Унікальний номер справи № 359/5814/25 Апеляційне провадження № 33/824/4132/2025Головуючий у судіпершоїінстанції - Вознюк С.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
10 листопада 2025 року суддя Київського апеляційного суду Нежура В.А. розглянув матеріали адміністративного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 126 КУпАП та частиною першої статті 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 325403 від 09.05.2025, цього ж дня о 22 год. 15 хв. в с. Велика Олександрівка, вул. Вишнева, 1, ОСОБА_1 керував авто «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не маючи права керувати таким транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 а ПДР України, за що відповідальність передбачена за частиною другою статті 126 КУпАП України.
Крім того, згідно протоколу про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 325455 від 09.05.2025, ОСОБА_1 о 22 год. 15 хв. в с. Велика Олександрівка, вул. Вишнева, 1 керував авто «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 з явним ознаками алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився. Від керування відсторонений шляхом евакуації транспортного засобу на майданчик тимчасового тримання авто. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП України.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 рокуматеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною п'ятою статті 126 та за частиною першою статті 130 КУпАП об'єднано в одне провадження та присвоєно адміністративній справі єдиний унікальний номер № 359/5814/25.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126 КУпАП, частиною другою статті 130 КУпАП, та застосовано відносно нього адміністративне стягнення, відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, передбачене частиною 5 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 3 000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Не погоджуючись із даною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі зазначено, що пояснення будуть надані в суді особисто.
Також апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Відповідно до вимог статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2025 року була винесена оскаржувана постанова. Скаржник, вказує, що копію даної постанови отримав 30 червня 2025 року, що підтверджується заявою (а.с.38). Апеляційну скаргу направлено до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 01 липня 2025 року.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Як зазначено в статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини другої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Чинне адміністративне законодавство розрізняє таких суб'єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб'єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом. На відміну від водія, суб'єкт, передбачений частиною другою статті 126 КУпАП, - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку частина друга статті 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи, яка здійснює керування транспортним засобом, не отримавши на це відповідного права.
Відповідальність за частиною п'ятою статті 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина п'ята статті 126 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому санкція частини п'ятої статті 126 КУпАП встановлює обов'язкове додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.
Зважаючи на вищевикладене, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП, і до такої особи в обов'язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Згідно вимог пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно довідки, складеної заступником начальника управління поліції з превентивної діяльності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4113708 від 20.02.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн., який фактично було стягнуто з останнього 06.03.2025 року.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 325403 від 09.05.2025, о 22 год. 15 хв. в с. Велика Олександрівка, вул. Вишнева, 1, ОСОБА_1 керував авто «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 при цьому не маючи права керувати таким транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 а ПДР України.
Отже, керуючи 09 травня 2025 року автомобілем, не маючи посвідчення водія та відповідного права керування транспортним засобом, ОСОБА_1 повторно протягом року порушив вимоги пункту 2.1 а) Правил дорожнього руху України.
Наявність повторності у діях ОСОБА_1 свідчить про наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП, а висновки суду першої інстанції про доведеність його вини є законними, обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи й вимогам закону.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, апеляційний суд зазначає таке.
Частиною першою статті 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС і МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція) ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП суд першої інстанції виходив з того, що у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини.
Апеляційний суд вважає, що висновок викладений у постанові суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Вина ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 325455 від 09.05.2025, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, довідкою про відсутність повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за частиною першою статті 130 КУпАП, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських та іншими матеріалами справи.
У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що під час зупинки транспортного засобу безпосередньо за кермом перебував його працівник, тоді як він сам знаходився на пасажирському сидінні. За словами ОСОБА_1 , після того, як автомобіль було зупинено працівниками поліції, особа, яка нібито керувала транспортним засобом, покинула автомобіль та втекла з місця події. При цьому ОСОБА_1 зазначив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи судом першої інстанції він не повідомляв даних цієї особи, оскільки не бажав її розкривати.
Разом з тим, уже під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 заявив клопотання про виклик і допит зазначеної особи як свідка, яке було відхилено апеляційним судом, оскільки інформація про наявність такого свідка не повідомлялася працівникам поліції під час складання протоколу, а також не заявлялася стороною в суді першої інстанції, що, в свою чергу, свідчить про намагання уникнути відповідальності на стадії апеляційного розгляду.
Доводи скаржника про те, що він не перебував за кермом, спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається, з відеозапису з відеореєстратора працівників поліції, який долучено до матеріалів справи, о 22:15:34 год. поліцейські на службовому автомобілі рухаються за транспортним засобом «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_1 , після зупинки якого, працівник поліції підходить до ОСОБА_1 , і вони починають спілкуватися. Надалі, у останнього виявили ознаки алкогольного сп'яніння і запропонували пройти огляд.
ОСОБА_1 на пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння, зазначав, що випив літр пива, проходити огляд не буде, зазначаючи при цьому, що в працівників поліції камери не увімкненні, а він взагалі стоїть припаркований, на що працівники поліції зазначили, що камери увімкненні, краще пройти огляд, на що останній розвернувся і пішов (22:19:36). Надалі ОСОБА_1 повернувся, та почав заперечувати проти евакуації автомобіля (00:24:09).
Суд звертає увагу, що відеозапис не містить підтвердження слів ОСОБА_1 про те, що за кермом перебувала інша особа.
Вказані відеозаписи відображають всі події та обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відеозапис є одним із об?єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. Відомості, які містяться на відеозаписі, свідчать про дотримання співробітниками поліції в повному обсязі Інструкції під час проведення огляду та вимог статті 266 КУпАП.
Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 .
Таким чином, доводи скаржника про те, що останній не керував транспортним засобом, розцінюється як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що водій, реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 5 статті 126 та ч. 1 ст.130 КУпАП апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи зазначене, при розгляді даної справи суд першої інстанції дотримався вимог статей 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та частиною першою статті 130 КУпАП, за обставин, встановлених судом.
Згідно частини восьмої статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду