справа №757/36524/21 Головуючий у І інстанції - Хайнацький Є.С.
апеляційне провадження №22-з/824/713/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
11 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Журби С.О., Писаної Т.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,-
установив:
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до АТ «КБ «Приватбанк», ТОВ «Українське бюро кредитних історій», третя особа: НБУ про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.
Просив суд, визнати протиправними дії АТ «КБ «ПриватБанк», щодо передання недостовірних відомостей ПрАТ «ПВБКІ» для внесення в кредитну історію позивача інформації про наявність заборгованості.
Зобов'язати АТ «КБ «Приватбанк» здійснити у регістрах обліку банку коригування, анулювавши відомості про наявність у позивача заборгованостей та повідомити бюро кредитних історій актуальну інформацію про відсутність у позивача заборгованостей.
Зобов'язати ПрАТ «ПВБКІ» протягом одного місяця з моменту постановлення рішення у даній справі виключити з кредитної історії позивача відомості про наявність у нього заборгованостей за весь час їх обліку за зареєстрованими в бюро номерами 2015546027, 1769211, 26250680900052 згідно з наданим повідомленням про кредитну історію.
Стягнути на його користь 24000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії АТ «КБ «Приватбанк» щодо передання відомостей ТОВ «Українське бюро кредитних історій» для внесення в кредитну історію ОСОБА_1 інформації про наявність заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2011 року №б/н (№26250680900052 у кредитній історії) та кредитним договором у формі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання послуги «КУБ» від 16 травня 2017 року (№1769211 у кредитній історії).
Зобов'язано АТ «КБ «Приватбанк» виключити з власної Єдиної клієнтської бази інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2011 року №б/н (№26250680900052 у кредитній історії) та кредитним договором у формі анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання послуги «КУБ» від 16 травня 2017 року (№1769211 у кредитній історії).
Зобов'язано ТОВ «Українське бюро кредитних історій» протягом одного місяця з моменту постановлення рішення у даній справі виключити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію про наявність заборгованості за кредитним договором від 05 жовтня 2011 року №б/н (№26250680900052 у кредитній історії) та за кредитним договором від 16 травня 2017 року (№1769211 у кредитній історії).
Вирішено питання про судові витрати.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, АТ «КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року апеляційну скаргу АТ «КБ «Приватбанк» залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року залишено без змін.
29 квітня 2025 року від ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив ухвалити додаткове рішення у даній справі та стягнути із АТ «КБ «Приватбанк» на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
В обґрунтування вимог заяви зазначив, що правнича допомога надавалась в рамках Договору про надання правової допомоги від 14 червня 2021 року, і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, йому було надано правничу допомогу загальним обсягом 3 години. За умовами Договору, вартість однієї години роботи адвоката складає 5000 грн.
Таким чином, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року не було вирішено питання, щодо розподілу судових витрат, які включать його витрати на правничу допомогу, що понесені ним у зв'язку із апеляційним розглядом справи, то він і звертається до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.
На вказану заяву АТ «КБ «Приватбанк» подало заперечення в обґрунтування яких зазначило, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
В матеріалах справи відсутні докази написання будь-яких документів адвокатом, адже всі заяви і відзиви подавалися до суду особисто за підписом позивача. Жодної інформації, щодо особи, яка надає йому правничу допомогу, і про її наявність до суду надано не було.
Вказує, що датою винесення постанови Київського апеляційного суду є 15 квітня 2025 року, строки подання доказів про понесення судових витрат у вигляді правничої допомоги перевищують передбачені законодавством 5 днів, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачає залишення такої заяви без розгляду.
Крім того, зазначає, що з поміж відсутності подання доказів протягом 5 днів з дати винесення постанови, стороною позивача не зроблено було й відповідної заяви до закінчення судових дебатів, що ним плануються до подання відповідні докази.
Просило суд, відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення судових витрат, колегія суддів вважає, що вказану заяву слід залишити без задоволення з таких підстав.
Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини 1-2 ст. 133 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1 та 2 ст. 2 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1 ст. 246 ЦПК України).
Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, суд зауважує, що:
у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі;
у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі №285/5547/21, провадження №61-4799св23
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, що переглядається: ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу АТ «КБ «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року, просив стягнути на його користь понесені витрати на правничу допомогу.
29 квітня 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з долученими доказами понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 подані наступні документи: копія договору про надання правової допомоги від 14 червня 2021 року; копія акту передачі-приймання юридичних послуг №2 від 23 квітня 2025 року; копія квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 11 квітня 2025 року на суму 15000 грн.;
обґрунтувань поважності причин не подання зазначених вище доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, заява ОСОБА_1 не містить.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
Керуючись статтями 246, 270 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення-відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст ухвали складено 12 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба