справа № 758/2247/24
головуючий у суді І інстанції Якимець О.І.
провадження № 22-з/824/1306/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Фоміна Михайла В'ячеславовича про ухвалення додаткового судового рішення
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу рухомого майна недійсними та зобов'язання до вчинення дій,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договорів купівлі-продажу рухомого майна недійсними та зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29 січня 2020 року № 6179/20002811 автомобіля марки «Hyundai Tucson», 2008 року випуску, легковий універсал-В, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відновлено становище, яке існувало до порушення шляхом повернення частки у праві спільної часткової власності на вказаний автомобіль у розмірі ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року стягнено з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 15 000 грн з кожного.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року залишено без змін.
21 січня 2025 року представник ОСОБА_1 - Фомін М.В. подав до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у сумі 21 500 грн, а саме: з ОСОБА_2 - 3 250 грн; з ОСОБА_3 - 3 250 грн; з ОСОБА_4 - 15 000 грн.
Заява мотивована тим, що 16 січня 2025 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишив без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року та додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року - без змін. Питання про судові витрати на правничу допомогу апеляційний суд не вирішив. Вказує, що позивач повідомляв апеляційний суд про витрати, які вона очікує понести, і про те, що докази на підтвердження обсягу послуг із надання професійної правничої допомоги будуть надані не пізніше 5 днів після ухвалення рішення у справі.
11 лютого 2025 року до апеляційного суду від ОСОБА_4 надійшла заява, в якій вона просила відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу (а.с. 160 т. 2).
Заява обґрунтована тим, що позивачкою у заяві про ухвалення додаткового рішення не обґрунтовано та не наведено доказів порушення її прав саме ОСОБА_4 .
Вказує, що з підстав позову вбачається, що спір фактично виник між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до якого ОСОБА_4 не має відношення.
Зазначає, що вона не вчинила дій, які б порушували права позивача, а тому покладення на неї судових витрат, враховуючи що її вже позбавили майна на користь позивача, є неспівмірним тягарем.
Заявлений розмір витрат на правову допомогу не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, ціною позову та інше.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що у переліку послуги, зазначені позивачем, були надані ще на стадії вивчення матеріалів справи та підготовки відзиву на апеляційні скарги, відшкодування вартості інших послуг з правничої допомоги заявлено не було. Жодних обставин, що об'єктивно перешкоджали б стороні позивача подати документи до закінчення судових дебатів, немає. Належного обґрунтування неможливості подання доказів понесення витрат на правничу допомогу у визначений законом строк заявник не навів.
Постановою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
15 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 - Фомін М.В. подав до Київського апеляційного суду додаткові пояснення, у яких підтримав вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, а також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із касаційним переглядом ухвали Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року на користь ОСОБА_1., а саме: з ОСОБА_2 - 2 000 грн; з ОСОБА_3 - 2 000 грн; з ОСОБА_4 - 7 000 грн.
Оскільки апеляційний суд вирішує лише питання про судові витрати, відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану представником ОСОБА_1 - адвокатом Фоміним М.В. заяву, колегія апеляційного суду дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Фоміним М.В. з дотриманням частини 1 статті 134 ЦПК України, подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт очікує понести у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції (а.с. 81 т. 2) та з дотриманням частини 8 статті 141 ЦПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду подано докази понесених витрат, колегія апеляційного суду вважає, що порядок встановлений частиною 1 статті 134 та частиною 8 статті 141 ЦПК України, - дотриманий.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21) викладено висновок, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв'язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв'язку з переглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, надано засвідчені копії:
додаткової угоди № 2 від 29 жовтня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 18 січня 2024 року, укладеного між АБ «Михайла Фоміна» та ОСОБА_1 (а.с. 127 т. 2);
акта приймання-передання виконаних робіт № 2 від 20 січня 2025 року за договором про надання правничої допомоги від 18 січня 2024 року та додатковою угодою № 2 від 29 жовтня 2024 року (а.с. 128 т. 2);
докази направлення цієї заяви іншим учасникам справи.
Пунктом 2 додаткової угоди № 2 від 29 жовтня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 18 січня 2024 року, укладеного між АБ «Михайла Фоміна» та ОСОБА_1 , визначено, що:
розмір винагороди за надану правничу допомогу у зв'язку із розглядом апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року та апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року у справі №?758/2247/24 становить 3 000 грн за 1 год;
гонорар (Гонорару успіху) за досягнення позитивного результату в суді апеляційної інстанції внаслідок здійснення представництва інтересів клієнта у розгляді апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року та апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року у справі № 758/224724 у вигляді відмови в задоволенні апеляційних скарг відповідачів становить фіксовану суму у розмірі - 5 000 грн.
Відповідно до акта приймання-передання виконаних робіт № 2 від 20 січня 2025 року ОСОБА_1 надано такі послуги:
ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року у справі №?738/2247/24, пошук та аналіз судової практики, визначення судової перспективи захисту прав клієнта - 1 год. - 3 000 грн;
складання та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_4 - 3 год. - 9 000 грн;
ознайомлення із апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року у справі №738/2247/24, пошук та аналіз судової практики, визначення судової перспективи захисту прав клієнта - 0,5 год. - 1 500 грн;
складання та подання відзиву на апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на додаткове рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 вересня 2024 року у справі №758/2247/24 - 1 год. - 3 000 грн.
Надані представником позивачки докази є належними та допустимими доказами понесення витрат на правову допомогу, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані відповідачами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
З матеріалів справи вбачається, що до заяви про ухвалення додаткового рішення на виконання вимог частини 2 статті 183 ЦПК України додано документи, що підтверджує надіслання такої заяви і доданих до неї доказів іншим учасникам справи - відповідачам, а саме: описи вкладення у цінний лист (а.с. 130-131 т. 2).
Відповідачка ОСОБА_4 скористалася своїм правом та подала заяву, у якій вона просила відмовити в задоволенні вимог позивачки про стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на недоведеність порушення прав позивачки саме ОСОБА_4 .
Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 подавала апеляційну скаргу на рішення Подільського районного суду міста Києва від 25 липня 2024 року у справі №?738/2247/24, яким було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У зв'язку з оскарженням ОСОБА_4 рішення суду, представником ОСОБА_1 надано їй послуги щодо ознайомлення з апеляційною скаргою ОСОБА_4 , складання та подання відзиву на вказану апеляційну скаргу.
Апеляційний суд також враховує, що загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу та посилання на неспівмірність суми заявленої до стягнення не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат, так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
Враховуючи викладене, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення судові витрати понесені під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у заявленому розмірі 15 000 грн (12 000 грн за ознайомлення з апеляційною скаргою та підготовку відзиву на неї + частина гонорару успіху у розмірі 3 000 грн).
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були обізнані про порушенням апелянтом питання про стягнення з них витрат на правничу допомогу, не заявили про не співмірність розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а у суду відсутні підстави з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення розміру заявлених судових витрат, які підтверджені належними доказами, які наявні у матеріалах справи.
Отже, дослідивши надані представником ОСОБА_1 - адвокатом Фоміним М.В. докази щодо понесених позивачем процесуальних витрат під час розгляду справи судом апеляційної інстанції і надавши їм належну оцінку, врахувавши результат розгляду справи по суті, оцінивши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; предметом позову та значенням справи для сторони, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивачки про стягнення з відповідачів на користь позивачки витрат на правову допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із касаційним переглядом ухвали Київського апеляційного суду від 13 лютого 2025 року, апеляційний суд враховує, що
у касаційній скарзі позивачем було зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат (а.с. 183 зі звороту т. 2),
до додаткових пояснень представника позивача, у яких порушується питання про стягнення таких витрат із відповідачів, додані докази направлення копії письмових пояснень з додатками відповідачам;
позивачем надані докази на підтвердження понесення таких витрат (235-236 т. 2).
відповідачі не скористалися своїм правом, наданим їм частиною 6 статті 137 ЦПК України, та не заявили клопотання про зменшення витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
заявлені витрати на правничу допомогу позивача в суді касаційної інстанції пов'язані з розглядом справи, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, є неминучими (у зв'язку з виконанням умов договору про правничу допомогу), розмір яких є обґрунтованим та пропорційним предмету спору. Витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру;
а тому апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав ля стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правову допомогу у заявленому розмірі: з ОСОБА_2 - 2 000 грн; з ОСОБА_3 - 2 000 грн; з ОСОБА_4 - 7 000 грн.
Керуючись статтями 15, 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Фоміна Михайла В'ячеславовича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 250 грн та у суді касаційної інстанції у розмірі 2 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 250 грн та у суді касаційної інстанції у розмірі 2 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 15 000 грн та у суді касаційної інстанції у розмірі 7 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська