Справа № 345/3279/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/856/25 Доповідач: ОСОБА_2
11 листопада 2025 року у м.Львові.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду
під головуванням судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
з участю: прокурора ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 ,
Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.109 КК України, та призначено покарання: за ч.2 ст.109 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік без конфіскації майна; за ч.3 ст.109 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки без конфіскації майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
Вирішено питання про арешт майна та речові докази.
Згідно оскаржуваного вироку суду ОСОБА_7 вчинив розповсюдження матеріалів із публічними закликами до насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, повторно.
Кримінальні правопорушення вчинено при наступних обставинах.
У невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_7 створив у соціальній мережі «ТіkTok» обліковий запис з ідентифікатором користувача « ОСОБА_9 » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який в подальшому особисто використовував для поширення графічних зображень та відеоматеріалів, залишивши персональний акаунт відкритим для публічного огляду та поширення інформації невизначеному колу осіб.
При цьому, в невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше червня 2024 року, ОСОБА_7 , діючи з метою насильницького повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, посягаючи на конституційні принципи та суспільні відносини, що забезпечують її суверенітет, вирішив розповсюдити в соціальній мережі «TikTok» публічні заклики до значного кола осіб, в яких висловлювалися ідеї, погляди, вимоги, свідомо націлені на те, щоб шляхом поширення їх серед окремих категорій населення схилити певну кількість людей до активної поведінки, спрямованої на повалення конституційного ладу в насильницький спосіб та захоплення державної влади в Україні.
Реалізовуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Калуш Івано-Франківської області, використовуючи мобільний телефон «Xiomi 9А», модель «M2006C3LG», 26.06.2024 поширив на власній сторінці соціальної мережі «TikTok» з ідентифікатором « ОСОБА_9 )» (гіперпосилання - ІНФОРМАЦІЯ_1 публікацію (гіперпосилання - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у вигляді відеофайлу з текстом «Верховну раду!!! В братську могилу!!! Заживо!!! ОПУ, Кабінет Міністрів, Ze-узурпатора, всіх… Бажання народу!!!», яка містить відкрите звернення до невизначеного, але значного кола осіб, у якому висловлюється ідея, спрямована на те, щоб шляхом поширення її серед українського населення схилити певну кількість осіб до заподіяння смерті, загибелі всім народним депутатам України, усім міністрам України, Президентові України ОСОБА_10 та всім працівникам Офісу Президента України: «ВЕРХОВНУ РАДУ!!! В БРАТСЬКУ МОГИЛУ!!! ЗАЖИВО!!! ОПУ, КАБІНЕТ МІНІСТРІВ, Ze-УЗУРПАТОРА, ВСІХ…», що є закликом до насильницького усунення державної влади.
Продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на розповсюдження матеріалів із закликами щодо насильницького повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, ОСОБА_7 , використовуючи мобільний телефон «Xiomi 9А», модель «M2006C3LG», перебуваючи у м. Калуш Івано-Франківської області, 27.07.2024 поширив на власній сторінці соціальної мережі «TikTok» з ідентифікатором « ОСОБА_9 )» (гіперпосилання - ІНФОРМАЦІЯ_1 публікацію (гіперпосилання - ІНФОРМАЦІЯ_4 у вигляді відеофайлу з текстом «Українці та українки беріть собою зброю щоб захистити себе та родичів і друзів від лівацьких зелених терористів. Треба рятувати себе та людей від внутрішніх окупантів. Знищите все лівацьке зелене! Треба супротив зе-окупантам та сбушників і поліцаїв. Пам'ятайте наші справжні вороги це зелені лівацькі терористи! Треба чинити опір ТЦКшникам щоб захистити свої інтереси», який містить відкриті звернення до невизначеного, але значного кола осіб, у яких висловлюються ідеї, вимоги, спрямовані на те, щоб шляхом поширення їх серед українського населення схилити певну кількість осіб до збройної боротьби, знищення, спротиву представникам державної влади України, у тому числі вищої, з команди Президента ОСОБА_11 та членів партії «Слуга народу»: «Українці та українки беріть собою зброю щоб захистити себе та родичів та друзів від лівацьких зелених терористів. Треба рятувати себе та людей від внутрішніх окупантів», «Українці та українки [...] Знищите все лівацьке зелене!», «Українці та українки [...] Треба супротив зе-окупантам та сбушників і поліцаїв», які є закликами до насильницького усунення державної влади.
На вказаний вирок суду захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити оскаржуваний вирок у частині призначеного обвинуваченому покарання, а саме призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
На підтримку своїх апеляційних вимог покликається, що оскаржуваний вирок у частині призначеного покарання є незаконним та несправедливим, оскільки призначене ОСОБА_7 покарання є надмірно суворим і не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.
Зазначає, що суд не врахував у повному обсязі особу засудженого та реальні обставини справи, неправильно визнав наявність обтяжуючої обставини, не застосував положення ст.69 та 75 КК України, хоча для цього існували підстави.
Вважає, що місцевий суд помилково визнав наявність обставини, яка обтяжує покарання - «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану», оскільки під час розгляду кримінального провадження не доведено, що ОСОБА_7 умисно використав обставини і умови воєнного стану для реалізації умислу щодо розповсюдження матеріалів із публічними закликами до насильницької зміни та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади.
Стверджує, що обвинувачений не використовував воєнний стан як інструмент чи спосіб злочину. Заклики, які йому інкриміновані, не мали специфічного зв'язку з воєнним станом. Обставина застосована формально, без доведення факту використання цих умов. Вказує, що зазначений у законі термін «використання» передбачає вчинення певних дій з урахуванням обставин, які сприяють настанню негативних протиправних наслідків, досягнення яких охоплюється умислом суб'єкта правопорушення, або сприяють уникненню відповідальності за вчинене діяння. Вважає, що дія правового режиму воєнного стану в момент вчинення кримінального правопорушення сама по собі не є обставиною, що обтяжує покарання, якщо цей факт не був свідомо використаний для досягнення протиправної мети.
Покликається, що місцевий суд не врахував у повному обсязі вимоги ст.65 КК України про індивідуалізацію покарання та його відповідність меті виправлення особи та вважає, що для ОСОБА_7 достатньо покарання, не пов'язаного з позбавленням чи обмеженням волі.
Звертає увагу, що суд, обґрунтовуючи неможливість застосування до обвинуваченого положень ст.69 КК України, покликався на існування лише однієї пом'якшуючої покарання обставини, однак крім щирого каяття, є й інші істотні обставини, які суттєво знижують небезпечність діяння та особи, а саме: похилий вік, проблеми зі здоров'ям, відсутність негативних наслідків, добровільне визнання вини та активна співпраця зі слідством.
Обвинувачений ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив і жодних клопотань не подав.
Враховуючи, що участь обвинуваченого при апеляційному розгляді справи не є обов'язковою, та за відсутності заперечень інших учасників провадження, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд даної справи в апеляційному порядку без участі обвинуваченого ОСОБА_7 ..
При апеляційному розгляді справи захисник підтримав подану апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, та просив таку задоволити.
Прокурор заперечив апеляційну скаргу сторони захисту, з огляду на безпідставність такої, зазначивши про законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного судового рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.109 , ч. 3 ст.109 КК України, за встановлених судом першої інстанції обставин, кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст.404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Крім цього, згідно поданої апеляційної скарги сторона захисту не оспорює вид та розмір призначеного ОСОБА_7 покарання за вчинення зазначених кримінальних правопорушень.
Перевіривши апеляційні доводи захисника про можливість застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів приходить до таких висновків.
В силу вимог ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає у передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.
Як вбачається з вироку суду при призначенні ОСОБА_7 покарання місцевим судом у повній мірі враховано ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які класифікуються як нетяжкі злочини, дані про особу винного, який свою вину визнав, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, одружений, згідно з довідками медичних закладів за допомогою до лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався, характер вчиненого злочинного діяння, наявність обставини, яка пом'якшує покарання, - щире каяття, а також наявність обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Всупереч апеляційним доводам захисника, колегіє суддів вважає, що місцевий суд правильно врахував наявність обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Так, п.11 ч.1 ст.67 КК Украі?ни закріплено, що вчинення злочину з використанням умов воєнного стану є обставиною, яка обтяжує покарання.
Вчинення злочину з використанням умов воєнного стану означає, що винна особа з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення свідомо використовує наи?більш несприятливии? для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство.
Встановлені судом фактичні обставини вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, характер його дій, вчинення таких під час дії на території України правового режиму воєнного стану, підтверджують, що інкриміновані йому кримінальні правопорушення вчинено з використанням умов воєнного стану, що згідно із п.11 ч.1 ст.67 КК України є обставиною, яка обтяжує покарання.
Всупереч апеляційним доводам захисника, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що у даному випадку наявна лише одна обставина, яка пом'якшує покарання, а саме щире каяття.
Так, згідно даних обвинувального акту під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні було встановлено лише одну обставину, яка пом'якшує покарання, а саме щире каяття, яка знайшла своє підтвердженні і під час судового розгляду справи.
Водночас, покликаючись в апеляційній скарзі на наявність такої обставини, як активна співпраця за слідством, захисник не вказує які саме дії обвинуваченого свідчать про те, що він активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
З приводу тверджень сторони захисту про наявність у обвинуваченого проблем зі здоров'ям, то такі жодними доказами у справі не підтверджено. При цьому, згідно матеріалів справи під час розгляду справи місцевим судом обвинувачений зазначав, що має проблеми зі здоров'ям, однак за медичною допомогою не звертався.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про наявність лише однієї обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щире каяття, а тому місцевий суд вірно констатував неможливість призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у тому числі із врахуванням наявності у даному випадку обставини, яка обтяжує покарання.
З приводу апеляційних доводів сторони захисту щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Враховуючи тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які посягають на основи національної безпеки України, конкретні обставини справи, за яких такі було вчинено, кількість епізодів злочинної діяльності, враховані судом дані про особу винного, наявність обставини, яка пом'якшує покарання та обставини, яка обтяжує покарання, колегія суддів не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
На переконання колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.2 ст.109, ч.3 ст.109 КК України покарання, у мінімальних межах санкцій даних статей, із призначенням йому остаточного покарання у найбільш сприятливий для обвинуваченого спосіб, а саме шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.
Підстави вважати, що призначене за оскаржуваним вироком обвинуваченому ОСОБА_7 покарання є явно несправедливим внаслідок суворості відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не містить правових підстав для зміни оскаржуваного вироку суду, а отже така визнається судом апеляційної інстанції необґрунтованою та до задоволення не підлягає.
Крім того, за наслідками апеляційного перегляду істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги на протязі трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: