Справа № 522/1541/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5750/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
04 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 1202216250000891 від 18.08.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 , ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 2051, ч. 3 ст. 27 , ч. 3 ст. 28 , ч. 3 ст. 2062, ч. 3 ст. 27 ,ч.3 ст.209, ч. 3 ст.27 ,ч. 3 ст.28 , ч. 3 ст.358, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4,5 ст.27, ч.3 ст.28 , ч.2 ст.2051, ч.ч. 4,5 ст.27, ч.3 ст.28, ч. 3 ст.2062, ч.ч. 4,5 ст.27 , ч.3 ст.209, ч.ч.4,5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.ч.4,5 ст.27, ч.3 ст.28, ч. 4 ст.358 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28 , ч.2 ст.2051, ч.3 ст.28 ,ч.3 ст.2062, ч.3 ст.209, частинами 4, 5 ст.27, ч. 3 ст.28, ч. 3 ст.358, ч. 3 ст.28, ч.4 ст.358 КК України та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.28,ч. 2 ст.2051, ч.3 ст.28 ,ч.3 ст. 2062, ч.3 ст.209, ч.5 ст.27 ч.3 ст.28, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28, ч.4 ст.358 КК України.
Під час судового засідання прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні 31 кримінального правопорушення різного ступеню тяжкості, які вчинялися як у складі організованої групи, так і в змові з іншими невстановленими особами протягом тривалого часу, у тому числі з використанням умов воєнного стану, а також наявністю у провадженні судів м. Києва та Київській області висунутого обвинувачення у вчиненні інших корисливих злочинів проти власності та у сфері господарської діяльності , у тому числі аналогічних.
Прокурор у своєму клопотанні звертає увагу на розмір майнової шкоди, у заподіянні якої обвинувачується ОСОБА_7 та інші співучасники, яка становить 41 млн. грн., та заявлені позовні вимоги на загальну суму більше 10 млн. грн.
Також прокурор звертає увагу, що на даний час наявні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України , а саме: тяжкість злочину, яка свідчить про ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння особою, яка дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її подальшу поведінку, крім того у разі визнання ОСОБА_7 винним покарання буде призначатися з врахуванням того, що злочин був вчинений у період воєнного стану, що є обтяжуючою обставиною, тому існує ризик ухилення від суду. Також зазначає, що наявний ризик впливу на свідків, з якими ОСОБА_7 безпосередньо знайомий, оскільки йому відомі їхні анкетні дані, місця проживання, інформація відносно рідних, батьків, малолітніх дітей, також може незаконно впливати на інших невстановлених в ході слідства осіб, яких ще не допитані, а також є ризик того, що обвинувачений може перешкоджати цьому кримінальному провадженню, а саме надавати інформацію про здобуті та досліджувані в суді докази іншим особам, яким про підозру ще не повідомлялось. Отже ризики не зменшились, а навпаки продовжують існувати та зі спливом часу лише збільшуються.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до 04 грудня 2025 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 393 640 гривень.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним прокурором продовження існування заявлених ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, врахував відсутність на даний час в розпорядженні суду об'єктивних медичних застережень щодо неможливості перебування ОСОБА_7 під вартою, дані про особу обвинуваченого та інші обставини, визначені ст.178 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що доводи прокурора щодо продовження запобіжного заходу зводяться до того, що обвинувачений може переховуватися від суду та перешкоджати розгляду справи, проте доводів протиправної процесуальної поведінки не надано. Зокрема, обвинувачений не спотворював обставини події, не вчиняв дій, спрямованих на тиск щодо свідків та потерпілих,не ухилявся від досудового слідства та суду.
У апеляційній скарзі захисник посилається також на те, що судом не було враховано вік обвинуваченого, оскільки ОСОБА_7 на теперішній час 60 років, він одружений, є дві доньки 2017 та 2021 року народження, проживає разом із сім'єю, дружина на даний час перебуває у декретній відпустці, він працевлаштований на посаді директора «Бюро фінансових розслідувань», не має судимостей. Також звертає увагу на те, що обвинувачений добровільно приїхав з Київської області до м. Одеси до слідчого, що підтверджує той факт, що обвинувачений не збирався переховуватися від суду.
Обвинуваченим ОСОБА_7 було подано додатки до апеляційної скарги захисника, у яких він зазначає про те, що суд під час розгляду клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою не досліджував та не оцінював процесуальний статус потерпілих іноземних компаній - нерезидентів Izanagi Limited Company (республіка Кіпр, м. Лімасол), Izanagi Limited Company (м. Тортола, Британські Віргінські острови), Rimbelare Limited Company (республіка Кіпр, м. Лімасол) з врахуванням міжнародного приватного права та його можливостей впливу на них, не перевірив повноваження представника потерпілих іноземних компаній, наявності заподіяної майнової шкоди, не дослідив належним чином повноважень прокурора та слідчого під час повідомлення про підозру та висунення обвинувачення, повноважень прокурора ОСОБА_6 та ОСОБА_13 на участь у кримінальному провадженні під час судового слідства , не врахував того ,що йому потрібно хірургічне втручання з приводу «пахової грижі» , яке не можливо бути забезпечене в умовах СІЗО. Зазначені обставини вважає такими, що тягнуть за собою скасування судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, захисників та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу з додатками, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_7 перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Посилання захисника на відсутність обґрунтувань неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції надано оцінку кожному із заявлених прокурором ризиків та підтверджено їх існування тому суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження дії саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Наявність у обвинуваченого дружини, малолітньої дитини та місця постійного проживання не є тими стримуючими факторами, які б могли запобігти можливим проявам позапроцесуальної поведінки та не є підставами для обрання менш суворого запобіжного заходу.
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_7 має такий стан здоров'я, який перешкоджає його перебувати під вартою в умовах СІЗО, провадження за апеляційною скаргою не містить.
Доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень у слідчого та прокурора під час досудового розслідування, прокурорів під час судового розгляду у суді першої інстанції , не встановлення правосуб'єктності потерпілих іноземних компаній не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки висновок про допустимість доказів, зібраних стороною обвинувачення, у тому числі і з підстав їх належного процесуального отримання, висновок про належну правосуб'єктність потерпілих та цивільних позивачів є повноваженнями суду першої інстанції, який розглядає в даний час кримінальне провадження по суті.
Суд апеляційної інстанції на стадії перегляду судового рішення про продовження строку дії запобіжного заходу також позбавлений можливості надавати оцінку правомірності постанови заступника Генерального прокурора про включення певних прокурорів до групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Відтак, колегія суддів вважає, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: