Справа №639/7544/25
Провадження № 3/639/1916/25
13 листопада 2025 року суддя Новобаварського районного суду м. Харкова Васильєва Н.М., розглянувши матеріал про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-
28 вересня 2025 року о 20-55 год. в м. Харкові по вул. Полтавський Шлях, буд. 155, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом XIAOMI з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покрову обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest та у КНП ХОР ОНКЛ водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Заливацька О.Г. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Адвокат Заливацька О.Г. надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності ОСОБА_1 . Крім того, захисником до початку судового засідання було надіслано клопотання про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, з огляду на те, що електросамокат «XIAOMI» не є транспортним засобом в розумінні ЗУ «Про дорожній рух», оскільки він має потужність двигуна 600 Вт, а отже ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Крім того, захисник зазначила, що в протоколі не вказано індивідуальний номер електросамоката, яким керував ОСОБА_1 , що унеможливлює ідентифікацію такого транспортного засобу.
В зв'язку з вищевикладеними обставинами, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 130 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, тому розгляд даної адміністративної справи був проведений у відсутність ОСОБА_1 та його представника на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.
Дослідивши наявні матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити у судовому засіданні наявні в справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване та законне судове рішення.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вимогами пункту 6 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція) передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться:
-поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
-лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно пункту 7 Розділу І зазначеної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_1 , його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами в їх сукупності, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №467746 від 28.09.2025 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 28.09.2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно якого 28.09.2025 року о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1 направлявся для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння до КНП ХОР «Обласна наркологічна клінічна лікарня», однак від проходження медичного огляду відмовився;
- відеозаписом з місця події від 28.09.2025 року, з якого вбачається, що 28 вересня 2025 року приблизно о 20-55 год. за адресою: м. Харків вул. Полтавський Шлях, буд. 155, співробітники поліції зупинили електросамокат XIAOMI, під керуванням ОСОБА_1 . Надалі під час спілкування ОСОБА_1 повідомив поліцейським, що напередодні він вживав алкогольні напої, у зв'язку із чим співробітник патрульної поліції запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager Alcotest та у КЗОЗ ХОР «ОНКЛ», оскільки у останнього були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився в установленому законом порядку, про що самостійно повідомив поліцейського. При цьому поліцейський роз'яснив права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також наслідки відмови особи від проходження такого огляду.
Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій ОСОБА_1 та визнання його винуватості, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вимоги частини 2 статті 251, статей 256, 2652, 266, 268 КУпАП, Інструкції, Інструкції 2, поліцейськими дотримано.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України, а саме до керівництва патрульної поліції з метою ініціювання службової перевірки, або в порядку КАС України, а також до відповідних правоохоронних органів, матеріали справи - також не містять.
Доводи сторони захисту про те, що електросамокат не є транспортним засобом в розумінні ЗУ «Про дорожній рух», суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно з практикою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанція зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» містить визначення: електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Також у зазначеному Законі наведено визначення: низько-швидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Отже, за змістом наведених норм законодавства України електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка цим Законом офіційно визнаються транспортними засобами.
Таким чином, законодавець встановлює, що для керування двоколісними транспортними засобами, які приводяться в рух електродвигунами та призначені для перевезення людей і (або) вантажів, водій мусить мати відповідну категорію, яка дозволяє йому керувати такими транспортними засобами, оскільки такі транспортні засоби визначені правилами дорожнього руху, як «мопед».
Згідно з ч.ч. 1, 2 п. 1 ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
П. 5 ч. 2 ст. 16 вищезазначеного закону визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
На думку суду, правопорушник є саме водієм, адже термін «водій», слід зазначити, у цій справі слід використовувати у розширеному значенні, яке прямо передбачене Конвенцією «Про дорожній рух», ратифікованою із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР№ 2614-VIII від 25.04.1974.
Згідно, п. v ст. 1 цієї Конвенції водій (погонич) це будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, автомобілем та тому подібне (включно з велосипедами) або веде за собою по дорогам худобу, стадо, упряжених чи в'ючних тварин.
Застосування такого, розширеного, підходу до визначення терміну «водій» є цілком виправданим, оскільки в протилежному випадку особи, які керують транспортними засобами і не мають посвідчення водія відповідної категорії (в цьому випадку водій не має посвідчення водія категорії А1) мали б змогу ухилитись від відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).
Із вищезазначеного виходить, що особа, що притягується до адміністративної відповідальності, є водієм транспортного засобу (електросамокату XIAOMI) та відповідає за порушення норм ПДР України та КУпАП на загальних підставах.
Посилання сторони захисту на те, що в протоколі не вказано індивідуальний номер електросамоката, яким керував ОСОБА_1 , на переконання суду, не є суттєвим та жодним чином не впливає на обставини вчинення адміністративного правопорушення, кваліфікацію дій ОСОБА_1 та не спростовують факту вчинення ним цього адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, а тому, суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що вищенаведені твердження сторони захисту спростовані у судовому засіданні вищеописаними доказами та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Таким чином, ОСОБА_1 було порушено п. 2.5 ПДР України, згідно якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Причини, з яких ОСОБА_1 відмовився виконувати вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, правового значення для розгляду цієї справи не мають.
Суд враховує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп'яніння.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, що керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
Враховуючи обставини, встановлені під час судового розгляду, характер вчиненого правопорушення, особу винного, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, вважаю за можливе накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що буде необхідним і достатнім для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Окрім цього, з ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 23, 33, 130 ч.1, 251, 268, 279, 283, 294 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, (отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300, код отримувача (код ЄДРПОУ) 37874947, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету 21081300), призначення платежу адміністративне стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення до виконання 3 (три) місяці з дня винесення постанови.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.М. Васильєва