12 листопада 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/36232/24-ц
номер провадження 22-ц/824/12037/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року /суддя Литвинова І.В./
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко», фізичної особи підприємця ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсним договору суборенди, усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном
та за зустрічним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Інтероко», ОСОБА_4 про визнання права на передання в суборенду нерухомого майна, -
У провадженні Печерського районного суду міста Києва знаходиться вище вказана справа.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 звернулась з клопотанням про зупинення провадження.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про зупинення провадження задоволено.
Зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко», фізична особа підприємець ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 про визнання недійсним договору суборенди, усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном, за зустрічним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтероко», ОСОБА_4 про визнання на передання в суборенду нерухомого майна до набрання законної сили судовим рішення у справі №757/37181/24-ц у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємець ОСОБА_4 , фізичної особи-підприємець ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним, усунення перешкод у користуванні приміщеннями шляхом виселення, заборону вчинення дій, яка знаходиться у провадженні Печерського районного суду м. Києва на розгляді у судді Новака Р.В. /т. 3 а.с. 78-80/
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу про зупинення провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що суд порушив пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки мав можливість самостійно дослідити докази та встановити обставини, які є предметом доказування у справі №757/36232/24-ц, зокрема: наявність у позивача права власності на 1/2 частину нежитлових приміщень, відсутність його згоди на передачу приміщень в оренду чи суборенду, а також факт перебування ТОВ «Інтероко» у приміщенні, що перешкоджає позивачу у здійсненні права власності. Суд не зазначив конкретних обставин, які неможливо встановити без вирішення справи №757/37181/24-ц. Суд не дослідив, що строк дії договору оренди № 01/10-21 від 01 жовтня 2021 року та договору суборенди № 08/3 від 01 квітня 2023 року закінчився 31 серпня 2024 року, а отже, ці договори припинили свою дію, що робить зупинення провадження недоцільним. Позивач подав негаторний позов на підставі статті 391 ЦК України, який має розглядатися незалежно від договірних відносин, оскільки позивач не перебуває у договірних відносинах із відповідачами, а його право власності підтверджено преюдиційною постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 757/34950/14.
Відповідач ФОП ОСОБА_3 через представника ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вона зазначила, що між справою №757/36232/24-ц та справою № 757/37181/24-ц існує тісний матеріально-правовий зв'язок, оскільки договір суборенди №08/3 від 01 квітня 2023 року є похідним від договору оренди № 01/10-21 від 01 жовтня 2021 року, який оскаржується у справі № 757/37181/24-ц. Рішення у справі №757/37181/24-ц матиме преюдиційне значення для встановлення законності укладення договору оренди та повноважень ФОП ОСОБА_3 на передачу майна в суборенду. Відповідач також стверджує, що суд першої інстанції не може оцінити дійсність договору оренди в межах цієї справи, оскільки така вимога не заявлена. Крім того, вона зазначила, що постанова Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року не має преюдиційного значення для оцінки договорів, а право власності позивача не оспорюється.
Третя особа ОСОБА_4 через представника ОСОБА_6 також подала відзив, підтримуючи позицію ФОП ОСОБА_3 . Вона зазначила, що договір суборенди №08/3 від 01 квітня 2023 року укладений на підставі договору оренди № 01/10-21 від 01 жовтня 2021 року, який оскаржується в іншій справі. Рішення у справі №757/37181/24-ц матиме преюдиційне значення, а зупинення провадження відповідає принципу правової визначеності, оскільки уникне суперечливих рішень щодо одного питання. Вона також заперечила преюдиційність постанови від 14 грудня 2020 року для оцінки договорів і зазначила, що позивач самостійно обрав порядок захисту, спочатку оскаржуючи суборенду, а потім оренду.
Представник відповідача ТОВ «Інтероко» - Кушнаренко О.О. про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі наступного.
Судом встановлено, що 12 серпня 2024 року позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Печерського районного суду м. Києва.
19 серпня 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у справі для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, третьої особи у судове засідання.
14 жовтня 2024 року представник відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_5 подала зустрічну позовну заяву з вимогами до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Інтероко», ОСОБА_4 , про визнання за ФОП ОСОБА_3 права на передання в суборенду нерухомого майна - нежитлового приміщення, площею 85,5 кв. м, яке є частиною нежилих приміщень №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 29) (в літ. «А»), загальною площею 211,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
02 квітня 2025 року ухвалою суду прийнято до спільного розгляду зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Інтероко», ОСОБА_4 , про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 права на передання в суборенду нерухомого майна - нежитлового приміщення, площею 85,5 кв. м, яке є частиною нежилих приміщень №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 29) (в літ. «А»), загальною площею 211,1 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору суборенди №08/3 від 01 квітня 2023 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Інтероко», щодо нежитлового приміщення, площею 85,5 кв. м, яке є частиною нежитлового приміщення, загальною площею 217 кв. м, що розташоване на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року, відкрито провадження у цивільній справі № 757/37181/24-ц за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним, усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом виселення, заборони вчинення дій, предметом спору у якій є договір №01/10-21 оренди нежилих приміщень від 01 жовтня 2021 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_3 , що розташовані на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 217 кв. м.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався статтею 251 пунктом 6 частини першої ЦПК України, про те, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; статтею 253 пунктом 5 частини першої ЦПК України, про те, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи; статтями 319-321, 358 ЦК України, про те, що право власності є непорушним, співвласники майна, що перебуває у спільній частковій власності, володіють і користуються ним спільно, а розпорядження майном здійснюється за згодою всіх співвласників.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що розгляд справи за позовом про визнання недійсним договору суборенди №08/3 від 01 квітня 2023 року об'єктивно неможливий до вирішення позову про визнання недійсним договору оренди №01/10-21 від 01 жовтня 2021 року у справі №757/37181/24-ц, оскільки рішення у цій справі матиме преюдиційне значення для встановлення фактів, що впливають на збирання та оцінку доказів у справі № 757/36232/24-ц. Ухвалене рішення у справі № 757/37181/24-ц очевидно впливатиме на наявність або відсутність правових підстав для звернення позивача з позовом у цій справі, оскільки неіснуюче та не порушене право позивача не може підлягати захисту у судовому порядку.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду справи № 757/36232/24-ц до вирішення справи № 757/37181/24-ц, оскільки предмет доказування у цій справі, зокрема у частині негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ТОВ «Інтероко», не залежить від вирішення питання про дійсність договору оренди № 01/10-21 від 01 жовтня 2021 року.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Негаторний позов, поданий ОСОБА_1 , спрямований на захист його права власності на 1/2 частину нежитлових приміщень, що підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 757/34950/14 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач не перебуває у договірних відносинах із відповідачами, а його право власності не оспорюється учасниками справи. Таким чином, для задоволення негаторного позову встановлюється наявність у позивача права власності; факт перешкоджання у користуванні майном; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем. Усі ці обставини суд першої інстанції не позбавлений встановлювати самостійно на основі наявних доказів.
Щодо вимоги про визнання недійсним договору суборенди № 08/3 від 01 квітня 2023 року, то, відповідно до статті 215 ЦК України, заінтересована особа, зокрема співвласник, має право вимагати визнання правочину недійсним, якщо він порушує її права. Позивач стверджує, що договір суборенди укладено без його згоди, що є порушенням статті 358 ЦК України, яка вимагає згоди всіх співвласників на розпорядження спільним майном. Суд першої інстанції має можливість дослідити наявність або відсутність згоди позивача на укладення договору суборенди, а також оцінити, чи порушує цей договір його права як співвласника, без необхідності вирішення питання про дійсність основного договору оренди.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у разі об'єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, але не може посилатися на таку неможливість, якщо зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду. У даній справі суд першої інстанції не обґрунтував, які саме обставини неможливо встановити без вирішення справи № 757/37181/24-ц, і не проаналізував, чи дозволяють наявні докази самостійно встановити факти, що стосуються вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У даній справі суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, передбачених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, не обґрунтувавши об'єктивну неможливість розгляду справи.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати. Оскільки апеляційна скарга задовольняється, судові витрати, понесені апелянтом у зв'язку з поданням апеляційної скарги, підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до їхньої участі у справі.
Керуючись ст.ст. 376, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року про зупинення провадження - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, розподілити наступним чином: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтероко» (код ЄДРПОУ 31905094), фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в рівних частинах з кожного, тобто по 302, 75 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: