нп 2/490/1950/2025 Справа № 490/1159/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
05 листопада 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2025 року АТ Універсал Банк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.03.2019 року у розмірі 47838,53 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в рамках проекту monobank, відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному Товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms або у мобільному додатку.
Відповідач звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 07.03.2019 року. На підставі укладеного договору Відповідач отримав кредит у розмірі 35000 грн. у вигляді встановленого ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, Відповідач підтвердив, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови. Позивач АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак Відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість 47838,53 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.02.2025 року після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Учасникам справи було роз'яснено, що відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутністю клопотання будь-якої із сторін про інше.
Представник позивача попередньо подав заяву про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити.
10.09.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 в якому він посилається на те, що із заявленими позивачем позовними вимогами не погоджується.Відповідно доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором від 07.03.2019 року, укладеного між Банком та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 04.11.2024 року зазначена сума 47 838,53 грн. При цьому зазначений розрахунок здійснений за період з 07.03.2019 року по 04.11.2024 року тобто поза строками укладеного договору. При цьому після 07.03.2024 ОСОБА_1 здійснювалось часткове погашення заборгованості: 19.04.2024 в сумі 2000 грн; 25.04.2024 в сумі 1000 грн; 28.04.2024 в сумі 500 грн. Станом на 31.03.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за цим договором складала 39 183,21 грн. А з врахуванням здійснених після завершення строку дії договору платежів - 35 683 грн.
22.09.2025 року до суду від представника АТ"Універсал Банк" надійшли письмові пояснення, в яких акцентують увагу суду, що відповідачем було порушено процесуальні строки надання відзиву на позовну заяву. Не дивлячись на взяті на себе зобов'язання, відповідач не дотримується умов договору, а саме не здійснює повернення кредиту у термін та на умовах, визначених умовами та правилами. У відзиві представник відповідача зазначає, що після 07.03.2024 року ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 3500 грн. Звертають увагу суду, що дані операції відображено у виписці. Звертають увагу суду, що відповідно до розділу 3 паспорту споживчого кредиту строк кредитування 5 років з правом автоматичного продовження. Отже, строк договору не сплив 07.03.2024 року, оскільки його було автоматично продовжено. У зв'язку з цим сума складає 47838,53 , а не 35 683.21 грн.
Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дослідивши позицію сторін, викладену у заявах по суті справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК УКраїни, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, ОСОБА_1 просить позивача відкрити на його ім'я поточний рахунок в гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку. Вказана анкета містить фотокопії паспорту позичальника, а також підтвердження того, що позичальник (відповідач по справі) обізнаний з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту.
Відповідчем також не заперечується, що він підписував Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановлено, що у жовтні 2017 року АТ "Універсал Банк" запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
З матеріалів справи вбачається, 07.03.2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ "Універсал Банк".
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.
Згідно з п. 3 анкети-заяви, відповідач без застережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Статтею 11Закону України"Проелектронну комерцію" передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Отже, заповненням анкети - заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 07.03.2019 року, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.
З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
На виконання укладеного договору, відповідачем була отримана банківська картка, що не заперечують сторони у справі, ОСОБА_1 отримав кредитний ліміт у розмірі 35000 грн.
Нормою статті 639ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
З урахуванням вищевикладеного, АТ «Універсал Банк» дотрималося передбачених ч. 2 ст.11ЗУ «Прозахист правспоживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування.
Згідно Довідки Банку про наявність рахунку від 18.09.2025 р., ОСОБА_1 відкрито рахунок , міститься інформація стосовно номеру рахунку, типу рахунку, валюти рахунку, а також статусу картки. Відповідно до Розділу II Умов і правил, Платіжна картка є дійсною до останнього дня місяця року, зазначеного на її лицьовій стороні. Закінчення дії Платіжної картки не приводить до припинення дії Договору. Після закінчення терміну дії Платіжна картка випускається на новий термін на розсуд Банку. Заява Клієнта на перевипуск картки на новий термін не потрібна.
Як зазначає позивач, відповідно до розділу 3 паспорту споживчого кредиту строк кредитування 5 років з правом автоматичного продовження. Відповідно до Розділу II Умов і правил, Платіжна картка є дійсною до останнього дня місяця року, зазначеного на її лицьовій стороні. Закінчення дії Платіжної картки не приводить до припинення дії Договору. Після закінчення терміну дії Платіжна картка випускається на новий термін на розсуд Банку. Заява Клієнта на перевипуск картки на новий термін не потрібна. Отже, строк договору не сплив 07.03.2024 року, оскільки його було автоматично продовжено.
Разом з тим позивачем взагалі не надано суду жодних доказів того, яким терміном дії видавалася відповдічаеві платіжна картка і чи взагалі був здійснений її "автоматичний перевипуск" і яктим терміном дії була визначена видана, за твердженням позивача, нова кртка.
Також позивачем надано копію заяви ОСОБА_1 , від 08.11.2029 року та від 22.10.2020 року, від 13.02.2022 року на укладення договору розстрочки. Відповідно до Розділу IV «Фабрика розстрочок» Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), Послуга Розстрочка на картку послуга, за якою Банк надає Клієнту Кредит з метою здійснення переказу на поточний рахунок Клієнта, відкритий в будь-якому українському банку, на строк, визначений у Заяві, а Клієнт зобов'язується повернути суму Кредиту та сплатити Комісію за надання фінансового інструменту і відсотки у складі Щомісячних платежів.
Згідно умов цих заяв та доданого паспорту споживчого кредиту - строк кредиту був чітко встановлений вісім , сім та п'ять місяців відповідно. Іншого строку кредитування вказані заяви та умови догворів "розстрочка" - не передбачають.
Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості, який оспорюється відповідачем, за договором № б/н від 07.03.2019 становить 47838,53 грн.
Також позивачем надано виписку по кредитному рахунку відповідача, з якої вбачається, що останній активно користувався кредитними коштами , останній раз - в квітні 2024 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 04.11.2024 року сума боргу за кредитним договором від 07.03.2019 року становила 47 838,53 грн, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту ).
Але з наданої банком виписки по рахунку чітко вбачається, що банком проводилися щомісячні списання відсотків за корсиутвання кредитними коштами.
А саме за березень 2024 - 1397,79 грн, за квітень 2024 - 1366,97 грн, за травень 2024 - 1374,85 грн, за червень 2024 - 1372,20 грн, за липень 2024 - 1461, 34 грн, а всього на загальну суму 6 973 грн .
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, строк дії кредитного договору сплив 07.03.2024 року, доказів його продовження суду не надано.
В обгрунтування автоматичної пролонгації дії кредитного договор, позивач посилається на те, що відповідно до розділу 3 паспорту споживчого кредиту строк кредитування 5 років з правом автоматичного продовження.
Як багаторазово та послідовно зазначає Верховний Суд, ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Щодо посилання позивача на Розділу II Умов і правил щодо перевипуску платіжної картки після закінчення терміну дії на новий термін на розсуд Банку- то таке суперечить як суті кредитних правовідносин як двостороннього реального договору, так і не може бути прийнято судом до уваги з тих підстав, що жодних доказів ані перевипуску такої картки, ані видачі її позичальнику, ані обізнаності про таке позичальника - Банком суду не надано.
Відповідно, розрахунок заборгованості, здійснений позивачем за період після спливу строку дії договору, є необґрунтованим у частині нарахованих після 07.03.2024 року процентів та інших платежів.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) зазначила, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Отже, станом на 07.03.2024 року заборгованість позичальника ОСОБА_2 за вказаним кредитним догвором становила 40 855 грн 53 коп. ( без врахування нарахованих відсттоків після вказаного періоду у сумі 6 973 грн ).
При цьому судом встановлено, що після 07.03.2024 року відповідачем ОСОБА_1 здійснювалось часткове погашення заборгованості, а саме:19.04.2024 -2000 грн, 25.04.2024 - 1000 грн, 28.04.2024 -500 грн, що в сукупності становить 3500 грн.
З огляду на викладене, загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором від 07.03.2019 року, з урахуванням сплачених сум після завершення строку дії договору, становить 37 355,53 грн.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Так, заявлена позивачем сума заборгованості у розмірі 47 838,53 грн не підтверджується належними та допустимими доказами у повному обсязі, оскільки розрахунок позивача здійснений із включенням процентів та платежів, нарахованих після спливу строку дії кредитного договору від 07.03.2019 року, що суперечить положенням пункту 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12.
З урахуванням наданої виписки по рахунку та здійснених відповідачем платежів після 07.03.2024 року на загальну суму 3 500 грн, суд вважає обґрунтованою до стягнення заборгованість у розмірі 37 355,53 грн.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 364,46 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, зареєстроване місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул.Автозаводська, 54/19) заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 07.03.2019 року у розмірі 37 355,53 грн. , а також 2 364,46 грн судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Гуденко О.А.