Справа № 372/3564/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5778/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
05 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з доповненнями на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 року,
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 рокуОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 07 грудня 2025 року включно.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не припинили свого існування, та неможливість обрання обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки він не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 вказав про незаконність ухвали суду першої інстанції. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що судом не взято до уваги те, що під час застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового домашнього арешту, жоден із ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України не знайшов свого підтвердження, а обвинуваченим не вживалися дії, які зазначив прокурор у клопотанні на підтвердження наявності таких ризиків. Також вказав, що перебування ОСОБА_6 поза визначеного місця перебування, про яке вказує прокурор як на порушення ним покладених обов'язків, не носило системний характер та було викликано крайньою необхідністю, а саме пов'язане з проходженням ним процесу прийняття на військову службу, що в інших кримінальних провадженнях стосовно інших осіб ставало для суду підставою для зупинення провадження, а в цій справі судом оцінено як порушення покладених обов'язків. Крім цього, звернув увагу на те, що за час такої відсутності ОСОБА_6 не вчинялось жодних дій, які б могли свідчити про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказав, що під час дії запобіжних заходів у виді застави, домашнього арешту та часу, коли обвинувачений взагалі знаходився без будь-якого запобіжного заходу, на всі виклики слідчого, прокурора та суду він з'являвся без запізнень, спроб переховування не вчиняв, що підтверджує відсутність у ОСОБА_6 бажання перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином, а тому зміна йому запобіжного заходу на більш суворий є безпідставною. Захисник зазначив також про те, що запобіжний захід може застосовуватися лише з метою запобігання спробам вчинити дії, передбачені у ч. 1 ст. 177 КПК України, а наявність таких спроб повинна бути підтверджена належними доказами, відсутність яких свідчить виключно про припущення слідчого/прокурора про їх наявність та не може вважатися належною метою обрання запобіжного заходу у розумінні ст. 177 КПК України. Вважає, що суд належним чином не врахував того, що ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має на утриманні дитину ОСОБА_8 , 2014 року народження, громадянства інших держав або родичів та друзів за кордоном не має. Додатково вказав, що стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу та вважає, що суд має визначити заставу у межах, визначених ч. 5 ст. 182 КПК України. Просив суд оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою або визначити обвинуваченому суму застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Захисник ОСОБА_7 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, від обвинуваченого ОСОБА_6 заяв про розгляд провадження за його участі до суду не надходило, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України,не перешкоджає розгляду провадження.
Вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів провадження, питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою було вирішено на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у вказаному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду суд першої інстанції визнав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченогоОСОБА_6 під вартою, належним чином мотивувавши своє рішення.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду. При цьому, вказаний ризик, на думку колегії суддів, є значним. Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі у вчиненні кримінальних правопорушень проти власності, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна. Наявність вказаного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України. При оцінці цього ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, поставлених у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховування, враховуючи ситуацію, яка існує в державі, яка викликана внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації. Крім того, під час застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, він неодноразово порушував покладені на нього обов'язки, а протоколами проведених щодо нього негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що він має можливості для організації незаконного перетину державного кордону та планував виїхати за межі України, що підтверджує висновки суду про доведеність існування ризику переховування обвинуваченого від суду та вказує про наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також колегією суддів визнається доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_6 . При оцінці вказаного ризику колегією суддів враховується той факт, що згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 створив та очолив злочинну організацію, до складу якої залучив інших осіб, метою якої було особисте збагачення її учасників шляхом вчинення тяжких та особливо тяжких корисливих злочинів, а тому, враховуючи відсутність у нього джерела доходів та зафіксований в матеріалах НСРД намір виїхати за межі України з метою вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних із протиправним заволодінням чужим майном, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може продовжити вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, як вбачається з обвинувального акта, 19.03.2024 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області скеровано обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України, що свідчить про те, що обвинувачений продовжує вчиняти кримінальні правопорушення. Обраний запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, на думку колегії суддів, здатний у повній мірі запобігти зазначеному вище ризику.
Наведене у своїй сукупності вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що вказує на наявність підстав для продовження застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
Посилання в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого на те, що ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має на утриманні дитину ОСОБА_8 , 2014 року народження, громадянства інших держав або родичів та друзів за кордоном не має, є не у повній мірі обґрунтованим, оскільки наявність вказаних даних не може саме по собі свідчити про наявність таких обставин, які зможуть усунути існуючі ризики. Крім того, твердження захисника про те, що порушення ОСОБА_6 покладених на нього обов'язків було викликане крайньою необхідністю, а саме пов'язане з проходженням ним процесу прийняття на військову службу, колегія суддів не вважає таким, що свідчить про поважність причин покидання ним свого місця проживання та порушення умов цілодобового домашнього арешту, оскільки необхідність проходження ВЛК не звільняє його від обов'язку повідомляти прокурора або суд про необхідність залишення місця проживання та отримання їх дозволу.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що за своєю правовою природою ризик вчинення обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому, а тому не вчинення ОСОБА_6 дій, які б могли свідчити про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, під час залишення місця проживання, або не вчинення ним таких дій в той час, коли до нього був застосований запобіжний захід у виді застави, домашнього арешту та в той час, коли обвинувачений взагалі знаходився без будь-якого запобіжного заходу, не свідчить, що в майбутньому обвинувачений не вчинить дії, спрямовані на переховування від суду або вчинення іншого кримінального правопорушення.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого інших альтернативних заходів, то на думку колегії суддів, запобіжний захід у виді домашнього арешту або особистого зобов'язання не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та попередити наявні ризики, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин, що вже знайшло своє підтвердження, а враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, які згідно з обвинувальним актом вчинені із застосуванням насильства, то рішення суду першої інстанції про не визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави є обґрунтованим в силу положень ч. 4 ст. 183 КПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» де зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Наведене вказує на відсутність підстав для скасування ухвали Обухівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_6 у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого з доповненнями - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 з доповненнями залишити без задоволення.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 08 жовтня 2025 рокущодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4