Справа № 643/19760/25
Провадження № 1-кс/643/6367/25
12.11.2025 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваної - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання слідчого СВ Управління Служби безпеки України в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні № 22025220000000680 від 20.06.2025 за ч. 3 ст. 258 КК України, про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Довжик Харківської області, громадянки України, офіційно непрацевлаштованої, раніше не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
10.11.2025 слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова надійшло клопотання слідчого про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у кримінальному провадженні № 22025220000000680 від 20.06.2025 за ч. 3 ст. 258 КК України.
Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та обґрунтованою підозрою про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше травня 2025 року познайомилася та почала підтримувати спілкування із представником держави-агресора рф через мобільний додаток «Телеграм» із «ІНФОРМАЦІЯ_4» за яким закріплено номер телефону НОМЕР_1 , « ОСОБА_7 », який має назву користувача « ОСОБА_8 ». В ході спілкування під чітким керуванням представника держави-агресора рф, підшукувала засоби та знаряддя для вчинення вибуху спрямованого проти військовослужбовців ЗСУ.
З метою реалізації кримінального протиправного наміру на вчинення терористичного акту, представник держави-агресора рф, вирішив залучити для реалізації терористичного акту своїх спільників - громадянку України, яка мешкає на території м. Харкова.
Продовжуючи свої злочинні дії, щодо готування вчинення терористичного акту, використовуючи спеціальні знання щодо виготовлення саморобних вибухових пристроїв, невстановлена особа повідомила особливості, а ОСОБА_4 сконструювала невідомий в ході досудового розслідування саморобний вибуховий пристрій. Після чого, ОСОБА_4 отримавши чіткі розпорядження, щодо місця розміщення саморобного вибухового пристрою. Так, 20 червня 2025 року вирушила до Індустріального району м. Харкова, де в парковій зоні «Зелений гай» неподалік від будинку № 48 по вул. Біблика у м. Харкові (координати 49.9397778, 36.3906667). Прибувши за місцем призначення близько 09 години 47 хвилин, спільно із представником держави-агресора рф, спілкуючись за допомогою мобільного телефону, виявила місце розташування транспортного засобу - скутера. Далі, ОСОБА_4 , перебуваючи за вищезазначеним місцем, перевірила вміст багажного відділення транспортного засобу, за допомогою ключів, які перебували в транспортному засобі, впевнившись, що за нею ніхто не спостерігає, забрала ключі та пішла в невідомому напрямку.
В подальшому, в той же день приблизно о 13 годині 46 хвилин, ОСОБА_4 повернулася до Індустріального району м. Харкова, де в парковій зоні «Зелений гай» неподалік від будинку № 48 по вул. Біблика у м. Харкові (координати 49.9397778, 36.3906667). Прибувши до місця призначення, ОСОБА_4 , відчинила за допомогою ключів скутера його бажане відділення та помістила в середину чорний рюкзак з яким прибула, при цьому підтримуючи безпосередній контакт через свій мобільний телефон з представником держави агресова рф. Виконавши підготовчі дії о 13 год. 50 хв. та відзвітувавши невстановленій особі, ОСОБА_4 покинула місце вчинення кримінального правопорушення.
Через деякий час, приблизно о 14 годині до будинку № 48 по вул. Біблика у м. Харкові за координатами 49.9397778, 36.3906667 прибув автомобіль сірого кольору з якого вийшло двоє військовослужбовців у цивільному одязі. Перебуваючи за вищезазначеним місцем військовослужбовці здійснювали переміщення скутера до задньої частини транспортного засобу на якому приїхали, та в цей момент відбувся вибух невідомої речовини, яка була розміщена в багажному відділі скутера. Від вчиненого вибуху, який створив небезпеку для життя та здоров'я людей, загинув військовослужбовець - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який отримав тілесні ушкодження, також помер, від отриманих травм.
В зв'язку з чим було проведено невідкладну слідчу дію, а саме: обшук місця мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку збереженням майна та безпосереднім переслідуванням особи, яка підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. Оскільки існує достатньо підстав вважати, що особа може позбутися предметами, які слугували вчиненню кримінального правопорушення мобільних телефонів, вибухових речовин, одягу, тощо).
В ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_3 в період часу з 22 год. 28 хв. 20.06.2025 до 01 год. 02 хв. 21.06.2025 виявлено предмети, які підтверджуючу факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме: одяг в якому перебувала ОСОБА_4 під час розміщення невстановленого вибухового пристрою, мобільний телефон ОСОБА_4 з наявними переписками, щодо виготовлення вибухових пристроїв, предмети, які слугували створенню вибухового пристрою, зазначені речі вилучені під час проведення обшуку.
21.06.2025 року у зв'язку з виявленими речами під час обшуку ОСОБА_4 о 01 годині 02 хвилини затримано в порядку ст. 208 КПК України.
21.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.
23.06.2025 ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 години 02 хвилин 19.08.2025, без визначення розміру застави.
05.06.2025 постановою заступника керівника Харківської обласної прокуратури - ОСОБА_11 , строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні було продовжено до 3 місяців, тобто до 21.09.2025.
11.08.2025 ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова, ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку здійснення досудового розслідування, тобто до 23 години 59 хвилин 21.09.2025, без визначення розміру застави.
17.09.2025 ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова, слідчим суддею, продовжено строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні було продовжено до 6 (шести) місяців, тобто до 21.12.2025 включно.
17.09.2025 ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова, ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку здійснення досудового розслідування, тобто до 15.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Враховуючи викладене, на сьогоднішній день виникла необхідність продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що зміна запобіжного заходу на більш м'який, на даний час може стати перешкодою у проведенні повного та швидкого досудового розслідування, подальшого судового розгляду кримінального провадження, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 закінчується 15.11.2025.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити клопотання, з підстав зазначених у ньому.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що його підзахисна вже надала показання як підозрювана та визнала повністю свою вину. Ризики зазначені у клопотанні не доведені, відтак просив не задовольняти клопотання а застосувати інший запобіжний захід не позбавлений з триманням під вартою або визначити розмір застави.
Підозрювана підтримала позицію захисника.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання, слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України);
- наявність підстав, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (п. 2 ч. 3 ст.199 КПК України).
Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України). Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
21.06.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.
23.06.2025 ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів з моменту затримання, а саме з 01:02 21.06.2025, без визначення розміру застави.
17.09.2025 ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова, слідчим суддею, продовжено строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні було продовжено до 6 (шести) місяців, тобто до 21.12.2025 включно.
17.09.2025 ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова, ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку здійснення досудового розслідування, тобто до 15.11.2025 включно, без визначення розміру застави.
Надані стороною кримінального провадження докази у їх обсязі свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, яка обґрунтовується доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 20.06.2025; довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів від 20.06.2025; протокол огляду трупа від 20.06.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 20.06.2025; протокол обшуку від 20.06.2025; протоколом затримання особи ОСОБА_4 від 21.06.2025; протоколом речей, документів та комп'ютерних даних від 21.06.2025; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.
Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб'єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів слідчий суддя доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_4 інкримінованого злочину.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan» § 88, «Erdagozv. Turkey» § 51, «Cebotari v. Moldova» § 48 «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Murray v. the United Kingdom». Отже, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
Щодо наявності ризиків, слідчий суддя зазначає таке.
Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.
До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з'явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).
Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув'язнення особи. (Panchenko v. russia, § 106).
Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв'язки та будь-які інші зв'язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.
Вказані підстави враховані у національному законодавстві.
Зокрема, згідно ст. 178 КПК України суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на цей час не зменшились та продовжують існувати, а саме: можливість переховування підозрюваної від органів досудового розслідування або суду; можливість знищити, сховати або спотворити речі та технічні носії; можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; можливість вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, існує на тій підставі, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна або без такої, та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого їй злочину, розуміючи складність проведення досудового розслідування, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії російської федерації проти України, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема на території російської федерації чи тимчасово окупованих частинах території України.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, знищити, сховати або спотворити речі та технічні носії, існує на тій підставі, що ОСОБА_4 , перебуваючи без запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які можуть бути використані як докази її причетності до скоєння кримінального правопорушення, які наразі не відшукано та не вилучено.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати на свідків також наявний, оскільки при встановленні наявності такого ризику слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. ст. 23, 224 КПК України).
За таких обставин, отримавши доступ до переліку можливих свідків у провадженні, ОСОБА_4 може шляхом підкупу чи погроз змусити даних осіб змінити свої покази або взагалі відмовитися від них під час судового провадження, що тим самим не буде сприяти швидкому та неупередженому розгляду кримінального провадження у суді.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, існує на тій підставі, оскільки враховуючи вчинення ОСОБА_4 протиправних дій, спрямованих на вчинення терористичного акту, у разі обрання інших запобіжних заходів, остання матиме можливість продовжувати вчиняти такого роду протиправні дії.
За вказаних підстав та обставин, слідчий суддя доходить висновку про необхідність продовження відносно підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме строком - до 21.12.2025.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, оскільки останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, що дає право слідчому судді не застосовувати до підозрюваної інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану, з врахуванням всіх даних по особистості.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 196, 199, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку здійснення досудового розслідування, тобто до 23:59 21.12.2025, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваною - в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 13.11.2025 о 08:45.
Слідчий суддя ОСОБА_13