Справа №761/17472/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3909/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
03 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року задоволено частково клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про арешт майна та накладено арешт в рамках кримінального провадження № 22024000000000370 від 26.04.2024 на майно, яке вилучено 23.04.2025 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Samsung Galaxy S22Ultra IMEI (слот1): НОМЕР_1 , IMEI (слот2): НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Samsung Galaxy S24Ultra IMEI 1: НОМЕР_3 , sim1 НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон Samsung Galaxy NOTE 10+ IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 sim НОМЕР_8 ;
- ноутбук Asus з корпусом темно-синього кольору, модель UX430V з наліпкою з написом J1N0CV168311041, із зарядним пристроєм.
Накладено арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3220888000:04:001:0664 і 3220888000:04:001:0667.
Накладено арешт на рухоме майно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме на наступні транспортні засоби: Mersedes-benz S 500L, VIN: НОМЕР_10 , державний номер НОМЕР_11 ; AUDI Q8, VIN: НОМЕР_12 , державний номер НОМЕР_13 ; LEXUS GS 350, VIN: НОМЕР_14 , державний номер НОМЕР_15 ; CITROEN SPACE TOURER, VIN: НОМЕР_16 , державний номер НОМЕР_17 .
Накладено арешт на частки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 як бенефіціарного власника (корпоративні права) у наступних підприємствах: 25 % (400 тис грн) статутного капіталу ТОВ «НИВКИ центр» (код за ЄДРПОУ 45126942, м. Київ, вул. Ілленка Юрія, 12) та 50 % (800 тис грн) статутного капіталу ТОВ «Екстремальний спорт» (код за ЄДРПОУ 41534166, м. Київ, провулок Артилерійський, буд. 5А, офіс 11).
У задоволенні інших вимог клопотання - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді про арешт майна ОСОБА_7 у межах кримінального провадження № 22024000000000370 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 від 25.04.2025 р. про арешт майна ОСОБА_7 у межах Кримінального провадження № 22024000000000370.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та вмотивованою, прийнята із істотним порушенням КПК України, а висновки суду, викладені у ній, не відповідають фактичним обставинам.
Слідчий суддя під час вирішення питання про арешт майна ОСОБА_7 проігнорував безпідставність вилучення майна останнього під час проведеного 23.04.2025 року слідчими ГСУ СБУ обшуку всупереч прямій забороні, передбаченій ст. 168 КПК України.
Під час судового засідання не було обґрунтовано та не надано жодних доказів, які б підтверджували існування будь-яких із ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України. Під час обшуку ОСОБА_7 добровільно надав свій телефон, не перешкоджав відшуканню та вилученню інших речей, не переховував їх.
При цьому, слідчий суддя, приймаючи ухвалу про арешт майна з підстав збереження речових доказів, дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності ризику знищення, пошкодження, приховування майна. Цим самим останній порушив приписи абз. 2 ч. 1 ст. 170, ч. 1 ст. 173 КПК України.
Арештована техніка - не є та не може бути знаряддям чи засобом вчинення злочину, відсутні також інші підстави для накладення такого арешту, так як не було призначена експертиза щодо техніки. Доступ до техніки не обмежувався системою логічного захисту. ОСОБА_7 під час обшуку надав усі паролі до такої техніки для підтвердження власної непричетності до злочину.
Слідчий у клопотанні зазначив, що вилучене майно є речовим доказом, оскільки містить докази вчинення злочину. Однак, про які саме докази ведеться мова у клопотанні не зазначено. При цьому, вилучені під час обшуку вилучене майно ОСОБА_7 не є об'єктом кримінально-протиправних дій, не набуте кримінально-протиправним шляхом та не зберегло на собі сліди вчинення злочину. До клопотання не долучено жодного результату огляду такої техніки, де містились би відомості, що мають значення для кримінального провадження.
Оскаржуваною ухвалою також накладено арешт на рухоме, нерухоме майно ОСОБА_7 , належні останньому частки у статутному капіталі низки підприємств. У якості обґрунтування необхідності накладення арешту на це майно слідчий посилався на санкцію ст. 111-2 КК України - можливість застосування санкції у вигляді конфіскації майна.
Однак, у якості підстави для арешту цього майна слідчий зазначив про необхідність збереження речових доказів. Проте, у клопотанні не доведено та необґрунтовано можливості, використання такого майна як знаряддя вчинення злочину, збереження на цьому майні слідів вчинення злочину, ролі майна як об'єкта кримінально протиправних дій, набуття майна кримінально протиправним шляхом.
Підстав для арешту майна ОСОБА_7 , з метою його конфіскації слідчий у клопотанні не відобразив.
Більше того, жодну одиницю із вилученого та у подальшому арештованого майна, слідчий не визнав речовими доказами у кримінальному провадженні шляхом винесення відповідної постанови.
Накладений арештна майно є неспіврозмірний із завданнями кримінального провадження та безпідставно порушує права власності ОСОБА_7 .
В судове засідання захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 та прокурор не з'явилися, про дату час та місце розгляду були повідомлені завчасно в установленому законом порядку. Однак від захисника ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду, у зв'язку з тим, що він не зможе взяти участь в даному засіданні у зв'язку із участю в слідчих діях в межах іншого кримінального провадження, де його участь є обов'язковою, проте доказів на підтвердження зазначеної обставини до клопотання не долучено.
Прокурором не подавалось клопотання про відкладення апеляційного розгляду.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що апеляційний розгляд, який був призначений на 03.07.2025, відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні по справі №757/29823/25 у Печерському районному суді м. Києва.
Апеляційний розгляд, який був призначений на 23.07.2025, відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні по справі №761/28187/25 у Шевченківському районному суді м. Києва.
Апеляційний розгляд, який був призначений на 13.08.2025, відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , у зв'язку з його участю в іншому судовому засіданні по справі №991/3949/25 у Вищому антикорупційному суді.
З урахуванням викладеного, колегією суддів встановлено, що захисником ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , в четверте подано клопотання про відкладення апеляційного розгляду, а тому з урахуванням строків, передбачених ст. 422 КПК України, колегія суддів не приймає дане клопотання до уваги в частині відкладення судового засідання, у зв'язку з тим, що доказів того, що захисник задіяний в слідчих діях в межах іншого кримінального провадження, де його участь є обов'язковою,до клопотання захисником не долучено, а тому враховуючи положення ч. 1 ст. 172 КПК України, якими передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. А також, ч. 4 ст. 405 КПК України, якою передбачено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
Відтак, колегія суддів з урахуванням зазначеного, прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора та захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 ,що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів провадження, що 2 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000370 від 26.04.2024 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.03.2005 зареєстроване дочірнє підприємства «Ровена» (далі - ДП «Ровена»), код ЄДРПОУ 33337373, види економічної діяльності якого - демонтаж (розбирання) машин і устаткування, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, оптова торгівля металами та металевими рудами, оптова торгівля відходами та брухтом, неспеціалізована оптова торгівля, директором даного підприємства у період з 2016 року і по даний час є громадянин України ОСОБА_10 , а функції бухгалтера виконує ОСОБА_11 .
У свою чергу, засновником ДП «Ровена» є товариство з обмеженою відповідальністю «Ровена» (далі - ТОВ «Ровена»), код ЄДРПОУ 31569999, зареєстроване 20.07.2001, основним видом економічної діяльності якого є оброблення металевих відходів та брухту чорних металів. Серед засновників якого були громадяни російської федерації ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
З моменту створення і по даний час, ДП «Ровена» отримувало сировину та експортувало товари, у тому числі титанову продукцію на адресу різних компаній, у тому числі російських.
Зокрема, в період до 24 лютого 2022 року, ДП «Ровена» під керівництвом директора ОСОБА_10 , за участю ОСОБА_11 , здійснювало свою фінансову-господарську діяльність з російським підприємством ТОВ «Двіна сплавресурс» (ООО «Двина сплавресурс», ОГРН 1167746897010, юридична адреса: м. Москва, вул. Маленківська, буд. 9/11, кв. 35), яке продає титанову продукцію групі підприємств ракетно-космічної галузі, атомної промисловості та військово- промислового комплексу рф, а також з компанією FAROTEX DWC-LLC (Об'єднані Арабські Емірати), якою керує громадянин Болгарії ОСОБА_7 .
Діяльністю ТОВ «Двіна сплавресурс», перебуваючи на різних посадах, керує зазначений вище громадянин рф ОСОБА_12 .
Будучи налагодженим, механізм ведення бізнесу зазначених підприємств полягав у експорті брухту титану ТОВ «Двіна сплавресурс» з території рф в Україну на адресу ДП «Ровена», його подальша переробка і експорт готової продукції на адресу ТОВ «Двіна сплавресурс» та на адресу FAROTEX DWC- LLC.
Так, 15.09.2020 у м. Києві, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин між ДП «Ровена» в особі підписанта директора ОСОБА_10 та ТОВ «Двіна сплавресурс» в особі підписанта генерального директора ТОВ «Двіна сплавресурс» ОСОБА_14 , укладений контракт № 4/20 щодо купівлі брухту титану, для його подальшої переробки і експорту.
В цей же час, а саме 15.06.2020 у м. Києві, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин між ДП «Ровена» в особі підписанта директора ОСОБА_10 та FAROTEX DWC-LLC в особі підписанта директора ОСОБА_7 , укладений контракт № 15/06-2020/1 щодо продажу продукції з титану.
Надалі, у період до 24.02.2022 ДП «Ровена» отримано 53 тони брухту титану від ТОВ «Двіна сплавресурс», що свідчить про налагодження стійкого та ефективного механізму ведення спільної фінансово-господарської діяльності між вказаними підприємствами, а участь ОСОБА_12 в діяльності підприємства, як його кінцевого бенефіціарного власника, засвідчує його взаємопов'язаність та можливий вплив на прийняття рішень директором ДП «Ровена» ОСОБА_10 та надання останнім вказівок ОСОБА_11 .
Разом з цим, із зазначеної сировини титанової продукції шляхом залученням можливостей ТОВ «Міжнародна компанія «Антарес», код ЄДРПОУ 20056770, і ДП «Науково-виробничий центр «Титан» інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України, код ЄДРПОУ 23712944, виготовлені заготовки литі циліндричної форми з титану.
У подальшому, ОСОБА_7 , усвідомлюючи заборону на провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків з рф та достовірно знаючи про взаємодію ТОВ «Двіна сплавресурс» з підприємствами військово-промислового комплексу рф, підтримуючи спілкування з ОСОБА_12 , вступивши у попередню змову з ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та іншими не встановленими на даний час особами, переслідуючи корисливі мотиви, вирішив сприяти останньому в організації експорту титанової продукції на адресу ТОВ «Двіна сплавресурс».
Для успішної реалізації свого злочинного умислу, направленого на передачу матеріальних ресурсів представникам держави агресора, ОСОБА_7 , будучи у змові з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , за сприяння та невстановлених на даний час осіб, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності у співучасті з останнім сприяв організації експорту титану на територію рф приховано, через треті країни.
Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, під керівництвом ОСОБА_10 , який діяв у змові з ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими на даний час особами, у період з 14.07.2022 по 12.03.2024 років ДП «Ровена» здійснено експорт продукції з титану загальною вагою 106,223 тон в Естонію, на адресу компанії «ExpoGroup OU», при цьому, згідно митного оформлення товару кінцевим одержувачем вантажів була компанія FAROTEX DWC-LLC (Об'єднані Арабські Емірати), чим приховані дійсні наміри ОСОБА_10 та інших, щодо одержання вказаної продукції представниками рф, тобто її передачі представникам держави - агресора.
В подальшому, у період з 02.08.2022 по 26.04.2024, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та інші невстановлені особи, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин забезпечили експорт вказаної титанової продукції естонською компанією «ExpoGroup OU» на адресу ТОВ «Двіна сплавресурс».
Вищевказані умисні дії ОСОБА_7 , сприяли державі-агресору у виготовленні продукції військової промисловості рф, мали на меті не лише підрив економічної стабільності України, але й підтримку військових потенціалів рф, що сприяло продовженню агресії і призвело до загибелі людей, значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків для України.
23.04.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
У той же день, за вказаними обставинами злочинної діяльності ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
Крім того, 23.04.2025 у вказаному кримінальному провадженні надійшло повідомлення ГУ «І» ДЗНД СБ України реєстр. № 8/1/6160 від 23.04.2025 про необхідність проведення невідкладних слідчих дій, зокрема обшуку нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 44Е, де знаходиться кабінет ОСОБА_7 , з метою врятування (збереження) майна, виявлення та вилучення речей і документів, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберігати на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження.
У разі зволікання, з проведенням обшуку та вилученням зазначених речей, існує загроза їх знищення або спотворення особами, причетними до вчинення кримінального правопорушення.
Наявність такої інформації зобов'язує спрямувати досудове розслідування на збирання фактичних даних (про осіб, які вчинили злочин, наявність або відсутність у них умислу), котрі самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину, мотиву його вчинення, що входить до предмету доказування у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України.
Згідно ч. З ст. 233 слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно вимогами статті 234 КПК України.
З огляду на викладене, в порядку ч. З ст. 233 КПК України, 23.04.2025 в період часу з 11 год. 06 хв. до 12 год. 55 хв. слідчими Головного слідчого управління СБ України проведено невідкладний обшук нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема кабінету, розташованого на 2-му поверсі будівлі за вказаною адресою, що використовується ОСОБА_7 .
Під час проведення обшуку виявлено та вилучено речі і документи, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема:
- Папка чорного кольору з «файлами», в яких містяться аркуші паперу з друкованим текстом, що серед іншого містять відомості щодо діяльності підприємства «FAROTEX».
- Купюри на загальну суму 30 955 (тридцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) Євро наступними номіналами: 5 Євро - 3 купюри, 10 Євро - 13 купюр, 20 Євро - 3 купюри, 50 Євро - 411 купюр, 100 Євро - 102 купюри.
- Блокнот в обкладинці чорно-коричневого кольору з надписом «SCOTT», який містить рукописні записи.
- Ноутбук сірого кольору «Asus Zenbook», серійний номер SAN0KD008186416, із зарядним пристроєм та чохлом.
Вказані вище предмети та речі містять відомості, які є безпосереднім предметом доказування у кримінальному провадженні та у випадку повернення, існує загроза їх знищення.
Вказані предмети і грошові кошти визнані речовими доказами.
Разом з цим, 23.04.2025 під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , вилучені належні останньому предмети, які містять докази вчинення злочину, а саме:
- мобільний телефон Samsung GalaxyS22Ultra ІМЕІ (слот1): НОМЕР_1 , ІМЕІ (слот2): НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Samsung GalaxyS24UltraІМЕІ 1 : НОМЕР_3 , siml НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон Samsung GalaxyNOTE 10+ ІМЕІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 sim НОМЕР_8 ;
- ноутбук Asus з корпусом темно-синього кольору, модель UX430V з наліпкою з написом J1N0CV168311041, із зарядним пристроєм.
Санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України в якості додатково покарання передбачає можливе застосування конфіскації майна. За таких умов, враховуючи набуття ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, орган досудового розслідування вбачає за необхідне вилучення вищевказаних грошових коштів та інших предметів з метою їх арешту та забезпечення можливої конфіскації.
Громадянину ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ) на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3220888000:04:001:0664 і 3220888000:04:001:0667.
Також ОСОБА_7 на праві власності належать наступні автомобілі: Mersedes-benz S 500L, VIN: НОМЕР_10 , днз НОМЕР_18 ; AUDI Q8, VIN: НОМЕР_12 , днз НОМЕР_13 ; LEXUS GS 350, VIN: НОМЕР_14 , днз НОМЕР_15 ; CITROEN SPACE TOURER, VIN: НОМЕР_16 , днз НОМЕР_19 .
Разом з цим, ОСОБА_7 на території України володіє 25 % (400 тис грн) статутного капіталу ТОВ «НИВКИ центр» (код за ЄДРПОУ 45126942, м. Київ, вул. Ілленка Юрія, 12, основний вид діяльності: 68.31 агентства нерухомості) та 50 % (800 тис грн) статутного капіталу ТОВ «Екстремальний спорт» (код за ЄДРПОУ 41534166, м. Київ, провулок Артилерійський, буд. 5А, офіс 11, основний вид діяльності: 47.64 роздрібна торгівля спортивним інвентарем у спеціалізованих магазинах).
Враховуючи викладене, у кримінальному провадженні виникла необхідність у накладенні арешту на вказані речі.
30.04.2025 слідчий ГСУ СБ України ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, згідно з яким просив накласти арешт на майно, яке було вилучено 23.04.2025 в ході проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 44Е, а саме:
- папку чорного кольору з «файлами», в яких містяться аркуші паперу з друкованим текстом, що серед іншого містять відомості щодо діяльності підприємства «FAROTEX».
- купюри на загальну суму 30 955 (тридцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) Євро наступними номіналами: 5 Євро - 3 купюри, 10 Євро - 13 купюр, 20 Євро - 3 купюри, 50 Євро - 411 купюр, 100 Євро - 102 купюри.
- блокнот в обкладинці чорно-коричневого кольору з надписом «SCOTT», який містить рукописні записи.
- ноутбук сірого кольору «Asus Zenbook», серійний номер SAN0KD008186416, із зарядним пристроєм та чохлом.
Крім того, слідчий просив накласти арешт на майно, вилучене 23.04.2025 під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Samsung Galaxy S22Ultra IMEI (слот1): НОМЕР_1 , IMEI (слот2): НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Samsung Galaxy S24Ultra IMEI 1: НОМЕР_3 , sim1 НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон Samsung Galaxy NOTE 10+ IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 sim НОМЕР_8 ;
- ноутбук Asus з корпусом темно-синього кольору, модель UX430V з наліпкою з написом J1N0CV168311041, із зарядним пристроєм.
Крім того, слідчий просив накласти арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3220888000:04:001:0664 і 3220888000:04:001:0667.
Крім того, слідчий просив накласти арешт на рухоме майно підозрюваного ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , із позбавленням права на його відчуження, розпорядження та користування ним, шляхом його вилучення, а саме на такі транспортні засоби: Mersedes-benz S 500L, VIN: НОМЕР_10 , днз НОМЕР_11 ; AUDI Q8, VIN: НОМЕР_12 , днз НОМЕР_13 ; LEXUS GS 350, VIN: НОМЕР_14 , днз НОМЕР_15 ; CITROEN SPACE TOURER, VIN: НОМЕР_16 , днз НОМЕР_17 .
Також слідчим ініційовано питання щодо накладення арешту на частки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 як бенефіціарного власника (корпоративні права) у наступних підприємствах, а також на майно даних підприємств відповідно до частки ОСОБА_7 у їх статутному капіталі: 25 % (400 тис грн) статутного капіталу ТОВ «НИВКИ центр» (код за ЄДРПОУ 45126942, м. Київ, вул. Ілленка Юрія, 12) та 50 % (800 тис грн) статутного капіталу ТОВ «Екстремальний спорт» (код за ЄДРПОУ 41534166, м. Київ, провулок Артилерійський, буд. 5А, офіс 11).
02.05.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено частково клопотання вказане слідчого та накладено арешт в рамках кримінального провадження № 22024000000000370 від 26.04.2024 на майно, яке вилучено 23.04.2025 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Samsung Galaxy S22Ultra IMEI (слот1): НОМЕР_1 , IMEI (слот2): НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон Samsung Galaxy S24Ultra IMEI 1: НОМЕР_3 , sim1 НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 ;
- мобільний телефон Samsung Galaxy NOTE 10+ IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI 2: НОМЕР_7 sim НОМЕР_8 ;
- ноутбук Asus з корпусом темно-синього кольору, модель UX430V з наліпкою з написом J1N0CV168311041, із зарядним пристроєм.
Накладено арешт на нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3220888000:04:001:0664 і 3220888000:04:001:0667.
Накладено арешт на рухоме майно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , із забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме на наступні транспортні засоби: Mersedes-benz S 500L, VIN: НОМЕР_10 , державний номер НОМЕР_11 ; AUDI Q8, VIN: НОМЕР_12 , державний номер НОМЕР_13 ; LEXUS GS 350, VIN: НОМЕР_14 , державний номер НОМЕР_15 ; CITROEN SPACE TOURER, VIN: НОМЕР_16 , державний номер НОМЕР_17 .
Накладено арешт на частки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 як бенефіціарного власника (корпоративні права) у наступних підприємствах: 25 % (400 тис грн) статутного капіталу ТОВ «НИВКИ центр» (код за ЄДРПОУ 45126942, м. Київ, вул. Ілленка Юрія, 12) та 50 % (800 тис грн) статутного капіталу ТОВ «Екстремальний спорт» (код за ЄДРПОУ 41534166, м. Київ, провулок Артилерійський, буд. 5А, офіс 11).
У задоволенні інших вимог клопотання - відмовлено.
Задовольняючи частково дане клопотання, слідчим суддею в судовому засіданні, ГСУ СБ України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000000370 від 26.04.2024 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, при цьому покарання за вказаний злочин, серед іншого, передбачає і конфіскацію майна, при цьому санкція даної статті, серед іншого, передбачає і конфіскацію майна.
Також в судовому засіданні встановлено, що 23.04.2025 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2025 року, виявлено та вилучено окреме майно, що є предметом даного клопотання.
При цьому постановою слідчого ГСУ СБ України від 24.04.2025 згадане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22024000000000370 від 26.04.2024.
З урахуванням обставин кримінального провадження, вилучене майно (за адресою: АДРЕСА_1 ) цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а відтак обґрунтовано має правовий статус речового доказу, а тому, з метою забезпечення його збереження, на переконання слідчого судді, є всі правові підстави для накладання арешту на зазначене майно.
Також, як встановлено слідчим суддею, підозрюваний ОСОБА_7 є власником об'єктів нерухомості та транспортних засобів, корпоративних прав, що є предметом даного клопотання, а тому, з урахуванням обставин зазначеного кримінального провадження, а також того, що майно, яке належить ОСОБА_7 , може бути конфісковане в рамках відповідного виду покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України, є правові підстави для накладення арешту на згадане майно і з цих підстав.
Отже, слідчий суддя дійшов висновку, що в цій частині клопотання підлягає задоволенню.
Водночас, що ж стосується майна, вилученого за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 44Е, то матеріали клопотання не містять а ні протоколу обшуку, а ні ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, а отже слідчим не доведено факту вилучення відповідного майна та його значимість для кримінального провадження в якості речових доказів.
Крім того, відсутні підстави для накладення арешту на майно юридичних осіб, корпоративними правами щодо яких не в повному відсотковому значенні володіє ОСОБА_7 , оскільки чинний КПК України передбачає можливість накладення арешту з метою конфіскації лише на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
З такими висновками погоджується й колегія суддів, зауважуючи на наступному.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були дослідженні матеріали судового провадження, вислухані позиції слідчого та представника власника майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 22024000000000370 від 26.04.2024 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, при цьому покарання за вказаний злочин, серед іншого, передбачає і конфіскацію майна, та можливе відношення до нього вище зазначеного майна, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено частково вказане клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, зокрема з тих підстав, що майно яке вилучено за адресою: АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Зі змісту клопотання встановлено, що майно, на яке слідчий просив накласти арешт,має значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та може бути використане, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
При цьому, колегія суддів враховує, що постановоюслідчого ГСУ СБ України від 24.04.2025 згадане майно, яке вилучено за адресою: АДРЕСА_1 ,визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22024000000000370 від 26.04.2024 /т.1 а.с. 108-112/.
Крім того, ст. 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 236 КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Разом з цим, відповідно до вимог ст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Так, згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, згідно наданих матеріалів провадження вбачається, що 23.04.2025 року ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вказана позиція відображена, зокрема й в рішенні Суду від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».
З матеріалів провадження, наданих слідчому судді, які обґрунтовують клопотання, вбачається, що зазначені у клопотанні обставини підозри ОСОБА_7 могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та певними доказами. Тобто існують обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, щодо потреби у накладенні арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 травня 2025 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4