465/9932/25
2/465/4782/25
про залишення позовної заяви без руху
"12" листопада 2025 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Чорний І.Я., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав позовну заяву до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Дослідивши позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною.1 ст.4 ЦПК України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною.2 ст.174 ЦПК України визначено, що заявами по суті є, зокрема, позовна заява.
У ході вивчення питань щодо відповідності змісту позовної заяви вимогам процесуального закону та інших питань, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим, приходжу до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху за наступних підстав.
Частиною.1 ст.175 ЦПК України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною. 3 цієї статті передбачено ряд вимог, яким має відповідати позовна заява.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
В порушення п.5.ч.3 ст.175 ЦПК України, до позовної заяви не долучено оригіналу свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 18.12.2021, на яке є покликання в позовній заяві.
Відповідно до п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частиною 5 цієї статті визначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частиною 5 цієї статті визначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Відповідно до п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Окрім цього до справи не долучено квитанції про сплату судового збору.
Статтею 177 ЦПК України визначено перелік документів, які додаються до позовної заяви.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з положенням частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2025 року встановлений в розмірі 3 028 гривень.
Отже, за подання даного позову до суду, позивачу слід сплатити судовий збір за позовною вимогою немайнового характеру (про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню) в розмірі 968,96 грн. (968,96 = 1211,20 грн. х 0,8).
Так, позивачу необхідно сплати судовий збір у розмірі 968,96 гривень за наступними реквізитами: рахунок №UA168999980313141206000013953, отримувач: ГУК Львів/Франківський р-н/22030101, код ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат), код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету - судовий збір (Державна судова адміністрації України, 050).
Суд наголошує, що згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя, оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні (справа «Креуз проти Польщі» (KREUZ v. POLAND) від 19 червня 2001 року).
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
При цьому, суд зважає також на практику Європейського Суду з прав людини, що знайшла своє висвітлення у справі Golder v.United Kingdom від 21.02.1975 року, згідно якої, право на суд не є абсолютним, то воно може бути обмеженим особливо щодо умов прийнятності скарг, у тому числі й на дії судді, що відповідають вимогам процесуального законодавства, проте, не подобаються стороні. Правила застосування головуючим процесуальних норм, що забезпечують порядок в ході судового процесу і послідовність здійснення своїх прав сторонами, хоч і не подобається стороні, проте, безумовно мають на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи, повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані та розуміти, що їх право закінчується там, де починається право іншої сторони, а тим більше там, де починається обов'язок та право головуючого у процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями175,177,185 ЦПК України,-
матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви вказаних у мотивувальній частині ухвали протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Чорний