Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/11306/2025
м. Київ Справа № 199/4064/22
16 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Петренко Світлани Василівни на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Букіної О.М., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних,-
У липні 2022 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 26 червня 2008 року між ПАТ Акціонерний Банк «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 60/08/840, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 102 000 доларів США, на строк з 26 червня 2008 року по 23 червня 2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13,8% річних.
Позичальник зобов'язувався здійснювати повернення суми кредиту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АБ «Укргазбанк», щомісячно, з 01 по 10 число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/240 від суми отриманого кредиту, що становить 425 долари США.
26 червня 2008 року, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_6 є солідарним боржником за невиконання позичальником ОСОБА_1 умов кредитного договору.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором банк звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором за процентами, пені.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року позов задоволено частково(справа № 2-3436/11). Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «Укргазбанк» 981 199,16 грн, державне мито в розмірі 1 700 грн та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2011 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 травня 2011 року в частині стягнення кредитної заборгованості змінено й стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача кредитну заборгованість у розмірі 119 783,87 доларів США, в іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30 травня 2011 року залишено без змін.
Посилаючись на те, що заборгованість за кредитним договором не погашена, а рішення суду у справі № 2-3436/11про стягнення заборгованості не виконано, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 3% річних у порядку статті 625 ЦК України за період з 04 травня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 10 101,23 доларів США, що в еквіваленті (за курсом НБУ 29,2549 грн за 1 долар США) становить 295 510,36 грн.
З урахуванням наведених обставин, позивач Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість в розмірі 10 101, 23 дол. США, що в еквіваленті (за курсом НБУ 29,2549 грн. за 1 долар США станом на дату звернення до суду) становить 295 510,36 грн; стягнути пропорційно з ОСОБА_1 , ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» судовий збір у сумі 4 432,66 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про стягнення 3-х відсотків річних задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (місце знаходження: м.Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ: 23697280) 3% річних у розмірі 10 101,23 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (місце знаходження: м.Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ: 23697280) судовий збір у розмірі 2 231,33 грн. з кожного.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Петренко Світлана Василівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк «Укргазбанк» у повному обсязі.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з'ясував усіх обставин, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень.
Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань щодо повернення чергової частини кредитних коштів, використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред'явлення у 2011 році позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання зобов'язання.
Таким чином, стягнення відповідно до статті 625 ЦК України має здійснюватися в межах строків позовної давності, а сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Сторона відповідача вважає, що позов про стягнення трьох процентів річних банк мав подати ще в 2011 року, з моменту порушення грошового зобовязання.
Тоді як позивач просить стягнути заборгованість, відповідно до статті 625 ЦК України, за період з 29.07.2019 року по 25.07.2022 року, коли строк позовної давності закінчився в 2014 році.
Відповідно, звертаючись з позовом до відповідачів, банком було пропущено строки позовної давності, в межах яких банк мав би звернутися з даним позовом. Те, що банк пропустив строки позовної давності, встановлено постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 760/8024/22.
Сторона відповідача також звертає увагу на сталу практику Верховного Суду з питання стягнення заборгованості відповідно до статті 625 ЦК України, в яких зроблено правовий висновок про те,що приватне право не може допускати ситуацію за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред'являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовну давність, а кредитору надає можливість обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» - Мікайилов Расім Рамізович просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року - без змін.
Зазначає, що відповідачами заборгованість за кредитним договором не погашена, а рішення суду не виконано у зв'язку з мораторієм щодо звернення стягнення на іпотечне майно, що підтверджується постановою державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.05.2017 року та виписками по рахунках. Крім того, вказане також підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 03.10.2024 року у справі № 760/8024/22, відповідно до якої судом встановлено, що сума боргу, визначена рішенням суду,кредитором не повернута і що право Банку порушено.
Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Сторона позивача вважає, що у зв'язку з невиконанням відповідачами рішення суду, відповідно до ст. 625 ЦК України, банк має право вимагати від позичальника/боржника сплатити три проценти річних від простроченої суми.
Заборгованість була нарахована за період з 04.05.2019 року по 23.02.2022 року, тобто, за останні три роки, які передували подачі позову про стягнення 3% річних та з урахуванням введеного воєнного стану в Україні.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 14- 254цс19), а тому судом першої інстанції вірно не застосовано позовну давність до пред?явлених вимог банку відповідно до ст. 625 ЦК України, а доводи відповідача є необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
До того ж, з огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, а також запровадження в Україні воєнного стану, кредитор вправі стягувати платежі згідно ст. 625 ЦК України за період з 04.05.2019 року по 23.02.2022 року (включно), а відтак, строк позовної давності на звернення позивачем з даним позовом пропущено не було.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Петренко Світлана Василівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила їх задовольнити.
Представник позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» - Мікайилов Расім Рамізович просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Відповідач ОСОБА_8 всудове засіданняне з'явився. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції повідомлявся у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 червня 2008 року між ПАТ Акціонерний Банк «Укргазбанк» та відповідачем ОСОБА_1 ою був укладений кредитний договір № 60/08/840, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 102 000 доларів США, на строк з 26 червня 2008 року по 23 червня 2028 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13,8% річних (а.с. 6-9 том 1).
Відповідно до пункту 1.5. договору кредит надавався на придбання житлової нерухомості: однокімнатної квартири загальною площею 42,30 кв. м жилою площею 18,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з пунктом 3.3.3.кредитного договору позичальник зобов'язувався здійснювати повернення суми кредиту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ АБ «Укргазбанк», щомісячно, з першого по десяте число кожного місяця, починаючи з першого місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, у розмірі не менше 1/240 від суми отриманого кредиту, що становить 425 дол. США.
Поручителем позичальника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором є ОСОБА_7 , який за договором поруки від 26 червня 2008 року зобов'язався відповідати перед банком за виконання позичальником зобов'язань по поверненню кредиту в повному обсязі(а.с. 10-11 том 1).
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань щодо повернення чергової частини кредитних коштів, використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, банк у 2011 році подав до суду позов про дострокове стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року стягнуто на користь банку солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 кредитну заборгованість у сумі 981 199,16 грн, державне мито в сумі 1 700,00 грн та витрати на ІТЗ в сумі 120,00 грн (справа №2-3436/11).
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2011 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року змінено в частині стягнення кредитної заборгованості, а саме: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» кредитну заборгованість у сумі 119 783,87 дол. США.В решті рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року залишено без змін (а.с. 18-20 том 1).
На виконання вищевказаного рішення банком отриманий виконавчий лист № 2?3436/11 від 12 грудня 2011 року та пред'явлений до примусового виконання, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.
30 травня 2017 року на підставі пункту 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу(а.с. 21 том 1, а.с. 126-128 том 2).
У грудні 2020 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звертався до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2?3436/11 від 12 грудня 2011 року та поновлення строку для пред'явлення його до виконання.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання (а.с.171-175 том 1).
Відмовлено у задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання, подану банком до суду у травні 2021 року, що підтверджується ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року (а.с. 164- 170 том 1).
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, у задоволенні позову ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено з підстав пропуску строку звернення до суду (справа № 760/8024/22) - а.с. 63-66 том 2.
Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі №760/8024/22, вказують на те, що у кредитному договорі від 26 червня 2008 року № 60/08/840 сторони передбачили остаточну дату повернення кредиту - 23 червня 2028 року.
Однак, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань щодо повернення чергової частини кредитних коштів, використовуючи своє право згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред'явлення у 2011 році позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк змінив строк виконання зобов'язання.
Отже, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Із наданих учасниками справи та досліджених доказів судом встановлено, що судове рішення у справі №2-3436/11 про стягнення кредитної заборгованості не виконано, борг ОСОБА_1 не повернуто.
Згідно з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_7 ПАТ АБ «Укргазбанк» загальна сума боргу становить 119 783,87 доларів США. Розрахунок трьох процентів річних за період з 04 травня 2019 року по 23 лютого 2022 року становить 10 101,23 доларів США (а.с. 22 том 1).
У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просила суд застосувати строки позовної давності до позовної вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про стягнення трьох процентів річних за кредитинм договором № 60/08/840 віл 26 червня 2008 року (а.с. 116-121 том 1).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про стягнення трьох процентів річних, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що у зв'язку з невиконанням позичальником та поручителем рішення суду, що підтверджується виписками по рахунках, банк (позивач у справі), відповідно до статті 625 ЦК України, має право вимоги від позичальника/боржника та поручителя/боржника сплатити три проценти річних від простроченої суми, з посиланням на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України.
З наданого розрахунку позивача, який перевірено судом, 3% річних за період з 04 травня 2019 року по 23 лютого 2022 року становить суму 10 101, 23 доларів США та підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
З огляду на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, а також запроводження в Україні воєнного стану, кредитор вправі стягувати платежі згідно статті 625 ЦК України за період з 04 травня 2019 року по 23 лютого 2022 року (включно) та відповідний строк позовної давності при зверненні банком до суду 22 червня 2022 року позивачем пропущено не було.
Відхиляючи доводи заяви відповідачки ОСОБА_1 про пропуск банком строку позовної давності за основною вимогою, як необгрунтовані, суд першої інстанції виходив із того, що вимога про стягнення 3-х річних випливає не з умов кредитного договору, а виникла на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, а відтак, заява відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності у даній справі, задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.
Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з вимогами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України свідчить, що:
(1) натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;
(2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;
(3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. Кредитор в натуральному зобов'язанні не має права нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).
Натуральним зобов'язанням (obligatio naturalis) є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Задавненим зобов'язанням є зобов'язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред'являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.
Законодавець в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України передбачає заборону для зарахування зустрічних вимог у разі спливу позовної давності в задавненому зобов'язанні для охорони інтересів боржника. Сплив позовної давності при пред'явленій позовній вимозі кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності. Зарахування, яке є по своїй суті замінником належного виконання зобов'язання, не має створювати механізм обходу заборони, передбаченої в пункті 4 частини першої статті 602 ЦК України. Така заборона стосується випадку, коли кредитор ініціює зарахування за задавненою вимогою. У такому разі кредитор за допомогою зарахування може обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору в межах пред'явленої позовної вимоги кредитором в судовому порядку про стягнення боргу, за яким сплинула позовна даність, і яка дозволяє боржнику заявити про застосування позовної давності.
Очевидно, що аналогічний підхід для охорони інтересів боржника при задавненому зобов'язанні має бути й стосовно трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на таку вимогу в цьому зобов'язанні. Пред'явлення кредитором, при існуванні задавненої вимоги, тільки позову про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються три проценти річних та інфляційні втрати, дозволяє кредитору обійти охорону, що надається боржнику при спливі позовної давності, і досягнути результату, який недоступний кредитору при пред'явленні позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, і яка забезпечує можливість боржнику заявити про застосування до неї позовної давності. Тобто складається доволі нерозумна ситуація: зі спливом позовної давності і неможливістю захисту задавненої вимоги кредитор зберігає можливість постійно подавати вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на задавнену вимогу, що означає по суті виконання задавненої вимоги і без можливості боржнику заявити про застосування позовної давності до задавненої вимоги. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 285/3536/20 (провадження № 61-261св22).
Аналогічний правовий висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 13 березня 2023 року у справі № 554/9126/20, провадження № 61-13760сво21.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, вказують на те, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 травня 2011 року, яке змінено рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23 листопада 2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» кредитну заборгованість (за кредитним договором № 60/08/840 від 26 червня 2008 року) у сумі 119 783,87 доларів США, державне мито в сумі 1 700,00 грн та витрати на ІТЗ в сумі 120,00 грн (справа №2-3436/11).
На виконання вищевказаного судового рішення судом видано виконавчий лист № 2?3436/11 від 12 грудня 2011 року, який кредитором (стягувачем) ПАТ АБ «Укргазбанк» пред'явлено до примусового виконання, на підставі якого було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.
30 травня 2017 року, на підставі пункту 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа № 2?3436/11 від 12 грудня 2011 року стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» (а.с. 21 том 1, а.с. 126-128 том 2).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року, яка була залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання(а.с.171-175 том 1).
Відмовлено у задоволенні заяви ПАТ АБ «Укргазбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання, поданої банком до суду у травні 2021 року, що підтверджується ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22 червня 2022 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року (а.с. 164- 170 том 1).
Таким чином, ПАТ АБ «Укргазбанк», маючи статус кредитора, втратив своє право вимоги на примусове виконання боржниками своїх зобов'язань за кредитним договором № 60/08/840 від 26 червня 2008 року та рішенням суду у справі № 2?3436/11, а відтак, зобов'язання відповідачів є задавненим, у зв'язку з чим набуло характеру натурального зобов'язання.
У справі, яка переглядається, позивач (кредитор) ПАТ АБ «Укргазбанк» просив стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_7 три проценти (3 %) річних на підставі статті 625 ЦК України від суми простроченої заборгованості за кредитним договором № 60/08/840 від 26 червня 2008 року за період з 04 травня 2019 року по 23 лютого 2022 року.
Три проценти (3 %) річних нараховані на задавнену вимогу, оскільки строк виконання зобов'язань ОСОБА_1 , ОСОБА_7 за кредитним договором було змінено кредитором згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред'явлення у 2011 році позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ПАТ АБ «Укргазбанк» позову про стягнення задавненої вимоги (основної заборгованості) не пред'явило.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов ПАТ АБ «Укргазбанк», на вказане увагу не звернув та зробив помилковий висновок по суті вирішення спору.
Судом першої інстанції не враховано, що приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред'являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без позовної вимоги про стягнення задавненої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до задавненої вимоги позовної давності, а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги позовної давності. Тому кредитор, для охорони інтересів боржника, може пред'явити позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставини у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, щозаявлені в цій справі ПАТ «Укргазбанк» позовні вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про стягнення трьох процентів річних не відповідають належному способу захисту, оскільки позов про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на задавнену вимогу, допускається тільки разом з пред'явленням позову про стягнення задавненої вимоги.
Отже, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження.
Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позову ПАТ «Укргазбанк» про стягнення трьох процентів річних без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.
Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це,відповідно до статті 376 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови, не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Оскільки в задоволенні позову ПАТ «Укргазбанк» відмовлено, тому понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються та покладаються на останнього.
З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Петренко Світлани Василівни, скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, відповідачу ОСОБА_1 мають бути відшкодовані позивачем ПАТ «Укргазбанк» судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 319,19 грн.
Керуючись ст.ст. 3, 15, 16, 267, 509, 602, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Петренко Світлани Василівни задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення трьох процентів річних залишити без задоволення.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Укргазбанк» (місце знаходження: м.Київ, вул. Єреванська, 1, код ЄДРПОУ: 23697280) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 319,19 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: