Справа № 473/4441/25
іменем України
"12" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 43120,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 17 серпня 2024 року ТОВ «ФК «Процент» уклало з відповідачем кредитний договір №17230. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ФК «Процент» зобов'язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн зі строком користування коштами протягом 365 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит не пізніше 17 серпня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (547,50 % річних).
Позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 43120,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 7000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 36120,00 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача в повному обсязі.
В судове засідання представник позивача Руденко К.В. не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем його проживання, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в своїй заяві проти цього не заперечував.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема суд встановив, що 17 серпня 2024 року ТОВ «ФК «Процент» уклало з відповідачем кредитний договір №17230. Відповідно до вказаного договору ТОВ «ФК «Процент» зобов'язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн зі строком користування коштами протягом 365 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит не пізніше 17 серпня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (547,50 % річних).
ТОВ «ФК «Процент» виконало свої зобов'язання щодо надання кредиту відповідачу, що підтверджується, зокрема випискою про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської карти, емітованої на ім'я відповідача, яка була надана АТ «Універсал Банк».
Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1-3ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був вчинений в електронній формі. Зокрема, сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» узгодили у договорі усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник погодився з ними та підписав правочин за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, на підставі вказаного договору відповідач набув відповідні права та обов'язки позичальника.
Доказів повернення кредитору отриманих у кредит коштів відповідачем не надано.
Згідно наданого позивачем розрахунку, у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 43120,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 7000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 36120,00 грн.
Проте суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком, у зв'язку з наступним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX(який набрав чинності 24 грудня 2023 року) ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За встановленого, оскільки договір укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 1,0 % на день, починаючи з 20 серпня 2024 року, є нікчемними.
Таким чином, проценти підлягали до нарахування з 20 серпня 2024 року по 17 серпня 2025 року за ставкою 1 % на день, що відповідатиме денній процентній ставці 1 % (денна ставка розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору).
Отже, з відповідача до стягнення підлягає заборгованість за процентами в розмірі 23415,00 грн (210,00 грн (нараховані позивачем проценти станом на 19 серпня 2024 року) + 7000,00 грн х 1% х 363 дн. (за період з 20 серпня 2024 року по 17 серпня 2025року) - 2205,00 грн (сплачені відповідачем проценти)).
Тому встановлена судом заборгованість у загальному розмірі 30415,00 грн на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1720,00 грн (згідно розміру задоволених вимог).
Що стосується витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.2-5 ст.137ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року №03/06/2024, укладеного між ТОВ «ФК «Процент» та ФОП Руденко К.В. (який має статус адвоката), з додатками у вигляді копії акта приймання-передачі наданих послуг від 30 червня 2025 року №48, копії витягу з Реєстру до акта приймання-передачі наданих послуг від 30 червня 2025 року №48, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: підготовка позовної заяви та клопотання про витребування доказів, вартість послуги 9000,00 грн, складання адвокатського запиту про витребування доказів 1000,00 грн.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв'язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на підготовку позовної заяви, клопотання про витребування доказів, складання адвокатського запиту про витребування доказів.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, наданими послугами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до положень ч.2 ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 2130,00 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження:місто Київ,бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, ідентифікаційний код 41466388, заборгованість за кредитним договором № 17230 від 17 серпня 2024 року в розмірі 30415,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 7000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 23415,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», місцезнаходження:місто Київ,бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, ідентифікаційний код 41466388, судові витрати в розмірі 3850,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Л.В.Лузан