Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/13283/2025
м. Київ Справа № 760/7638/24
16 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Загороднього Євгенія Олеговича на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ішуніної Л. М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,-
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі з 27 січня 2007 року по 30 січня 2012 року. Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року у справі № 760/12975/14-ц було присуджено на користь ОСОБА_1 аліменти на спільну дитину - ОСОБА_3 , у розмірі частини від усіх видів доходів ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 18 червня 2014 року і до повноліття дитини.
Позивач зазначав, що після розірвання шлюбу з відповідачкою він одружився вдруге. У вказаному шлюбі у нього народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, на його утриманні перебуває троє дітей, які відповідно до вимог чинного законодавства, мають рівні права на рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Крім того, у нього змінився і матеріальний стан, оскільки виховання та утримання двох дітей від другого шлюбу потребує значних фінансових витрат. Через тягар утримання двох малолітніх дітей від другого шлюбу він був змушений оформити декілька кредитів на суму 19 000 грн та 37 219,12 грн, для погашення яких у подальшому кошти були відсутні. З метою погашення вищевказаної заборгованості ним 20 вересня 2023 року було підписано договір безвідсоткової позики з ОСОБА_6 та за рахунок отриманих коштів погашено зазначені борги, оскільки їхня наявність та нарахування відсотків створювали додаткове навантаження на сімейний бюджет. Разом з тим, залишився непогашеним його борг перед ОСОБА_6 в сумі 40 000 грн.
Окрім того, 06 квітня 2021 року він оформив договір фінансового лізингу на суму 145 852 грн, предметом якого був автомобіль, бувший у використані Ford Fiesta, 2007 року випуску. Загальна сума лізингових платежів становить 303 458,58 грн, з кінцевим терміном погашення у квітні 2025 року. Зазначений автомобіль був вкрай необхідним для сім'ї позивача для вирішення проблеми пересування у сільській місцевості, доправлення дітей до школи та садочку, назад додому.
Також він має на утриманні пристарілу матір - ОСОБА_7 , що підтверджується договором між ним та матір'ю про щоквартальне її грошове утримання від 10 січня 2024 року, строком на 3 роки, тобто, до січня 2027 року. Відповідно до умов вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати грошове утримання матері у розмірі 9 000 грн/квартал.
Посилаючись на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, а всі троє дітей мають рівні права на матеріальне забезпечення в рівних частинах, позивач ОСОБА_2 просив суд:
зменшити розмір аліментів, стягнутих з нього на користь ОСОБА_1 на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року у справі № 760/12975/14-ц;
стягувати щомісяця з нього аліменти на дочку у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття;
виконавчий лист № 760/12975/14?ц, виданий на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року, відкликати та повернути його до матеріалів справи № 760/12975/14-ц.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментівзадоволено частково.
Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року у справі № 760/12975/14-ц на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із розміру частини від усіх видів доходу, щомісячно, до 1/5 частини усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 005,30 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Загородній Євгеній Олегович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
Зазначає, що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3, відкритого на виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 12.09.2014 року у справі №760/12975/14-ц, наявна значна заборгованість, майже увесь період виконання судового рішення боржник ОСОБА_2 не сплачував аліменти, дитина повністю перебувала на забезпеченні та утриманні матері ОСОБА_1 .
Подання позову про зменшення розміру аліментів, на переконання сторони відповідача, є бажанням ОСОБА_2 уникнути обов'язку забезпечення дитини.
При ухваленні рішення судом першої інстанції взято до уваги виключно зміну сімейного стану платника аліментів при вирішенні питання про зміну розміру аліментів, що не узгоджується із нормами чинного законодавства та судовою практикою.
Так, у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 суд прийшов до наступних висновків: факт народження в платника аліментів дитини в іншому шлюбі без належних і допустимих доказів погіршення його матеріального стану неє безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого та виплаченого доходу, нарахованого (перерахованого) податку за період з 2 кварталу 2014 року по 2 квартал 2024 року, дохід позивача за декілька останніх років виріс та є стабільним.
Вказані обставини свідчать про те, що матеріальне становище позивача не тільки не погіршилося, а навпаки - покращилося, що свідчить про неможливість зменшення розміру аліментів на утримання спільної доньки сторін.
В апеляційній скарзі сторона відповідача зазначає, що відповідачем понесені витрати на правничу допомогу, які полягають у підготовці та поданні апеляційної скарги на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07.03.2025 року у справі №760/7638/24, що становить 8000 (вісім тисяч) грн., сплата яких підтверджується копіями договору № 17/06 про надання професійної правничої допомоги від 17 червня 2025 року, актом №1 про прийняття-передачу наданих послуг від 17 квітня 2025 року, квитанціями.
В окремо поданому клопотанні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Загородній Євгеній Олегович просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року та провадження у справі №760/7638/24 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на правничу допомогу.
В обрунтування доводів клопотання зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 виповнилося 18 років, відтак, рішення Солом»янського районного суду міста Києва від 12.09.2014 року у справі №760/12975/14-ц, яким було призначено стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів ОСОБА_2 , щомісячно, та яке переглядалося в бік зменшення суми аліментів в рамках справи №760/7638/24, вже не виконується.
Таким чином, сторона відповідача вважає, що наразі відсутній предмет спору, що є підставою для закриття провадженняу справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Сисак Владислав Тарасович просить суд апеляційної інстанції прийняти до розгляду наступні нові докази: копію розрахунку заборгованості Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі від 11.08.2025 року; копію виписки КНП «Чернігівська міська лікарня №4» про період лікування з 12.05.2025 року по 07.06.2025 року; копію довідки комбустіолога від 26.06.2025 року; фотографії ОСОБА_2 на початку лікування; скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07.03.2025 року у справі № 760/7638/24 та прийняти нове рішення про повне задоволення позову; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
Зазначає, що під час звернення відповідача до суду із позовом про стягнення аліментів в 2014 році, суду не було повідомлено про існування у ОСОБА_2 ще однієї дитини 2013 р.н., і суд вказані обставини не врахував під час винесення рішення про стягнення аліментів.
Доводи апеляційної скарги про наявність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів не відповідає дійності, оскільки весь борг за аліментами було повністю погашено ОСОБА_2 і станом на 11.08.2025 року навіть існує переплата сум аліментів в розмірі 57 437 грн. 94 коп.
Сторона позивача звертає увагу суду на те, що після звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_2 24.07.2024 року отримав важке вибухове поранення під час виконання свого обов'язку із захисту Батьківщини, знаходився на безперервному стаціонарному лікування протягом більше, ніж півроку, та станом на сьогоднішній день потребує подальшої реабілітації.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги долучені позивачем докази отриманого поранення, однак факт отримання поранення та всі долучені до матеріалів справи документи, що підтверджують цей факт, не змінюють підстав позову, а лише доповнюють існуючі, а відтак, суд першої інстанції мав зважити на такі обставини під час винесення судового рішення.
У зв'язку із зазначеним, сторона позивача просить суд апеляційної інстанції врахувати ці суттєві обставини, докази яких містяться в матеріалах справи.
Станом на сьогоднішній день ОСОБА_2 завершив лікування та позавершенню лікування йомурекомендовано, зокрема, продовжувати зайняття з ерготеропевтом та пройти військово - лікарську комісію.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Загородній Євгеній Олегович підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Сисак Владислав Тарасович просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстровану шлюбі з 27 січня 2007 року по 30 січня 2012 року.
Сторони мають спільну дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 вересня 2014 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів відповідача, щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 червня 2014 року і до повноліття дитини (справа № 760/12975/14-ц).
На виконанні у Вишневому відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 18 вересня 2014 року Солом'янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, щомісячно, починаючи з 18 червня 2014 року і до повноліття дитини.
16 березня 2013 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_10 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 ) - а.с. 13.
В цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_5 у позивача народився син ОСОБА_11 та ІНФОРМАЦІЯ_6 донька ОСОБА_12 (а.с. 14, 15).
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, позивач ОСОБА_2 зазначав, що визначений судом розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_13 він не має можливості сплачувати, оскільки його сімейний стан змінився та на його утриманні перебуває пристаріла матір та непрацездатний батько, а також його матеріальний стан погіршився, про що свідчить наявність боргових зобов'язань.
На підтвердження позовних вимог позивач надав договір позики (безвідсоткової) від 20 вересня 2023 року, укладений у простій письмовій формі між ним, як позичальником, та ОСОБА_6 , як позикодавцем, за умовами якого позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику в сумі достатній для погашення суми боргу за кредитними договорами перед ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ ФК «Сіті Фінанс», а останній зобов'язується використати отримані кошти виключно для погашення боргу за даними договорами та повернути загальний розмір позики у визначений цим договором строк, що становить 12 календарних місяців з моменту передачі грошових коштів, але не більше 24 місяців для погашення загальної суми боргу; розписки на виконання умов договору позики (безвідсоткової) від 20 вересня 2023 року (а.с. 19-21).
Повідомлення з відділення № 189 ТОВ «Споживчий центр»про те, що ТОВ «Споживчий центр» станом на 02 лютого 2024 року не має будь-яких претензій та/або вимог за кредитним договором 20.01.2022-100004772 від 20.01.2022 року, укладеним з ОСОБА_14 (а.с. 22).
Додатковий договір від 22 вересня 2023 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 103527 від 14 грудня 2022 року, укладеного між ТОВ ФК«Сіті Фінанс» та ОСОБА_14 ; довідку ТОВ ФК «Сіті Фінанс» на підтвердження факту, що заборгованість за кредитним договором №103527, укладеним між ТОВ «Фінансова Компаня "Кредіплюс" та ОСОБА_2 від 14.12.2022 року, право вимоги за яким було відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» на підставі договору факторингу № ФК 24-07/23 від 24.07.2023 року станом на 05.10.2023 року погашена шляхом укладення 22.09.2023 року додаткового договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору №103527 від 14.12.2022 року.У ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» відсутні будь які претензії фінансового та майнового характеру за Кредитним договором №103527 від 14.12.2022 року до ОСОБА_2 (а.с. 24-25).
Договір фінасового лізингу (для фінансування вживаних предметів лізингу у гривні) від 06 квітня 2021 року, укладений між ТОВ «УЛФ-Фінанс», як лізингодавець, та ОСОБА_2 , як лізингоодержувач, предметом якого є автомобіль Ford Fiesta, 2007 року випуску, із загальною сумою лізингових платежів 303 458,58 грн з кінцевим терміном погашення 05 квітня 2025 року (а.с. 27-29).
Договір безповоротної фінансової допомоги (фінансового утримання) від 10 січня 2024 року, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , за умовами якого сторони, керуючись ст. 9 Сімейного кодексу України, домовились про те, що утримувач ОСОБА_2 в порядку і на умовах, визначених цим Договором, здійснює фінансове утримання своєї матері ОСОБА_7 на щоквартальній основі протягом наступних трьох років з моменту підписання даного договору. Розмір суми щоквартального утримання складає 9000 грн 00 коп. та може бути переглянутий за ініціативою будь якої сторони договору (а.с. 30, 31).
Заперечуючи проти вимог ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, відповідач ОСОБА_1 а зазначала, що позивач є працездатним, має високий рівень доходу, тому має змогу сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки від його доходу, а народження у платника аліментів дитини в іншому шлюбі не є підставою для зменшення розміру аліментів без доказів погіршення його матеріального стану. Позивачем не надано доказів погіршення його матеріального стану, а письмові докази свідчать про те, що останні два роки рівень доходу позивача, навпаки, збільшився.
На підставі ухвали суду від 04 липня 2024 року витребувано у Державної податкової служби України інформацію про розмір доходів (включаючи заробітну плату, додаткову винагороду, премії) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 18 червня 2014 року по 31 травня 024 року;у Вишневого ВДВС Бучанського району Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) належним чином засвідчену копію розрахунку заборгованості у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, боржником в якому є ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за весь період стягнення аліментів (з 18 червня 2014 року по 31 травня 2024 року) із зазначенням розміру заборгованості за аліментами, а також сум коштів, стягнутих із боржника (а.с. 83-84).
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 16 липня 2024 року, складеного головним державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Міщенко Л.М., при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4382/14 від 18 вересня 2014 року, заборгованість боржника за виконавчим провадженням за період з 18 червня 2014 року по 16 липня 2024 року становить 305 148,03 грн (а.с. 116-117).
На виконання ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 04 липня 2024 у справі № 760/7638/24, Державна податкова служба України надала відомості з Державного реєстру про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) за період з II кварталу 2014 року по II квартал 2024 року(а.с. 114-122).
Відповідно відомостей з Державного реєстру про джерела та суми доходів за період з II кварталу 2014 року по II квартал 2024 року сума доходу (виплаченого) ОСОБА_2 за II квартал 2014 року складала - 4050,00 грн, за 2015 рік (І-ІV квартал) - 17 824,00 грн, за 2016 рік (І-ІV квартал) - 20 785,46 грн, за 2017 рік (І-ІV квартал) - 43 204,75 грн, за 2018 рік (І-ІІ квартал) - 58 320,61 грн, за 2019 рік (ІІІ квартал) - 860,61 грн, за 2020 рік (ІІІ-ІV квартал) - 17 505,68 грн, за 2021 рік (І, ІІІ, ІV квартал) - 44 322,50 грн, за 2022 рік (ІІІ, ІV квартал) - 24 300,00 грн, за 2023 рік (І-ІV квартал) - 493 504,38 грн, за 2024 рік (І, ІІ квартал) - 440 449,64 грн (а.с. 120-122).
Під час судового розглдяду справи позивачем надані медичні документи, що підтверджують його госпіталізацію та лікування у зв?язку з отриманою ним 24 липня 2024 року травмою військовою (опік полум?ям від вибуху снаряда) - а.с. 135-139.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим що, приймаючи до уваги рівний обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, неприпустимість покращення майнового стану платника аліментів за рахунок зменшення їх розміру, враховуючи наявність у позивача ще однієї дитини на момент ухвалення рішення суд про стягнення аліментів, про що суду не було відомо, рівність прав кожної дитини на належне матеріальне утримання, недоведеність позивачем інших обставин для зменшення розміру аліментів, наявні правові підстави для зменшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 із розміру 1/4 частини від усіх видів доходу щомісячно до 1/5 частини усіх видів заробітку.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього відбулись зміни сімейного стану, у зв'язку з укладенням нового шлюбу, народженням ще двох дтей в цьому шлюбі, та він не має можливості сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_13 у визначеному рішенням суду розмірі.
Вказував, що на його утриманні перебуває пристаріла матір та непрацездатний батько, а також його матеріальний стан погіршився, про що свідчить наявність боргових зобов'язань.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовомупорядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Правовий аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що зменшення розміру аліментів у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що з 16 березня 2013 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 ), від якого має малолітніх дітей: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 у, які перебувають на його утриманні.
Отже, після видачі виконавчого листавід 18 вересня 2014 року на виконання судового рішення у справі № 760/12975/14-ц про стягнення аліментівна утримання дитини ОСОБА_3 у позивача народилася від іншого шлюбу ще одна дитина, інші обставини були наявними на час ухвалення судового рішення від 12 вересня 2014 рокуу справі № 760/12975/14-ц.
Із досліджених письмових доказів, на які позивач посилався на підтвердження погіршення його майнового стану, а також витребуваних судом першої інстанції доказів, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач є працездатним, має офіційний дохід та згідно отриманих відомостей з Державного реєстру про джерела та суми доходів за період з II кварталу 2014 року по II квартал 2024 року майновий стан позивача з часу ухвалення судового рішення у справі № 760/12975/14-ц про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 покращився.
У 2021 році позивач придбав автомобіль марки Ford Fiesta, 2007 року випуску та несе витрати на обслуговування транспортного засобу.
Наразі позивач перебуває на військовій службі, з 2023 року зарахований у списки військової частини та сума його доходу (виплаченого), починаючи з І-ІV кварталу 2023 року, складає 493 504,38 грн, за 2024 рік (І, ІІ квартал) - 440 449,64 грн (а.с. 120-122).
Про платоспроможність позивача свідчать і здійсненні ним платежі у 2023-2024 роках на виконання боргових зобов?яань, на підтвердження чого кредиторами ТОВ «Споживчий центр»та ТОВ ФК«Сіті Фінанс» видані довідки щодо відсутностібудь яких претензії фінансового та майнового характеру за укладеними з ОСОБА_8 ом ОСОБА_15 еми кредитними договорами.
Не спростовані позивачем доводи заперечень відповідача щодо дійсності передачі грошових коштів ОСОБА_6 , яка є сестрою нинішньої дружини ОСОБА_2 , за договором позики (безвідсоткової) від 20 вересня 2023 року на погашення кредитних зобов?язань ОСОБА_2 перед ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ ФК «Сіті Фінанс», з урахуванням також встановлених судом обставин, що станом на 2023-2024 рік дохід позивача суттєво збільшився та був стабільним.
Посилання позивача на те, що на його утриманні також перебувають непрацездатні батьки, не підтверджені належними та допустими доказами.
Матеріали справи не містять доказів щодо розміру доходів та матеріального стану батьків позивача.
Наданий позивачем на підтвердження цих обставин договір безповоротної фінансової допомоги (фінансового утримання) від 10 січня 2024 року, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , відповідно до умов якого ОСОБА_2 здійснює фінансове утримання своєї матері щоквартально у розмірі 9 000,00 грн, а також одна платіжна інструкція від 03 липня 2024 року щодо здійсненого дружиною позивача ОСОБА_16 під час судового розгляду справи в суді переказу власних грошових коштів у розмірі 3 000,00 грн на користь матері позивача, не свідчить про отримання ОСОБА_7 регулярної грошової допомоги від сина (позивача у справі) і що така матеріальна допомога є для неї основним джерелом існування (а.с. 97).
Відсутні в матеріалах справи належні докази щодо утримання позивачем його непрацездатного батька, а також підтвердження дійсної необхідності його утримання.
Отже, довід позивача про те, що на його утриманні перебуває пристаріла матір та непрацездатний батько ґрунтується на припущенні, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджується, що позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану, а народження дітей у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 .
Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження 61-702св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24), від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23 (провадження № 61-5168св24), від 16 вересня 2024 року у справі справа № 591/6388/22 (провадження № 61-153св24).
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, без оцінки вказаних обставин у сукупності, не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Встановивши обов'язок позивача надавати матеріальну допомогу на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції належним чином не мотивував свій висновок про визначення розміру аліментів саме у розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку щомісячно, не провівши належну оцінку матеріального стану позивача, а також інтересів дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Отже, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, в цій частині знайшли своє підтвердження.
Вимога клопотання сторони відповідача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору з огляду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 виповнилося 18 років, суперечать змісту положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, норма якої передбачає, що суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній, як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі.
Посилання представника позивача у доводах відзиву на апеляційну скаргу щодо безпідставного відхилення судом першої інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи доказів про отримане 24 липня 2024 року ОСОБА_2 поранення є неспроможними, з огляду на те, що судом першої інстанції враховано, що вказані обставини виникли вже після подачі позову та не існували на момент звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою (постанови Верховного Суду від 19.10.2021 року у справі № 903/533/21 (врахована судом першої інстанції), від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18 та інші).
Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення такого клопотання позивача.
Враховуючи викладене та, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду відхиляє клопотання сторони позивача про долучення до матеріалів справи нових доказів: копіїрозрахунку заборгованості Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі від 11.08.2025 року; копії виписки КНП «Чернігівська міська лікарня №4» про період лікування з 12.05.2025 року по 07.06.2025 року; копії довідки комбустіолога від 26.06.2025 року; фотографії ОСОБА_2 на початку лікування, оскільки така обставина, як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України, незалежно від причин неподання позивачем таких доказів, про що колегією суддів постановлена протокольна ухвала від 16 жовтня 2025 року.
Клопотання сторони позивача, заявлене у відзиві на апеляційну скаргу, про скасування рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року у справі № 760/7638/24 та прийняти нового рішення про повне задоволення позову ОСОБА_2 є способом оскарження судового рішення позивачем поза передбаченим процесуальним законом порядком, оскільки відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частинами 2, 3 статті 2 ЦПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Позивач ОСОБА_2 не реалізував своє процесуальне право на оскарження судового рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року в апеляційному порядку, тому доводи клопотання позивача про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про повне задоволення позову, які не були предметом оскарження за поданою позивачем апеляційною скаргою, не приймаються і не розглядаються в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скаргипредставника відповідача ОСОБА_1 адвоката Загороднього Євгенія Олеговича, з урахуванням установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови, дають підстави вважати, що оскаржуване судове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року ухвалено без дотримання норм матеріального й процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Таким чином, понесені відповідачем та документально підтвердженні судові витрати (судовий збір) за подання апеляційної скарги на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року, що складає розмір 1453,44 грн, слід покласти на позивача ОСОБА_2 .
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).
Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ч. 8 ст. 141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції відповідачем надано укладений між адвокатом Загороднім Євгенієм Олеговичем та ОСОБА_1 (клієнт) договір від 17 червня 2025 року № 17/06 про надання професійної правничої допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києві від 07 березня 2025 року у справі № 760/7638/24; акт № 1 від 17 червня 2025 року про прийняття-передачу наданих послуг, яким підтверджується, що адвокатом на виконання умов договору надано Клієнту, а останній прийняв без претензій наступні послуги: підготовка та подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києві від 07.03.2025 року у справі № 760/7638/24, вартістю 8000 (вісім тисяч)грн; платіжну інструкцію від 17 червня 2025 року про сплату ОСОБА_1 ою Володимирівною наданих послуг.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У пунктах 150-151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) вказано, що клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу має бути належним чином мотивовано.
Загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат, так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами,а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).
При цьому позивач не подав до суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
За таких обставин, врахувавши суть спору, характер послуг,задоволення вимог апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Загороднього Євгенія Олеговича, колегія суддів апеляційного суду, керуючись критеріями, визначеними частиною другою, третьою статті 141 ЦПК України, дійшла висновку, що витрати на професійну правову допомогу, понесені відповідачем у суді апеляційної інстанції у розмірі 8 000,00 грн, підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Зазначений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн відповідає критеріям розумності та реальності, є співмірним з витраченим адвокатом часом на надання правової допомоги при розгляді справи в суді апеляційної інстанції та підтверджується наданими документами.
Керуючись ст. 51 Конституції України, статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.ст. 76, 81, 89, 133, 134, 137, 141, 150, 180, 181, 192 СК України, ст.ст. ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Загороднього Євгенія Олеговича задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 1453,44 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції, у розмірі 8 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: