Справа №627/129/25 Головуючий 1 інстанції: Бугаєнко І.В.
Провадження №33/818/1323/25 Доповідач: Люшня А.І.
Категорія: ч.1 ст.172-6 КУпАП
12 листопада 2025 року Харківський апеляційний суд у складі:
- головуючого судді Люшні А.І.,
- за участю особи, яку притягнуто
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
- захисника Векленка В.І.,
- прокурора Мельничук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові справу за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Краснокутськогого районного суду Харківської області від 04 липня 2025 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Відповідно до постанови ОСОБА_1 , будучи депутатом Краснокутської селищної ради, являючись відповідно до п.п.«б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 08 лютого 2024 року о 15-56 год. подав без поважних причин щорічну декларацію за 2021 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимоги п.п.2-7 р. ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим його діяння кваліфіковане за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 , будучи депутатом Краснокутської селищної ради, являючись відповідно до п.п.«б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 08 лютого 2024 року о 15-59 год. подав без поважних причин щорічну декларацію за 2022 рік шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Таким чином, ОСОБА_1 не виконав вимоги п.п.2-7 р. ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», у зв'язку з чим його діяння кваліфіковане за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що несвоєчасно подав щорічні декларації за 2021, 2022 роки через поважні причини, а саме в період з 29 січня 2024 року по 07 лютого 2024 року перебував на лікарняному. Вказав, що раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, строк для подання декларацій пропустив лише на вісім днів. Зазначив, що наслідки діяння, виражені в невчасному подані декларацій, в даному випадку не представляють суспільної небезпеки, не завдали значної шкоди суспільним інтересам, правам та свободам осіб. Вважає за можливе звільнити його від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, на підставі ст.22 КУпАП, у зв'язку з малозначністю правопорушень. Наголосив, що на момент розгляду судом справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені ст.38 КУпАП. Послався на те, що 08 лютого 2024 року подав щорічні декларації, 13 лютого 2024 рокуголова Краснокутської селищної ради направив до Національного агентства з питань запобігання корупції повідомлення про несвоєчасне подання декларації.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та захисник Векленко В.І. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та захисника, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КУпАП України.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст.ст.251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.
01 грудня 2020 року ОСОБА_1 набув депутатських повноважень, а саме з моменту офіційного оголошення підсумків виборів Краснокутською територіальною виборчою комісією на І сесії Краснокутської селищної ради.
Відповідно до п.п.«б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи депутатом Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, є суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п.1, п.п. а, в, ґ п.2 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Підпунктом першим п.1 Закону України «Про захист інтересів суб'єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» встановлено, що фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, крім тих, які наділені бюджетними повноваженнями згідно із законодавством, подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом трьох місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов'язку подати документи.
Враховуючи викладене, у період дії воєнного стану або стану війни в осіб, зазначених у п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», немає обов'язку, передбаченого ст.45 цього Закону, щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Проте, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023 року, вищезазначений обов'язок поновлено.
Зокрема, згідно п.п.2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів У країни про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації з 12 жовтня 2023 року не пізніше 31 січня 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції: щорічну декларацію за 2021 рік - 08 лютого 2024 року о 15-56 год.; щорічну декларацію за 2022 рік - 08 лютого 2024 року о 15-59 год.
Враховуючи вимоги п.п.2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 повинен був подати щорічні декларації за 2021, 2022 роки не пізніше 31 січня 2024 року, а подав через 8 днів 08 лютого 2024 року, тобто несвоєчасно.
Приписами ч.1 ст.172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. №223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року, під поважними причинами розуміється неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.
Згідно довідки КНП «Центру первинної медико-санітарної допомоги Краснокутської селищної ради» та копії журналу обліку перебування хворого в стаціонарі АЗПСМ с.Козіївка, ОСОБА_1 з 29 січня 2024 року по 07 лютого 2024 року перебував на лікарняному з діагнозом «ГРВІ. Гострий обструктивний бронхіт» (т.2 а.с.99, 117).
Тобто, ОСОБА_1 подав щорічні декларації за 2021, 2022 роки на наступний день після закінчення його лікарняного та виписки із стаціонару, а саме 08 лютого 2024 року.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 несвоєчасно подав декларації з причин, які суд визнає поважними.
Таким чином, відсутній факт несвоєчасного подання без поважних причин ОСОБА_1 щорічних декларацій, оскільки саме наявність поважної причини перебування останнього на лікарняному стало причиною такої несвоєчасної подачі декларацій.
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що початком строку подання декларацій було 12 жовтня 2023 року та ОСОБА_1 мав можливість подати декларації до свого лікарняного, є невмотивованим, оскільки визначальною є кінцева дата подання декларацій, а не початкова.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №754/14683/14-к.
За таких обставин, підстав вважати доведеним поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, не має.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки постанова Краснокутськогого районного суду Харківської області від 04 липня 2025 року скасовується з вищевказаних підстав, тому питання щодо сплину строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, не розглядається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Краснокутськогого районного суду Харківської області від 04 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду А.І. Люшня