Справа № 367/12921/25
Провадження №3/367/3491/2025
Іменем України
07 листопада 2025 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Ткаченко М.О., за участю особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 , його представника - адвоката Божка В.Г., розглянувши матеріал, що надійшов з ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, пенсіонера, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
28.10.2025 до Ірпінського міського суду Київської області надійшов адміністративний протокол серії ААД №805409 від 19.10.2025, відповідно до якого 19.10.2025 о 10 год 10 хв у смт Гостомельпо вул. Лугова, 58, на перетині із вулицею Свято-Покровська, 188, водій ОСОБА_1 керував мопедом HONDA DIO, без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився. Своїми діями порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
03.11.2024 від представника особи, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Божка В.Г. надійшли заперечення на протокол, в яких заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У запереченнях представник зазначає, що 19.10.2025 близько 10:10 по вулиці Лугова (смт. Гостомель) ОСОБА_1 здійснював ведення транспортного засобу (мопеду Honda DIO) вручну у зв'язку із несправністю систем пуску та зчеплення мопеду.
19.10.2025 близько 10:20 візуально помітивши ОСОБА_1 , зі сторони вулиці Свято-Покровська в сторону ОСОБА_1 повернув та різко, набираючи швидкість, направився службовий автомобіль патрульної поліції, стрімко зближуючись. При цьому жодних вимог про зупинку транспортного засобу, передбачених пунктом 8.9 ПДР України, працівники поліції не подавали, у зв'язку із чим останній продовжив піший рух в раніше визначеному напрямку.
Вже за хвилину, покинувши службовий транспортний засіб (у зв'язку із тим, що рухатись через місток транспортним засобом будь-якого типу неможливо) старший інспектор СРПП ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області (далі - СРПП), капітан поліції Адашан М.Е., жетон 0117951 (далі - інспектор СРПП) в пішому порядку наздогнав ОСОБА_1 та повалив останнього на землю разом із мопедом, який продовжував бути в руках і який останній продовжував вести вручну, не здійснюючи на ньому рух.
Після абсолютно необгрунтованого та безпідставного затримання інспектором СРПП 62 річного пенсіонера із застосуванням сили, ОСОБА_1 повідомив, що не розуміє причину зупинки, на що ОСОБА_2 відповідає: "Шо случілось? Зупинка транспортного засобу! Не виконуєте вимогу поліцейського!". При цьому сам інспектор СРПП не повідомляє яку саме вимогу не виконав ОСОБА_1 , про яку зупинку йде мова, якого транспортного засобу і на чию вимогу.
В подальшому до ОСОБА_1 підійшов поліцейський СРПП, старший сержант поліції ОСОБА_3 , жетон 0055332 (далі - поліцейський СРПП).
Після зупинки Клієнта, поліцейський СРПП запитав ОСОБА_1 чи не вживав останній алкогольні напої, на що отримав відповідь, що ОСОБА_1 вже 25 років не вживає алкоголь через проблеми з підшлунковою.
Представник особи, яка притягається до відповідальності звертає увагу, що за весь час зупинки ОСОБА_1 , яка тривала майже півтори години, ані поліцейський СРПП, ані інспектор СРПП жодного разу не зазначали про наявність будь-яких ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 , жодного разу не запропонували пройти ОСОБА_1 перевірку на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу (алкотестеру), наполягаючи на тому, що якщо він погоджується пройти освідування - має чекати незрозумілу кількість часу з незрозумілих причин.
У подальшому, протягом зупинки, ОСОБА_1 щонайменше 8 разів погоджувався на проходженння медичного освідування та відмовився від підписання протоколу та акту та тимчасового затримання транспортного засобу, на що має повне право відповідно до приписів КУпАП та Конституції України.
Однак, з невідомих причин, інспектор СРПП розцінив відмову від підписання протоколу та акту як відмову від проходження медичного освідування, отримавши до цього 8 разів згоду від ОСОБА_1 на проходження освідування, що підтверджується записами з нагрудної бодікамер інспектора СРПП № 84294 та поліцейського СРПП № 855459:
Крім того, зауважено, що матеріалами справи не підтверджується, а записом з бодікамери спростовується факт керування ОСОБА_1 мопедом та рух на ньому.
Будь-які підстави для зупинки ОСОБА_1 та перевірки документів останнього, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, відповідно до вимог ст. 32 Закону України «Про національну поліцію» - відсутні.
Відтак, відеозапис з бодікамер працівників поліції повністю спростовує обставини, викладені інспектором СРПП у протоколі про адміністративне правопорушення та свідчить про відсутність об'єктивної сторони правопорушення.
Крім того, у запереченнях звернуто увагу суду на те, що жодного огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 інспектора та поліцейський СРПП не проводили, тремтіння рук не перевірялись, про наявність запаху алкоголю з роту та червоність обличчя жодного разу протягом півтори годин з моменту зупинки особи не зазначали, і така ознака спростовано даними відеозапису, на яких вбачається характерне забарвлення шкіри обличчя, відповідне обставинам та погодим умов, поведінка ОСОБА_1 повністю відповідає обстановці.
Зауважено, що з відеозапису вбачається, що інспектор СРПП неодноразово з моменту зупинки ОСОБА_1 відключає бодікамеру як собі, так і поліцейському СРПП.
Вказані обставини, на думку представника, свідчать про те, що приєднаний до матеріалів справи запис із бодікамери інспектора СРПП зроблений із грубим порушенням Інструкції 1026 та не може бути належним і допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Крім того, представником Поляновського Б.Й. долучено до заперечення відеозапис події з нагрудної бодікамери поліцейського СРПП, старшого сержанта поліції Хоблового О.В..
ОСОБА_1 у судовому засіданні провину не визнав, пояснив, що 19.10.2025 вирішив відвезти мопед на ремонт, оскільки мопед мав проблеми із роботою - постійно глох та на ньому неможливо було пересуватися. Мопед він тримав за руль та котив поруч із собою, перед гіркою завів двигун, щоб було не так важко товкати мопед. Після цього до нього різко підбігли працівники поліції та відразу повалили на землю. Жодних вимог про зупинку до цього моменту він не чув, та взагалі не зрозумів чому його зупинили працівники поліції. На проходження медичного огляду погоджувався, на що йому казали, що треба почекати. Приблизно через півтори години працівники поліції відпустили його.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Божко В.Г. надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях, просив провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, яка притягається до відповідальності та його представника, на підставі всебічного, повного і об'єктивного аналізу всіх доказів по справі в їх сукупності, у відповідності до ст. 252 КУпАП, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена, у тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння регламентується ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція №1452/735).
Згідно із змістом ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно із ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно із п. 2-3 розділу І Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Із вказаних норм вбачається, що законним огляд водіїв на стан відповідного виду сп'яніння є лише тоді, коли у діях цих осіб вбачаються чіткі ознаки конкретного виду сп'яніння, чи перебування під дією лікарських препаратів. Така вимога поліцейського повинна бути підставною та узгоджуватися із приписами норм законів та підзаконних актів щодо наявності у водії ознак сп'яніння для пред'явлення цієї вимоги.
Так, із досліджених судом відеозаписів події взагалі неможливо встановити чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки на оглянутих відеозаписах не міститься підтвердження факту керування мопедом особою, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, із відеозаписів події не вбачається наявність візуальних ознак будь-якого сп'яніння у ОСОБА_1 , зазначених у протоколі. Так останній відповідав чітко та розбірливо, без явних порушень мови, порушення координації рухів під час всього здійснення відеофіксації події не вбачається, колір обличчя відповідає погодним умовам, поведінка ОСОБА_1 є повністю адекватною та відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції №1452/735 огляд на стан сп'яніння проводиться, зокрема, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби).
При цьому, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння. (пункт 10 розділу ІІ Інструкції).
Проте, такий акт огляду не долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, а з доданих до матеріалів справи відеозаписів взагалі не вбачається, що поліцейським складався такий акт та засвідчувалася відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Більш того, працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, а відразу запропоновано пройти медичний огляд у лікаря, на що ОСОБА_1 неодноразово погоджувався.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Незважаючи на те, що приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Зважаючи на характер та суворість адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважає, що провадження відносно ОСОБА_1 у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є кримінальним. Відповідно воно підпадає під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст. 4 Протоколу № 7 вказаної Конвенції.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, заява № 39598/03, п. 65). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», заява № 16437/04. Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Так матеріалами справи підтверджено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №805409 від 19.10.2025 було складено працівниками поліції із грубими порушеннями вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції №1452/735. Будь-яких належних та допустимих доказів того, що на час зупинки ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.
Враховуючи, що докази мають бути беззаперечними, належними та допустимими, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України, відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 130, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП, Конституцією України, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 КпАП України до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.О. Ткаченко