12 листопада 2025 року
м. Київ
справа №640/25835/21
адміністративне провадження № К/990/38015/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року (судді: КучмаА.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торум" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торум" до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м.Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено повністю.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС у м.Києві подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2025 року встановлено пропуск відповідачем строку звернення з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року, у задоволенні клопотання про поновлення такого строку відмовлено, а вказану апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року наведені скаржником підстави пропуску строку було визнано неповажними, а у відкритті апеляційного провадження - відмовлено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було враховано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що датою фактичного отримання відповідачем рішення суду першої інстанції слід вважати 20.06.2025, коли документ був зареєстрований у канцелярії та переданий до юридичного відділу для виконання. Саме з цього моменту має обчислюватися строк на апеляційне оскарження. Будь-яке інше тлумачення призводить до невиправданого обмеження права відповідача на судовий захист.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не наведено обґрунтованих доводів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року.
Аналізуючи правомірність висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2)на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин (підтверджених належними доказами).
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було об'єктивної можливості.
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції від 22.05.2025, копія якого була доставлена в особистий кабінет скаржника в підсистемі «Електронний суд» 22.05.2025 о 21:19 год.
Натомість, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга у даній справі була направлена ГУ ДПС у м.Києві засобами поштового зв'язку лише 26.06.2024, що підтверджується датою формування документа в системі «Електронний суд», тобто за межами тридцятиденного строку.
Як наслідок, суд апеляційної інстанції констатував, що апеляційну скаргу у цій справі ГУ ДПС у м.Києві подано з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Належних та допустимих доказів існування непереборних обставин, які б перешкоджали відповідачу своєчасно скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, останнім не наведено.
Своєю чергою, неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 15 лютого 2024 року у справі № 640/25648/21 тощо.
Відтак, на підставі аналізу наявних у суду апеляційної інстанції доказів, останній дійшов висновку про те, що скаржником не виконано вимоги суду та не наведено обґрунтованих доводів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року, та, як наслідок, дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів також вважає за необхідне вказати на те, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих ч.2 статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що такі ж доводи відповідач наводив в апеляційній скарзі, а вони були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.
Отже, враховуючи, що в даному випадку скаржником було пропущено строк на апеляційне оскарження під час звернення з апеляційною скаргою, а наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, - суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Н.Є. Блажівська