Справа № 523/18602/25
Провадження №2/523/7220/25
/заочне/
"12" листопада 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Малиновського О.М.
за участю секретаря - Березніченко В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, у місті Одеса, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-233» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати внесків співвласників,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-233» (далі за текстом ОСББ «Суворовський-233») через «Електронний суд» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати внесків співвласників в розмірі 32 483,13грн., інфляційне збільшення в розмірі 263,24грн., 3% річних в розмірі 155,43грн., судового збору в розмірі 3028,00грн., витрат на правничу допомогу в розмірі 17000,00грн., витрат на копіювання документів в розмірі 1230,0грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСББ «Суворовський-233» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб в обслуговуванні якої перебуває багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому розташована кв. АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності відповідачу по справі.
Протоколами загальних зборів ОСББ затверджувались кошториси та внески, що спрямовуються на утримання будинку і споруд та прибудинкової території. Проте, відповідач свої обов'язки щодо своєчасної сплати внесків належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 23.08.2025р. у неї виникла заборгованість у розмірі зазначеному вище, яку позивач просить стягнути на свою користь. Крім цього, посилаючись на порушення відповідачкою грошового зобов'язання, позивач просить стягнути 3% річних та інфляційне збільшення від суми заборгованості.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзив на позовну заяву не надав.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою судді від 08.10.2025р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
ІІІ. Позиції сторін.
Представник позивача направила до суду заяву про підтримання позовних вимог, просить розглядати проводити у їх відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився без поважних на те причин. За відсутності зареєстрованого місця проживання його виклик проведений через розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, що відповідає вимогам ч.11 ст.128 ЦПК України, а відповідач з опублікуванням оголошення про його виклик вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Окрім цього з метою сповіщення відповідача про розгляд справи, його виклик був проведений судом по квартирі, яка перебуває у його власності. Згідно поштового повідомлення адресат відсутній за вказаною адресою.
За письмовою згодою представника позивача та за відсутності відзиву на позовну заяву справа розглянута в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСББ «Суворовський-233» створено на підставі рішення установчих зборів співвласників квартир та нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .
Мета створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів передбачених законодавством та Статутом.
Отже, ОСББ «Суворовський-233» є балансоутримувачем вказаного вище багатоквартирного житлового будинку та забезпечує надання послуг мешканцям зазначеного вище житлового будинку.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 ., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.08.2025р.
Відповідно до протоколу від 14.06.2024 року затверджені внески співвласників на утримання будинку та прибудинкової території ОСББ «Суворовський-233»: внески для квартир 1-й поверх - 8,50 за 1 кв.м.; внески для квартири 2-6 поверх - 9,30грн. за 1 кв.м.; ремонтний фонд 30 грн. за 1 приміщення.
Відповідно до протоколу від 04.07.2025року затверджені разові внески співвласників на модернізацію дахової котельної та графік оплати: для квартир під'єднаних до системи центрального опалення - 509,40грн. за 1 кв.м.
З представленої позивачем довідки-розрахунку по квартирі АДРЕСА_4 ., станом на 23.08.2025р. рахується заборгованість по сплаті внесків з утримання багатоквартирного будинку за період з 20.05.2025р. по 23.08.2025р. на суму 32 483,13грн.
V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.360 ЦК України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Згідно зі ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» №2866-III об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ст.22 Закону України №2866-III, для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право:
- задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;
- визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;
- виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Згідно з п.п.5, 10 ч.1 ст. 7 Закону України №2866-III співвласники зобов'язані виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
На підставі ст. 15 Закону України №2866-III співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
За змістом статті 10 Закону України №2866-III вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів до виключної компетенції яких, між іншим, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржене в судовому порядку.
Відповідно до статті 23 Закону внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
При цьому частиною 5 статті 24 Закон України №2866-III встановлено, що невикористання власником приміщень, що йому належить або відмова від користування неподільним та загальним майном не є підставою для звільнення власника від участі в спільних витратах на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна в житловому комплексі.
Неможливість здійснення заходів з утримання будинку, через відмову відповідачів сплачувати внески до ремонтного фонду, порушує законні права та інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку.
У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (частина шоста статті 13 Закону України №2866-III).
Відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі не здійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 3-945гс15 та від 27 січня 2016 року № 3-1028гс15.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України №2866-III для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Змістовний аналіз зазначених норм свідчить про те, що відповідач в силу Закону №2866-III є співвласником багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 ., а відтак на нього покладається зобов'язання дотримуватися обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, які утворили ОСББ «Суворовський-233» для належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Як було встановлено та зазначено у даному рішенні, відповідач, як власник кв. АДРЕСА_4 зобов'язаний щомісячно проводити оплату з встановлених ОСББ платежів з утримання будинку, проте допустив заборгованість, яка складає в загальному розмірі 32 483,13грн.
Таким чином, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість з оплати внесків співвласників в розмірі 32 483,13грн.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13, зазначено, що п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2001 №1875-IV передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Як зазначив ВСУ, зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора згідно цивільно-правового договору є грошовим зобов'язанням. Виходячи з цього, правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням. Таким чином, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якій кореспондується право вимоги кредитора про оплату наданих послуг. Враховуючи той факт, що до подібних правовідносин застосовані цивільно-правові норми щодо застосування цивільної відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, до таких правовідносин застосовується і норма ст. 625 ЦК, що встановлює обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Факт прострочення щомісячної оплати відповідачем обов'язкових платежів на утримання багатоквартирного будинку доведений позивачем та встановлений судом під час розгляду справи.
Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідачки 3% річних та індексу інфляції за період прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема за період з 20.05.2024р. по 23.08.2025р. від суми заборгованості 32 483,13грн. - інфляційне збільшення - 263,24грн., 3% річних - 155,43грн.
Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги норми права, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСББ «Суворовський-233» є доведеними, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
VІ. Судові витрати.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 3028,00грн.
Щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 000,0грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правової допомоги 13.08.2025р., укладеного між Адвокатським бюро «Бороган» та ОСББ «Суворовський-233», копію акту від 15.08.2025р. про надання правничої допомоги адвокатом на суму 17000,0грн. за формування правничої позиції, усної консультації, вивчення документів, підготовки позовної заяви.
Визначаючи час на надання зазначених в акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв'язку з чим такі дії пов'язані з представництвом інтересів позивача у цій справі не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 р.№ 686/5757/23.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23).
Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18)
Суд вважає, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 17000,0грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням ціни позову, а також розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000,0грн.
Таким чином, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу слід зменшити до 2000,00грн.
Щодо стягнення витрат за копіювання документів в розмірі 1230,0грн. то в задоволенні таких слід відмовити, з огляду на те, що стягнення таких витрати не передбачено нормами ЦПК.
Керуючись ст.ст.12,13,76,137,141,259, 263-265, 268,279,280-282 ЦПК України,
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-233» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати внесків співвласників - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-233» заборгованість з оплати внесків співвласників багатоквартирного будинку в розмірі 32 483,13грн., інфляційне збільшення в розмірі 263,24грн., 3% річних в розмірі 155,43грн., судовий збір в розмірі 3028,00грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00грн.
Учасники справи:
позивач:
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-233», ЄДРПОУ:35180364, м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, буд.110-Б;
відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відсутнє місце реєстрації, можливе місце проживання: АДРЕСА_5 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 12 листопада 2025р.
Суддя