справа № 752/12101/21 головуючий у суді І інстанції Хоменко В.С.
провадження № 22-ц/824/1300/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
(ДОДАТКОВА)
11 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження питання про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» - адвоката Крикунова Олександра Володимировича про відшкодування судових витрат по справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» поданою представником - адвокатом Крикуновим Олександром Володимировичем на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-АВТО» про визнання майнових прав,-
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» подану представником - адвокатом Крикуновим Олександром Володимировичем задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-АВТО» про визнання майнових прав відмовлено.
У судовому засіданні 23 вересня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання представника ТОВ «ІБК «Дніпробуд» - адвоката Крикунова О.В. про відшкодування судових витрат на суму 16 000,00 грн, яка апеляційним судом вирішена не була.
Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року матеріали цивільної справи за клопотанням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» - адвоката Крикунова Олександра Володимировича про відшкодування судових витрат по справі за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» поданою представником - адвокатом Крикуновим Олександром Володимировичем на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІА-АВТО» про визнання майнових прав, призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвала про прийняття заяви до розгляду надіслана до електронних кабінетів ОСОБА_1 та її представниці - адвокатки Чернікової О.С. За даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду доставлено 16 жовтня 2025 року, що відповідно до вимог ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Заперечень щодо заяви від позивачки не надходило.
Дослідивши матеріали справи, зокрема, заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.
У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.
У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов'язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов'язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов'язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Колегією суддів встановлено, що у апеляційній скарзі представник ТОВ «ІБК Дніпробуд» - адвокат Крикунов О.В. вказав, що очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн.
Наявність договірних відносин між адвокатом та ТОВ «ІБК «Дніпробуд» підтверджується договором №1/1/20/23 про надання правової допомоги від 12 грудня 2023 року, а також ордером серії АІ №1594784 на надання правничої допомоги ТОВ «ІБК «Дніпробуд» адвокатом Крикуновим О.В.
У розділі 3 Договору, сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. Договору клієнт сплачує адвокату винагороду в сумі 2 000,00 грн за годину роботи адвоката. В вартість робіт по договору включається надання консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, фактичний час витрачений адвокатом на проїзд до суду, підготування адвокатом позовних заяв, заяв про забезпечення позову або доказів, заяв про відшкодування судових витрат та інших процесуальних документів, пов'язаних з розглядом справи в судах на території України. В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов'язань за Договором.
Відповідно до Акту виконаних послуг (робіт) від 11 серпня 2025 року адвокатом надано, а клієнтом прийнято надання правової допомоги у справі №752/12101/21 на суму 16 000,00 грн, з яких:
ознайомлення з матеріалами судової справи в суді першої інстанції - 1 год. - 2 000,00 грн;
підготовка та подання в інтересах клієнта апеляційної скарги - 4 год. - 8 000,00 грн;
підготовка та подання клопотання про відшкодування судових витрат з додатками з надсиланням сторонам та поданням до суду - 1,5 год. - 3 000,00 грн;
участь у судовому засіданні в Київському апеляційному суді 23 вересня 2025 року, разом з часом, витраченим на проїзд до суду - 1,5 год. - 3 000,00 грн.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «ІБК «Дніпробуд» доведено достатніми, належними та допустимими доказами надання адвокатом послуг правничої допомоги.
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
З аналізу ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов'язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.
Клопотання та/або заперечення щодо зменшення заявленого ТОВ «ІБК «Дніпробуд» розміру витрат на професійну правничу допомогу від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2024 року у справі №910/9714/22 виснував, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Оскільки на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційний суд має враховувати практику Верховного Суду, у тому числі щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за доцільне відмовити заявнику у розподілі витрат на підготовку та подання клопотання про відшкодування судових витрат з додатками з надсиланням сторонам та поданням до суду.
Колегія суддів проаналізувала надані представником ТОВ «ІБК «Дніпробуд» докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначено здійснені адвокатом роботи (послуги), з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, а також враховуючи фінансовий стан обох сторін, з урахуванням положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування ТОВ «ІБК «Дніпробуд» витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді в сумі 13 000,00 грн за рахунок позивачки ОСОБА_1 , оскільки заявлений до стягнення розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення клопотанням представника ТОВ «ІБК «Дніпробуд» - адвоката Крикунова О.В. та ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат.
Крім того, за правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За умовами ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Абзац 2 ч. 3 ст. 259 ЦПК України передбачає, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
З системного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.
Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи. Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі №904/4380/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18.
Встановлено, що за подання апеляційної скарги ТОВ «ІБК «Дніпробуд» сплатило судовий збір у розмірі 1 798,50 грн.
Ураховуючи, що апеляційну скаргу ТОВ «ІБК «Дніпробуд» задоволено, з ОСОБА_1 на користь апелянта необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 798,50 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 270, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» - адвоката Крикунова Олександра Володимировича про відшкодування судових витрат - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове судове рішення у справі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інветиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» (код ЄДРПОУ 33593728, місцезнаходження: м. Київ, вул. Стратегічне шосе, буд. 53) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч гривень) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інветиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» (код ЄДРПОУ 33593728, місцезнаходження: м. Київ, вул. Стратегічне шосе, буд. 53) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 798 (одна тисяча сімсот дев'яносто вісім гривень) 50 коп.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова