11 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/11683/25
Провадження № 22-ц/820/2410/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Дубова М.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/11683/25 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року, в складі судді Мазурок О.В., за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути на його користь з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області недоотриману пенсію в порядку спадкування після смерті пенсіонера ОСОБА_2 на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №560/3888/21, яке набрало законної сили 26 липня 2021 року за період з 05 березня 2019 року по 31 серпня 2021 року в розмірі 159623,91 грн; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року у справі №560/15300/21, яке набрало законної сили 08 лютого 2022 року, за період з 01 квітня 2019 року по 31 травня 2022 року в розмірі 82669,38 грн; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі №560/4926/23, яке набрало законної сили 03 липня 2023 року, за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року в розмірі 4803,28 грн; рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі №560/1456/24, яке набрало законної сили 09 квітня 2024 року, за період з 01 січня 2023 року по 28 лютого 2024 року у розмірі 21844,26 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, та отримував пенсію за вислугу років.Рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду ОСОБА_2 , який стояв на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області як особа, що звільнена з військової служби, та отримував пенсію за вислугу років, нараховані доплати пенсії, всього на загальну суму 268940,83 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.Таким чином пенсіонер ОСОБА_2 за життя не отримав нараховану йому доплату на виконання вищезазначених рішень Хмельницького окружного адміністративного суду. Зазначає, що позивач є рідним сином ОСОБА_2 .Відповідно до довідки по спадковій справі №422/2024 державний нотаріус Першої Хмельницької Державної нотаріальної контори Шевченко О.В. посвідчила, що після вивчення матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкоємцем є позивач ОСОБА_1 . Дружина померлого ОСОБА_3 та син померлого ОСОБА_4 подали заяви про відмову від спадщини.Інші особи з питання прийняття спадщини чи відмови від спадщини не зверталися. Таким чином, він є єдиним спадкоємцем майна ОСОБА_2 .Спадщина в тому числі, складається з недоотриманої пенсії, що належить спадкодавцю.У березні 2025 року позивач звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою, в якій просив здійснити йому виплату заборгованості невиплаченої пенсії пенсіонера ОСОБА_2 на підставі рішень Хмельницького окружного адміністративного суду та отримав відповідь від 24.03.2025, в якій зазначено, що виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.06.2024, у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , в розмірі 268940 гривень 83 копійки. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 2689 гривень 41 копійку сплаченого судового збору та 5000 гривень витрат на правову допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільнених із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Виплати заборгованості за судовими рішеннями здійснюються в порядку календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника. Тому, сума коштів згідно з проведеним перерахунком на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду не була виплачена ОСОБА_2 за життя через відсутність відповідного фінансування.
Апелянт зазначає, що батьки, дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівно. При цьому, доказів, що ОСОБА_1 є єдиним членом сім'ї померлого ОСОБА_2 , що має право на одержання сум, нарахованих на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду, позивачем не надано. Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалами Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та справу призначено до апеляційного розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області залишити без змін. Зазначає, що він є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 та у встановлений законом строк звернувся до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , а тому успадкував належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті. Таким чином недоотримана ОСОБА_2 сума пенсії увійшла до складу його спадщини та підлягає виплаті, оскільки позивач набув право на цю пенсію та довів свою належність до спадкоємців ОСОБА_2 . Також зазначає, що ним було надано всі необхідні документи, які підтверджують розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлене, представник апелянта в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду ОСОБА_2 нараховані доплати пенсії: на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року у справі №560/3888/21, яке набрало законної сили 26 липня 2021 року, нарахована доплата пенсії за період з 05 березня 2019 року по 31 серпня 2021 року в розмірі 159623,91 грн; на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 січня 2022 року у справі №560/15300/21, яке набрало законної сили 08 лютого 2022 року, нарахована доплата пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 31 травня 2022 року в розмірі 82669,38 грн; на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року у справі №560/4926/23, яке набрало законної сили 03 липня 2023 року, нарахована доплата пенсії за період з 01 січня 2023 року по 31 серпня 2023 року в розмірі 4803,28 грн; на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі №560/1456/24, яке набрало законної сили 09 квітня 2024 року, нарахована доплата за період з 01 січня 2023 року по 28 лютого 2024 року в розмірі 21844,26 грн, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0310-8/14451 від 20 лютого 2025 року
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23 травня 2024 року.
Згідно з довідкою, виданою державним нотаріусом Ольгою Шевченко від 24 лютого 2025 року №356/01-16, 07 листопада 2024 року Першою Хмельницькою нотаріальною конторою заведена спадкова справа №422/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вивченням матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкоємцем є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - дружина померлого подала заяву про відмову від спадщини 07 листопада 2024 року, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - син померлого подав заяву про відмову від спадщини 12 листопада 2024 року. Інші особи з питання прийняття спадщини чи відмови від спадщини не звертались. Свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 видано спадкоємцю ОСОБА_1 . Вказані обставини підтверджуються матеріалами спадкової справи №422/2024.
У листі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 24 березня 2025 року №2200-0405-8/23610 зазначено, що оскільки нарахована доплата на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі №560/3888/21, від 05 січня 2022 року у справі №560/15300/21, від 30 травня 2023 року у справі №560/492623 та від 07 березня 2024 року у справі №560/1456/24 не входить до складу спадщини, у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відсутні підстави для виплати спадкоємцю коштів, нарахованих на виконання зазначених рішень суду.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно із частиною 1 статті 1269, частиною 1 статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України свідчить, що цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Вказані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини; право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19.
Згідно із статтею 52 Закону України від «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Згідно з статтею 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 було нараховані доплати пенсії на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду на загальну суму 268940,83 грн.
Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , який прийняв спадщину і вищевказані пенсійні виплати увійшли до складу спадщини. Дружина померлого ОСОБА_3 та син померлого ОСОБА_4 подали заяви про відмову від спадщини. Інших членів сім'ї спадкоємця не встановлено і такі до Пенсійного фонду з вказаного приводу не звертались.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зобов'язане виплатити на користь позивача ОСОБА_1 недоотримані ОСОБА_2 за життя суми пенсії в розмірі 268940,83 грн.
Твердження апелянта, що недоотримана пенсія спадкодавцю за життя не була виплачена у зв'язку із відсутністю відповідного фінансування не впливає на законність судового рішення та на право позивача щодо стягнення недоплаченої пенсії на його користь як спадкоємця особи, яка за життя набула право на дану пенсію, однак так і не отримала її. Таке право позивача передбачено цивільним законодавством і не може обмежуватись через відсутність відповідного фінансування.
З цих же підстав суд відхиляє посилання апелянта, що порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду станом на даний час не встановлений, а відповідно виплата заборгованості за судовими рішеннями здійснюється в порядку календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника.
При цьому ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» у рішенні від 08 листопада 2005 року, справі «Бакалов проти України» у рішенні від 30 листопада 2004 року та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Доводи апелянта, що судом проігноровано той факт, що позивачем не надано доказів, що він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 не ґрунтуються на доказах, наявних в матеріалах справи.
Згідно з довідкою, виданою державним нотаріусом Ольгою Шевченко від 24 лютого 2025 року №356/01-16, 07 листопада 2024 року Першою Хмельницькою нотаріальною конторою заведена спадкова справа №422/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вивченням матеріалів спадкової справи встановлено, що спадкоємцем є ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) - дружина померлого подала заяву про відмову від спадщини 07 листопада 2024 року, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) - син померлого подав заяву про відмову від спадщини 12 листопада 2024 року. Інші особи з питання прийняття спадщини чи відови від спадщини не звертались. Свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 видано спадкоємцю ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення на його користь з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області недоотриманої пенсії в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .
Доводи апелянта щодо відсутності документального підтвердження здійснення оплати наданих послуг професійної правничої допомоги колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 04 березня 2025 року №66, укладеного між адвокатом Керницькою І.Р. та ОСОБА_1 , додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 04 березня 2205 року №66, акт №1 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 04 березня 2025 року №66, довідку про сплату коштів від 23 квітня 2025 року №335, якою засвідчено сплату позивачем адвокату 5000 грн.
Верховний Суд у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19 зазначив, що, відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13, та Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148, не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.
Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, колегія суддів дійшла висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №440/4206/19.
Таким чином, колегія суддів вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 5000 грн є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому, відповідач не подавав до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Тому, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Встановивши фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції ухвалив рішення суду з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 листопада 2025 року.
Судді: Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко