Справа № 467/1085/25
Провадження № 2-а/467/8/25
Іменем України
11.11.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Арбузинка справу адміністративного судочинства за позовною заявою ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до управління патрульної поліції у Закарпатській області, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою відповідача серії ЕНА № 5323586 від 26 липня 2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України з накладенням штрафу у розмірі 340 грн. за те, що 26 липня 2025 року о 22 годині 59 хвилин в м.Мукачево по вул. Томаша Масарика він, керуючи транспортним засобом, порушив вимогу транспортного знаку 3.21 «В'їзд заборонено», а саме: здійснив в'їзд в дію дорожнього знаку, чим порушив п.8.4 ПДР «Порушення заборонних знаків». Посилаючись на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України, відсутність у оскаржуваній постанові інформації про технічний засіб, яким здійснювалась фіксація правопорушення та інших доказів його винуватості, нероз'яснення йому прав за ст. 268 КпАП України, вручення постанови без здійснення розгляду справи, позивач прохав скасувати постанову, винесену поліцейським 2 взводу 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мигович Василем Васильовичем від 26 липня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч.1 ст. 122 КпАП Украины.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04 серпня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження.
Відповідачем управлінням патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції подано відзив по справі, у якому зазначено про те, що інспектор належним чином назвав себе позивачу, пояснив суть порушення вимог п. 8.4 «в» ПДР. Водію було роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всі доводи позивача були взяті до уваги при розгляді справи, позивача під підпис було ознайомлено із змістом постанови та запропоновано отримати її копію. Постанова містить всі дані у відповідності до ст. 283 КпАП України. Докази вчинення адміністративного правопорушення не повинні зазначатись у постанові. Технічний засіб не був зазначений у постанові через нестабільну роботу службового планшету та постійні збої в інтернет-мережі. Доказами порушення позивачем ПДР є відео1, на якому зображено, що 26 липня 2025 року о 22 годині 50 хвилин - 22 годині 52 хвилини транспортний засіб чорного кольору заїхав на АЗС «ОККО», проїхав до бензоколонки, розвернувся я виїхав в тому ж напрямку, що я заїхав. На відео 2 видно, що в місці, куди заїхав та виїхав транспортний засіб Mitsubishi Pajero Wagon, номерний знак НОМЕР_1 знаходиться дорожній знак 3.21(в'їзд заборонено). Весь процес розгляду справи вівся на цифрову відеокамеру поліцейського № 473269. Позивач не надав суду доказів, які б спростували його провину у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначив, що управління патрульної поліції в Закарпатській області не є юридичною особою, а тому не може бути відповідачем по справі.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2025 року за клопотанням відповідача витребувано у ТОВ «ОККО-Драйв» відеозаписи з камери спостереження за 26 липня 2025 року у період часу з 22 години 50 хвилин по 23 годину 04 хвилини, де фіксується рух транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon, номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 01 жовтня 2025 року до ТОВ «ОККО-Драйв» застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу у розмірі 908 грн. 40 к., повторно зобов'язано ТОВ «ОККО-Драйв» надати суду відеозаписи з камери спостереження за 26 липня 2025 року у період часу з 22 години 50 хвилин по 23 годину 04 хвилини, де фіксується рух транспортного засобу Mitsubishi Pajero Wagon, номерний знак НОМЕР_1 .
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що 26 липня 2025 року він керував транспортним засобом Mitsubishi Pajero Wagon, номерний знак НОМЕР_1 у м.Мукачево. З ним у автомобілі були його дружина, їхня неповнолітня донька та її подруга. Він заїхав на АЗС «ОККО» чи «Вог», заправився та виїхав за межі АЗС. Ніяких знаків, які б заборонювали в'їзд на територію АЗС на той момент не було. При виїзді з АЗС на дорозі його зупинив працівник поліції та повідомив про те, що він порушив ПДР, що саме не пам'ятає.
Від цього він відразу розгубився, бо нічого не порушував. На відеореєстраторі у працівників поліції ніякого запису порушення не було. Оскільки йому потрібно було їхати, він підписав постанову, щоб не гаяти час так як у нього були діти в автомобілі та наближалась гроза.
Представник Управління патрульної поліції в Закарпатській області у судове засідання не з'явися, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача, суд прийшов до наступного.
26 липня 2025 року поліцейським 2 взводу 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мигович Василем Васильовичем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_2 за порушення ним вимог ч.1 ст. 122 КпАП України, якою до останнього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Із змісту постанови вбачається, що 26 липня 2025 року о 22 годині 59 хвилин в м.Мукачево по вул. Томаша Масарика ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Pajero Wagon, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу транспортного знаку 3.21 «В'їзд заборонено», а саме: здійснив в'їзд в дію дорожнього знаку, чим порушив п.8.4 ПДР «Порушення заборонних знаків», за що передбачено відповідальність за ч.1 ст. 122 КпАП України.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
За змістом статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
В свою чергу, ч. 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення.
Наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у відповідача як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В ході розгляду даної справи встановлено, що відповідачем було винесено відносно позивача постанову по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із порушенням ним п. 8.4 «в» ПДР України.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил).
Згідно із пунктом 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року № 1306 учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За змістом п.8.4 «в» дорожні знаки поділяються на групи , в т.ч. на заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Розділ 33 Правил дорожнього руху вказує на те, що знак 3.21 “В'їзд заборонено» застосовується для:
запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом;
запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8;
організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо;
запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватися разом з табличкою 7.9;
запобігання в'їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань).
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч. 1 ст. 122 КУпАП).
Судом під час розгляду досліджено наявні у справі відеозаписи та фото, надані відповідачем до відзиву. На фото, датованому 15 серпня 2025 року, наявне зображення знаку 3.21. На відеозаписі наявне зображення позивача, який у темний час доби керує автомобілем, йому працівником поліції повідомлено про те, що він здійснив в'їзд у зоні дії знаку 3.21 “В'їзд заборонено», роз'яснено права за ст. 268 КпАП та складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України, зображення знаку 3.21 на відео відсутнє. На іншому відеозаписі зображено знак 3.21 в світлий час доби, зображення автомобіля на цьому відео відсутнє.
З наданих відеозаписів неможливо встановити порушення позивачем вимог п.8.4«в» ПДР України у зазначений у постанові день та час, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
З відповіді ТОВ «ОККО-Драйв» від 21 жовтня 2025 року вбачається, що відеозаписи за 26 липня 2025 року у період часу з 22 години 50 хвилин по 23 годину 04 хвилин відсутні.
Таким чином, суд прийшов до висновку про те, що наданими відповідачем відеозаписами та фото не зафіксовано того факту, що водій транспортного засобу здійснив в'їзд транспортного засобу у зоні дії знаку 3.21, чим порушив вимоги п.8.4«в» ПДР України.
Інші докази на підтвердження винуватості позивача відповідачем не надавались та матеріали справи їх не містять, хоча за змістом положень ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд вважає, що постанова серії ЕНА № 5323586 від 26 липня 2025 року винесена за відсутності доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому підлягає скасуванню.
Щодо доводів відповідача про неналежного відповідача
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також надання адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, незважаючи на те, що Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції без статусу юридичної особи, воно є окремим суб'єктом владних повноважень у розумінні положень п.7 ч.1 ст. 4 КАС України та може бути відповідачем у справі, що прямо передбачено п.9 ч.1 ст. 4 КАС України.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку до задоволення позову.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу
Згідно зі ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з судовими витратами, належать і витрати на правову допомогу.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі суді витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала посадова або службова особа.
За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі і гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг я виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплата послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст.134 КАС України. Так, розмір витрат на оплата послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).
З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом.
Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу, суд зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18.
Так, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн. позивачем надано суду: договір від 01 серпня 2025 року про укладення договору про надання правничої допомоги між ним та адвокатом Абакумовим С.М., акт виконаних робіт адвокатом, квитанцію до прибуткового касового ордеру № 9 от 02 вересня 2025 року на суму 5000 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Мерит проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Лавентсв. Латвия (заява 58442/00) задано, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично я обов'язково понесені та мають розумну суму.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до відшкодування позивачем суми витрачених коштів критеріям, встановленим ч. 5 ст. 134 КАС України, суд зазначає, що виходячи зі складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, враховуючи суть спірних правовідносин, суд вважає, що визначений позивачем розмір для відшкодування на рівні 5000 грн. є завищеним, з огляду на що підлягає зменшенню до 3000 грн.
Сплачений позивачем судовий збір також підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 20, 192, 241-246, 286 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову, винесену поліцейським 2 взводу 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Мигович Василем Васильовичем від 26 липня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України з накладенням штрафу у розмірі 340 грн.
Провадження по справі закрити.
Стягнути з управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь (88006, м.Ужгород, вул. Максима Польового, 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Стягнути з управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь (88006, м.Ужгород, вул. Максима Польового, 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 к.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.М.Кологрива