Справа №504/2768/21
Провадження №2/504/298/25
Доброславський районний суд Одеської області
13.11.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області в складі:
Головуючого судді Барвенко В.К.,
секретаря Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, с-ще. Доброслав, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки під АДРЕСА_1 , площею 0,1000га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2442 недійсним.
Обґрунтовуючи позов позивач послався на те, 09 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки під АДРЕСА_1 , площею 0,1000га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2442, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М., за реєстром №871.
Відомості про право власності на вказане вище нерухоме майно за ОСОБА_1 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом із тим, при розгляді Комінтернівським районним судом Одеської області справи №504/4467/18 позивачу стало відомо, що громадянка ОСОБА_2 по підробленим документам зареєструвала на своє ім'я право власності на земельну ділянку під АДРЕСА_1 , площею 0,1000га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2442 та без достатніх правових підстав шляхом обману продала останню ОСОБА_1 .
Позивач зауважив, що на момент здійснення правочину не знав та не міг знати, що він купує земельну ділянку у шахрая по підробленим документам, оскільки задля здійснення цього відчуження Відповідачем було здійснено ряд процедур із обов'язковим залученням державних та інших органів, як то: землевпорядну організацію, Держгеокадастр, Державну реєстраційну службу України, приватного нотаріуса, який посвідчував правочин.
Від так і він (Позивач), і вказані органи не виявили, не знали та не могли знати, що Відповідач - ОСОБА_2 при укладені договору купівлі-продажу земельної ділянки надала підроблені документи про право власності на продавану земельну ділянку.
Крім того Позивач зауважив, що однією з важливих обставин укладання договору купівлі-продажу будь-якого майна є підстава його набуття у власність.
Позивач, якби він знав про те, що відчужуване майно не належить Відповідачці, він би ніколи б не уклав договір купівлі продажу земельної ділянки.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області (суддя Добров П.В.) від 18 серпня 2021 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Разом з позовом Позивач подав клопотання про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи останнє зауважив поміж іншим, що за фактом шахрайського заволодіння чужим майном та продажу земельної ділянки по підробленим документам мною було подано до Відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 відповідне Повідомлення про вчинене кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ст. 190, 358 КК України.
Ухвалою від 27 липня 2022 р. заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 до розгляду справи по суті.
Копію ухвали негайно направлено до Управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Думська, 1) та сторонам по справі.
05.12.2024 року у зв'язку із відстороненням судді ОСОБА_3 від здійснення правосуддя, повторним автоматизованим розподілом судової справи визначено суддю Барвенка В.К. суддею по справі.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області (суддя Барвенко В.К.) від 05 грудня 2024 року прийнято до свого провадження матеріали цивільної справи №504/2768/21, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 03 листопада 2025 року закрито підготовче засідання по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 листопада 2025 року о 09:30.
Позивач подав заяву про розгляд справи по суті у свою відсутність.
У судові засідання призначене на 13 листопада 2025 року о 09:30 відповідач не з'явилася, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.
Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті (ч.1 ст. 223, п.2 ч.3 ст. 223 ЦПК України).
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини та релевантні джерела права.
09 жовтня 2018 року між гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки під АДРЕСА_1 , площею 0,1000га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2442, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М., за реєстром №871. Відомості про право власності на вказане вище нерухоме майно за ОСОБА_1 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В грудні 2018 року громадянин України ОСОБА_4 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння та повернення майна у власність, а саме земельної ділянки під АДРЕСА_1 , площею 0,1000га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2442.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у справі №504/4467/18, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення майна у власність задоволено повністю.
Витребувано від ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння та повернуто у власність ОСОБА_4 земельну ділянку під АДРЕСА_1 , площею 0,1000га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2442.
Встановлено порядок виконання рішення суду після набрання законної сили: дане рішення суду є підставою для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку під АДРЕСА_1 , площею 0,1000га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2442, що зареєстрована на підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2018 року та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М., за реєстром №871; державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,1000га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2442, цільове призначення 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), кадастровий номер 5122783200:01:002:2442.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14.12.2023 року у справі № 504/4467/18 рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 липня 2020 року залишено без змін.
Вказаним рішенням встановлено наступні обставини:
Підставою для оформлення договору купівлі-продажу від 09.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №871 був державний акт на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_2 , серії РІ №454548, виданий на підставі рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області від 30.12.1999 року №152-ХХІІІ та зареєстрований 16.09.2002 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1633.
Згідно інформації архівного відділу Лиманської районної державної адміністрації Одеської області в рішенні ІХ сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області від 30.12.1999 року №152-ХХІІІ прізвище громадянки ОСОБА_2 не зазначено.
Відповідно до архівної копії рішення ІХ сесії ХХІІІ скликання Крижанівської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області від 30.12.1999 року №152-ХХІІІ - прізвище громадянки ОСОБА_2 не зазначено в переліку осіб, яким передані у власність конкретні земельні ділянки.
Згідно інформації відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області станом на 31.12.2012 року відсутні відомості щодо реєстрації за гр. ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія РІ №454548 на території Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області.
Позивачу ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка під номером АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії РІ №477061, виданого згідно договору купівлі-продажу серії АВН №800372 від 31 жовтня 2000 року, реєстраційний №2832, та договору дарування-серія АВР №182194 від 26 лютого 2001 року, реєстраційний номер №355, площею 0,198га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, зареєстрованого 12 квітня 2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1177 (кадастровий номер даної земельної ділянці не присвоювався).
Згідно акту від 11.03.2001 року про встановлення в натурі меж земельної ділянки, додатку до даного акту та державному акту на право приватної власності на землю, серії РІ №477061, земельна ділянка площею 0,198га, що належить ОСОБА_4 , була сформована шляхом об'єднання двох земельних ділянок: земельної ділянки площею 0,0992га під АДРЕСА_1 (колишній власник ОСОБА_5 на підставі державного акту І-ОД №075600 про право приватної власності на землю, виданого Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області 20.08.1996 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №125); земельної ділянки площею 0,0992га під АДРЕСА_1 (колишній власник ОСОБА_6 на підставі державного акту І-ОД №026869 про право приватної власності на землю, виданого Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області 10.12.1996 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №183).
Відповідно до рішення виконкому Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області №9 від 28.02.2001 року ОСОБА_4 наданий дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 .
Згідно рішення 10 сесії ХХІІ скликання Крижанівської сільської Ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області №44 від 22 вересня 1995 року гр. ОСОБА_5 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0992га в межах згідно з планом за адресою: територія Крижанівської сільської ради, АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії будівельного паспорту на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 , вищевказана земельна ділянка знаходилась у її користуванні з 1994 року.
Згідно копії будівельного паспорту на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_7 , вищевказана земельна ділянка знаходилась у його користуванні з 1996 року.
Відповідно до інформації Відділу у Лиманському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на адвокатський запит (лист від 18.09.2019 року №29-15-0.220-483/110-19) були надані належним чином посвідчені копії державних актів на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 на імя ОСОБА_4 , на земельну ділянку АДРЕСА_3 на імя ОСОБА_7 .
Згідно копій Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.01.2019 року, державного акту на право приватної власності на землю від 12.04.2001 року, опису меж та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 29.11.2018 року відносно земельної ділянки по АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_8 , власником суміжної земельної ділянки вказаний ОСОБА_4 .
Відповідно до технічного звіту щодо виконання геодезичних робіт по зйомці меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що виготовлений Одеською регіональною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» згідно договору №20/25-0002 від 03.03.2020 року, встановлено, що на земельну ділянку площею 0,198га (державний акт на право приватної власності на землю Серія Р1 №477061) за адресою: АДРЕСА_1 , накладається земельна ділянка за кадастровим номером 5122783200:01:002:2442, площею 0,1000га.
Суди встановили, що ОСОБА_2 по підробленим документам зареєструвала на своє ім'я право власності на спірну земельну ділянку та без достатніх правових підстав продала її ОСОБА_1 , чим порушила право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку.
Пунктом 4. ст 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).
У ст. 204 ЦК України закріплено принцип презумпції правомірності правочину.
Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору.
Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати.
Невиконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (постанови Верховного Суду 28 лютого 2024 року у справі № 159/4766/21 (провадження № 61-15464св23), від 13 грудня 2023 року у справі № 295/13310/21 (провадження № 61-12351св22), Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
Згідно ст.657 ЦК України Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
За вимогами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що оспорюваний договір укладений під впливом обману, у зв'язку з чим просив визнати його недійсним, згідно з ст. 230 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 711/2278/23, провадження № 61-17388св24 досліджувались питання щодо визнання правочину недійсним з підстав введення сторони в оману його контрагентом.
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).
Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину (стаття 230 ЦК України).
Касаційний суд вже зауважував, що тільки сторона правочину, яка його вчинила під впливом обману і може ставити під сумнів неправильне формування волі за наявності обману та оспорювати на цій підставі вчинений нею правочин (див. ухвалу Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2024 року в справі № 638/20382/21 (провадження № 61-7407ск24)).
Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2018 року в справі № 644/10675/15-ц (провадження № 61-846св17), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року у справі № 369/12714/19 (провадження № 61-584св23)).
Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2018 року в справі № 644/10675/15-ц (провадження № 61-846св17), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року у справі № 369/12714/19 (провадження № 61-584св23)).
Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року в справі № 357/12578/15-ц (провадження № 61-5167св18)).
У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14, на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що «обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю».
Касаційний суд вже вказував, що: обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину чи іншого суб'єкта (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей і т.п.); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які він повинен був зробити (умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення і т. п.); при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину (чи іншої особи), яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що особа, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2025 року в справі № 547/995/23 (провадження № 61-16234св24)).
Судом встановлено, що 09 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М., зареєстрований в реєстрі за №871.
Пунктом 1 спірного Договору визначено, що ОСОБА_2 передає у васність (продає), а ОСОБА_1 приймає у власність (купує) земельну ділянку під АДРЕСА_1 , площею 0,1000га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2442, та зобовязується сплатити продавцю за неї певну грошову суму.
Відповідно до п. 4 Договору продаж вчинено за 983 080 /дев'ятсот вісімдесят три тисячі вісімдесят/ гривень, які продавець одержав від покупця повністю до підписання цього договору, та сторони своїми підписами під цим договором підтвердили факт повного розрахунку, а також відсутність до покупця будь-яких претензій фінансового характеру щодо розрахунку.
Всі розрахунки були проведені сторонами у безготівковій формі шляхом переказу коштів через АТ «ЮНЕКС БАНК», платіжне доручення №18 від 09.10.2018 року.
Згідно з п. 7 Договору, Продавець свідчить проте, що згадана земельна ділянка, яка є предметом цього договору, належить йому на праві приватної власності, на момент укладання цього договору вона нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не передана в іпотеку, не надана в оренду або безоплатне користування, не заставлена, до статутного капіталу (фонду) юридичних осіб не внесена, не передана продавцю шляхом розпаювання земель, в спорі, під заставою (в тому числі податковою) та забороною (арештом) не перебуває, капітальні забудови, які підлягають технічній інвентаризації на земельній ділянці відсутні, боргами вона не обтяжена, також заборгованості по сплаті земельного податку немає, права інших членів сім'ї та третіх осіб цим договором не порушуються.
В оспорюваному договорі (п.12) нотаріусом роз'яснено сторонам зміст ст.ст.229-231 Цивільного кодексу України, які передбачають майнову відповідальність сторони договору за вчинення договору в результаті недбальства, під впливом обману та під впливом насильства.
Поряд з цим, з Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області у справі №504/4467/18, що вступило в законну силу 14.12.2023 року Судом встановлено, що ОСОБА_2 по підробленим документам зареєструвала на своє ім'я право власності на спірну земельну ділянку та без достатніх правових підстав продала її ОСОБА_1 .
Отже Відповідач при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки навмисно ввів Позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема надав підроблені документи на право власності на земельну ділянку.
Більш того, суд першоі інстанції зазначає, що вказане підроблення правовстановлюючих документів на предмет договору купівлі-продажу - земельну ділянку не виявили ні землевпорядна організація, ні Держгеокадастр, ні приватний нотаріус, який посвідчував правочин.
Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані в статті 216 ЦК України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя цієї ж статті).
Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу). Для застосування двосторонньої реституції в разі визнання недійсним правочину позивач у такому спорі не повинен заявляти окремої вимоги про повернення йому майна чи ініціювати окреме провадження, ґрунтуючись на обставинах, встановлених у розглянутій справі.
Вказане узгоджується з усталеною практикою Верховного суду, зокрема Велика Палата Верховного Суду у постанові в постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 918/1043/21 та постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 вказала, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов'язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов'язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги положення статей 203, 215, 229, 230 ЦК України, враховуючи, що позивачем в розумінні статті 76-80, ч.4.ст.82 ЦПК України доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також у зв'язку з наявністю фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним і настання відповідних юридичних наслідків, суд прийшов до висновку про задоволення останнього.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки під АДРЕСА_1 , площею 0,1000га, кадастровий номер 5122783200:01:002:2442.
Застосувати наслідки недійсності правочину.
Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_6 ) отримані за Договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М., зареєстрованим в реєстрі за №871, грошові кошти у розмірі 983080,00 /дев'ятсот вісімдесят три тисячі вісімдесят/ гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту його отримання в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Суддя В. К. Барвенко