12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №826/6506/15
адміністративне провадження №К/990/43424/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Гончарової І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 в адміністративній справі №826/6506/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Верховного Суду 23.10.2025 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 в адміністративній справі №826/6506/15.
Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, в квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.11.2014 №0003502205, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 1 844 641,02 грн, №0003512205, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 460 203,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11.06.2019, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено.
07.08.2019 ТОВ «Ліндстрем» звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі про розподіл судових витрат, шляхом стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого ним за подання позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі в загальному розмірі 154 017,15 грн, з яких 487,20 грн - за подання позовної заяви, та 153 529,95 грн - за подання апеляційної скарги.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» (ЄДРПОУ 34355058) 487,20 грн сплаченого судового збору. В іншій частині заяву залишено без розгляду.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.06.2025 скасовано додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №826/6506/15 в частині залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» від 07.08.2019 про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо стягнення на користь позивача судового збору на суму 153529,95 грн і в цій частині направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2020 у справі №826/6506/15 залишено без змін.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 в адміністративній справі № 826/6506/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задоволено. Замінено Відповідача у справі № 826/6506/15 - Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ ВП 44116011). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» (ЄДРПОУ 34355058) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2016 в адміністративній справі №826/6506/15 у розмірі 153 529,95 грн.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційну скаргу подано вдруге 23.10.2025, первинну касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 01.10.2025.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено, що Головне управління ДПС у м. Києві вже зверталося у встановлений законом строк до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, проте, така була повернута. Водночас, відповідач не зволікаючи, у найкоротший термін, здійснює усі можливі заходи задля подання такої.
Розглянувши дане клопотання, Верховний Суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду касаційної інстанції не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення раніше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених статтею 329 КАС України.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Скаржником не обґрунтовано належними доказами зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не доведено наявність поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження.
Таким чином, скаржнику слід надати обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, вказавши поважні підстави його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що оскаржуване судове рішення винесено при неправильному застуванні статті 139 КАС України при винесенні оскаржуваного судового рішення за відсутності висновків Верховного Суду з питань застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.
Контролюючим органом зауважено, що копію платіжного доручення подано позивачем на підтвердження сплати судового збору в сумі 153529,95 грн лише разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. Заявником не дотримано вимоги частини 7 статті 139 КАС України, оскільки до закінчення судових дебатів у справі, а також, протягом п'яти днів після ухвалення рішення ним не було подано відповідних доказів. При цьому, заява ТОВ «Ліндстрем» про ухвалення додаткового судового рішення з відповідними доказами надійшла до суду апеляційної інстанції лише 07.08.2019. Отже, судом апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови було допущено порушення норм статті 139 КАС України, а також були відсутні правові підстави для прийняття заяви позивача до розгляду, оскільки вона подана з порушенням встановленого законом строку. Суд не мав процесуальної можливості враховувати докази, які не були подані у межах строків, прямо передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Верховний Суд зазначає, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно зазначити конкретну норму права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Скаржником не обґрунтовано, як має застосовуватись норма права, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду, який висновок має бути сформульовано судом у даній справі.
Верховний Суд зауважує, що, як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що платіжне доручення було долучено позивачем ще до апеляційної скарги. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліндстрем» задоволено, а питання про розподіл судових витрат не було вирішено судом. Відтак, з урахуванням частини 1 статті 139, частини 1 статті 252 КАС України, колегія суддів з урахуванням дійшла висновку щодо наявності підстав для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, оскільки, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Контролюючим органом такі висновки суду апеляційної інстанції не спростовано.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Скаржником проігноровано роз'яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах від 01.09.2025, від 01.10.2025 про залишення без руху та повернення первинної касаційної скарги. Вдруге подано касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває встановлених недоліків.
Відтак, скаржнику слід викласти передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, обґрунтувати, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, який правовий висновок має бути сформовано у даній справі.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 328 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2025 в адміністративній справі №826/6506/15 залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, належного викладення підстав касаційного оскарження.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
І.А. Гончарова
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду