме відсутність достатніх коштів змусила її звернутись про видачу кредиту.
Від представника ТОВ “Укр Кредит Фінанс» - Мосійчук А.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вказує на те, що позивач законно нарахував відсотки за користування кредитом протягом строку договору, визначеного кредитним договором.
Зазначає, що встановлені в договорі відсоткові ставки відповідають вимогам законодавства на момент його укладення.
Звертає увагу на те, що сторонами було узгоджено умови щодо розміру та строку кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно із ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 10 січня 2024 року між ТОВ “Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1329-4717 року, згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 14 600 грн. строком на 300 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом передбаченими в договорі (стандартна процентна ставка 2,50%) (а.с.11-20).
Згідно довідки ТОВ “Укр Кредит Фінанс» 10 січня 2024 року ОСОБА_1 було перераховано 14 600 грн. (а.с.25).
Згідно розрахунку суми заборгованості, станом на 02 січня 2025 року заборгованість по даному кредитному договору становить 122 005 грн., з яких: 14 600 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 107 405 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (а.с.26-27).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів в повній мірі погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Так, відповідач у своїй апеляційній скарзі підтверджує факти отримання кредитних коштів, укладення кредитного договору та ознайомлення з умовами зазначеного кредитного договору.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення суми заборгованості, з урахуванням програми лояльності, оскільки вона одна виховує трьох неповнолітніх дітей, одна з яких має інвалідність, однак колегія суддів вказані доводи відхиляє та не вбачає підстав для зменшення розміру відсотків за кредитним договором, які позивач просить стягнути з відповідача.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 погодилась з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало її внутрішній волі.
Більше того, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір заборгованості за вищевказаним кредитним договором становить 122 005 грн., з яких: 14 600 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 107 405 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Разом з тим, позивачем було застосовано програму лояльності та зменшено розмір простроченої заборгованості за нарахованими процентами з 107 405 грн. до 57 400 грн.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, надав доказам правильну правову оцінку, відтак рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 13 листопада 2025 року.
Головуючий Гірський Б.О.
Судді: Хома М.В.
Костів О.З.