12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 380/2375/25
адміністративне провадження № К/990/43822/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №380/2375/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Паливна група «ОПЕРАТОР» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Паливна група «ОПЕРАТОР» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2024 №48047/13-01-07-04, №48043/13-01-07-04, №48054/13-01-07-04, №48049/13-01-07-04, №48052/13-01-07-04, №48135/13-01-24-10, №48042/13-01-09-02, №48131/13-01-23-02, №48105/13-01-23-02.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.11.2024 №48047/13-01-07-04, №48043/13-01-07-04, №48054/13-01-07-04 та №48049/13-01-07-04. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Приватного підприємства «Паливна група «ОПЕРАТОР» 30227,61грн сплаченого судового збору.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, заяву представника Приватного підприємства «Паливна група «ОПЕРАТОР» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Вирішено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь Приватного підприємства «Паливна група «ОПЕРАТОР» понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 60000,00грн. У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви представника Приватного підприємства «Паливна група «ОПЕРАТОР» суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний адміністративний суд, виходили з того, що оскільки заявлена до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сума коштів у розмірі 294000,00грн є завищеною та не відповідає критерію розумності й реальності наданих послуг, тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області мають бути розподілені лише документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00грн.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 24.10.2025 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №380/2375/25 в частині задоволення заяви позивача, ухвалити в цій справі нову постанову, якою у задоволенні заяви Приватного підприємства «Паливна група «ОПЕРАТОР» про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження додаткового рішення та постанови в касаційному порядку.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 цього ж Кодексу дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Передбачена пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень пов'язана із випадками порушеннями судами попередніх інстанції норм процесуального права, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України. При цьому, у випадку зазначення у касаційній скарзі обґрунтованих доводів про наявність підстав для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд відповідно до частини третьої статті 353 КАС України (обов'язкові підстави) визначення скаржником пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України як самостійної підстави для касаційного оскарження судових рішень може бути прийнятним.
Доводи про порушення судом норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв'язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним. Доведення наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині одного з висновків суду не може бути підставою для відкриття касаційного провадження в частині іншого висновку з підстав порушення норм процесуального права, передбачених частиною другою статті 353 КАС України.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень у касаційному порядку на цій підставі, скаржником не наведено.
Неврахування правової позиції Верховного Суду скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій положень пункту 3 частин першої статті 252, частини п'ятої статті 134, частини сьомої статті 139 та частини третьої 3 статті 143 КАС України в частині надання судами неправильної правової оцінки співмірності понесених позивачем витрат зі складністю справи та витрат присуджених до відшкодування вказуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій у спірних судових рішеннях застосували вказані норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом в ухвалі від 07.07.2023 у справі №340/2823/21 та в постановах від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 07.01.2025 у справі №120/19027/23, від 24.12.2024 у справі №380/25725/21, від 07.11.2024 у справі №500/51/24, від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Далі за змістом обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою доказів на підтвердження розміру заявленої до відшкодування суми витрат професійної правничої допомоги, їх неспівмірність із предметом спору і непропорційність до задоволених позовних вимог. На переконання скаржника, суди помилково визнали обґрунтованою суму коштів у розмірі 60000,00грн за надання послуг з професійної правничої допомоги.
Разом з тим, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 23.09.2025, ухваленій за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 у справі №380/2375/25 урахувавши критерій співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю цієї справи, час, необхідний для виконання адвокатом переліку робіт, ціну позову та значення справи для сторони дійшли висновку, що сума витрат вказана заявником до відшкодування у розмірі 294000,00грн є завищеною, а тому на засадах співмірності та справедливості, зменшили заявлену до відшкодування суму витрат до 60000,00грн за надання послуг з професійної правничої допомоги.
Тобто, саме виходячи із критеріїв співмірності й пропорційності, судами було зменшено заявлену до відшкодування суму судових витрат на документально підтверджену позивачем правничу допомогу.
Верховний Суд наголошує, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат, має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судового рішення у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення такої заяви. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані й відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
Натомість, доводи касаційної скарги зводяться виключно до надання неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та цитування положень процесуального закону, який регулює підстави й порядок стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Поряд з цим, Верховний Суд звертає увагу, що при вирішення питання компенсації понесених витрат на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати конкретні докази, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Доводи, які стосуються дослідження і правової оцінки доказів, пов'язуються із підставою для касаційного оскаржень судових рішень відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України і частини другої статті 353 КАС України (порушення норм процесуального права). Прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №380/2375/25 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Паливна група «ОПЕРАТОР» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер