справа № 756/12631/24 головуючий у суді І інстанції Диба О.В.
провадження № 22-з/824/1305/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження питання про ухвалення додаткового судового рішення в цивільній справі за заявою представниці ОСОБА_1 - адвокатки Чучковської Анни Вячеславівни про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Чучковською Анною Вячеславівною на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Чучковською Анною Вячеславівною задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишено без розгляду.
29 вересня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява представниці ОСОБА_1 - адвокатки Чучковської А.В. про ухвалення додаткового рішення.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що при ухваленні постанови суду від 16 вересня 2025 року апеляційним судом не вирішено питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які ОСОБА_1 поніс у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 17 500,00 грн.
Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року матеріали цивільної справи за заявою представниці ОСОБА_1 - адвокатки Чучковської Анни Вячеславівни про ухвалення додаткового рішення по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Чучковською Анною Вячеславівною на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвала про прийняття заяви до розгляду надіслана до електронного кабінету представника ОСОБА_2 - адвоката Пащука А.І. За даними Звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду доставлено 16 жовтня 2025 року, що відповідно до вимог ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Заперечень щодо заяви від позивачки не надходило.
Колегія суддів, без виклику сторін або інших учасників справи в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення, вважає, що така заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Колегією суддів встановлено, що у апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції витрати на правничу допомогу адвоката в орієнтовному розмірі 5 000,00 грн за кожну годину роботи адвоката.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 83 ЦПК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі №554/4741/19, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
У частині першій статті 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Отже, у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, й підтримана Об'єднаною Палатою Верховного Суду в постанові від 22 квітня 2024 року у справі №346/2744/21, що за приписами частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути враховано судом.
Колегія суддів також враховує, що в постанові Верховного Суду від 29 травня 2025 року у справі №757/40871/20 вказано, що «ухвалюючи додаткову постанову у цій справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, апеляційний суд дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви позивача у цій частині, оскільки до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції - 21 січня 2025 року представник позивача не подав усіх достовірних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу та не обґрунтував поважності причин неможливості подання доказів до вказаного часу. Заявником не було зазначено будь-яких поважних причин, які перешкоджали б подати відповідні докази до закінчення судових дебатів у справі».
У цій справі рішення суду першої інстанції було ухвалено 21 лютого 2025 року, постанова Київського апеляційного суду, повний текст якої складено 19 вересня 2025 року, була ухвалена 16 вересня 2025 року.
29 вересня 2025 року до суду надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої представниця ОСОБА_1 - адвокатка Чучковська А.В. долучила: копію договору про надання професійної правничої допомоги №44 від 16 вересня 2024 року, копію додаткової угоди №2 від 22 лютого 2025 року до Договору №44 від 16 вересня 2024 року, копію Акта-рахунку №1 від 16 вересня 2025 року.
Разом із цим, обґрунтувань поважності причин не подання суду зазначених вище доказів, що датовані та існували до ухвалення рішення суду першої інстанції та до 16 вересня 2025 року, до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції, заява не містить.
Із матеріалів справи також встановлено, що відповідні докази, зокрема договір про надання правничої допомоги чи додаткову угоду, у якій визначено обсяг послуг, який надано ОСОБА_1 та розмір витрат на правничу допомогу, не долучалися до матеріалів справи будь-яким іншим чином, зокрема до заяв по суті справи як на стадії розгляду справи судом першої інстанції, так і на стадії апеляційного розгляду.
Колегія суддів зауважує, що адвокат має змогу заздалегідь оформити акт (акти) приймання-передачі юридичних послуг принаймні у тій частині, яка стосується складення апеляційної скарги, оскільки ці документи складаються до початку розгляду справи по суті, а тому не існує жодних об'єктивних перешкод для складання відповідного акту та подання його до суду до закінчення дебатів у суді апеляційної інстанції. Особливо, враховуючи, що про орієнтовний розмір таких витрат він був обізнаний при поданні апеляційної скарги (5 000,00 грн за кожну годину роботи адвоката).
Також суд наголошує, що якби долучені до заяви про розподіл судових витрат докази, зокрема договір і додаткова угода до нього, були подані до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції, то апеляційний суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за результатами апеляційного перегляду, міг би врахувати їх і без акту приймання-передачі наданих послуг, складеного в день ухвалення постанови апеляційного суду.
Та обставина, що фактично оплата послуг адвоката може відбуватись після вирішення справи, не перешкоджає судам в стягненні судових витрат, які можуть і повинні доводитись (обґрунтовуватись) до ухвалення судових рішень (суд виходить з того, що до стягнення підлягають не лише витрати які фактично сплачені, а й ті що будуть сплачені в майбутньому) і лише виключні обставини та поважні причини дозволяють подавати учасникам справи докази та розрахунки витрат після ухвалення судових рішень та дозволяють приймати докази подані з порушенням строків.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, право на яку доводиться доказами поданими з порушенням строків, які заявник не просив поновити.
Керуючись статтями 133, 141, 246, 260, 261, 268, 270, 389 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представниці ОСОБА_1 - адвокатки Чучковської Анни Вячеславівни про ухвалення додаткового рішення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова