Дата документу 13.11.2025 Справа № 314/5812/24
Єдиний унікальний №314/5812/24 Головуючий у 1-й інстанції: Капітонов Є. М.
Провадження № 22-ц/807/1850/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
13 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кухаря С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Железняк Віктора Кузьмича на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації, -
У грудні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку суброгації.
В обґрунтування позову зазначено про те, що 18 жовтня 2023 року о 13-25 год. ОСОБА_1 на 13 км автошляху Вільнянськ- с.Петро-Михайлівка керуючи транспортним засобом ВАЗ 2108 державний номерний знак НОМЕР_1 не дотримався бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_2 , власник якого є ТОВ «ОТП Лізинг», індивідуальний власник, який має право керування транспортним засобом водій ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Вільнянського районного суду Запорізької обрості від 20 листопада 2023 року у справі №314/5068/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу. Постановою також встановлено, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №592215 від 18 жовтня 2023 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 порушив п. 13.1 ПДР України. Постанова набрала законної сили 01 грудня 2023 року.
При перевірці було встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108 державний номерний знак НОМЕР_1 без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхового сертифікату «Зелена карта», про що свідчить запис у довідці щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування та міжнародного страхування. Заподіяна шкода, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не була відшкодована потерпілій особі.
Транспортний засіб «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_2 , на час дорожньо-транспортної пригоди (18 жовтня 2023 року) був забезпечений за полісом серії АР № 6227517 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування».
У зв'язку з настанням вищезазначеної події, власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування, на виконання вимог ст. 35 Закону №1961-IV, 18 жовтня 2023 року звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із відповідною заявою про виплату відшкодування (страхувальник ТОВ «ОТП Лізинг»).
На виконання умов договору страхування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування ТОВ «Восток Автомир» на замовлення ТОВ «ОТП Лізинг» відповідно до Рахунку №СВА-К-23007433 від 24 жовтня 2023 року в сумі 84 413 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією №46641 від 01.11.2023 року.
У зв'язку з чим, в порядку ст.993 ЦК України та ст.108 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на корить Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму майнової шкоди в розмірі 84 413 грн, та суму судового збору у розмірі 3028 грн.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму майнової шкоди в розмірі 84413,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суму судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Железняк Віктор Кузьмич подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2025 року в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 шкоди, зменшивши її розмір на 50% та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму майнової шкоди в розмірі 42 206, 50 грн і зменшивши розмір судового збору відповідно до стягнутої суми.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 визнає факт порушення ним Правил дорожнього руху та скоєння дорожньо-транспортної пригоди 18.10.2023 року під час керування автомобілем ВАЗ державний номерний знак НОМЕР_3 , внаслідок чого було спричинено пошкодження автомобіля «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль винуватця не був застрахований; позивачу було заподіяно майнову шкоду в розмірі 84 413 грн, яка була виплачена страховиком потерпілого автомобіля на його відновлення. Між тим, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив заявлене ним клопотання про врахування його життєвих обставин та крутного матеріального становища в результаті чого застосувати ч.4 ст.1193 ЦК України, зменшивши розмір збитків, заявленого до стягнення на 50 відсотків.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу було доставлено ПрАТ «КС «Арсенал Страхування» до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 01.10.2025 року 16:12:09, що підтверджується довідкою відповідального працівника Запорізького апеляційного суду (а.с.122).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 84 413 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Разом з тим, суд не вбачав підстав для зменшення розміру відшкодування завданої матеріальної шкоди передбачену частиною четвертою статті 1193 ЦК України.
З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2023 року о 13-25 год. ОСОБА_1 на 13 км автошляху Вільнянськ- с.Петро-Михайлівка керуючи транспортним засобом ВАЗ 2108 державний номерний знак НОМЕР_1 не дотримався бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_2 , власник якого є ТОВ «ОТП Лізинг», індивідуальний власник, який має право керування транспортним засобом водій ОСОБА_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Вільнянського районного суду Запорізької обрості від 20 листопада 2023 року у справі №314/5068/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу. Постановою також встановлено, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №592215 від 18 жовтня 2023 року, яким встановлено, що ОСОБА_1 18 жовтня 2023 року порушив п. 13.1 ПДР України. Постанова набрала законної сили 01 грудня 2023 року (а.с.23-24,27).
Згідно з ч. 4 с. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що винним у скоєнні ДТП, яка мала місце 18 жовтня 2023 року є ОСОБА_1 , що останнім не заперечується.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_2 є ТОВ «ОТП Лізинг» (а.с.21).
При перевірці було встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108 державний номерний знак НОМЕР_1 без полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхового сертифікату «Зелена карта», про що свідчить запис у довідці щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування та міжнародного страхування. Заподіяна шкода, яка виникла внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не була відшкодована потерпілій особі (а.с.26-27).
Транспортний засіб «Toyota Camry» державний номерний знак НОМЕР_2 , на час дорожньо-транспортної пригоди (18 жовтня 2023 року) був забезпечений за полісом серії АР № 6227517 ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (а.с.26-27).
21 вересня 2023 року між ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «ОТП Лізинг» було укладено договір страхування наземного транспорту та сертифікат до нього № 1533/23/T/3nl19/9986/А, згідно якого ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Тойота» д/н НОМЕР_2 (а.с.15-16).
У зв'язку з настанням вищезазначеної події, власник пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування, на виконання вимог ст. 35 Закону №1961-IV, 18 жовтня 2023 року звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із відповідною заявою про виплату відшкодування (страхувальник ТОВ «ОТП Лізинг») (а.с.19).
Відповідно до Страхового акта №006.02496123-1 від 03 листопада 2023 року сума до виплати становить 84 413 грн (розмір страхового відшкодування) (а.с.18).
Відповідно до платіжної інструкції № 46641 від 01.11.2023 року, ТОВ «ОТП Лізинг» сплатило ТОВ «Восток Автомир» відповідно до Рахунку №СВА-К-23007433 від 24 жовтня 2023 року в сумі 84 413 грн за ремонт після ДТП (а.с.28-32).
На виконання умов договору страхування ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування ТОВ «ОТП Лізинг» в сумі 84 413 грн, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 56211907 від 06.11.2023 року (а.с.33).
На підставі ремонтної калькуляції, і платіжною інструкцією № 46641 від 01.11.2023 року, ТОВ «ОТП Лізинг» сплатило ТОВ «Восток Автомир» 84 413 грн за ремонт після ДТП.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV), чинним на час виникнення спору, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано нею з її вини.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
У преамбулі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Натомість відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Отже, відносини між сторонами у справі регулюються правилами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".
У справі, яка переглядається у апеляційному порядку, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі у розмірі 84 413 грн.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
За таких обставин, визначаючи розмір відшкодування шкоди, яке підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, визначивши розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, відповідно до реальної вартості майна на момент виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, а саме відповідно до виставленого ТОВ «Восток Автомир» рахунку №СВА-К-23007433 від 24.10.2023 року, складеного на підставі ремонтної калькуляції, і платіжною інструкцією № 46641 від 01.11.2023 року, ТОВ «ОТП Лізинг» сплатило ТОВ «Восток Автомир» 84 413 грн за ремонт після ДТП, та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №56211907 від 06.11.2023 року, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» сплатило ТОВ «ОТП Лізинг» страхову виплату у розмірі 84 413 грн.
ОСОБА_1 просив суд про зменшення збитків, заялених до стягнення враховуючи, що він досяг віку 74 років, є непрацездатною особою та перебуває на пенсії за віком, не працює, отримує пенсію, якої недостатньо на всі поточні витрати, а тим більше на відшкодування шкоди в сумі, яку просить позивач. Крім матеріального стану має складний сімейний стан, оскільки мешкає разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є інвалідом з дитинства по зору, непрацездатний. Нейроофтальмологічного МСЕК м. Запоріжжя 22.10.2024 року ОСОБА_4 визнаний особою з інвалідністю з дитинства третьої групи по зору. Підтверджує викладене надані по справі відповідачем документи: пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 , видане 21.03.2011 року пенсіонеру за віком ОСОБА_1 ; довідка до акта огляду МСЕК серії 12ААГ №825964 від 22.10.2024 року щодо ОСОБА_4 ; свідоцтво про народження ОСОБА_4 ; довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1356485-2023 від 18.04.2023 року щодо ОСОБА_4 ; довідка ГУ ПФУ в Запорізькій області від 16.06.2025 року про доходи ОСОБА_1 , відповідно до якої за період з грудня 2024 року по червень 2025 року розмір отриманої пенсії ОСОБА_1 становить 20 327 грн; довідка підрозділу СЗН м. Вільнянськ від 16.06.2025 року про отримання допомоги ОСОБА_4 (а.с.65-72). За цих обставин просить врахувати матеріальний та сімейний стан відповідача і зменшити розмір відшкодування.
Так, відповідно до частини 4 статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Так, ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У п. 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства про вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід врахувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодування реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, згідно якої, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.
Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 (справа № 147/66/17) ґрунтуються на дотриманні загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності і розумності, як при застосуванні закону, так і при здійсненні учасниками цивільних відносин своїх прав та виконанні обов'язків.
У постанові від 19.05.2022 року у справі №201/8818/19 Верховний Суд «виходить з того, що експлуатація транспортного засобу є діяльністю, що пов'язана із підвищеним ризиком невинуватого завдання шкоди іншим учасникам дорожнього руху, а також пішоходам. Водій автомобіля, розпочинаючи експлуатацію такого джерела підвищеної небезпеки, тим самим приймає на себе усі ризики, пов'язані зі здійсненням такої діяльності, а отже, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану його власними діями, навіть за відсутності вини у настанні негативних наслідків, якщо вони не викликані дією непереборної сили або настали в силу умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого».
Зважаючи на те, що як судом першої інстанції під час розгляду справи, так і апеляційним судом, під час перегляду справи в апеляційній інстанції, не було встановлено, виникненню шкоди сприяла груба необережність водія потерпілого автомобіля ОСОБА_3 або порушення ним Правил дорожнього руху України, а тому підстави для застосування ч. 4 ст. 1193 ЦК України відсутні.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та визнано сторонами, страховою компанією ПрАТ «СК Арсенал Страхування» відшкодовано ТОВ «ОТП Лізинг» страхову виплату у розмірі 84 413 грн, і саме така сума належить до стягнення з відповідача на користь позивача.
За таких обставин під час вирішення питання про розмір відшкодування шкоди, завданої володільцем джерела підвищеної небезпеки, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідач не довів, що ДТП трапилася внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, тобто не встановив наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, за наслідками чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Посилання ОСОБА_1 на скрутне матеріальне становище не заслуговують на увагу, оскільки, в даному випадку обов'язок з доведення достатніх для застосування цієї норми закону підстав покладається на завдавача шкоди. Для підтвердження свого майнового стану надав суду лише довідку про доходи за період з грудня 2024 року по червень 2025 року, що є недостатнім для висновку про можливість зменшення розміру відшкодування заподіяної ним шкоди, оскільки відсутні відомості про його доходи за період до ухвалення у справі рішення, а також про наявність у нього іншого майна.
Аргументи апеляційної скарги про те, що на його утриманні перебуває його син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має інвалідність ІІІ групи, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 не надав належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження зазначених обставин та необхідних витрат на утримання сина.
Аргументи апеляційної скарги, що наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, яким надана належна оцінка судом першої інстанції та до тлумачень норм матеріального права на власну користь.
Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до підпунктів «б» "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишається апеляційний судом без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає.
Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Железняк Віктора Кузьмича залишити без задоволення.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 13 листопада 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кухар С.В.