Справа №757/46599/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7901/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
12 листопада 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року повернуто клопотання адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 , особі, яка його подала.
Дана ухвала мотивована тим, що відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу.
В клопотанні про зміну запобіжного заходу, адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що ОСОБА_4 ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2025 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Частина 6 ст. 193 КПК України регулює особливу процедуру обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без участі підозрюваного. Ця процедура застосовується, коли підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, або перебуває на тимчасово окупованій території, або виїхав з України.
У відповідності до цієї норми кримінального процесуального закону, питання про зміну запобіжного заходу на більш м'який підлягає розгляду після затримання особи та доставки її до місця кримінального провадження.
Таких даних щодо затримання та доставки підозрюваного ОСОБА_4 до місця кримінального провадження, подане адвокатом ОСОБА_3 клопотання не містить, тому воно є передчасним і підлягає поверненню особі, яка його подала.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_3 який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , через "Електронний суд" 30.09.2025, подав апеляційну скаргу, яка зареєстрована в АСЕД "Апеляція" 01.10.2025, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання захисника та змінити підозрюваному ОСОБА_4 , обраний ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2024 року у справі № 757/28064/24-к запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
02.10.2025 вказана апеляційна скарга із доданими до неї матеріалами передана судді-доповідачу Київського апеляційного суду ОСОБА_2 .
Витребувавши, згідно ч. 1 ст. 422 КПК України, з суду першої інстанції відповідні матеріали, перевіривши їх зміст та правові підстави з яких подано апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року, такою, що не може бути прийнята до апеляційного розгляду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Так, ч. 1 ст. 309 КПК України містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування, зокрема про:
1) відмову у наданні дозволу на затримання;
2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу;
6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;
7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;
8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;
9) арешт майна або відмову у ньому;
10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;
11) відсторонення від посади або відмову у ньому;
11-1) продовження відсторонення від посади;
12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування;
13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 309 КПК України також визначено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Згідно ч. 3 ст. 309 КПК України, скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Згідно з ч. 3 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Таким чином, норми кримінального процесуального закону України чітко визначають порядок і дають перелік тих ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню, таким чином забезпечуючи апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Більш того, частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Ухвала слідчого судді про повернення клопотання про зміну запобіжного заходу не передбачена як така, що може бути оскаржена в апеляційному порядку під час досудового розслідування відповідно до статті 309 КПК України. Разом з тим КПК України встановлює можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (пункт 2 частини 1 статті 309 КПК).
У даному провадженні підозрюваний оскаржує ухвалу слідчого судді про повернення клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за клопотанням захисника, яке подано в порядку статті 201 КПК. Оскаржуваною ухвалою слідчий суддя не вирішував питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу (його зміну), обраний до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишено без змін.
Оскаржувана ухвала не є ухвалою про застосування тримання під вартою чи про відмову в його застосуванні в розумінні пункту 2 частини 1 статті 309 КПК України. З цих підстав, ухвала слідчого судді про повернення клопотання про зміну запобіжного заходу, яке подане в порядку ст. 201 КПК України, не може бути оскаржена в апеляційному порядку під час досудового розслідування відповідно до статті 309 КПК України.
Пунктом 8 частини 1 статті 129 Основного Закону України гарантоване забезпечення права на «апеляційний перегляд справи», тобто цією нормою гарантоване апеляційне оскарження кінцевого рішення суду першої інстанції в кримінальному провадженні за результатами судового провадження, а не кожного судового рішення в кримінальному провадженні під час досудового розслідування.
Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (частина 5 статті 9 КПК). Так, в ухвалі ЄСПЛ щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Наведені висновки ЄСПЛ хоча і сформульовані щодо випадків, які відмінні від оскарження судового рішення про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу, проте встановлюють деякі загальні вимоги щодо прийнятності апеляційних скарг і у кримінальному провадженні, зокрема, на етапі досудового розслідування. Так, законодавець у КПК України, як це було мотивовано вище, чітко висловився щодо неможливості оскарження ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу. При цьому це обмеження не може вважатися таким, що порушує саму суть права на судове оскарження, гарантоване статтею 55 Конституції України, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі хоча і не можуть бути розглянуті в апеляційному порядку по суті, проте це компенсується наявністю права подати заперечення проти цієї ухвали слідчого судді під час підготовчого провадження в суді (частина 3 статті 309 КПК), або подати повторне клопотання про зміну запобіжного заходу.
З урахуванням вищенаведеного, приходжу до висновку про відсутність законних підстав для прийняття до апеляційного розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року, а тому слід відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Згідно ч. 5 ст. 399 КПК України копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ч.1 ст.9, ст.309, ст.307, ч. 4 ст.399 КПК України, суддя,-
У відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 вересня 2025 року, - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження та апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка її подала.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку згідно до положень ст. ст. 424, 426 КПК України.
Суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2