Справа 127/35479/25
Провадження 1-кс/127/13794/25
11 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області капітана юстиції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020010001457 внесеного до ЄРДР 08.11.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калинівка, Калинівського району, Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання слідчого слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області капітана юстиції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020010001457 внесеного до ЄРДР 08.11.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на цивільні на військові об'єкти, окупували частину території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та наразі діє.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
Крім того, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України і наразі діє.
Окрім того, 18.05.2024 набрав чинності Закон України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким було значно посилено проведення мобілізаційних заходів та розширено повноваження органів ТЦК та СП, в тому числі з метою ефективного забезпечення оборони України в особливий період, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, а також забезпечення виконання військового обов'язку громадянами України для надання відсічі збройній агресії російської федерації проти України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 08 листопада 2025 року приблизно о 12 годині 00 хвилині військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , рухаючись службовим автомобілем марки «Renault Duster», 2016 року випуску, сірого кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи на законних підставах відповідно до своїх функціональних обов'язків та наказу начальника, супроводжували з КНП «Вінницький обласний клінічний фтизіопульмонологічний центр Вінницької обласної ради» (с. Бохоники, Вінницького району, Вінницької області), в приміщенні та на базі якого проходить військово-лікарська комісія (далі - ВЛК) та доставляли до ІНФОРМАЦІЯ_4 військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого проходження ВЛК та визначення стану придатності до військової служби під час мобілізації.
Під час руху по вказаному маршруту, цього ж дня близько 12 години 15 хвилин, коли вказаний автомобіль з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 та військовозобов'язаним громадянином зупинились на світлофорі по вул. Пирогова, що у м. Вінниці, між заправними станціями «WOG» та «Ukrnafta», автомобіль марки «Volkswagen Passat», червоного кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_2 , за кермом якого перебував брат ОСОБА_10 - ОСОБА_4 , який попередньо залучивши для своїх протиправних дій сторонніх осіб в кількості 3 осіб, діючи умисно, з протиправною метою, заблокував рух службового автомобіля у заданому напрямку, таким чином, перекривши та зупинивши його переміщення.
Далі, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, який полягав у створенні умов, які сприяють втечі та ухиленню від призову за мобілізацією його брата ОСОБА_10 , з метою перешкоджання виконанню військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 їх законних повноважень щодо супроводження да доставлення військовозобов'язаних осіб для проходження ВЛК, попередньо підійшовши та відкривши задні двері з правого боку службового автомобіля, діючи зухвало та агресивно, шляхом активних дій витягнув зі службового автомобіля свого брата ОСОБА_10 , з яким надалі на зазначеному вище автомобілі марки «Volkswagen Passat» зникли в невідомому напрямку.
Таким чином, у результаті своєї протиправної діяльності ОСОБА_4 , умисно, з метою підриву обороноздатності України в умовах воєнного стану та перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом позбавлення можливості виконання мобілізаційного плану та зриву мобілізаційних заходів в особливий період, вчинив активні дії, спрямовані на протиправне уникнення військовозобов'язаним ОСОБА_10 проходження ВЛК та визначення стану придатності до військової служби під час мобілізації.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом обшуку від 08.11.2025;
- протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які надали свідчення щодо обставин вчинення описаного злочину;
- протоколом огляду від 09.11.2025;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України слідчий суддя зобов'язаний в сукупності дослідити всі обставини, у тому числі те, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, який становить значну суспільну небезпеку, особливо в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України.
Санкцією ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років (тяжкий злочин).
Крім того, наявні ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та потенційних інших підозрюваних, задля уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Про наявність вказаних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, свідчать такі обставини:
У ОСОБА_4 наявні можливості переховуватись від органу досудового розслідування та суду, виїхавши за межі України. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Розуміючи санкцію інкримінованих їй діянь, та той факт що йому загрожує реальна міра покарання, може незаконно здійснювати вплив на свідків чи інших учасників у даному кримінальному провадженні;
Наявні у ОСОБА_4 можливості у продовженні аналогічної злочинної діяльності, у тому числі проти основ національної безпеки.
З огляду на викладене, наявні підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог пункту 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-3, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Беручи до уваги тяжкість злочину, значну суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, та дію воєнного стану на всій території України, визначення застави будь-якого розміру не забезпечить належного виконання покладених на підозрюваного обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, на думку сторони обвинувачення жоден з більш м'яких запобіжних заходів, передбачених пунктами 1-3 ч. 1 ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі вищевикладеного, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, разом з тим по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення клопотання, слідчому судді пояснив, що наміру витягувати свого брата з транспортного засобу працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього не було, він лише хотів передати йому медичну документацію для подальшого пред'явлення братом вказаних документів під час проходження військово-лікарської комісії, при цьому із вказаного автомобіля його брат вийшов самостійно, разом з тим зазначив, що під час проведення слідчих дій він відмовився надавати будь-які пояснення чи покази з приводу обставин вчиненого правопорушення, посилаючись на ст. 63 Конституції України, окрім цього пояснив, що він не одружений, раніше не судимий, не працевлаштований, а тому просив слідчого суддю при вирішенні питання про застосування відносно нього запобіжного заходу визначити йому розмір застави, проте він не знає у якому розмірі необхідно визначити вказану заставу та на даний час грошових коштів для внесення застави він не має.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що ОСОБА_4 розуміє карність своїх дій та їх наслідки, на даний час вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнає та розкаюється, сприяє органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, має намір відшкодувати завдані збитки, при цьому жодних тілесних ушкоджень нікому нанесено не було, ОСОБА_4 хотів лише передати брату медичну документацію відносно стану здоров'я останнього, разом з тим ОСОБА_4 проживає із своєю матір'ю. яка являється особою з інвалідністю другої групи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а тому просив слідчого суддю застосувати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, а у випадку, якщо слідчий суддя прийде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою - визначити ОСОБА_4 заставу в межах розмірів передбачених для даної категорії кримінальних правопорушень. Надав додаткові характеризуючі матеріали відносно підозрюваного.
Слідчий суддя заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК України, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Вказані дані підтверджуються зокрема протоколом обшуку від 08.11.2025; протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які надали свідчення щодо обставин вчинення описаного злочину; протоколом огляду відеозапису від 09.11.2025.
Додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За приписами ч. 4ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 , має постійне місце проживання, не одружений, утриманців не має, раніше не судимий, не працевлаштований, підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
При цьому твердження адвоката в частині, що підозрюваний сприяє органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення та встановленні об'єктивної істини у справі спростовується наданими ОСОБА_4 в судовому засіданні поясненнями, з яких вбачається що підозрюваний під час проведення слідчих дій скористався своїм правом, передбаченим ст. 63 Конституції України та відмовився від надання будь яких пояснень та показів.
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Разом з тим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Слідчий суддя вважає обґрунтованим застосування запобіжного заходу до підозрюваного в межах строку досудового розслідування.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 369, 370, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області капітана юстиції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 23 годин 15 хвилин 07 січня 2026 року (відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 07 січня 2026 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя