Номер провадження 1-кп/754/232/25
Справа № 754/1338/22
Іменем України
07 листопада 2025 року Деснянський районний суд м. Києва
в складі :
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 в об'єднаному кримінальному провадженні за обвинувальними актами №12021100000000250 від 25.03.2021 та №12021100000001348 від 12.11.2021,
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_7 ,
представник потерпілої ОСОБА_8 ,
сторона захисту: обвинувачені: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисники: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває об'єднане кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 189 ч. 4, 146 ч. 3, 186 ч. 5 КК України, кожного, ОСОБА_9 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 ч. 2 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 189 ч. 4, 186 ч. 5 КК України за обвинувальними актами №12021100000000250 від 25.03.2021 та №12021100000001348 від 12.11.2021 ЄУНСС 754/1338/22, де обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебувають під вартою та рахуються за Деснянським районним судом міста Києва.
Обвинувачений ОСОБА_9 , також, перебуває під вартою, однак рахується за Голосіївським районним судом м. Києва.
Проводиться судовий розгляд та досліджуються докази сторони обвинувачення.
07.11.2025, в судовому засіданні, прокурор, в порядку ст.ст. 331,350 КПК України, звернувся до суду з наступними клопотаннями:
1) про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , яке мотивує тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення;
2) про продовження застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , яке мотивує тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення;
3) про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке мотивує тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, зазначає, що вказані ризики не зменшились та існують до цього часу. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 не працює, не має постійного джерела доходів;
4) про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , яке мотивує тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України, а саме ризики того, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Просив клопотання задовольнити за викладених в них обставин.
Позиція сторони захисту.
Захисник ОСОБА_11 та обвинувачений ОСОБА_3 просили змінити запобіжний захід стосовно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт, цілодобово, з посиланням на те, що клопотання прокурора є безпідставним, необґрунтованим і не підтверджене жодними належними доказами.
Безпосередньо обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що він буде дотримуватись умов запобіжного заходу, не буде ухилятися від суду та прибувати у судові засідання. Просив врахувати складні сімейні обставини.
Інші учасники судового провадження, зі сторони захисту, підтримали позицію захисника ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_3
Захисник ОСОБА_12 та обвинувачений ОСОБА_6 не заперечили проти клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби.
Інші учасники судового провадження, зі сторони захисту, підтримали позицію захисника ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_13 не заперечили щодо клопотання прокурора та продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Інші учасники судового провадження, зі сторони захисту, підтримали позицію захисника ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_4 .
Захисник ОСОБА_14 та обвинувачений ОСОБА_5 просили змінити запобіжний захід стосовно обвинуваченого з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, з посиланням на те, що клопотання прокурора є безпідставним, необґрунтованим і не підтверджене жодними належними доказами.
Безпосередньо обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що він буде дотримуватись умов запобіжного заходу та прибувати у судові засідання.
Інші учасники судового провадження, зі сторони захисту, підтримали позицію захисника ОСОБА_14 та обвинуваченого ОСОБА_5 .
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Вирішення клопотань прокурора, в порядку ст. 331 КПК України.
Так, згідно ст. 331 ч. 1 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
В порядку даної норми КПК України прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження запобіжних заходів у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України - запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали суду.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Нормою ст. 9 ч. 5 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Розглядаючи дані клопотання судом враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Також, ЄСПЛ, неодноразово, у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (№9627/81 від 14.03.1984) суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому й має тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (№14310/88 від 23.10.1994) «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
1. Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 02.05.2025 застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був продовжений ухвалою суду від 26.09.2025.
В судовому засіданні доведено, що станом на час проведення судового засідання, не відпали ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 189 ч. 4, 146 ч. 3, 186 ч. 5 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, не має постійного джерела доходу, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Станом на день розгляду клопотання прокурора суд, з урахуванням встановлених обставин щодо особи обвинуваченого, перебування на утримання обвинуваченного ОСОБА_6 батька, який має тяжкий стан здоров'я та потребує постійного догляду і сторонньої допомоги, процесуальної повідінки обвинуваченого, приходить до переконання про те, що саме запобіжний захід у виді домашнього арешту, цілодобово, з носінням електронного засобу контролю, буде достатнім для запобігання вказаним ризикам.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначені ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Даний арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинення злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. В даному випадку санкції частин статей, за якими обвинувачується ОСОБА_3 , передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Практика ЄС щодо домашнього арешту, як запобіжного заходу, передбачає обмеження свободи пересування та заборону контактувати з певними особами.
Домашній арешт - це запобіжний захід, який обмежує права особи на свободу та особисту недоторканність.
У той же час, на відміну від тримання під вартою, домашній арешт є менш суворим запобіжним заходом, який дозволяє досягнути мети кримінального провадження без необґрунтованого обмеження права на свободу, гарантованого Конституцією України (ст. 29) та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, з носінням електронного засобу контролю, буде кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому.
Суд переконаний, що запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, з носінням електронного засобу контролю, буде необхідним й достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно нього та запобіганню існування ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України.
За викладених обставин у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, з носінням електронного засобу контролю, на строк два місяці, за місцем постійного проживання батьків.
2. Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 31.07.2025 обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, з носінням електронного засобу контролю, який був продовжений ухвалою від 26.09.2025.
Відповідно до норм ст. 199 ч. 3 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд дослідивши клопотання прокурора прийшов до висновку, що клопотання стосовно ОСОБА_6 відповідає нормам ст. 199 ч. 3 КПК України.
При вирішенні питання про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, судом повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
В судовому засіданні доведено, що станом на час проведення судового засідання, не відпали ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 189 ч. 4, 146 ч. 3, 186 ч. 5 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, не має постійного джерела доходу, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а тому для запобігання вказаних ризиків, вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, з носінням електронного засобу контролю на строк два, який буде достатнім для запобігання вказаним ризикам.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначені ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Даний арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинення злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. В даному випадку санкції частин статей, за якими обвинувачується ОСОБА_6 , передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Практика ЄС щодо домашнього арешту, як запобіжного заходу, передбачає обмеження свободи пересування та заборону контактувати з певними особами.
Домашній арешт - це запобіжний захід, який обмежує права особи на свободу та особисту недоторканність.
У той же час, на відміну від тримання під вартою, домашній арешт є менш суворим запобіжним заходом, який дозволяє досягнути мети кримінального провадження без необґрунтованого обмеження права на свободу, гарантованого Конституцією України (ст. 29) та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, з носінням електронного засобу контролю, буде кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому.
Враховуючи викладене, суд прийшов до переконання про те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, з носінням електронного засобу контролю кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому.
Суд переконаний, що запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, з носінням електронного засобу контролю, строком на два місяці буде необхідним й достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно нього та запобіганню існування ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України.
3. Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 03.04.2025 застосовано до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, який було продовжено ухвалою суду, останній раз 26.09.2025.
Відповідно до норм ст. 199 ч. 3 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд дослідивши клопотання прокурора прийшов до висновку, що клопотання стосовно ОСОБА_4 відповідає нормам ст. 199 ч. 3 КПК України.
При вирішенні питання про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом повністю враховуються обставини, визначені ст. 178 КПК України, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.
В судовому засіданні доведено, що станом на час проведення судового засідання, не відпали ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України, які виправдовують застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 189 ч. 4, 146 ч. 3, 186 ч. 5 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, не має постійного джерела доходу, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а тому для запобігання вказаних ризиків, вважає за доцільне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам.
Відповідно до положень ст. 183 ч. 1 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню ОСОБА_4 у місці попереднього ув'язнення.
Крім того, в судовому засіданні при з'ясуванні думок учасників судового розгляду щодо даного клопотання, сам обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши що даний захід дозволяє йому впоратись з виниклою у нього наркотичною залежністю та в цілому позитивно на нього впливає та сприяє його виправленню.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначені ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Також, ЄСПЛ, неодноразово, у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2010).
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Враховуючи викладене, суд прийшов до переконання про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому.
Суд переконаний, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів буде необхідним й достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно нього та запобіганню існування ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України.
4. Клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 19.06.2025 застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був продовжений ухвалою суду від 26.09.2025.
В судовому засіданні доведено, що станом на час проведення судового засідання, не відпали ризики, передбачені ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 189 ч. 4, 146 ч. 3, 186 ч. 5 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, не має постійного джерела доходу, крім того факт зміни ОСОБА_16 своїх анкетних даних, а саме, прізвища з ОСОБА_17 на ОСОБА_18 та свідоме неповідомлення про дані обставини прокурора та суд, що в сукупності вказує на наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може ухилятись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та обвинувачених у даному кримінальному провадженні, перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Станом на день розгляду клопотання прокурора суд, з урахуванням встановлених обставин щодо особи обвинуваченого, приходить до переконання про те, що саме запобіжний захід у виді домашнього арешту, цілодобово, з носінням електронного засобу контролю, буде достатнім для запобігання вказаним ризикам.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначені ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Даний арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинення злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. В даному випадку санкції частин статей, за якими обвинувачується ОСОБА_5 , передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Практика ЄС щодо домашнього арешту, як запобіжного заходу, передбачає обмеження свободи пересування та заборону контактувати з певними особами.
Домашній арешт - це запобіжний захід, який обмежує права особи на свободу та особисту недоторканність.
У той же час, на відміну від тримання під вартою, домашній арешт є менш суворим запобіжним заходом, який дозволяє досягнути мети кримінального провадження без необґрунтованого обмеження права на свободу, гарантованого Конституцією України (ст. 29) та статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, з носінням електронного засобу контролю, буде кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому.
Суд переконаний, що запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, з носінням електронного засобу контролю, буде необхідним й достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно нього та запобіганню існування ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4, 5 КПК України.
За викладених обставин у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити, та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово, з носінням електронного засобу контролю, на строк два місяці, за місцем постійного проживання.
За викладених обставин у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 слід відмовити та застосувати стосовно них, кожного окремо, запобіжний захід у виді домашній арешт, цілодобово, з носінням електронного засобу контролю.
Клопотання прокурора стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 177-178, 181-183, 199, 331, 350, 376 ч. 2 КПК України, суд -
у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ст.ст. ст.ст. 189 ч. 4, 146 ч. 3, 186 ч. 5 КК України, в об'єднаному кримінальному провадженні за обвинувальними актами №12021100000000250 від 25.03.2021 та №12021100000001348 від 12.11.2021, запобіжний захід у виді домашній арешт, цілодобово, з носінням електронного засобу контролю.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 залишати постійне місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, без дозволу суду, крім розумного часу, необхідного для прибуття до суду і часу перебування у суді.
Відповідно до вимог ст. 194 ч. 5 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
-повідомляти суд про зміну місця проживання, засоби зв'язку;
-прибувати до суду за першою вимогою;
-утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками в даному об'єднаному кримінальному провадженні, за винятком участі у судовому засіданні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Копію ухвали направити начальнику Броварського РУП ГУНП у Київській обл., для виконання, відповідно до норм ст. 181 КПК України.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_3 , який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в її житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на обвинуваченого зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 два місяці, тобто до 07 січня 2026 року, включно.
Згідно ст. 202 ч. 3 п. 1 КПК України обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , і звільнити з-під варти, оскільки згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту у певний період доби, з носінням електронного засобу контролю, стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за ст.ст. 189 ч. 4, 146 ч. 3, 186 ч. 5 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_6 залишати постійне місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у певний період доби, а саме з 20:00 години до 07:00 години наступного дня.
Продовжити покладені на обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст. 194 ч.5 КПК України, наступні обов'язки:
-повідомляти суд про зміну місця проживання, засоби зв'язку;
-прибувати до суду за першою вимогою;
-утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками в даному об'єднаному кримінальному провадженні, за винятком участі у судовому засіданні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Копію ухвали надіслати до Деснянського УП ГУНП у м. Києві, - для відома.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 , який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в її житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на обвинуваченого зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 два місяці, тобто до 07 січня 2026 року, включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого за ст.ст. 189 ч. 4, 146 ч. 3, 186 ч. 5 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 шістдесят днів, тобто до 05 січня 2026 року, включно.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого за ст.ст. ст.ст. 189 ч. 4, 146 ч. 3, 186 ч. 5 КК України, в об'єднаному кримінальному провадженні за обвинувальними актами №12021100000000250 від 25.03.2021 та №12021100000001348 від 12.11.2021, запобіжний захід у виді домашній арешт, цілодобово, з носінням електронного засобу контролю.
Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 залишати постійне місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , цілодобово, без дозволу суду, крім розумного часу, необхідного для прибуття до суду і часу перебування у суді.
Відповідно до вимог ст. 194 ч.5 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки:
-повідомляти суд про зміну місця проживання, засоби зв'язку;
-прибувати до суду за першою вимогою;
-утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками в даному об'єднаному кримінальному провадженні, за винятком участі у судовому засіданні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-носити електронний засіб контролю.
Копію ухвали направити начальнику Дарницького УП ГУНП у м. Києві, для виконання, відповідно до норм ст. 181 КПК України.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_5 який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в її житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на обвинуваченого зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , два місяці, тобто до 07 січня 2026 року, включно.
Згідно ст. 202 ч. 3 п. 1 КПК України обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , і звільнити з-під варти, оскільки згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України - до відома.
Ухвала може бути оскаржена, безпосередньо, до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинувачений, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошений 10.11.2025 о 17:30 год.
Суддя: ОСОБА_1