Справа № 301/2423/25
1-кп/301/304/25
про продовження запобіжного заходу
"13" листопада 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілих ОСОБА_6 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, що внесене 15 червня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071100000246, про обвинувачення
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з початковою освітою, непрацюючого, неодруженого, громадянина України, судимого вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2024 року за ч.4 ст.185 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України на 1 (один) рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.153 ч.4, ст.162 ч.1 КК України,
У провадженні Іршавського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.153 ч.4, ст.162 ч.1 КК України.
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 15 червня 2025 року близько 03 години, перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння на території дитячого табору за адресою АДРЕСА_2 , маючи умисел на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням у тіло іншої особи, у нічний час доби, коли діти заснули, ввійшов до житлового корпусу №1 готелю «Іллара» за адресою м. Іршава, вул. Шевченка, 145б, Хустського району, Закарпатської області, та через незамкнені двері до кімнати №5, в якій спали малолітні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сів на ліжко біля малолітньої ОСОБА_7 та, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів задоволення своєї статевої пристрасті, користуючись відсутністю дорослих осіб, які могли б перешкодити вчиненню злочину, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 є малолітньою, користуючись безпорадним станом, з огляду на вік малолітньої потерпілої, знаходячись у безпосередній близькості від неї, вчинив стосовно останньої насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди ОСОБА_7 .
Зокрема, ОСОБА_4 своїми оголеними руками гладив руку малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , від чого остання прокинулася. Тоді ОСОБА_4 , не припиняючи дій, спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті, своїми оголеними руками торкався грудей малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , тим самим вчинивши щодо неї насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи.
Злякавшись такої поведінки ОСОБА_4 , малолітня ОСОБА_9 , щоб припинити такі дії стосовно себе, відвернулася від ОСОБА_4 та вкрила верхню частину тіла ковдрою. Після цього ОСОБА_4 , не припиняючи дій, спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті, оголеними руками гладив оголені ноги малолітньої ОСОБА_9 , намагаючись дотягнутися рукою до статевих органів останньої, однак потерпіла заговорила до ОСОБА_4 , внаслідок чого останній припинив свої дії та вийшов з кімнати.
В подальшому, 15 червня 2025 року близько 03 години 40 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння на території дитячого табору, що розташований на території готельно-розважального комплексу «ІЛЛАРА», що за адресою м. Іршава, вул. Шевченка, 145, Хустського району, Закарпатської області, маючи умисел на вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням у тіло іншої особи, у нічний час доби, через незамкнені двері житлового корпусу №1 готелю «Іллара» за адресою м. Іршава, вул. Шевченка, 145б, Хустського району, Закарпатської області, увійшов до кімнати №5, в якій спали малолітні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сів на ліжко біля малолітньої ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є малолітньою, користуючись її безпорадним станом, перебуваючи у безпосередній близькості до неї, вчинив стосовно останньої насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої ОСОБА_8 .
Зокрема, ОСОБА_4 своїми оголеними руками гладив обидві оголені ноги ОСОБА_8 , піднімаючись руками вверх по тілу, в результаті чого остання прокинулася. Після цього ОСОБА_4 , не припиняючи дій, спрямованих на задоволення своєї статевої пристрасті, погладив ОСОБА_8 оголеними руками в області її статевого органу, тим самим вчинив щодо неї насильницькі дії сексуального характеру, не пов'язані із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи.
Злякавшись такої поведінки ОСОБА_4 , малолітня потерпіла ОСОБА_8 встала з ліжка та побігла до мобільного телефону, щоб викликати дорослих осіб, а ОСОБА_4 в цей час вибіг з кімнати, покинувши приміщення комплексу.
Крім того, у період часу з 00:37 години по 03:00 годину 15 червня 2025 року ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння, діючи з прямим умислом, спрямованим на протиправне порушення недоторканності іншого володіння особи, з порушенням вимог Наказу Державної туристичної адміністрації №19 від 16 березня 2004 року «Про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг», не здійснивши бронювання номерів, без укладення договору на готельне обслуговування та оплату послуг, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись у відсутності сторонніх осіб, через незачинені вхідні двері, проник до житлового корпусу №1, готельно-розважального комплексу «ІЛЛАРА» за адресою м. Іршава, вул. Шевченка, 145б, Хустського району, Закарпатської області, який згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 13 жовтня 2015 року належить потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив гарантоване право потерпілого, передбачене ст.30 Конституції України, ст.12 Загальної декларації прав людини та ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод на недоторканність іншого володіння особи.
15 червня 2025 року об 11 годині 15 хвилин, в порядку ст.208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України, було затримано ОСОБА_4
30 липня 2025 року підозрюваному ОСОБА_4 повідомлено про зміну підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України - вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, та кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.162 КК України - незаконне проникнення до іншого володіння особи.
На думку прокурора, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.153, ч.1 ст.162 КК України, що підтверджується наступними матеріалами: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_11 від 15.06.2025 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_12 від 15.06.2025 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_13 від 15.06.2025 року; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_10 від 15.06.2025 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 16.06.2025 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 від 16.06.2025 року; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10 від 17.06.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 15.06.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 15.06.2025 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками 15.06.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 15.06.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 15.06.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 15.06.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 15.06.2025 року; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками 15.06.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 15.06.2025 року; протоколом огляду предмета від 15.06.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 15.06.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_21 від 15.06.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 18.06.2025 року; протоколом огляду документа від 19.06.2025 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.06.2025 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 15.06.2025 року; повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 15.06.2025 року; повідомленням про зміну підозри та про нову підозру від 30.06.2025 року; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 04.08.2025 року.
17 червня 2025 року слідчою суддею Іршавського районного суду ОСОБА_22 винесено ухвалу про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, без визначення розміру застави, до 13 серпня 2025 року включно.
11 серпня 2025 року слідчою суддею Іршавського районного суду ОСОБА_23 винесено ухвалу про продовження застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 15 вересня 2025 року включно, тобто на строк досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Ухвалою Іршавського районного суду від 15.09.2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави та визначено строк дії цієї ухвали до 13 листопада 2025 року включно.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, який відповідно до ч.4 ст.153 КК України, карається позбавленням волі від 5 до 10 років, вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння. Наркоманія є явищем, якому притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, вживання психотропних речовинвпливає на свідомість людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості.
Потерпілими по даному кримінальному провадженню є малолітні особи, відносно яких було вчинено кримінальне правопорушення у сфері статевої свободи та статевої недоторканості особи, які є надзвичайно небезпечними через їх серйозний вплив на фізичне та психологічне здоров'я. Такі злочини можуть призвести до сексуальних розладів, психологічних травм, а також ускладнень у подальшому статевому розвитку та житті. Крім того, вони грубо порушують статеву недоторканість дитини та її право на безпечне дитинство.
Окрім цього, існує ризик, що перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Також ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, а саме: вироком Іршавського районного суду від 02.09.2021 року по справі №301/1176/24 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, та на даний час має невідбуте покарання, призначене вироком Іршавського районного суду від 21.11.2024 року за ч.4 ст.185 КК України, а саме: 5 років позбавлення волі, від якого був звільнений на підставі ст.75 КК України з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю в 1 рік, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому ж провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду наявність достатніх доказів вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурор ОСОБА_3 просила продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 днів без можливості внесення застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, вважаючи, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 вважав, що клопотання є безпідставним, оскільки він не вчиняв кримінальних правопорушень, просив відмовити в задоволенні клопотання або обрати менш суворий запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_5 просив відмовити в задоволенні клопотання або обрати менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити можливість внесення застави, оскілки ніяких доказів вини ОСОБА_24 у пред'явленому йому обвинуваченні матеріали справи не містять.
Представник потерпілих ОСОБА_6 вважала, що клопотання підлягає до задоволення.
Малолітня потерпіла ОСОБА_7 та її законний представник ОСОБА_12 , малолітня потерпіла ОСОБА_8 та її законний представник ОСОБА_13 , потерпіла ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце його проведення були належним чином повідомлені, подали заяви, згідно яких просили провести судове засідання без їхньої участі у зв'язку із зайнятістю та значною відстанню від місця проведення судових засідань.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження щодо заявленого клопотання про продовження запобіжного заходу, перевіривши матеріали клопотання, суд вважає, що таке є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Згідно з ст.183 ч.2 п.5 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.153 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Також ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, за який передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років.
Ухвалою слідчої судді Іршавського районного суду ОСОБА_22 від 17.06.2025 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів, без визначення розміру застави, до 13 серпня 2025 року включно.
Ухвалою слідчої судді Іршавського районного суду ОСОБА_23 від 11.08.2025 року продовжено застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 15 вересня 2025 року включно, тобто на строк досудового розслідування без визначення розміру застави.
Ухвалою Іршавського районного суду від 15.09.2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави та визначено строк дії цієї ухвали до 13 листопада 2025 року включно.
В обвинуваченого немає постійного місця роботи, джерела доходів та міцних соціальних зв'язків.
ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, а саме: вироком Іршавського районного суду від 02.09.2021 року по справі №301/1176/24 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, та вироком Іршавського районного суду від 21.11.2024 року за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, на даний час має невідбуте покарання у вигляді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком тривалістю в 1 рік, тобто в даному кримінальному провадженні обвинувачується у скоєнні тяжкого умисного злочину під час відбування покарання з випробуванням, що свідчить про схильність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень. ОСОБА_24 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину проти статевої свободи двох малолітніх потерпілих, у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, а також особу обвинуваченого, на думку суду, і надалі наявні ризики, визначені ст.177 ч.1 п. 1, 3, 4, 5 КПК України, тобто обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконного впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які на даному етапі судового розгляду ще не допитані, чим перешкоджати кримінальному провадженню, або може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд вважає, що ризики, які враховувалися судом при обранні та продовженні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого останньому обвинувачення, а також тяжкість кримінальних правопорушень, характер та обставини протиправних діянь, в яких він обвинувачується, його особистість, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.
Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема, ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Враховуючи наведене, суд вважає, що надалі існують ризики, передбачені ст.177 ч.1 п. 1, 3, 4, 5 КПК України, які не зменшилися та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
На думку суду, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставним і таким, що підлягає задоволенню.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відповідно до ч.4 ст.183 КПК України не визначає розмір застави.
Керуючись ст. 331, 392 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 січня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Головуюча: ОСОБА_1