Справа № 464/3768/25 Головуючий у 1 інстанції: Сабара Л. В.
Провадження № 33/811/1366/25 Доповідач: Белена А. В.
05 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Белени А.В.,
з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року,
Постановою судді Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Христинівка Черкаської обл., громадянина України, одруженого, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою, вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, а також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, тим самим вчинив правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Правопорушення вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_1 , будучи начальником логістики-заступником командира Військової частини НОМЕР_2 , 30.05.2025 о 22.15 год. не виконав наказу т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , не прибув на службову нараду, пов'язану з відрядженням особового складу, за місцем знаходження військової частини, що за адресою: АДРЕСА_3 , вчинивши дані дії в умовах особливого періоду (воєнного стану).
Крім того, ОСОБА_1 , будучи начальником логістики-заступником командира Військової частини НОМЕР_2 , 31.05.2025 о 12.50 год., перебуваючи на території Військової частини НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , відмовився на вимогу т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 про проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на відсутність доказів вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Зокрема до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20не долучено доказів залучення його до виконання службових обов'язків, не зазначено посадової особи (медичного працівника), під супроводом якого він мав відбути до медичного закладу для огляду на стан алкогольного сп'яніння, не зазначено, які ознаки алкогольного сп'яніння у нього виявлено, відсутнє направлення командира військової частини НОМЕР_2 до медичного закладу; не долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння; відсутні показання свідків, які б свідчили у його присутності.
Звертає увагу, що до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-20 КУпАП не долучено телефонограму № 1 від 30.03.2025, яка йому як начальнику логістики - заступнику командира в/ч НОМЕР_2 , адресована не була; не долученого жодного керівного документу, який би визначав порядок вивезення майна та озброєння з військової частини; не додано жодного документу у зриві телефонограми.
Вказує, що судом не задоволено його клопотання про виклик свідків.
Зауважує, що станом на 31.05.2025 військова частина знаходилась на логістичному забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 , яка є формувачем А5088. А у службах логістики в/ч НОМЕР_2 первинні документи не виписувалися (у жодному первинному документі на видачу та прийом матеріальних засобів по службі авіації та ППО підпису не ставив).
Покликається на рішення ВС від 21.05.2021, відповідно до якого при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний був зобов'язаний вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому у вину, а будь-які обов'язки нормами Закону, Положенням, Інструкцією начальнику логістики-заступнику командира в/ч НОМЕР_2 не визначені та під особистий підпис не доведені.
Вважає, що суддею не враховано, що якщо особа не мала реальної можливості проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити, що воно було недбалим чи несумлінним (військова частина НОМЕР_2 стояла на логістичному забезпеченні військової частини НОМЕР_3 , тобто всі матеріально-технічні засоби служб логістики стояли на обліку у військовій частині НОМЕР_3 , також там виписувалися первинні документи).
Вказує, що судом не враховано, що ОСОБА_1 не мав впливу на посадових осіб в/ч НОМЕР_4 у нічний час на виписку первинних документів на видачу матеріально-технічних засобів служб логістики.
Зазначає, що оскільки норма ст. 172-15 КУпАП є бланкетною, то при провадженні у справі слід зазначати, яку норму спеціального закону порушено особою.
Стверджує, що у протоколом відсутнє посилання, до яких саме обов'язків військової служби недбало поставився ОСОБА_1 .
У суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 частково підтримав доводи апеляційної скарги. Повідомив що 23 травня 2025 року він написав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 про виїзд за межі гарнізону, на що отримав від ТВО командира військової частини НОМЕР_2 резолюцію «недоцільно». 30 травня 2025 року він знову написав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 про виїзд за межі гарнізону, проте отримав від ТВО командира військової частини НОМЕР_2 усну відмову. Зазначив, що оскільки, ТВО командира не дозволив йому вибути на межі гарнізону, його дружина, перебуваючи у відпустці у зв'язку з хворобою, 30 травня 2025 року близько 19.00 год приїхала до нього разом з дитиною. Ввечері стан здоров'я дружини погіршився та він пішов в аптеку за ліками. Оскільки він був схвильований за стан здоров'я дружини, то не зміг належно пояснити ТВО командира про поважність неприбуття на службову нараду. Вказує, що наступного дня він прибув на службу, йому було пред'явлено вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Вважає, що це було пов'язано з його неявкою на службову нараду напередодні та не розуміє, чому він взагалі мав проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, адже жодного алкоголю він не вживав. Окрім цього звернув увагу, що, незважаючи на те, що в частині був присутній медичний працівник, останній огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці не провів, акт про відмову складений не був, та ознаки алкогольного сп'яніння йому не повідомили. ТВО командира військової частини НОМЕР_2 наказав йому самостійно, без направлення, вибути з військової частини НОМЕР_2 громадським транспортом та здати кров на стан алкогольного сп'яніння, на що він відмовився, оскільки ТВО командира не пояснив йому причини. Розуміє, що, можливо, у його діях формально наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, водночас такі були зумовлені неприязними відносинами між ним та ТВО командира військової частини НОМЕР_2 . Про вчинене шкодує. Також наголосив, що раніше не притягувався до будь-якої відповідальності, вину визнає, а даним правопорушенням не завдано будь-яких збитків державним чи суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який частково підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Висновки судді місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованими.
Водночас, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення апеляційний суд враховує те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Накладаючи на ОСОБА_1 стягнення за ч.2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, суд першої інстанції не в повній мірі урахував дані особи-порушника, сімейний стан та матеріальне становище, характер та обставини вчиненого правопорушення, зокрема те, що ОСОБА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, щиро шкодує про вчинене, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 , а також враховуючи вищенаведені обставини, за яких мали місце вчинені ОСОБА_1 діяння, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, характер правопорушення, відсутність реально заподіяної істотної шкоди суспільним чи державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, які охороняються законом, що на переконання апеляційного суду, суттєво знижує ступінь суспільної небезпеки вчиненого та, як наслідок, призводить до малозначності діяння.
Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Ураховуючи вищенаведене, апеляційного суду вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, та провадження у справі закрити.
На переконання судді апеляційного суду, застосування такого заходу, як усне зауваження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова судді першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП скасувати.
На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, за малозначністю, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрити.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Альберт БЕЛЕНА