Справа № 643/5614/25 Головуючий 1 інстанції: Крівцов Д.А.
Провадження №33/818/1694/25 Доповідач: Шабельніков С.К.
10 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 30 березня 2025 року об 11 годині 54 хвилин керував транспортним засобом «Chevrolet Lacetti», державний номерний знак НОМЕР_1 , буля будинку 94А по вул. Мироносицька в м. Харкові з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість ходи. ОСОБА_1 погодився проїхати до КНП ХОР «ОКНЛ» з метою проведення його огляду на стан наркотичного сп'яніння, проте після прибуття до вказаного закладу охорони здоров'я, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, буд.18 А, відмовився від проходження огляду на зазначений стан, а саме відмовився здати біологічне середовище.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Салтівського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2025 року у справі №643/5614/25 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів зазначає, що по фізіологічним причинам не зміг здати біологічний зразок в медичному закладі, а йому не запропоновано здати інші види об'єктів біологічного середовища, що є порушенням п.п.7, 12, 13 Інструкції. Звертає увагу на те, що у нього наявні діагнози, які можуть вплинути на формування фізіологічної потреби в здійсненні сечовипускання, а саме: гіпертонія, спинний синдром з іррадіацією болю, наслідками якого є парези та паралічі кінцівок, порушення тазових органів (затримка сечі); полісегментний поперековий остеохондроз, лівобічний ротаційний сколіоз. Зазначає, що рапорт не може братися до уваги, оскільки працівники поліції є зацікавленими особами. Крім того, в рапорті поліцейського зазначено не про відмову від проходження освідування на стан сп'яніння, а про те, що я фізіологічно не зміг здати сечу. Поряд із цим, лікар у своєму висновку констатувала не відмову від проходження огляду, а відсутність у нього сечі. Поряд із цим, апелянт вказує на те, що відеозапис навпаки підтверджує те, що він намагався здати аналізи, у зв'язку з чим прибав пляшку води, але через підвищення артеріального тиску, йому стало зле та у нього почалося інтенсивне потовиділення, однак, лікарем здати інший вид об'єкту та зробити змиви з поверхні шкірного покриву його обличчя та рук, не запропоновано. Звертає увагу на те, що Інструкція не передбачає самостійного вибору особою об'єктів дослідження, бо це обов'язок посадової особи. Крім того, апелянт посилається на практику ЄСПЛ.
У судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, визнавши причини пропуску поважними, оскільки справа розглянута за його відсутності, а копія постанови була отримана захисником 12 вересня 2025 року. Таким чином, ОСОБА_1 не мав можливості у строк, передбачений чинним законодавством, своєчасно подати апеляційну скаргу.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №285911 від 30 березня 2025 року, в якому зазначено про те, що 30 березня 2025 року о 13 годині 35 хвилин в м.Харкові, вул. Ахієзерів, 18А, водій ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я у встановленому законом порядку КНП ХОР ОКНЛ у відповідного лікаря нарколога відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння шляхом відмови надати біологічне середовище, а саме: сеча, що підтверджується висновком 724. 30 березня 2025 року об 11 годині 54 хвилин за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 94А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chevrolet lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, розширені зіниці ока, які не реагують на світло, сповільненість ходи, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи: Московський райсуд м. Харкова»; «Підпис особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ( ОСОБА_1 ); «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», «Тимчасово вилучені документи: ПВ КІА №597676»; «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав (ла): ТЗ №051440 Підпис водія (особи) про отримання тимчасового дозволу»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.1).
Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.
У матеріалах справи міститься направлення на огляд водія до КНП ХОР ОКНЛ від 30 березня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, розширені зіниці ока, які не реагують на світло, сповільненість ходи (а.с.5).
Відповідно до відомостей висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №724 від 30 березня 2025 року вбачається, що заключний діагноз встановити неможливо, за відсутністю біологічного середовища (сечі), оскільки протягом 3-х годин сечу не здав (арк.6).
Згідно рапорту поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП, капрала поліції, Силакова Д., 30 березня 2025 року під час патрулювання Шевченківського району м.Харкова у складі екіпажу «Купол 1103» було зупинено транспортний засіб Chevrolet lacetti, д.н.з. НОМЕР_1 , згідно ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліції» під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час спілкування з яким, в останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, розширені зіниці ока, які не реагують на світло, сповільненість ходи. Гр. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленом законом порядку у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків, вул.Ахієзерів, 18А, на що останній погодився, але напротязі трьох годин не зміг здати біологічний матеріал, а саме сечу, що підтверджується висновком лікаря №724 від 30 березня 2025 року. На гр. ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП п.2.5 ПДР, ЕПР 1 №285911, водія відсторонено від керування, авто залишено на місці зупинки без порушень ПДР (арк.8).
У матеріалах справи також наявний відеозапис подій від 30 березня 2025 року за участю ОСОБА_1 , згідно з яким, транспортний засіб, на вимогу працівників поліції, зупинилось біля узбіччя дороги. В салоні автомобіля, окрім водія, знаходився ще один пасажир. Під час спілкування з водієм, яким виявився ОСОБА_1 , працівники поліції виявили ознаки наркотичного сп'яніння, які були озвучені останньому, у зв'язку з чим було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у відповідному медичному закладі у лікаря нарколога. ОСОБА_1 повідомив працівників поліції, що він не вживає наркотичних засобів, оскільки знаходиться на обліку у лікаря щодо високого тиску та хворобою серця, у зв'язку з чим, приймає ліки. Крім того, ОСОБА_1 погодився проїхати з працівниками поліції до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Під час проходження огляду, ОСОБА_1 повідомив лікаря, що він приймає ліки від артеріального тиску, а саме «Ко-амлесс», а також, що надати біологічний матеріал, а саме сечу, він не може, у зв'язку з відсутністю фізіологічної потреби. При цьому, працівниками поліції та лікарем ОСОБА_1 було надано більш ніж достатній час для надання біологічного матеріалу, а саме майже 3 години. Для цього йому було надано можливість випити води, щоб забезпечити здачу необхідної кількості сечі для проведення лабораторного дослідження. Крім того, ОСОБА_1 зазначив працівникам поліції про погіршення самопочуття, у зв'язку з чим йому було запропоновано викликати швидку медичну допомогу або проїхати до аптеки для придбання лікарських препаратів. ОСОБА_1 відмовився щодо виклику швидкої допомоги, однак разом із працівниками поліції проїхав до аптеки, де придбав пластинку лікарського засобу «Ко-амлесс», дозуванням 4 мг. Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 спробувати здати біологічний матеріал, однак останній кожного разу відмовлявся, мотивуючи це відсутністю фізіологічної потреби. Про це ОСОБА_1 повідомив і лікаря, зазначивши, що не зможе це зробити. О 15 годині 37 хвилин лікар повідомив ОСОБА_1 про те, що заключний діагноз встановити неможливо за відсутністю біологічного середовища, сечі, протягом 3 годин. Крім того, ОСОБА_1 забрав висновок лікаря, про що розписався у відповідному журналі. О 15 годині 40 хвилин працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння: почервоніння обличчя, зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість ходи, однак, здати біоматеріал для встановлення стану сп'яніння протягом 3 годин не зміг, що підтверджується висновком лікаря-нарколога, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР. Водію були роз'яснені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Після складання матеріалів, ОСОБА_1 був ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення, в якому поставив свої підписи, а також отримав його копію.
Таким чином, відеозапис містить фактичні дані щодо обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим є доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст. 251 КУпАП.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Поряд із цим, з метою перевірки всіх обставин справи, суд апеляційної інстанції викликав в судове засідання працівника поліції Силакова Д.О., який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , для з'ясування обставин події, які він зафіксував в протоколі.
У судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року ОСОБА_2 пояснив, що 30 березня 2025 року, патрулюючи Шевченківський район м.Харкова, зупинили транспортний засіб червоного кольору Chevrolet Lacetti на підставі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію». Під час спілкуванням з водієм, у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку з чим запропоновано пройти огляд у відповідному медичному закладі у лікаря нарколога. Однак, здати біологічне середовище у медичному закладі протягом трьох годин, ОСОБА_1 не зміг. Підтвердив, що відомості, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідають дійсності. Крім того, зазначив, що саме він складав протокол про адміністративне правопорушення, про що свідчить його підпис у документі.
Такі пояснення працівника поліції, вочевидь, узгоджуються з іншими фактичними відомостями, які містяться в матеріалах справи, та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи, а також висновок лікаря нарколога №724 від 30 березня 2025 року, складені уповноваженими державними особами та дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто останній не звертався із скаргами на дії працівників поліції та медичного персоналу до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення цих осіб до дисциплінарної відповідальності.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу за ч.1 ст.130 КУпАП, а також дій працівників медичного закладу при проведенні огляду водія на стан сп'яніння та складанні висновку № 724 від 30 березня 2025 року.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції, а також працівників медичного закладу.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв з боку сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складення протоколу та інших процесуальних документів, а також дій працівників медичного закладу при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння і складання висновку за результатами цього огляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Доводи ОСОБА_1 про те, що в медичному закладі він не висловлював заперечень щодо огляду на стан сп'яніння, не вчиняв дій, які могли б бути розцінені як відмова від проведення такого огляду, однак, у зв'язку із відсутністю фізіологічної потреби не зміг здати сечу для лабораторного дослідження, апеляційний суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до приписів п.12 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Пунктом 13 Інструкції встановлено, що для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Таким чином, інструкцією перелічені можливі варіанти отримання біологічних зразків для проведення огляду лікарем та вид яких для проведення медичного дослідження обирає саме лікар для правильного проведення медичного дослідження та отримання його дійсних результатів, виходячи із обставин, які були наявні на момент проведення огляду. В протилежному випадку, можливість обирати особою, яка притягається до адміністративної відповідальності який вид біологічного середовища надати призвело б до затягування проведення самого медичного огляду, оскільки така можливість створює для цього очевидні можливості, а сам результат міг би мати показники, які не відповідають дійсності.
Поряд з цим, належить врахувати, що у разі фізіологічної неспроможності надати певний вид біологічного середовища особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не позбавлена можливості заявити лікарю-наркологу, який проводить огляд, клопотання про зміну виду біологічного середовища з відповідним обґрунтуванням поданого клопотання.
Матеріали справи не містять відомостей щодо захворювань у ОСОБА_1 , які унеможливлюють здачу ним відповідного біологічного середовища, а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, (наприклад «Функе проти Франції», «Драган Петрович проти Сербії» (Dragan Petroviж v. Serbia) від 14 квітня 2020 року (скарга № 75229/10), S та Марпер проти Сполученого Королівства) не можливо здійснювати по відношенню до особи будь - якого примусу з метою надання цією особою біологічних зразків, оскільки це в розумінні положень пункту 1 статті 8 Конвенції порушує право особи на повагу до її приватного життя.
З відомостей відеозапису вбачається, що лікарем наркологом та працівником поліції було забезпечено реальну об'єктивну можливість ОСОБА_1 пройти огляд в умовах медичного закладу у повному обсязі, а також надано можливість реалізації його обов'язків, встановлених Правилами дорожнього руху. ОСОБА_1 виконував рекомендації лікаря - нарколога щодо стимулювання організму для надання біологічного середовища (сеча), а саме: протягом трьох годин вживав необхідну кількість води. Однак, надати запропонований лікарем медичного закладу ХОР ОКНЛ водій не бажав, клопотань про отримання будь-якого іншого біологічного зразка лікарю-наркологу ОСОБА_1 у будь-який спосіб не заявляв.
За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у зв'язку із не наданням біологічного середовища для його проведення.
Крім того, твердження ОСОБА_3 про погане самопочуття, що за версією апелянта, завадило йому надати біологічне середовище, а саме сечу, спростовується відомостями відеозапису, з якого об'єктивно вбачається, що ОСОБА_1 не просив працівників поліції викликати йому швидку допомогу, та протягом тривалого часу, незважаючи на високий тиск, постійно палив цигарки, що об'єктивно свідчить про спробу уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що рапорт не може братися до уваги, оскільки працівники поліції є зацікавленими особами, апеляційний суд зазначає наступне.
Рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з цим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці в сукупності з усіма наявними доказами.
При цьому, рапорт поліцейського не є самостійним беззаперечним доказом вини особи, у вчиненні адміністративного правопорушення, однак, протокол про адміністративне правопорушення та рапорт оцінюються судом у сукупності з іншими доказами у справі, які узгоджуються між собою та доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином, твердження апелянта про те, що рапорт, який є в матеріалах справи, не повинен братися до уваги, не є слушними.
Крім того, у матеріалах справи міститься довідка інспектора взводу 1 роти 1 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції Іщенко Ганни, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікових даних ІПНП отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 22 листопада 2005 року (арк.4), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі, п. 2.5.
Отже, ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Таким чином, доказів відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стороною захисту суду апеляційної інстанції не надано, не містять їх і матеріали справи.
Що стосується доводів ОСОБА_1 щодо не позбавлення його права керування транспортним засобом, оскільки право керування йому потрібно для роботи, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим, приписами абзацу 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 встановлено, що позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зокрема ст. 130 КУпАП, можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення.
Будь - якої можливості накладення більш м'якого стягнення за такі правопорушення цей Кодекс не надає, а загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення виключно у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
З огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Доводи ОСОБА_1 про те, що йому права потрібні для його роботи не можуть слугувати підставами для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33, 34 щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.
Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв'язку з чим апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Салтівського районного м. Харкова від 08 вересня2025 року задовольнити, поновивши йому цей строк.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Салтівського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков