Справа 127/35614/25
Провадження 1-кс/127/13834/25
12 листопада 2025 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12017020100001300 внесеного до ЄРДР 13.11.2017, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кустанай, республіки Казахстан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина російської федерації, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами,
Слідчий слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням, погодженим з прокурором, яке мотивує тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 12017020100001300 внесеного до ЄРДР 13.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В ході розгляду з матеріалів клопотання встановлено, що близько 14 години 30 хвилин 12 листопада 2017 водій ОСОБА_4 , громадянин російської федерації, керуючи автомобілем «Хонда Степваген», державний номерний знак російської федерації НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою "Житомир - Могилів-Подільський" на 311 кілометрі автодороги, неподалік с. Березина Вінницького району Вінницької області, перед зміною напрямку руху не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, під час виконання маневру повороту ліворуч не надав переваги в русі та допустив зіткнення з автомобілем «Мазда 626», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався по протилежній смузі руху у зустрічному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відбулося відкидання автомобіля "Хонда Степваген" на узбіччя з наїздом на пішохода ОСОБА_6 , який госпіталізований в реанімаційне відділення МКЛ ШМД м. Вінниці де останній 16.11.2017 від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Згідно висновку судово - медичної експертизи №991 трупа ОСОБА_6 , крім слідів медичних маніпуляцій виявлена сполучна травма тіла: закрита тупа травма грудей у вигляді струса та забою легень; закрита тупа травма живота у вигляді геморагічної інфільтрації клітковини, заочеревного простору, масивної заочеревної гематоми зліва, розривів обох нирок; закрита тупа травма тазу у вигляді геморагічної інфільтрації клітковини тазу, гематоми калитки, розривів лонного та лівого крижово - здухвинного з'єднань, переломів сідничної та лонної кісток зліва, перелому вертлюгової западини зліва, крововилив в м'які покрови голови в потиличній ділянці зліва; крововиливи в м'які тканини спини, та попереку, лівої сідниці та лівого кульшового суглобу, обох стегон по задній поверхні; рани правої кисті.
Сполучна травма тіла виникла від дії твердих тупих предметів, можливо 12.11.2017 року за обставин ШТП, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за ознаками небезпечності для життя стоїть в причинному зв'язку зі смертю.
Смерть ОСОБА_6 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилася гострою масивною крововтратою. Даний висновок підтверджується морфологічними даними отриманими підчас секції трупа та даними клінічного перебігу.
В момент первинного контакту ОСОБА_6 з транспортним засобом, він знаходився в вертикальному положенні, задньою лівою поверхнею тіла до нього.
Відповідно до висновку автотехнічної експертизи 929а від 30.11.2017, в даній дорожні обстановці дії водія автомобіля «Хонда Степваген», державний номерний знак російської федерації НОМЕР_1 , ОСОБА_4 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
В ситуації, яка склалась, з технічної точки зору, технічна можливість попередження даної дорожньо-транспортної пригоди, у водія автомобіля «Хонда Степваген», державний номерний знак російської федерації НОМЕР_1 , ОСОБА_4 полягала у виконанні ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
В ситуації, яка склалась, в діях водія автомобіля «Хонда Степваген», державний номерний знак російської федерації НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, яка знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, ОСОБА_4 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
Порушення водієм ОСОБА_4 вимог 10.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з наслідками.
У вчиненні даного злочину підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кустанай, республіки Казахстан, німець, громадянин російської федерації, із вищою освітою, мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимий, тимчасово не працюючий.
23 вересня 2025 водію ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Вина ОСОБА_4 , повністю підтверджується зібраними доказами, які перебувають в кримінальному провадженні.
Під час відвідування ОСОБА_4 за місцем проживання встановлено, що останній відсутній, його місце знаходження невідоме.
Проведеними заходами місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_4 на території України не встановлено.
Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
08 жовтня 2025 року підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук, та в подальшому досудове розслідування у даному кримінальному провадженні зупинено відповідно до п. 2 ч.1 ст. 280 КПК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань, кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Враховуючи вищевикладене ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, тобто у вчиненні злочину, яке відповідно до ч. 5 ст.12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, відносно ОСОБА_4 може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він являється раніше не судимою особою, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Разом із цим, у вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема:
1) переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім того, знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а саме позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінального правопорушення може переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
2) незаконного впливу на потерпілих та свідків кримінального провадження, оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у кримінальному провадженні на даний час тривають експертизи та не проведені всі необхідні слідчі (розшукові) дії.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
1) особисте зобов'язання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, обставини вчинення злочину;
2) особиста порука, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування та в суд на першу вимогу;
3) застава, оскільки підозрюваний в разі сплати застави зможе впливати на свідків, потерпілих чи переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
4) домашній арешт, враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу, що не дасть можливість запобігти вказаним вище ризикам.
Звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 , на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, репутацію підозрюваного, його вік і стан здоров'я, обставини вчинення кримінального правопорушення, а також тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Вказане свідчить про наявність ризиків, яким неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути не взявши особу під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику втечі. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним з огляду на вірогідність переховування від суду, можливість вчинення останнім інших кримінальних правопорушень, свідчить про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 не перешкоджатиме останньому здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також не гарантуватиме виконання покладених на нього обов'язків та не забезпечить дотримання розумних строків судового розгляду.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
В зв'язку із цим, існує необхідність застосування до підозрюваного найбільш суворого забіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити.
В судове засідання учасники не з'явились, про причини неприбуття суд не повідомили.
Перевіривши надані матеріали клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за відсутності фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною 6 цієї статі.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Як вбачається з матеріалів клопотання ОСОБА_4 на теперішній час не оголошений у міжнародний розшук, не виїхав та/або не перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, оскільки належні та допустимі докази в підтвердження цього - відсутні.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що обов'язковою умовою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу є присутність учасників кримінального провадження - сторони обвинувачення та сторони захисту, або перебування підозрюваного у міжнародному розшуку, на тимчасово окупованій території України або території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого є необґрунтованим та передчасним.
В ході розгляду клопотання встановлено, що слідчим всупереч вищевказаній нормі закону не було доставлено у судове засідання підозрюваного ОСОБА_4 , тому враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 183, 186, 193, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 12017020100001300 внесеного до ЄРДР 13.11.2017, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її постановлення.
Слідчий суддя